Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №380/1830/26
Суддя: Димарчук Тетяна Миколаївна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/1830/26 пров. № А/857/32111/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді – Димарчук Т.М.,
суддів – Москаля Р.М., Сала П.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 380/1830/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 23.01.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 29.01.2020 виплаченої 23.01.2026 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №200/7540/24;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 23.01.2026 у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 29.01.2020 виплаченої 23.01.2026 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №200/7540/24.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 29.01.2020 виплаченої 23.01.2026 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі №200/7540/24.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 позов задоволено повністю.
Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулася з апеляційною скаргою. В ній, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Апелянт вказує, що 23.01.2026 на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі № 200/7540/24 було виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у загальній сумі 163 955,41 грн. Відповідач наголошує, що суми нараховуються за рішенням суду, тому підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду, а основною умовою для виплати компенсації, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів. З огляду на це, скаржник вважає, що вимоги щодо здійснення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з січня 2016 року по 23.10.2025 не відповідають нормам чинного законодавства, зокрема Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Суд на підставі частини четвертої статті 304 КАС України дійшов висновку, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 03.09.2024 року №1192-ОС майстра-сержанта ОСОБА_1 , техніка відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), у зв`язку із звільненням у запас на підставі підпункту (д) пункту 3 частини п`ятої статті 26 закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 03 вересня 2024 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.
У період з 01.12.2015 року по 29.01.2020 року нарахування індексації грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі. Для вирішення спору позивач звернувся до суду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 року у справі №200/7540/24 зобов`язано військову частину НОМЕР_1 :
- нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 85 927,84 грн;
- нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4452 гривні 19 копійок в місяць за період з 01.03.2018 року по 29.01.2020 року включно у загальній сумі 102 251,96 грн. відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
23.01.2026 року відповідачем на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 року у справі №200/7540/24 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 29.01.2020 року включно у загальній сумі 163 955,41 грн., що підтверджується банківською випискою (додаток №10 до позовної заяви).
Позивач вважає, що має право на виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 30.01.2020 року по день її фактичної виплати – 10.07.2025 року, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги повністю, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів Закону України № 2050-III та Порядку № 159 основною умовою для виплати громадянину компенсації втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (зокрема, індексації грошового забезпечення), виплата яких затримана на один і більше календарних місяців. При цьому суд врахував, що компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, оскільки право на компенсацію пов`язується безпосередньо з настанням юридичного факту невиплати грошового доходу. Встановивши, що індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 29.01.2020 була фактично виплачена відповідачем лише 23.01.2026 на виконання постанови суду апеляційної інстанції, суд дійшов висновку про наявність підстав для виплати відповідної компенсації у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення. З огляду на це суд визнав протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язав військову частину нарахувати і виплатити позивачу компенсацію втрати частини грошових доходів за весь період затримки з 01.12.2015 по 23.01.2026.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх підставними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Судом першої інстанції достовірно встановлено, що належна позивачу індексація грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 29 січня 2020 року, присуджена постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11.09.2025 у справі № 200/7540/24, була фактично перерахована відповідачем лише 23 січня 2026 року.
Колегія суддів цілком погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що нездійснення військовою частиною одночасної виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків розрахунку свідчить про допущення нею протиправної бездіяльності. Враховуючи імперативні приписи статті 2 Закону № 2050-ІІІ, згідно з якими вказана компенсаційна виплата провадиться у разі затримки одержання доходів на один і більше календарних місяців, апеляційний суд поділяє позицію щодо наявності обґрунтованих правових підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити таку компенсацію на суму своєчасно не виплаченої індексації (заборгованість з якої була фактично погашена 23.01.2026).
При цьому колегія суддів зазначає, що інші доводи та заперечення учасників справи жодним чином не спростовують правильності та обґрунтованості висновків суду першої інстанції по суті вирішеного спору.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 прикордонний загін) залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року у справі № 380/1830/26 – без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддяТ. М. Димарчук
суддіР. М. Москаль
П. І. Сало
Оригінал: reyestr.court.gov.ua