Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №420/16560/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/16560/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Голуб В.А. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державного некомерційного товариства "Інститут оцінювання функціонування" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року (суддя Кузьменко Н.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 16.09.2026) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного некомерційного товариства "Інститут оцінювання функціонування" в особі Центру оцінювання функціонального стану особи, третя особа - Міністерство охорони здоров`я України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04.06.2026 до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ДНТ "ІОФ" (колишня назва ДУ "УКРДЕРЖНДІМСПІ МОЗ УКРАЇНИ") в особі Центру оцінювання функціонального стану особи, у якому позивач просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ЦОФСО, оформлене витягом №1808/26/3089/ВП від 13.04.2026, Номер рішення 1808/26/3089, яким підтверджено рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/1828 від 09.04.2025 щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ДНТ "ІОФ" в особі ЦОФСО повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 на рішення №84/25/1828 від 09.04.2025 з дотриманням вимог Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ №1338 від 15.11.2024;

- зобов`язати відповідача під час повторного розгляду скарги забезпечити очний розгляд за участю ОСОБА_1 , провести повне та всебічне оцінювання його повсякденного функціонування, надати оцінку всім поданим медичним документам та прийняти мотивоване рішення за результатами такого розгляду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, невідповідність висновків обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку апелянта, суд першої інстанції фактично поставив під сумнів медичний висновок спеціалізованої експертної команди не через встановлене порушення процедури, а через незгоду з повнотою та результатом оцінки медичних даних. Такий підхід суперечить межам судового контролю у цій категорії справ та призводить до підміни спеціалізованої експертної оцінки судовою оцінкою медичних обставин.

Апелянт звернув увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку експертної команди лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Апелянт вважає, що спірний індивідуальний акт, а саме, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 13.04.2026 №1808/26/3089, у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, прийнятий у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024 р. №1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022, а тому є законним та обґрунтованим.

Позивач надіслав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів і вимог поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 проходив службу в Національній поліції України, обіймав посаду інспектора відділення зв`язку та спеціальної техніки батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Одеській області, мав спеціальне звання капітана поліції.

Згідно з Актом №80 форми Н-1/ПВ розслідування нещасного випадку від 17.10.2024, ОСОБА_1 отримав травму в період проходження служби під час виконання службових обов`язків. Видом події є збройна агресія, а причиною настання нещасного випадку є травма внаслідок ракетної атаки військових російської федерації.

Відповідно до довідки форми №100 Лікарні з поліклінікою ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" від 03.09.2024, ОСОБА_1 встановлено первинний діагноз - вогнепальне ураження, після чого його госпіталізовано до стаціонару.

Згідно з довідкою №1724 Лікарні з поліклінікою ДУ "Територіальне медичне об`єднання МВС України по Полтавській області" від 03.09.2024, виданою лікарем ОСОБА_2 , ОСОБА_1 було доставлено до вказаного медичного закладу, оглянуто, надано первинну медичну допомогу та встановлено травму під час несення служби і її наслідки.

Основний діагноз Y36.2 - ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків; супутній діагноз - баротравма вуха, шум у вухах, нейросенсорна втрата слуху, двостороння.

Рішенням №5504 про направлення на медичну реабілітацію від 02.10.2024 ОСОБА_1 направлено на медичну реабілітацію до МРЦ МВС "Пуща-Водиця".

Довідкою №1140/2 від 23.12.2024 за результатами медичної військово-лікарняної комісії встановлено, що травма, контузія ОСОБА_1 , так, пов`язана з виконанням службових обов`язків.

09.04.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи прийнято рішення №84/25/1828/Р щодо ОСОБА_1 , яке оформлено витягом №84/25/1828/В від 09.04.2025.

Відповідно до пункту 16 Витягу, у хворого згідно з наказом МОЗ №420 від 05.06.2012 не встановлено відсотків професійної працездатності.

У пунктах 17.2.3-17.2.5 Витягу зазначено: "Національна поліція України; травма, ТАК, пов`язана з виконанням службових обов`язків, встановлено з 17.10.2024".

08.05.2025 ОСОБА_1 через представника направив скаргу на рішенням №84/25/1828/Р від 09.04.2025.

25.07.2025 ЦОФСО було надано відповідь на адвокатський запит, у якій повідомлено, що Центр розпочав розгляд скарги ОСОБА_1 на рішення №84/25/1828/Р від 09.04.2025.

08.04.2026 представником ОСОБА_1 подано скаргу до Міністерства охорони здоров`я України на бездіяльність ЦОФСО та порушення порядку розгляду скарги на рішення №84/25/1828/Р від 09.04.2025.

На адвокатський запит, Центром надано відповідь, у якій повідомлено, що за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 13.04.2026 прийнято експертне рішення, витяг з рішення направлено пацієнту, а у разі незгоди з рішенням Центру має право оскаржити його до адміністративного суду в порядку, передбаченому КАС України.

Рішення ЦОФСО оформлено витягом №1808/26/3089/ВП.

Відповідно до протоколу розгляду скарги №1808/26/3089, рішенням, що оскаржувалося, було рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 09.04.2025 №84/25/1828 щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколом розгляду скарги №1808/26/3089, форма розгляду скарги визначена як заочна, без особи, лише за документами; підтвердження явки особи на розгляд скарги або участі особи в розгляді скарги - ні.

У протоколі розгляду скарги №1808/26/3089 зазначено, що оцінювання повсякденного функціонування особи експертною командою Центру оцінювання функціонального стану особи проведено 13.04.2026. При цьому у графах щодо переліку необхідних медичних обстежень, номерів записів про направлення у Реєстрі медичних записів, підтвердження факту проведення повного медичного обстеження та необхідних досліджень щодо особи відомості відсутні.

Згідно з протоколом розгляду скарги №1808/26/3089, головуючим у справі членом експертної команди був ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , спеціальність - хірургія; членом експертної команди - ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , спеціальність - хірургія; членом експертної команди - ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , спеціальність - отоларингологія. Уповноваженою особою, адміністратором Центру оцінювання функціонального стану особи, яка розпочала процес оскарження рішення, зазначена ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідно до протоколу розгляду скарги №1808/26/3089, стислий виклад позицій членів експертної команди зводиться до висновку про те, що група інвалідності не показана, а відсоток втрати професійної працездатності становить 0.

Відповідно до витягу №1808/26/3089/ВП з рішення №1808/26/3089 від 13.04.2026, експертна команда ОПФО ознайомилась з наданою медичною документацією та дійшла висновку, що виявлені патологічні зміни слухової функції та супутня патологія мають легкі обмеження повсякденного функціонування та життєдіяльності пацієнта, що не дає підстави для встановлення групи інвалідності. Також у рішенні зазначено, що встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності не застосовується.

Згідно з витягом №1808/26/3089/ВП з рішення №1808/26/3089 від 13.04.2026, встановлена ступінь обмеження життєдіяльності: до трудової діяльності - 0; до самостійного пересування - 0; до контролю за своєю поведінкою - 0; до орієнтації - 0; до самообслуговування - 0; до спілкування - 0; до навчання - 0. Підставами зазначено постанову КМУ №1338 від 15.11.2024, наказ МОЗ №420 від 05.06.2012, таблиці критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності в рамках проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Не погодившись із зазначеним рішенням експертної команди, що оформлене витягом від 13.04.2026 №1808/26/3089/ВП, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з цим позовом про його скасування.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що відповідач допустив істотні порушення процедури: по-перше, скарга позивача розглядалася непропорційно тривалий час; по-друге, рішення було ухвалено лише після скарги представника позивача до МОЗ; по-третє, розгляд проведено заочно, без виклику позивача; по-четверте, повторний огляд позивача не проводився; по-п`яте, у рішенні відсутнє належне мотивування висновку про відсутність обмежень життєдіяльності; по-шосте, відповідач не пояснив, чому наявні медичні порушення не є підставою для встановлення порушення (формальне зазначення про "ознайомлення з медичною документацією" не може вважатися належним адміністративним розглядом, оскільки суб`єкт владних повноважень зобов`язаний не лише перелічити загальний висновок, а й мотивувати його таким чином, щоб особа могла зрозуміти, які саме доводи та документи були прийняті або відхилені).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції погодився з доводами позивача про те, що під час розгляду його скарги відповідачем допущено істотні порушення принципів адміністративної процедури. Зокрема, без забезпечення участі позивача у розгляді скарги за його клопотанням, без повної оцінки поданих документів та без належного мотивування висновку щодо незастосування встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, за приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указана норма Основного Закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

При цьому вжите законодавцем формулювання "на підставі" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

"У спосіб" означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає на виконання приписів закону відповідне рішення та вчиняє дії.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі – Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно із частиною першою статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На підставі частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Відповідно до підпунктів 6, 7 пункту 10 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженим наказом МОЗ України від 03.12.2024 року №2022, до повноважень Центру оцінювання належить, зокрема, розгляд скарг на рішення експертних команд щодо результатів оцінювання та рішення медико-соціальних експертних комісій щодо результатів медикосоціальної експертизи; перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У такому випадку оцінювання за рішенням Центру оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, куди направлено особу Центром оцінювання, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

У разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до пункту 18 Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи Центр оцінювання має право, зокрема, розглядати скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1 до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, та відповідних клопотань особи.

Так, згідно до пункту 57 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 15 листопада 2024 р. №1338 (далі – Порядок), рішення експертних команд щодо результатів оцінювання можуть бути оскаржені особами, яким було проведено таке оцінювання (далі - скаржник) (їх уповноваженими представниками), в порядку адміністративного оскарження згідно з вимогами цього Порядку та/або до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 58 Порядку скарга на рішення експертної команди щодо результату оцінювання (далі - скарга) подається скаржником (його уповноваженим представником):

у паперовій формі до Центру оцінювання функціонального стану особи;

в електронній формі через електронну систему шляхом звернення до лікаря, який направив.

Розгляд скарг здійснюється експертними командами Центру оцінювання функціонального стану особи (пункт 59 Порядку).

Експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи розглядає скарги очно, заочно або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи (пунут 67 Порядку).

Згідно абзаців 1-4 пункту 68 Порядку експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи під час розгляду скарг:

вивчає рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується, відео- та/або аудіозапис розгляду експертною командою, на якому було прийнято відповідне рішення (за наявності);

заслуховує пояснення скаржника (його уповноваженого представника), інших осіб, залучених до розгляду скарги (у разі розгляду скарги за участю скаржника або його уповноваженого представника);

за наявності підстав, передбачених цим Порядком, проводить повторне оцінювання.

Відповідно до абзаців 5-8 пункту 68 Порядку за результатами розгляду скарги експертна команда Центру оцінювання функціонального стану особи приймає рішення про:

підтвердження оскарженого рішення експертної команди;

скасування оскарженого рішення експертної команди;

формування нового рішення щодо результату оцінювання.

Рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи формується засобами електронної системи. На рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи усіма її членами накладаються кваліфіковані електронні підписи або удосконалені електронні підписи, що базуються на кваліфікованих сертифікатах електронного підпису.

Згідно з пунктом 69 Порядку не пізніше ніж протягом п`яти робочих днів з дня прийняття рішення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи:

- у разі подання скарги в паперовій формі - Центр оцінювання функціонального стану особи надсилає витяг з такого рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) скаржника (його уповноваженого представника), зазначену у відповідній скарзі;

- у разі подання скарги в електронній формі - інформація про таке рішення відображається в електронній системі для лікаря, який направив, про що він невідкладно повідомляє скаржнику (його уповноваженому представнику).

В силу пункту 1 Критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертна команда) проводить розгляд справ за такими формами:

1) очно, за участю особи або її уповноваженого представника в закладі охорони здоров`я, в якому утворена експертна команда;

2) заочно, без особистої участі особи;

3) із використанням методів і засобів телемедицини;

4) за місцем перебування/лікування особи.

Експертна команда проводить розгляд справи заочно (без особистої участі особи або її уповноваженого представника) за умов, визначених нижче, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Експертна команда проводить розгляд справи заочно в разі формування направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - направлення на оцінювання) головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії стосовно особи з числа військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту або учасників бойових дій.

Вибір очної форми розгляду для такої категорії осіб здійснюється у разі, коли наданих документів недостатньо для прийняття рішення членами експертної команди.

Експертна команда проводить розгляд заочно в разі подання лікуючим лікарем або головою військово-лікарської, медичної (військово-лікарської), лікарсько-експертної комісії направлення на оцінювання експертною командою особи, в якої наявні захворювання, дефекти, необоротні морфологічні стани, порушення функцій органів та систем організму, з наведеного нижче переліку за умови наявності документів, що підтверджують наявність відповідного стану.

Отже, за загальним правилом, встановленим Порядком, перевірка обґрунтованості рішень, прийнятих медико-соціальними експертними комісіями, здійснюється експертними командами за особистою участю особи, рішення щодо якої підлягає перевірці, або її представника. Заочно перевірка здійснюється лише у випадках, передбачених Критеріями, за винятком випадків, коли особа повідомила про своє бажання бути присутньою на розгляді.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про адміністративну процедуру" від 17.02.2022 №2073-IX (далі – Закон №2073-IX) особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Заслуховування не проводиться, якщо:

1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди;

2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення;

3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі;

4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

Ураховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази, наявність яких давала право ЦОФСО розглядати скаргу позивача заочно, колегія суддів дійшла висновку, що експертна комісія повинна була забезпечити його право на участь у засіданні експертної комісії.

Проте, відомості щодо виконання ЦОФСО такого обов`язку в матеріалах справи відсутні.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправне незабезпечення участі позивача у розгляді скарги за його клопотанням.

Крім того, зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що підставою для його прийняття було: "Експертна команда ОПФО ознайомилась з наданою медичною документацією та дійшла висновку, що виявлені патологічні зміни слухової функції та супутня патологія мають легкі обмеження повсякденного функціонування та життєдіяльності пацієнта, що не дає підстави для встановлення групи інвалідності. Встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності не застосовується." (пункт 18).

Пункт 13 "Вимоги скаржника та їх обґрунтування" не заповнений.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що приписами статей 4, 8 Закону №2073-IX встановлено, що одним з принципів адміністративної процедури є обґрунтованість, який означає, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 10 грудня 2024 року №2067 затверджено Перелік відомостей, що містяться в рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, пунктом 18 якого передбачено наявність обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання.

Згідно з пунктом 8 Положення №1338 Центр оцінювання функціонального стану особи, серед іншого, перевіряє під час оскарження рішення експертних команд обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами якого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.

Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

При цьому принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28 листопада 2022 року у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У цій справі Суд також уважає за необхідне звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини (наприклад, рішення у справі "Suominen v. Finland", заява №37801/97, пункт 36), відповідно до якої орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові від 20.04.2023 у справі №380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки.

Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Отже, критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

Усталеною є практика Верховного Суду про те, що невмотивованість та неналежна обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень є достатньою за визначених обставин справи підставою для визнання такого рішення протиправним (постанови від 16 березня 2023 року у справі №160/18668/2 та від 16 травня 2023 року у справі №380/3195/22 та 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21, від 25 вересня 2025 року у справі №480/13255/23).

Згідно зі статей 3 та 4 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифіковано згідно із Законом №1678-VII від 16.09.2014) зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго (належного) врядування, прав людини та основоположних свобод відносяться до головних ціннісних орієнтирів для взаємовідносин між Сторонами.

Конституцією України та КАС України прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що в обґрунтуваннях спірного рішення не наведено жодного мотиву на спростування зазначених у скарзі доводів позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне рішення відповідача також не відповідає критерію обґрунтованості.

Встановлені судом вищезгадані порушення принципів адміністративної процедури, допущені під час розгляді скарги позивача, є належними підставами для скасування рішення, що прийнято за результатом її розгляду.

Щодо відновлення порушених прав позивача, то колегія суддів вважає таке.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України", заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі", заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява №20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Так, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі №0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Колегія суддів зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі №380/12913/21.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша стаття 2 КАС України).

Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.

Роль суду в правовій державі, окрім іншого, полягає в забезпеченню правового порядку та правової визначеності. Суд не може використовуватись як механізм розбалансування правовідносин, його діяльність має відповідати вимогам справедливості та враховувати наслідки реалізації його рішень.

У цій справі, суд наділений лише повноваженнями перевірити правомірність рішень відповідача лише з точки зору дотримання процедури його прийняття та встановив, що рішення відповідача не відповідає критерію обґрунтованості.

З урахуванням наведеного, а також виходячи із встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов`язати відповідача здійснити повторний розгляд скарги позивача на рішення від 09.04.2025 №84/25/1828.

Резюмуючи вищевикладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що вони не містять належних, переконливих доводів та аргументів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Суд першої інстанції правильно та повно з`ясував усі обставини справи та надав їм юридичну оцінку, відповідно до норм матеріального та процесуального права.

З огляду на що підстави для скасування оскарженого рішення суду першої інстанції відсутні.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №640/9995/20 сформований висновок і про те, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно частини третьої статті 317 КАС України не встановлено.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Відтак, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного некомерційного товариства "Інститут оцінювання функціонування" залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно у випадках, передбачених частиною четвертою та пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя В.А.Голуб

Суддя Ю.В.Осіпов