Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №420/37359/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37359/25

Головуючий І інстанції: Хурса О.О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення - 10.06.2026р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

04.11.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Доброслав), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , викладене у листі від 12.09.2025р. №4/1/1921, за наслідками розгляду заяви від 11.09.2025р.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку військовозобов`язаних у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я з 03.03.2022р.;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі постанови ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.03.2022р. (довідка ВЛК №1321), згідно з якою на підставі ст.40а, 39б графи II Розкладу хвороб його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати відповідача привести у відповідність відомості у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів шляхом виключення інформації про порушення ним правил військового обліку та про подання його у розшук (відомості станом на 24.06.2025р. та станом на 02.09.2025р.);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 направити органам Національної поліції повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_4 (Доброслав).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03.03.2022р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 визнала позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що видано довідку ВЛК №1321, а ІНФОРМАЦІЯ_6 видав йому довідку №4/78 про виключення з військового обліку. Однак, ці відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не внесено, натомість 24.06.2025р. позивача як порушника правил військового обліку подано у розшук. Як зазначав позивач, на його заяву від 11.09.2025р. про внесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку та вилучення відомостей про порушення правил військового обліку відповідач листом від 12.09.2025р. №4/1/1921 фактично відмовив, пославшись на можливу недостовірність довідки ВЛК, хоча ІНФОРМАЦІЯ_6 сам надіслав відповідачу документи про проходження позивачем медичного огляду для прийняття рішення про виключення його з військового обліку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17.11.2025р. до участі у справі в якості третьої особи залучено ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Ухвалою суду 1-ї інстанції від 27.05.2026р. у позивача витребувано засвідчену копію заяви від 11.09.2025р., яку позивачем подано до суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року (ухваленим в порядку спрощеного (письмового) провадження) адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.09.2025р. стосовно внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» про виключення з військового обліку. Зобов`язано відповідача розглянути зазначену заяву позивача. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 1200 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 16.06.2026р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні даного судового рішення, не повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, і порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, не надав оцінки його доводам і доказам, у тому числі тим, які надійшли від третьої особи, та не врахував, що відповідач відзиву на позов не подав і правомірності своїх дій не довів.

Також, як стверджує апелянт, лист відповідача від 12.09.2025р. №4/1/1921 є не відповіддю про нерозгляд заяви, а відмовою у внесенні відомостей до Реєстру, яка ґрунтується на припущеннях про можливу підробку довідки ВЛК, хоча за «Положенням про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України», чинними на 03.03.2022р., довідка ВЛК затвердженню штатною ВЛК не підлягала, а ІНФОРМАЦІЯ_6 листами від 15.07.2025р. та від 27.09.2025р. надіслав відповідачу документи про проходження позивачем медичного огляду, картку контрольного огляду при штатній ВЛК та витяг з листа ГУНП в Чернівецькій області стосовно осіб, рішення про непридатність яких залишено в силі Центральною ВЛК.

Крім того, апелянт наголошує, що з 03.03.2022р. він виключений з військового обліку, а тому відомості про порушення ним правил військового обліку та подання у розшук є недостовірними, а обраний судом спосіб захисту (зобов`язання розглянути заяву) взагалі ніяк не відновлює його порушене право. Окремо апелянт також вказує й на порушення судом першої інстанції строку розгляду справи у порядку спрощеного провадження та на відсутність у рішенні відомостей про третю особу.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).

Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), з 23.02.2009р. перебував на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_8 (Доброслав).

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3473/18 ДНП «Інститут серця МОЗ України», ОСОБА_1 у 2018р. перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «ішемічна хвороба серця, стенокардія напруження III функціонального класу, атеросклероз аорти та коронарних артерій, гіпертонічна хвороба II стадії», та 31.05.2018р. йому було проведено «стентування» коронарних артерій.

Далі, т.б. 03.03.2022р., після обстеження в ОКНП «Чернівецький обласний клінічний кардіологічний центр», ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 позивача, на підставі ст.40а, 39б графи II Розкладу хвороб, було визнано «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку», про що видано відповідну довідку ВЛК №1321.

Того ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_6 видав позивачу довідку від 03.03.2022р. №4/78 про те, що він дійсно виключений з військового обліку та має право змінювати місце проживання.

Однак, при цьому, відомості про виключення з військового обліку до військово-облікового документа позивача та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесені так і не були.

04.03.2022р. позивач виїхав за межі України та з того часу проживає в Італійській Республіці на підставі дозволів на проживання від 16.03.2022р. та від 04.02.2025р.

У період з 05.07.2023р. по 01.08.2023р. позивач перебував в Україні, а 16.07.2024р. уточнив свої персональні дані через електронний кабінет «Резерв+».

За відомостями електронного кабінету станом на 24.06.2025р. позивача подано у розшук ТЦК як порушника правил військового обліку (до ТЦК не прибув, не повідомляв про зміну облікових даних, не проходив ВЛК, не прибув за повісткою 02.07.2025р.), а станом на 02.09.2025р. відображено, що ІНФОРМАЦІЯ_9 звернувся до Національної поліції для доставлення позивача з метою складання протоколу з причини неуточнення даних до 16.07.2024р.

15.07.2025р. повідомленням №6848 ІНФОРМАЦІЯ_6 направив до ІНФОРМАЦІЯ_4 для прийняття Рішення щодо виключення позивача з військового обліку засвідчені копії документів, а саме листа ГУ НП в Чернівецькій області про повернення справ осіб, рішення про непридатність яких залишено в силі Центральною ВЛК Збройних Сил України, довідки ВЛК від 03.03.2022р. №1321, картки обстеження та медичного огляду №1321, висновку лікаря-терапевта, виписного епікризу №3473/18 від 04.06.2018р. і виписки із медичної карти стаціонарного хворого №СК-020322/1086 від 03.03.2022р.

Листом від 18.07.2025р. №4/1/1462 на адвокатський запит представника позивача відповідач повідомив, що позивач проходив ВЛК, не перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , довідка ВЛК №1321 не затверджена штатною ВЛК, а у справі відсутній список осіб на 14 аркушах, який може підтвердити рішення Центральної ВЛК, що у сукупності, на думку відповідача, може свідчити про підробку документів та не може бути підставою для зняття з військового обліку.

Також, відповідач зазначив, що позивач з 2009р. до ТЦК не прибував і не прибув за повісткою на 02.07.2025р., що і стало підставою для автоматичного подання його до інформаційної системи МВС як розшукуваної особи.

11.09.2025р. представник ОСОБА_1 надіслав відповідачу заяву, в якій, посилаючись на норми ст.9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», просив внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі постанови ВЛК від 03.03.2022р., вилучити відомості про порушення правил військового обліку та подання у розшук, а також направити Національній поліції повідомлення про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення.

До вказаної заяви було додано, зокрема, нотаріально засвідчені копії довідки №4/78 та довідки ВЛК №1321, медичні документи та документи про проживання позивача за кордоном.

Втім, листом від 12.09.2025р. №4/1/1921 відповідач, повторивши наведені вище міркування про незатвердження довідки ВЛК штатною ВЛК та можливу підробку документів, повідомив, що ці документи не можуть бути належною підставою для виключення позивача з військового обліку в ІНФОРМАЦІЯ_8 , та рекомендував позивачу прибути до відповідача для уточнення персональних даних або стати на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_10 та оформити там документи на виключення з військового обліку.

Повідомленням від 27.09.2025р. №9853 ІНФОРМАЦІЯ_6 надіслав відповідачу засвідчену копію картки контрольного огляду позивача при штатній ВЛК для прийняття рішення щодо виключення його з військового обліку та додатково повідомив, що відповідачу вже було направлено витяг з листа ГУ НП в Чернівецькій області стосовно позивача, а відомості щодо інших осіб на 14 аркушах цієї справи не стосуються.

Незважаючи на це, листом від 29.09.2025р. №4/1/2045 відповідач залишив свою позицію без змін.

Не погоджуючись із відмовою та бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи даний позов, суд 1-ї інстанції виходив з того, що відповідач, всупереч п.3 «Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024р. №559), не розглянув заяву позивача від 11.09.2025р. по суті та не прийняв жодного рішення, що свідчить про його протиправну бездіяльність, а тому, належним способом захисту є зобов`язання відповідача розглянути цю заяву. Решту позовних вимог суд визнав передчасними, оскільки відповідач заяву позивача не розглядав.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні у них докази, в цілому погоджується з висновками суду першої інстанції про порушення відповідачем прав позивача, але разом із тим вважає, що окружний суд, в даному випадку, помилково кваліфікував спірні правовідносини як «нерозгляд заяви» та обрав «неефективний» спосіб захисту і відповідно, безпідставно відмовив у задоволенні решти позовних вимог, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII.

Відповідно до вимог ч.3 ст.1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає, серед іншого, виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку. За змістом ч.7 цієї статті, виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують, зокрема, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За ч.1 ст.34 Закону №2232-XII, персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно них, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Ведення ж персонально-якісного обліку покладається на відповідні районні (міські) ТЦК та СП.

За приписами п.3 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII (у редакції, чинній на 03.03.2022р.) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) ТЦК та СП підлягали громадяни України, які визнані ВЛК непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. У чинній редакції цієї норми (затв. Законом України від 11.04.2024р. №3633-IX) виключенню з військового обліку підлягають громадяни, які визнані непридатними до військової служби. При цьому, у громадянина, якого було виключено з військового обліку за цією підставою, військово-обліковий документ не вилучається, а до нього вносяться дані про виключення із військового обліку.

Відносини щодо визначення придатності до військової служби врегульовані «Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (затв. наказом Міністра оборони України від 14.08.2008р. №402).

У редакції, чинній на час медичного огляду позивача, п.3.8 глави 3 розділу II Положення №402 передбачав, що постанови ВЛК військових комісаріатів (ТЦК та СП) щодо військовозобов`язаних оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК, а копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

При цьому, вимога про направлення постанов про непридатність на затвердження до штатних ВЛК з`явилась у цьому пункті лише після його подальших змін (накази Міністерства оборони України від 27.04.2024р. №262 та від 02.05.2025р. №283) і зворотної дії в часі не має.

Правові ж та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені і закріплені Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017р. №1951-VIII.

У силу ст.1 Закону №1951-VIII, Реєстр - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

За правилами ст.3 Закону №1951-VIII, основними засадами ведення Реєстру є, серед іншого, обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру.

Згідно зі ст.5 Закону №1951-VIII, органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (міські) ТЦК та СП, які забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних, а за ст.7 цього Закону до персональних даних, що вносяться до Реєстру, належать, серед іншого, відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку.

Статтею 9 Закону №1951-VIII також передбачено право призовника, військовозобов`язаного та резервіста звертатися до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе та виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

За приписами ст.14 Закону №1951-VIII, ведення Реєстру включає, серед іншого, внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей державних органів і інших суб`єктів, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру самими призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.

30.12.2022р. Постановою Кабінету Міністрів України №1487 затверджено «Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», за п.79 якого районні (міські) ТЦК та СП, зокрема, здійснюють взяття, зняття або ж виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів у випадках, передбачених законодавством, проставляють у військово-облікових документах відповідні відмітки та виконують функції з ведення Реєстру. У свою чергу, за вказаним пунктом (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22.10.2024р. №1217), ТЦК та СП також повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення осіб, щодо яких надсилалося таке звернення.

Абзац 2 п.81 Порядку №1487 прямо визначає, що особиста присутність військовозобов`язаного для зняття або виключення з військового обліку не обов`язкова.

Крім того, за змістом абз.3 п.56 Порядку №1487 Національна поліція здійснює адміністративне затримання, а також доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за зверненням ТЦК та СП, надісланим шляхом електронної інформаційної взаємодії між Реєстром та єдиною інформаційною системою МВС.

Аналіз наведених нормативних приписів дає підстави для висновку, що єдиною підставою для виключення громадянина з військового обліку за станом здоров`я є постанова ВЛК про визнання його непридатним до військової служби, оформлена у порядку, чинному на час медичного огляду. За наявності такої постанови ТЦК та СП, як орган ведення Реєстру, зобов`язаний забезпечити відображення в Реєстрі достовірних відомостей про виключення особи з військового обліку, і цей обов`язок не є дискреційним.

У цьому контексті, варто наголосити, що особа, виключена з військового обліку, втрачає статус військовозобов`язаного, а отже, не може бути суб`єктом порушення правил військового обліку та адресатом звернення про її адміністративне затримання і доставлення.

Застосовуючи наведені норми до обставин даної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, всупереч висновку суду 1-ї інстанції, відповідач заяву позивача від 11.09.2025р. розглянув і фактично вирішив її по суті. У листі від 12.09.2025р. №4/1/1921 відповідач виклав мотиви, з яких вважає подані позивачем документи недостатніми, та прямо зазначив, що вони не можуть бути підставою для виключення позивача з військового обліку.

Такий лист за своїм змістом є відмовою у внесенні до Реєстру відомостей про виключення позивача з військового обліку та у виправленні відомостей про порушення ним правил військового обліку, яка безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача, а тому підлягає перевірці на відповідність критеріям ч.2 ст.2 КАС України.

Отже, жодних підстав для висновку про нерозгляд заяви та зобов`язання відповідача повторно її розглянути у суду першої інстанції не було.

Перевіряючи підстави такої відмови, колегія суддів зазначає, що постанова ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.03.2022р. про визнання позивача непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку оформлена довідкою ВЛК №1321 у спосіб, передбачений п.3.8 глави 3 розділу II Положення №402 у редакції, чинній на час медичного огляду, яка затвердження такої довідки штатною ВЛК не вимагала. Тому, посилання відповідача на відсутність затвердження довідки штатною ВЛК ґрунтуються лише на застосуванні пізнішої редакції Положення №402 до правовідносин, що виникли до її набрання чинності, що суперечить ст.58 Конституції України.

Не є підставою для відмови і та обставина, що медичний огляд позивач пройшов у ВЛК іншого ТЦК та СП.

Пункт 3 ч.6 ст.37 Закону №2232-XII пов`язує виключення з військового обліку виключно з фактом визнання особи непридатною до військової служби і не ставить чинність постанови ВЛК у залежність від того, при якому саме ТЦК та СП її прийнято.

При цьому, сам ІНФОРМАЦІЯ_6 , при якому діє ВЛК, що прийняла спірну постанову, повідомленнями від 15.07.2025р. №6848 та від 27.09.2025р. №9853 надіслав відповідачу засвідчені копії довідки ВЛК, картки обстеження та медичного огляду, медичних документів, картки контрольного огляду при штатній ВЛК та витяг з листа ГУНП в Чернівецькій області щодо осіб, рішення про непридатність яких залишено в силі Центральною ВЛК, саме для прийняття рішення про виключення позивача з військового обліку.

Таким чином, орган, від якого походить постанова ВЛК, підтвердив її прийняття, а також роз`яснив, що відомості про інших осіб із списку на 14 аркушах, на відсутність якого посилався відповідач, до справи позивача не стосуються.

Водночас, доводи відповідача про те, що сукупність наведених обставин «може свідчити про підробку документів», є припущенням, яке не підтверджене жодним доказом. Доказів скасування або ж перегляду постанови ВЛК від 03.03.2022р. у встановленому Положенням №402 порядку, визнання її недійсною чи встановлення факту підроблення документів у матеріалах справи немає. При цьому, перевірка обґрунтованості постанови ВЛК до повноважень ТЦК та СП не належить, а тому до її скасування чи зміни відповідач зобов`язаний виходити з її чинності.

Також, безпідставною є вимога відповідача про нібито необхідність особистої явки позивача до ТЦК та СП або повторного взяття на військовий облік у Чернівцях, оскільки абз.2 п.81 Порядку №1487 особиста присутність для виключення з військового обліку не вимагається, а всі необхідні підтвердні документи у відповідача на час розгляду заяви вже були.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що з 03.03.2022р. позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що також підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_5 від 03.03.2022р. №4/78, а відмова відповідача у внесенні цих відомостей до Реєстру є протиправною. Відповідно, протиправною є і бездіяльність відповідача щодо невнесення таких відомостей, яка триває попри отримання відповідачем усіх підтвердних документів.

Разом із тим, оскільки позивач з 03.03.2022р. не має статусу військовозобов`язаного, на нього не поширюються обов`язки про уточнення облікових даних, прибуття за повісткою та проходження ВЛК, невиконання яких стало підставою для внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку та про розшук ТЦК від 24.06.2025р.

Такі відомості є недостовірними в розумінні ст.9 Закону №1951-VIII і підлягають вилученню з Реєстру, а оскільки на підставі цих відомостей відповідач звернувся до Національної поліції з метою доставлення позивача, він, за приписами п.79 Порядку №1487, зобов`язаний повідомити Національну поліцію про відсутність правових підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до органів ТЦК.

Як наслідок, висновок суду першої інстанції про передчасність цих вимог є помилковим.

Визначаючись з способом захисту, колегія суддів враховує, що внесення до Реєстру відомостей про виключення особи з військового обліку за наявності чинної постанови ВЛК не передбачає для ТЦК та СП свободи розсуду, а всі умови для цього в даній справі встановлені.

За таких обставин, зобов`язання відповідача лише розглянути заяву позивача, як це зробив суд першої інстанції, не забезпечує ефективного відновлення його прав, тим більше, що свою позицію відповідач вже неодноразово висловив.

Відповідно до вимог ч.4 ст.245 КАС України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, «ефективним способом захисту» є зобов`язання відповідача внести до Реєстру відомості про виключення позивача з військового обліку, вилучити з нього відомості про порушення правил військового обліку та розшук, а також повідомити Національну поліцію про відсутність підстав для його адміністративного затримання та доставлення.

Що ж стосується доводів апелянта про порушення судом 1-ї інстанції строку розгляду справи та відсутність у рішенні відомостей про третю особу, то колегія суддів зазначає, що за правилами ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише тоді, коли воно призвело до неправильного вирішення справи. У даній справі, неправильне вирішення спору зумовлене не строком розгляду справи, а неповним з`ясуванням обставин та неправильним застосуванням норм матеріального права, що і є підставою для скасування рішення.

Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, відповідачем, який не надав ані відзиву на позов, ані жодних доказів недостовірності постанови ВЛК, зроблено не було.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином викладені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися в залежності від характеру рішення.

У п.41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожний аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку судів може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів і практики підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи, оскільки вони не впливають на вирішення спору по суті.

У силу вимог ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду 1-ї інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Отже, враховуючи, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційний суд, діючи виключно в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ч.1 ст.317 КАС України, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду 1-ї інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Оскільки позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню, згідно з ч.ч.1,6 ст.139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову (1937,92 грн.) та апеляційної скарги (2906,88 грн.), а всього 4844,80 грн. (обраховано судом за дві вимоги майнового характеру), підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.308,311,315,316,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2026 року - скасувати та ухвалити нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 (Доброслав), викладене у листі від 12.09.2025 року №4/1/1921, за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) від 11.09.2025 року.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Доброслав) щодо невнесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) з військового обліку у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я з 03.03.2022 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Доброслав) внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) з військового обліку на підставі постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.03.2022 року (довідка ВЛК №1321) про визнання його «непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Доброслав) вилучити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) про порушення правил військового обліку та про розшук ТЦК від 24.06.2025 року.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Доброслав) повідомити Національну поліцію України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Доброслав) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено: 23.10.2026р.

Головуючий у справі

суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов

Судді: В.А. Голуб

В.О. Скрипченко