Суд: П'ятий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №400/2031/26
Суддя: Димерлій О.О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2031/26
Перша інстанція: суддя Малих О.В.,
повний текст судового рішення
складено 27.05.2026, м. Миколаїв
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача – Димерлія О.О.,
суддів – Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №400/2031/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії
У С Т А Н О В И В:
26.02.2026 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік громадянина України ОСОБА_1 ;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути та прийняти рішення по суті за зверненням від 22.01.2026, поданим представником позивача - адвокатом Гайворонським О.М. в інтересах ОСОБА_1 , щодо внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку громадянина України ОСОБА_1 , як такого, що є невійськовозобов`язаним, на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції до внесення змін Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (в редакції, чинній до 18.05.2024).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що його виключено з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно внесено до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про те, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку. Також, на думку позивача, відповідачем не розглянуто його звернення щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів змін про виключення ОСОБА_1 з військового обліку.
Не погоджуючись із заявленими позивачем позовними вимогами ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду першої інстанції подано відзив, у якому зазначено про правомірність взяття ОСОБА_1 на військовий облік.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №400/2031/26 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зауважує, що судом першої інстанції не досліджено питання щодо наявності у позивача права на виключення з військового обліку в період дії редакції Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яка прямо передбачала таку підставу. Як стверджує ОСОБА_1 , його виключено з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». На думку скаржника, ІНФОРМАЦІЯ_4 протиправно повторно поставлено його на військовий облік.
У свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_4 до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну скаргу у якому відповідач зазначає про правомірність взяття позивача на військовий облік.
В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні фактичні обставини справи.
Зокрема, апеляційним судом з`ясовано, що за вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05.12.2005 у справі №1-462 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.187, ст.353 Кримінального кодексу України.
05.12.2023 ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних відповідно до п.6 ч.6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», що підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_1 (а.с.18 зворотна сторона).
Однак, згідно відомостей електронного військово-облікового документу «Резерв+», сформованого 04.01.2026, ОСОБА_1 поновлено на військовому обліку та визначено статус – «військовозобов`язаний».
Уважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом частини 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно із частиною 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який наразі триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно із пунктом 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Пунктом 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладено на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього.
Так, пунктом 6 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній станом на 14.05.2024) передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, редакція частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.
За змістом частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній станом з 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Згідно із пунктом 4 розділу «Загальні питання» Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:
- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;
- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Більше того, з цього часу передбачена можливість призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі, за вчинення тяжкого злочину.
За чинними нормами статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач не підлягає виключенню з військового обліку, відтак є військовозобов`язаним та повинен бути на військовому обліку в органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи зазначене, поновлення (взяття) позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству, а дії відповідача є правомірними та такими, що не порушують конституційних прав позивача.
За таких підстав колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що після виключення з військового обліку повторне взяття на військовий обліку та призов на військову службу під час мобілізації є неможливим.
При цьому, суд апеляційної інстанції уважає безпідставними твердження ОСОБА_1 про те, що окружним адміністративним судом неправильно застосовано приписи статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акту в часі, з огляду на таке.
Згідно із висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням ним чинності та моментом втрати юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (ст. 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Апеляційний адміністративний суд акцентує увагу на тому, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
Колегія суддів відмічає, що у зв`язку із внесенням змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.
Суд апеляційної інстанції вказує, що внесені до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» зміни поширюють свою дію на всю територію України і розповсюджується на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.
Окрім того, у спірних правовідносинах немає підстав стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами у цій справі правовідносини виникли у 2024 році, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII.
З урахуванням наведеного, апеляційний адміністративний суд зазначає, що судом першої інстанції правильно застосовано положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Позивач відмічає, що з метою з`ясування підстав повторного взяття на облік, адвокатом на адресу відповідача було скеровано відповідний запит, у якому також було викладено прохання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку як особи, що є невійськовозобов`язаною.
За наслідком розгляду адвокатського запиту ІНФОРМАЦІЯ_3 надано відповідь від 20.01.2026 №11/581, у якій зазначено, що громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку та був виключений з нього, підлягає повторному взяттю на військовий облік у разі, якщо підстави для виключення відпали. Враховуючи наведене, позивач був повторно взятий на облік як військовозобов`язаний.
У зв`язку з чим, на думку позивача, пункт 2 адвокатського запиту залишено без розгляду.
З даного приводу апеляційний адміністративний суд зазначає, що предметом даного спору позивачем самостійно визначено дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік громадянина України ОСОБА_1 .
Даний спір не стосується дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень стосовно розгляду адвокатського запиту.
З огляду на означене, наведені скаржником в досліджуваній частині апеляційної скарги доводи є безпідставними, адже не стосуються предмету спору.
Не є юридично спроможним також посилання ОСОБА_1 на те, що судом першої інстанції не надано оцінки наявності/відсутності підстав для виключення позивача з військового обліку станом на 13.06.2023, адже вказане не є предметом спору в даній справі.
Є безпідставним акцентування скаржником уваги на правові висновки Верховного Суду, які викладено в постанові від 21.05.2025 у справі №280/2880/24, т.я. вони не є релевантними по відношенню до даної справи.
Предметом даної справи є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо взяття на військовий облік громадянина України ОСОБА_1 .
Натомість, предметом спору в справі №280/2880/24 була бездіяльність суб`єкта владних повноважень щодо прийняття рішення про зняття особи з військового обліку у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон (Аргентинська Республіка).
Правова позиція, яку скаржник уважає за необхідне врахувати під час вирішення спору в справі №400/2031/26, стосується правовідносин, які є відмінними від досліджуваних в даному випадку, та висловлена судом касаційної інстанції з урахуванням індивідуальних фактичних обставин справи №280/2880/24.
Відмінність суб`єктного складу учасників справи, предмета та підстав спору унеможливлює врахування правових висновків Верховного Суду, на які акцентує увагу скаржник.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи.
За таких обставин доводи скаржника про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження.
У контексті оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень через призму правового регулювання спірних правовідносин колегія суддів дійшла висновку, що рішення окружного адміністративного суду ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна правова оцінка.
Наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.
Отже, беручи до уваги наведене колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 у справі №400/2031/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії – без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
СуддіД.С. Терлецький Н.В. Вербицька
Оригінал: reyestr.court.gov.ua