Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №201/4142/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа № 201/4142/26

Провадження № 2/201/3752/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Демидової С.О.,

з секретарем судового засідання Коверзай О.О.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори виконуюча обов`язки державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко Вікторія Геннадіївна про визнання особи такою, що не прийняла спадщину, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача

До Соборного районного суду міста Дніпра 26 березня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори виконуюча обов`язки державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко Вікторія Геннадіївна про визнання особи такою, що не прийняла спадщину, в якій позивач просила суд:

-Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що не прийняла спадщину через її постійне не проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_4 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час його смерті і неподання у встановлений законом строк заяви до нотаріуса про прийняття спадщини за законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що вона є рідною донькою ОСОБА_4 , а відповідач є її рідною сестрою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , який на момент своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Після смерті батька ОСОБА_4 відкрилася спадщина. Вона як спадкоємець першої черги 13 травня 2025 року звернулася з заявою про прийняття спадщини до Третьої дніпровської державної нотаріальної контори проте постановою нотаріуса їй було відмовлено, оскільки спадкодавець залишив заповіт на ім`я відповідачки.

Відповідач у встановлений законом строк заяви про прийняття спадщини не подала, тому вважається такою що не прийняла спадщину.

Відповідач наприкінці 1990 року виїхала за межі України та проживає в російській федерації по теперішній час, проте місце її реєстрації зареєстровано в квартирі батька в місті Дніпрі.

Так як відповідач фактично не проживала постійно зі своїм батьком на день його смерті, та не зверталася з заявою до нотаріуса про прийняття спадщини за законом, тому вона вважається такою що не прийняла спадщину (а.с. 2-11, 57-66).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 26 березня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Демидовій С.О. (а.с. 48-49).

Відповідно до ч.6 ст.187 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.

30 березня 2026 року згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 51).

29 квітня 2026 року надійшла відповідь з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місце проживання відповідача (а.с. 52).

Ухвалою судді від 29 квітня 2026 року у зв`язку з виявленими недоліками позовну заяву було залишено без руху та надано строк для їх усунення (а.с. 53-54).

30 квітня 2026 року представником позивача подано уточнену позовну заяву (а.с. 57-66).

11 травня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори виконуюча обов`язки державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко Вікторія Геннадіївна про визнання особи такою, що не прийняла спадщину (а.с. 109-110).

09 червня 2026 року надійшла заява від третьої особи про розгляд справи за їх відсутності (а.с. 113) .

Ухвалою суду від 16 червня 2016 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с. 121-123).

29 червня 2026 року на адресу суду надійшла інформація з Державної прикордонної служби України про відсутності відомостей щодо перетину державного кордону України ОСОБА_5 в періоди з 01 січня 2021 року по 24 червня 2026 рік (а.с. 127).

01 липня 2026 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи заведена після смерті ОСОБА_4 (а.с. 129-162).

Ухвалою суду від 02 вересня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с .168-169).

В судовому засідання позивач підтримала заявлені позовні вимоги та наполягала на їх задоволенні, пояснивши що відповідач тривалий час проживає в російській федерації у них напруженні відносини. В 2021 році батько склав заповіт на ім`я сестри та на початку війни виїхав за межі України, помер в російській федерації. Сестра наразі не має змоги приїхати в Україну від квартири не відмовлялася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні, зазначивши що відповідач тривалий час не проживає за межами України, з заявою про прийняття спадщини не зверталася, тому просив суд визнати такою що не прийняла спадщину.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , який є колишнім чоловіком позивачки пояснив, що відповідач дійсно тривалий час мешкає в російській федерації, відносини відповідача з позивачем напруженні. В спірній квартирі останні десять років проживав батько позивачки разом з дружиною, на початку війни виїхав за межі України.

Свідок ОСОБА_7 пояснив, що він є другом сина позивачки, знає що у дідуся його друга є квартира на ОСОБА_8 , відповідачку ніколи не бачив, знає що останні роки вона проживає в Росії.

Фактичні обставини, встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_1 (а.с. 31).

Відповідно до інформації з реєстру нерухомості квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_4 (а.с. 17-18).

Згідно довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб в квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані: ОСОБА_4 , ОСОБА_9 – дружина, ОСОБА_3 - донька, ОСОБА_10 – онука (а.с. 28).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_2 (а.с. 30)

ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Санкт Петербург, російська федерація помер ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серія НОМЕР_3 (а.с. 36-44).

ОСОБА_1 13 травня 2025 року звернулася з заявою до компетентного органу нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 (а.с. 129).

13 травня 2025 року відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 35)

Відповідно до заповіту від 06 травня 2021 року посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Шауловою М.О., зареєстрований в реєстрі за № 2567, ОСОБА_4 заповів все своє майно рухоме та нерухоме, грошові кошти, а також майнові права де б воно не було і з чого воно не складалось, і взагалі все те що буде належать на день смерті і на що він матиме право ОСОБА_3 (а.. 155).

Згідно інформації наданої департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур склад зареєстрованих осіб на день смерті ОСОБА_4 становить дві особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_10 (а.с. 156).

Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської державної нотаріальної контори виконуючої обов`язки державного нотаріуса Третьої дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко В.Г. від 11 березня 2026 року відмовлено у видачі на ім`я ОСОБА_1 , свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 , у зв`язку з наявністю іншого спадкоємця за заповітом (а.с. 45-46)

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За вимогами ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Суд, вислухавши позивача та її представника, та враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, оцінивши належність, допустимість, а також достатність наданих доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, виходячи з аналізу змісту норм чинного законодавства, що регулює відносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_3 такою що не прийняла спадщину через її не проживання із спадкоємцем та не подання у встановлений строк заяви про прийняття спадщини за законом, посилалась на те, що вона, як спадкоємець за законом після смерті свого батька, бажаючи прийняти спадщину на все майно, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено оскільки батько залишив заповіт на ім`я відповідача.

Виходячи зі змісту позову позивач фактично намагається довести своє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважаючи себе єдиним спадкоємцем після смерті останнього. При цьому, існують перешкоди в оформленні спадкових справ у нотаріальному порядку, що підтверджується постановою нотаріуса.

Відтак, суд приходить до висновку, що права позивачки порушені.

Разом з тим, закон визначає способи захисту цивільного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року, у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20).

Ураховуючи висновки Верховного Суду викладені у Постанові від 09 квітня 2025 року у справі № 305/2221/21 (провадження № 61-3777св24), заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту не проживання спадкоємця зі спадкодавцем (неприйняття спадщини), не відповідають належному способу захисту.

Орієнтовний перелік судових способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.

Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.

Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.

Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_3 із спадкодавцем на час відкриття спадщини та неприйняття відповідачем спадщини після смерті батька.

Отже, предметом заявлених вимог є встановлення факту, що має юридичне значення, з метою належного оформлення ОСОБА_1 спадщини після смерті батька.

Однак, виходячи зі змісту позовних вимог, позивач фактично намагається довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька.

Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.

Верховний Суд звертає увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог остання не заявляла. За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 26 липня 2023 року у справі № 641/3893/20 та від 02 квітня 2025 року у справі № 751/344/23.

Факти, про які позивач просить ухвалити рішення у цій справі щодо постійного непроживання відповідача із спадкодавцем та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, підлягають встановленню при розгляді позову про визнання права власності на спадщину.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18).

Виходячи з наведеного суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку з неналежно обраним позивачем способу захисту порушених прав.

Враховуючи норми ст. 141 ЦПК , оскільки суд відмовив у задоволенні позову, витрати щодо розгляду справи покладаються на позивача.

Доходячи до такого висновку, суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 76-78, 81, 141, 263-265, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Державний нотаріус Другої Дніпровської державної нотаріальної контори виконуюча обов`язки державного нотаріуса Третьої Дніпровської державної нотаріальної контори Матвієнко Вікторія Геннадіївна про визнання особи такою, що не прийняла спадщину – залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду .

Повний текст рішення складено 23 жовтня 2026 року

Суддя С.О. Демидова