Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №211/536/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/536/26

Провадження № 3/211/669/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

23 жовтня 2026 року

Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Костенко Є.К., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з ВП №1 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

У провадження судді надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558537 від 04.01.2026, відповідно до якого зазначається, що 04.01.2026 о 09:05 год., в м. Дружківка по вул. Машинобудівників, біля буд. 30, водій ОСОБА_1 керував т.з. «Ford Focus», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота на відстані. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, захисником ОСОБА_1 – адвокатом Заборським О.В. скеровано до суду клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем і в той момент перебував на службі. Зазначає, що причина зупинки була безпідставна, на відеозаписі доданому до матеріалів справи, взагалі не оголошено причину зупинки транспортного засобу. Відеозапис, який було додано до матеріалів справи містить лише одне відео тривалістю 6 хвилин з бодікамери одного з працівників поліції, на якому зафіксовано, як один з поліцейських зняв бодікамеру та поклав її на капот автомобіля, що є істотним порушенням Інструкції. Також, працівниками поліції не було оголошено ознак сп`яніння та не запропоновано пройти огляд на місці за допомогою спеціального технічного засобу. Під час зупинки транспортного засобу, якщо працівниками поліції встановлено, що особа є військовослужбовцем, ними має бути залучено спеціальні підрозділи. Вважає, що відеозапис є неналежним та недопустимим доказом в даній справі, оскільки події на ньому зафіксовані не з самого початку і до кінця, що істотно порушує вимоги про здійснення відеофіксації адміністративного правопорушення, зважаючи на зазначене просить закрити провадження у справі за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Також, до матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких він зазначає, що працівниками поліції його було зупинено двічі, перший раз розмова відбувалась без відеофіксації, Під час другої зупинки працівниками поліції одразу було повідомлено про нібито запах алкоголю, однак причину зупинки йому не було повідомлено. В протоколі та на відеозаписі різниться час зупинки транспортного засобу. Він не погоджується з обставинами викладеними в протоколі про притягнення до адміністративної відповідальності.

В ході судового розгляду у задоволенні клопотання про зупинення провадження та направлення мтеріалів на доопрацювання було відмовлено.

Суддя, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.

Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.ст.245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті.

Постанова судді згідно зі ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Із аналізу ст.ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, суду надані докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №558537 від 04.01.2026; направлення ОСОБА_1 на огляд до медичного закладу від 04.01.2026 з метою виявлення стану сп`яніння; акт огляду на стан сп`яніння; довідка про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія; диск з відеозаписом, постанова серії ЕНА №6458597, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.

У розумінні ст. 251 КУпАП рапорт працівника поліції є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у рапорті працівника поліції містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, причини зупинки транспортного засобу, а тому є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Надаючи оцінку твердженням захисника суддя зазначає наступне.

Відносно визнання відеозапису недопустимим доказом, суд зазначає, що розбіжності у часі, вказаному на відео та зазначеними у протоколі, не є істотними порушеннями, оскільки різниця у часі складає менше 5 хвилин і може бути викликана через збій у налаштуваннях електронних приладів. Відеозапис містить всі ключові моменти, які підтверджують доведення диспозиції статті 130 КУпАП, тому його тривалість не може бути підставою для визнання його недопустимим чи неналежним доказом. Відносно факту зняття камери поліцейським, суд зазначає, що з цього приводу захисник звертався до керівництва поліцї зі скаргою, але порушень у діях поліцейських встановлено не було. Судом було задоволено клопотання про витребування інших відеозаписів, але згідно відповіді відділення поліції було вказано, що вони відповідно до існуючого порядку вже знищені. Також суд вважає, що оскільки камеру було знято вже після отримання відмови ОСОБА_1 від проходжнення огляду на стан сп`яніння та повідомлння про те, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, подальші події не мають значення для встановлення наявності/відсутності складу адміністративного правопорушення. Враховуючи зазначене, суд відхиляє клопотання захисника про визнання доказу - відеозапису - недопустимим.

Також, суд вважає, що відсутні підстави і для визнання протоколу недопустимим та неналежним доказом, з огляду на такі обставини.

Стаття 266-1 КУпАП регламентує огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Таким чином, КУпАП розмежовує порядок огляду осіб на стан сп`яніння за суб`єктом правопорушення та об`єктивною стороною.

У порядку ст. 266-1 КУпАП оглядаються водії, які керують транспортними засобами з ознаками сп`яніння, та при цьому вказані водії є військовозобов`язаними, резервістами під час проходження зборів, а також військовослужбовцями ЗСУ.

Військовослужбовці, при виконанні своїх службових обов`язків, крім іншого, є суб`єктами адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП, тому у разі виявлення у них ознак чи стану сп`яніння слід розмежовувати поняття суб`єкта правопорушення, а саме першочергово - особа, яка керує транспортним засобом спочатку визначається як водій (загальний суб`єкт), а при умові виконання ним ще й службових обов`язків, пов`язаних із проходженням служби в ЗСУ (керуючи транспортним засобом) - як військовослужбовець (спеціальний суб`єкт).

Саме у другому випадку, на думку суду, є доцільним вирішення питання про притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП, та саме у цьому випадку, при огляді військовослужбовця на стан сп`яніння діють норми ст. 266-1 КУпАП.

Крім того, оскільки ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5. ПДР, огляд на стан сп`яніння взагалі не проводився, тому були відсутні підстави для залучення відповідного підрозділу Військової служби правопорядку.

Оцінюючи доводи захисника та подані ним на доведення своєї позиції докази: довідку від 24.12.2025 №08/96991/25-Ви, які можуть підтверджувати перебування ОСОБА_1 на військовій службі, необхідно зазначити наступне.

Згідно з відеозаписом, дослідженим в судовому засіданні, встановлено, що при зупинці транспортного засобу на питання поліцейського Макуцевич В.Г. зазначає, що він є цивільною особою, він одягнутий у повсякденний одяг, а не у військову форму, в протоколі серії ЕПР1№558537 також не вказує місце роботи або хоча б, що він є військовослужбовцем, отже працівниками поліції не могло бути встановлено, що він є спеціальним суб`єктом, який перебуває при виконанні бойових завдань.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що подані захисником докази підтверджують лише факт того, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, але не доводять виконання ним 04.01.2026 ще й службових обов`язків, пов`язаних із проходженням служби в ЗСУ. Тому суд вважає, що заперечення захисника в частині необхідності складання протоколу за ст. 172-20 КУпАП не знайшли свого підтврдження під час оцінки наданих суду доказів, а, отже, відхиляються судом.

Разом із цим, суд враховує наступні обставини.

Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з положеннями ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17 грудня 2008 року (далі - Порядок), передбачено, що огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за вчиненням адміністративного правопорушення працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку та підтверджує факт скоєння правопорушення.

Згідно з п. 5 розд. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735 (далі по тексту - Інуструкція) із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису від 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Пунктами 4 та 5 Розділу VII вказаної Інструкції під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються: самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу; примусове виключення відеореєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб тощо.

Згідно з п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції НП України від 03.02.2016 №100, встановлює, що після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.

Відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, в судовому засіданні досліджено долучений працівниками поліції відеозапис.

На наданому DVD-диску із відеозаписом правопорушення міститься один файл.

З відеозапису вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , одразу було оголошено про те, що від нього є запах алкоголю.

Особа відносно якої складено адміністративний протокол на відео видно чітко, він веде себе абсолютно адекватно, спілкується чітко з працівниками поліції та логічно пояснює всі обставини справи.

Разом із цим, суд додатково звертає увагу на те, що за змістом положень статті 266 КУпАП та пунктів 2-5 Порядку, огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Відповідно до положень Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є:

- запах алкоголю з порожнини рота;

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці.

З надного відеозапису вбачається, що працівником поліції було озвучено ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. Разом із цим, кількість ознак, які повинні озвучитися Порядок не містить.

Після цього ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння, а після його відмови, працівники поліції роз`яснили йому його права.

Щодо відсутності причин зупинки транспортного засобу, встановлено, що ОСОБА_1 було зупинено у м. Дружківка Донецької області. Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає, що поліцейський може зупинити транспортний засіб, не лише у разі порушення ПДР, а, зокрема, і у випадку, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Так, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 з 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово було продовжено в установленому законодавством порядку. Згідно з п. 6, 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, заходи правового режиму воєнного стану, зокрема, встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів та перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України. Місто Дружківка Донецької області є територією наближеною до зони ведення активних бойових дій, що передбачає можливість посилених заходів, направлених, зокрема, і на перевірку водіїв транспортних засобів, які рухаються у комендантську годину. На долучному відеозаписі після зупинки транспортного засобу поліцейський зазначає, що водій рухався під час коменднтської години та був не пристебнутий ременем. Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» причиною зупинки транспортного засобу може бути порушення водієм Правил дорожнього руху. В матеріалах справи наявна постанова серії ЕНА №6458597 від 04.01.2026, згідно з якою ОСОБА_1 було зупинено на вул. Машинобудівників, 30, 04.01.2026 та притягнуто до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Стороною захисту не надано суду доказів, що зазначена постанова була скасована, а отже вона свідчить про те, що водія ОСОБА_1 було зупинено, зокрема, і через порушення ПДР. З огляду на зазначене, враховуючи запровадження в країні воєнного стану, суд не вбачає порушення в діях працівників поліції щодо зупинення транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки такі дії відповідають п.п. 1, 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Враховуючи зазначене, суд вважає, що клопотання захисника про визнання причини зупинки транспортного засобу не підлягає задоволенню.

Інші доводи ОСОБА_1 та його захисника, зокрема, щодо постановки відеозапису, зупинки двічи ОСОБА_1 , суд розцінює як припущення та побудову лінії захисту, оскільки під час судового засідання дані факти не знайшли свого доказового підтвердження.

Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 прийшов до висновку про доведеність, поза розумним сумнівом, наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При визначенні виду та розміру адміністративного стягнення, суддя, керуючись вимогами ст. 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, всі обставини справи в їх сукупності, ступінь вини, особу ОСОБА_1 , який від явки до суду не ухилився та застосовує до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що буде достатнім для виконання завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення та здійснення виховного впливу на правопорушника.

Клопотання захисника про індивідуалізацію покарання задоволенню не підлягає, оскільки санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП визначає безальтернативний вид покарання лише з позбавленням права керування транспотними засобами.

Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачені ст. 34 КУпАП, обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 35 КУпАП, судом не встановлено.

На підставі ст.40-1 КУпАП, з особи, що притягується до адміністративної відповідальності на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст.25, 27, 30, 40-1, 126 ч. 5, 283, 284, 289 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф підлягає сплаті на рахунок IBAN: UA758999980313020149000004001, отримувач коштів: ГУК у Дніпропетровській обл/Довгинцівський район/21081300, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: "Адміністративні штрафи та інші санкції", призначення платежу: штраф по справі про адміністративне правопорушення (зазначити номер справи).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять гривень) 60 коп.

Судовий збір підлягає сплаті на рахунок IBAN: UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030106, код суду 26371308.

Відповідно дост. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Згідно з ч.1ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 , не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосоване подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Костенко Є. К