Вирок від 22 жовтня 2026 р. у справі №199/7032/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/7032/25

(1-кп/199/355/26)

ВИРОК

іменем України

23.10.2026 року м.Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора – ОСОБА_5 ,

захисника – адвоката ОСОБА_6 ,

обвинуваченого – ОСОБА_7 ,

представників потерпілого – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з вищою освітою, працюючого директором ТОВ "Овочеві ресурси", одруженого, маючого на утриманні малолітніх доньок - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2025 року в період часу з 15 години 00 хвилини до 16 години 20 хвилини, більш точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на автомобілі «Hyundai SantaFe» державний номер НОМЕР_1 , прибув до будинку №29, який розташований по вул. Ялтинській в м. Дніпро, де зустрівся з раніше знайомим йому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою обговорення грошового зобов`язання, яке виникло між ними. В ході розмови, яка проходила біля хвіртки вищевказаного домоволодіння, між ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник словесний конфлікт, внаслідок чого у ОСОБА_7 , який в цей момент тримав в правій руці предмет, схожий на сокиру, раптово виник злочинний умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 , який в цей момент знаходився поруч з ним.

Так, перебуваючи у вказаному місці та у вказаний час, ОСОБА_7 , діючи умисно, в повній мірі розуміючи та усвідомлюючи небезпечність свого діяння, маючи можливість більше не продовжувати словесний конфлікт із ОСОБА_11 , не скористався цим та, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків, утримуючи в правій руці заздалегідь заготовлений предмет для нанесення тілесних ушкоджень, схожий на сокиру, наніс ОСОБА_11 один удар в область грудної клітини ліворуч, спричинивши тим самим останньому тілесні ушкодження у вигляді: рубаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки ліворуч у підключичній ділянці, із ушкодженням підшкірної жирової клітковини, великого грудного та лівого підключичного м`язу, із ушкодженням хрящової частини 3-го ребра по верхньому його краю, повним пересіченням хрящової частини 2-го ребра між середньо-ключичною та парастернальною лініями, повним косо-повздовжнім пересіченням (переломом) кісткової частини 1-го ребра по середньо-ключичній лінії, із ушкодженням лівих міжреберних артерій і вен, парієтальної плеври та медіастінальної плеври, із просякненням клітковини верхнього середостіння кров`ю, яке розповсюджується на жирову клітковину перикарду та під парієтальну плевру верхньої апертури, з крововиливами у оточуючі м`які тканини за ходом ранового каналу, кровотечею у ліву плевральну порожнину та утворенням лівобічного гемо пневмотораксу; різаного поранення тильної поверхні першого пальця лівої кисті, із повним пересіченням розгинального сухожилку.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок рубаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки ліворуч у підключичній ділянці, із ушкодженням м`яких тканин, 1-3 ребер, лівих міжреберних артерій і вен, парієтальної та медіастінальної плеври, що супроводжувалося спадінням лівої легені, кровотечею у ліву плевральну порожнину і ускладнилося лівобічним гемопневмотораксом та гострою крововтратою.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правпорушення не визнав. Пояснив, що він знав ОСОБА_11 з 2013 року, підтримував з ним дружні стосунки. В лютому 2025 року ОСОБА_11 позичив в нього 3000 грн., які мав повернути до 01 березня, однак не зробив цього, у звязку з чим ОСОБА_7 написав йому повідомлення в додатку Вайбер з питанням про повернення боргу. ОСОБА_11 відповів, що приїде додому до ОСОБА_7 . При цьому, по голосу було зрозуміло, що ОСОБА_11 знаходиться в стані спяніння, в якому зазвичай він був запальний та агресивний. ОСОБА_7 перетелефонував та запропонував, щоб ОСОБА_11 переказав борг на банківську карту, однак останній повідомив, що буде через годину. Через 40 хвилин, коли ОСОБА_7 знаходився в дворі, то почув голос ОСОБА_11 , який кричав «Виходь або кину гранату». На території його домоволодіння на той час знаходилися будівельники ОСОБА_12 (на городі), ОСОБА_13 (в дворі), приїхав його знайомий ОСОБА_14 , який зайшов до ОСОБА_7 в гараж. В дворі була його матір та неповнолітня донька, яка злякалася та почала кричати, у звязку з чим ОСОБА_7 вийшов до ОСОБА_11 . По дорозі ОСОБА_7 взяв з собою в дворі сокиру для дров, був в масці на обличчі, чому одягнув її, пояснити не може. Коли ОСОБА_7 вийшов з двору за ворота, там був ОСОБА_11 та на невеликый відстані від нього стояв ОСОБА_15 . За ОСОБА_7 вийшов ОСОБА_16 , який зупинився в воротях. В руках у ОСОБА_11 був пістолет, якого ОСОБА_7 раніше в нього ніколи не бачив. Він казав, щоб ОСОБА_11 їхав звідки, на що останній погрожував «всіх завалити». Їх розмова тривала близько 40 с. При цьому, ОСОБА_7 почув звуки металевого клацання від напискання на гачок пістолету двічі. Наступне, що ОСОБА_7 пам`ятає, як він зайшов в двір, де викинув сокиру, на його руці була рана, з якої текла кров. Через годину він відвіз доньку на ж/м Придніпровський, потім заїхав в квартиру по АДРЕСА_2 , яку вони з дружиною орендували 2 тижні тому, потім він поїхав до ОСОБА_17 , якому запропонував пошукати ОСОБА_11 в лікарнях. Останньому він неодноразово телефонував в додатку Ватсап, однак він не відповідав. По дорозі їх зупинили працівники поліції. Чиїми анкетними дами він представився, не памятає. Момент нанесення удару сокирою ОСОБА_11 для нього був як в тумані, він його не памятає. Під час слідчого експерименту він розповідав про механізм нанесення ОСОБА_11 удару сокирою, оскільки перед цим слідчий показав йому відео з місця події та обіцяв перекваліфікувати його дії більш м`яке кримінальне правопорушення. Він на це погодився, оскільки дійсно діяв виключно в межах самооборони, ОСОБА_11 погрожував його застрелити та кинути гранату в двір, де знаходилися його мама та донька.

Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується такими дослідженими в ході судового розгляду доказами в обсязі, визначеному з урахуванням думки учасників судового розгляду відповідно до вимог ч.2 ст. 349 КПК України.

Так, потерпілий ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що він є батьком загиблого ОСОБА_11 З квітня 2022 року, коли дружина сина з дитиною через безпекову ситуацію в м.Дніпрі виїхали до Республіки Болгарії, вони проживали разом. ОСОБА_18 працює далекобійником, 02.03.2025 року в нього було відрядження, у зв`язку з чим син вранці підвіз його до робочої вантажівки, на якій він вирушив в рейс. При цьому, син спілкувався з ОСОБА_7 щодо повернення останнім грошового боргу. Коли ОСОБА_18 під`їжджав до м.Києва, йому повідомили про загибель сина, у зв`язку з чим він повернувся додому. Пістолет, який мав при собі син, ОСОБА_18 особисто придбавав в сувіріному магазині, він був газовий, зроблений з алюмінію, про що мав знати ОСОБА_7 , оскільки раніше неодноразово його бачив. Син з 2014 року проходив військову службу, отримав нагороду за участь в бойових діях в н.п. Щастя, в подальшому звільнявся зі служби, а в 2022 році після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України продовжив її, в 2024 році отримав поранення в коліно, після якого був військовослужбовцем ТЦК.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що з ОСОБА_11 він знайомий тривалий час, підтримував з ним приятельські стосунки. 02.03.2025 року йому зателефонував ОСОБА_11 з проханням відвезти його за місцем проживання їх спільного знайомого ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3 . Зі слів ОСОБА_11 йому стало відомо, що ОСОБА_7 заборгував йому 1500 грн. за такси з м.Кривого Рогу. ОСОБА_15 вирішив свої справи та заїхав за ОСОБА_11 , разом з яким вони поїхали до ОСОБА_7 за вищевказаною адресою. Прибувши туди приблизно о 16:30 та зупинившись біля двору, вони вийшли з автомобіля. ОСОБА_11 вийшов перший та попрямував до воріт, свиснув та крикнув «виходь», ніяких погроз не висловлював. ОСОБА_15 в цей час знаходився осторонь від нього на відстані 6-7 м. Після чого, з воріт вийшов ОСОБА_7 з сокирою (метрова рукоятка, нове заточене лезо) в правій руці, за ним у хвіртці стояв ще один чоловік на відстані близько 8 м. Між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 виникла суперечка, яка тривала менше 1 хвилини. Після чого, ОСОБА_7 замахнувся сокирою та вдарив в голову ОСОБА_11 , однак останній відхилився в виставив перед собою руку, у зв`язку з чим удар змістився. Після чого, ОСОБА_7 витягнув сокиру з тіла ОСОБА_11 , розвернувся та пішов в двір. ОСОБА_11 зробив два кроки назад, дістав з кишені газовий пістолет та, не піднімаючи його вище коліна, зробив два холостих постріли (було двічі чутно металеве клацання). ОСОБА_15 в цей час сів за кермо автомобіля, з середини якого затягнув на переднє пасажирське сидіння ОСОБА_11 , який поступово почав присідати, після чого поїхав в напрямку просп. Слобожанського. По дорозі через 1-2 хв. він почув від ОСОБА_11 хрипи, після чого останній замовк. ОСОБА_15 зупинив автомобіль на АЗС та викликав ШМД, в очікуванні якої тримав пов`язку на рані ОСОБА_11 . Коли приїхала бригата ШМД, фельдшер оглянув ОСОБА_11 . Свідок близько 15 хв. ще залишався там, після чого поїхав на роботу. В його автомобілі мається відеореєстратор, який працює постійно, коли увімкнений двигун, його вилучили працівники поліції. Коли ОСОБА_11 виходив до ОСОБА_7 з собою в кишені він мав пістолет, який дістав тільки після нанесення йому удару сокирою. Гранату свідок побачив на задньому сидінні, як вона туди потрапила, не знає. Раніше він бачив її в підстаканнику. ОСОБА_11 на розмову з ОСОБА_7 виходив без неї.

Під час додаткового допиту свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що під час їх з ОСОБА_11 до ОСОБА_7 вони розмовляли двічі. Спочатку телефонував ОСОБА_7 , потім ОСОБА_11 телефонував йому. Розмова в них була на підвищених тонах. Всього вони їхали приблизно 25 хв. Після дзвінка ОСОБА_7 вони повернулися та поїхали в гараж ОСОБА_11 , який заходив в нього та пробув там 5-7 хв. Коли ОСОБА_11 виходив з автомобіля біля двору ОСОБА_7 , то гранату з підстаканника кинув на заднє сидіння, сказав, що вона страйкбольна.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що 02.03.2025 року близько 16 год. він приїхав в гості до свого знайомого ОСОБА_7 , знаходився з ним в гаражі. Членів сімї ОСОБА_7 в дворі він не бачив. В цей час до ОСОБА_7 приїхав ОСОБА_11 , кричав біля двору, що саме свідок не чув, оскільки чув тільки відлуння його голосу. Свідок залишався в гаражі, де на екрані транслювався запис з камери відеоспостереження з місця події, звуку не було. Він побачив ОСОБА_11 , який йшов по вулиці з пістолетом в руці. В цей час до нього вийшов ОСОБА_7 і також з`явився на екрані. Вони стояли один навпроти одного, ОСОБА_11 «йшов буром», а саме: наближався до ОСОБА_7 , махав руками, а ОСОБА_7 відходив від нього напрямку двору, у зв`язку з чим зник з екрану відеокамери. В цей час ОСОБА_11 направив пістолет на ОСОБА_7 та його рука смикалась, з чого свідок зрозумів, що були зроблені постріли. Однак, звуків пострілів чи сварки він не чув. Потім ОСОБА_7 знову з`явився на відеокамері та сокирою в правій руці наніс удар в область лівого плеча ОСОБА_11 . Після чого, ОСОБА_7 витягнув сокиру з тіла ОСОБА_11 , який правою рукою, тримаючи пістолет схопився за ліву поранену руку, розвернувся та пішов до автомобіля, на якому приїхав. В цей час свідок вийшов з гаражу, коли в двір вже повернувся ОСОБА_19 . Останній був схвильований, нічого не пояснював, в нього на руці була кров. Свідок вилаявся та поїхав додому. Цього дня ОСОБА_7 телефонував йому приблизно о 18:00-19:00 год., коли він був у сестри, а потім ще о 22:00 – 23:00 год. Вони домовилися про зустріч на вул. Косіора, куди свідок прибув на автомобілі, а ОСОБА_7 приїхав на таксі. Потім на автомобілі під керуванням свідка вони їздили по місту без будь-якої мети, доки їх не затримали працівники поліції. По дорозі ОСОБА_7 йому нічого не розповідав.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що він допомагав ОСОБА_19 з ремонтом, у звязку з чим прийшов за місцем його проживання пообіді та займався дошками. Перебуваючи на задньому дворі, він почав крик «Я зараз кину гранату», після чого пішов в двір. В дворі знаходилися матір та донька ОСОБА_7 , в гаражі був ОСОБА_14 . В цей час ОСОБА_7 виходив з двору, свідок пішов за ним, зупинившись у воротях через секнду. Надворі був ОСОБА_11 , який тримав пістолет в правій руці, за яким йшов ще один чоловік. ОСОБА_19 вийшов з сокирою, яку також тримав в правій руці. ОСОБА_11 наближався до ОСОБА_7 , підіймаючи в його напрямку руку з пістолетом. Між ними була нецензурна лайка. Потім ОСОБА_13 почув два звуки клацання пістолету, як від холостого пострілу, після яких ОСОБА_7 вдарив ОСОБА_11 в область ключиці сокирою, яку витягнув та пішов в двір. ОСОБА_11 на той час залишався стояти. ОСОБА_7 поранив руку (був поріз на лівій долоні), тому свідок надав йому медичну допомогу та пішов додому. На той час ОСОБА_14 вже не було. Куди ділася сокира, не бачив, ОСОБА_7 заходив з нею на задній двір. Гранати в руках ОСОБА_11 він не бачив.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показав, що він входив до групи слідчих у вказаному кримінально провадженні. Під час досудового розслідування в м.Дніпрі був зупинений траснопртний засіб під керуванням ОСОБА_14 разом з яким був чоловік, який представився неправдивими анкетними даними. В подальшому з`ясувалося, що це був ОСОБА_7 . Свідок здійснював його затримання в порядку ст. 208 КПК України. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, було повідомлено ЦНБПД, ОСОБА_7 був забезпечений захисник ОСОБА_21 , роз`яснені права підозрюваного. Коли свідок супроводжував ОСОБА_7 до слідчого ізолятору після обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній цікався, чому його дії слідство кваліфікує за ст. 115 КК України, а не за ст.121 чи ст.128 КК України. ОСОБА_20 надав роз`яснення щодо кваліфікації, з цього приводу вони спілкувалися близько 25-30 хв. В подальшому свідок проводив слідчий експеримет за участю підозрюваного ОСОБА_7 . Останній надав свою згоду на його проведення, добровільно в присутності захисника повідомляв обставини вчинення кримінального правпорушення та відтворював їх. Зокрема, повідомив, що свою руку він порізаав на емоціях. Відео з місця події ОСОБА_7 він не показував, вказівок не надавав, інструктажу не проводив.

Свідок ОСОБА_22 , допитаний в судовому засіданні за клопотанням представника потерпілого показав, що ОСОБА_11 був його другом, може охарактеризувати його з позитивного боку. Він був справдливий, турбувався про свою сім`ю, алкоголем не зловживав, пив тільки на свята. 02.03.2025 року свідок спілкувався з ОСОБА_11 , зі слів якого знав про справи з ОСОБА_7 , який заборгував йому гроші. Вони мали зустрітися через дві години. ОСОБА_11 попросив ОСОБА_15 відвезти його до ОСОБА_7 . Зазвичай ОСОБА_11 мав при собі стартовий пістолет, який бачили всі, з ким він спілкувався. ОСОБА_7 свідок знає у звязку з тим, що близько 15 років тому останній займався наркотиками, допомогав їх придбати ОСОБА_22 . На тепірішній час наркотики він не вживає.

Свідок сторони захисту ОСОБА_23 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_11 він знає зі школи, вони разом навчалися, після чого час від часу спілкувалися. В стані сп`яніння ОСОБА_11 був неадекватний. В 2012 році він в такому стані проломив свідку череп, однак відповідальності за це не поніс. В подальшому під час спілкування, коли ОСОБА_11 був в стані сп`яніння, свідок його уникав.

Свідок сторони захисту ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні він, як слідчий, проводив огляд місця події на території АЗС, де в автомоіблі був виявлений труп чоловіка – ОСОБА_11 . До вказаної слідчої дії були залучені поняті – люди, які підійшли з заправки, анкетні відомості яких (ПІБ, дати народження та адреси) були зазначні в протоколі. Особи свідків були встанволені за документами в додатку Дія. Коли на місце події прибула СОГ, там вже працювала ШМД, працівники якої повідомили, що їх викликав водій автомобіля, який втік, коли побачив автомобіль патрульної поліції. В автомобілі був відеореєстратор, на підлозі ззаду був виявлений пістолет. Щодо гранати, свідок не пам`ятає. З місця події були вилучені мобільний телефон загиблого, флеш-накопичувач з відеореєстратору, пістолет, сліди РБК. Також, за участю судово-медичного експерта був оглянутий труп ОСОБА_11 , в області шиї якого була забинтована рана, всі в нього була забинтована рана.

Свідок сторони захисту ОСОБА_25 в судовому засіданні показала, що вона є судово-медичним експертом, яка виїздила ни виклик на труп в автомобілі на АЗС. Коли вона прибула на місце події, там вже працювала поліція. За результатом огляду трупу був складений протокол, на місці події були поняті. У загиблого була рана в області ключиці зі слідами надання медичної допомоги (тампонована), тілесні ушкодження кисті. З урахуванням виявлених трупних явищ, смерті настала приблизно за 2 години до огляду.

З протоколу огляду місця події від 02.03.2025 року з фототаблицею до нього вбачається, що була оглянута територія АЗС ТОВ «Алетея» в м.Дніпрі по просп. Слобожанському, 2б, де знаходився автомобіль «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , у відчиненому стані, в салоні якого виявлено труп ОСОБА_11 . В ході огляду місця події з 4-х ручок зовнішніх дверей авто зроблені 4 змиви дистильованою водою на марлевий тампон, які в подальшому були илучені до 4-х спец конвертів; із керма авто виявлено та вилучено чохол; на задньому сидінні авто з правої сторони виявлено та вилучено предмет, схожий на гранату із запалом (окремо), з корпусу гранати та запалу зроблені змиви дистильованою водою на марлеві тампони, вилучений до паперових спецконвертів; із підлоги під заднім пасажирським сидінням з правої сторони виявлено та вилучено пістолет, модель «50 лет мира», на момент огляду заряджений із гільзою в патроннику ствола, магазин у рукоятці ствола споряджений 6-ма патронами; з пістолета (рукоятки, спускового гачка та магазину) зроблені змиви на марлеві тампони, вилучені до паперового конверту 8 шт.; на екрані монітору виявлено речовину бурого кольору, яку вилучено на стерильний марлевий тампон до паперового конверту; із поверхні люстри освітлення виявлено сліди РБК, які вилучені на марлевий тампон до паперового конверту; в салоні авто на дзеркалі заднього бачення виявлено відеореєстратор, в якому знаходиться флеш-носій з маркуванням «ХО» 32 Гб micrCD/3132118HIA/CWLD17XFBA5A009 made in Korea; на дверній картці правих пасажирських дверей виявлені сліди РБК, вилучені на марлевий тампон до паперового конверту, в задньому кармані пасажирського сидіння виявлено та вилучено планшет імеі НОМЕР_2 , в дверній карті пасажирських дверей виявлено та вилучено моб. телефон Samsung Galaxy SMFE5g imei : НОМЕР_3 .

Постановою слідчого від 02.03.2025 року були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні чохол з керма, відео реєстратор флеш накопичувач ХО 32 Gb, планшет, мобільний телефон «Samsung Galaxy», змиви з автомобіля, змив РБК з магнітоли, змиви з корпусу гранати, змив з поверхні магазину пістолета, мікрочастки сидінь, змив РБК зі стелі, газовий пістолет, стріляні гільзи, патрони, одна гільза в затворі пістолета.

В судовому засіданні були досліджені речові докази: відео реєстратор, який містить маркуванням «ХО» 32 Гб micrCD/3132118HIA/CWLD17XFBA5A009 made in Korea, газовий пістолет, стріляні гільзи, патрони.

Згідно з протоколом огляду трупу від 02.03.2025 року за участю судово-медичного експерта ОСОБА_25 був оглянутий труп ОСОБА_11 . В ході огляду вилучено змиви з долоней трупа, мікрочастки з долоней трупа, змив з обличчя трупа на спиртову салфетку, слідчи папілярних візерунків трупа, які постановою слідчого від 02.03.2025 року були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №784м від 02.04.2025 року при дослідженні трупа ОСОБА_11 виявлені тілесні ушкодження у вигляді:

-рубаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки ліворуч у підключичній ділянці, із ушкодженням підшкірної жирової клітковини, великого грудного та лівого підключичного м`язу, із ушкодженням хрящової частини 3-го ребра по верхньому його краю, повним пересіченням хрящової частини 2-го ребра між середньо-ключичною та парастернальною лініями, повним косо-повздовжнім пересіченням (переломом) кісткової частини 1-го ребра по середньо-ключичній лінії, із ушкодженням лівих міжреберних артерій і вен, парієтальної плеври та медіастінальної плеври, із просякненням клітковини верхнього середостіння кров`ю, яке розповсюджується на жирову клітковину перикарду та під парієтальну плевру верхньої апертури, з крововиливами у оточуючі м`які тканини за ходом ранового каналу, кровотечею у ліву плевральну порожнину та утворенням лівобічного гемо пневмотораксу, яке перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті та відносно живих осіб має ознаку тілесного ушкодження тяжкого ступеню тяжкості, як небезпечного для життя у момент заподіяння, що призвело до настання смерті (згідно з правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» п. 2.1). Вищезазначене поранення утворилось у період часу від декількох десятків хвилин до однієї-двох годин до настання смерті; є рубаним (рана має рівні краї, один гострий другий П-тодібний кінець, за ходом широкого ранового каналу ушкоджені три ребра з рівними краями, без викришування компактної та губчастої речовини, глибина раньового каналу приблизно дорівнює довжині шкірної рани), і заподіяне з великою силою (великою швидкістю дії) одним ударом рубаючого предмета, з довжиною леза (рубаючого края) близько 8 см, маючого торцеву частину товщиною близько 0,2-0,4 см в межах контакту;

-різаного поранення тильної поверхні першого пальця лівої кисті, із повним пересіченням розгинального сухожилку, яке має гострі кінці, рівні та хвилясті краї, довжина шкірної рани переважає над глибиною раньового каналу, утворилось у період часу, що вимірюється декількома десятками хвилин до настання смерті, від ковзної дії гострого предмета, не перебуває у причинному зв`язку з настанням смерті та відносно до живих осіб має ознаку тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, за критерієм тривалості дозладу здоров`я (згідно з правилами судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р. «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України» п. 2.2);

-синці лівого плеча, виникли у період часу близько 5-8 діб до настання смерті.

Смерть ОСОБА_11 настала внаслідок рубаного проникаючого поранення передньої поверхні грудної клітки ліворуч у підключичній ділянці, із ушкодженням м`яких тканин, 1-3 ребер, лівих міжреберних артерій і вен, парієтальної та медіастінальної плеври, що супроводжувалося спадінням лівої легені, кровотечею у ліву плевральну порожнину і ускладнилося лівобічним гемопневмотораксом та гострою крововтратою.

Враховуючи ступінь розвитку трупних явищ на момент проведення експертизи трупа в морзі (03.03.2025 о 09:05), слід вважати, що його смерті могла настати в перод часу близько 16-18 год. до цього, тобто 02.03.2025 блиько 15:05 – 17:05.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа виявлений етиловий спирт у концентрації 2,61 проміле, що стосоно живих осіб відповідає сильному алкогольному сп`янінню.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1885/2080-БД від 01.05.2025 року встановлені генетичні ознаки біологічного зразка ОСОБА_11 .

Відповідно до висновку судової експертизи зброї №СЕ-19/104-25/11305-БЛ від 21.03.2025 року шість патронів, що були вилучені під час проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , до бойових припасів не належать, є сигнальними (шумовими) пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А. Knall. Патрони виготовлені промисловим способом та придатні до стрільби.

Відповідно до висновку судової експертизи зброї №СЕ-19/104-25/11304-БЛ від 21.03.2025 року пістолет, вилучений 23.01.2025 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_4 , до вогнепальної зброї не належить, є газовим пістолетом моделі «ПОБЕДА» калібру 9 мм Р.А. Knall № НОМЕР_4 . Даний пістолет призначений для стрільби газовими та шумовими (холостими) пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А. (Knall), а за наявності мортирки, що вкручується з дульної частини ствола, сигнальними ракетами. Пістолет придатний до стрільби.

З протоколу огляду від 02.03.2025 року вбачається, що за участю свідка ОСОБА_15 був оглянутий флеш-носій (ХО), на якому наявні відеозаписи з відеореєстратора з транспортного засобу «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , зокрема за 02.03.2025 року з місця події за адресою: м.Дніпро, вул. Ялтинська, біля буд. 29. Так, були виявлені відеозаписи з назвами: «MOVA2931.avi», «MOVA2932.avi».

При перегляді відеозапису «MOVA2931.avi» встанволено, що час та дата на відео не налаштовані. На початку відеозапису зафіксовано вул.Ялтинську в м.Дніпрі та будинки, що розташовані на ній, зокрема буд.№29. В відмітці часу на відео 00:25 зафіксовано, як із транспортного засобу, з якого здійснюється зйомка, виходить особа чоловічої статі в чорному одязі та чорному взутті (кросівки) - ОСОБА_11 , який направляється до входу на територію домоволодіння. На відмітці часу 00:36 свідок ОСОБА_15 виходить з автомобіля, одягнений в камуфляжну форму та направляється за ОСОБА_11 . На відмітці часу 00:41 зафіксовано, як з території домоволодіння виходить особа чоловічої статі в куртці чорного кольору, шапка зеленого кольору (схожа на військову) - ОСОБА_7 , який направляється в сторону ОСОБА_11 , тримаючи у руці предмет з ручкою, та стає біля останнього. ОСОБА_26 . Протягом кількох секунд з території домоволодіння виходить ще один чоловік, одягнений в куртку чорного кольору та світлі штани, який залишається стояти на вході в ворота.

При перегляді відеозапису « ОСОБА_27 » на відмітці часу 00:07 зафіксовано, як над кузовом автомобіля «Mitsubishi», який припарковано біля території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , пролітає металевий предмет, ззовні схожий на обух сокири. На відмітці часу 00:13 ОСОБА_11 швидко відскакує від ОСОБА_7 . На відмітці часу 00:14 ОСОБА_11 згинається та тримається за ліву частину своїх грудей. На відмітці часу 00:19 ОСОБА_28 з якимось предметом в руці, схожим на сокиру, направився в сторону будинку, з території якого вийшов, та зайшов в двір, зачинивши за собою хвіртку. На відміці часу 00:36 свідок ОСОБА_15 сів в трансопртний засіб та під`їхав до ОСОБА_11 , який стояв на місці та тримався рукою за ліву частину своїх грудей з великою плямою на своєму одязі, яка ззовні схожа на кров. Після чого ОСОБА_11 сів в автомобіль та разом зі свідком ОСОБА_29 вони поїхали в невідомому напрямку.

Дослідженням в судовому засіданні флеш-носія ХО 32 Gb, який є додатком до протоколу, встановлено, що зміст відеофайлів «MOVA2931.avi» та «MOVA2932.avi» відповідає зафіксованій в протоколі інформації. При цьому, на відеозаписі «MOVA2931.avi» зафіксовано, що ОСОБА_11 , направляючись до воріт домоволодіння ОСОБА_7 пістолету в руках не тримаів. Підійшовши до автомобіля «Mitsubishi», ОСОБА_11 зупинився та чекав. В цей час ОСОБА_7 вийшов з двору в масці, тримаючи предмет з ручкою в руці, стрімко наблизився до ОСОБА_11 . Під час спілкування ОСОБА_11 жистикулюва лівою рукою, праву - не видно, ОСОБА_7 зняв маску на відмітці часу 00:31, після чого вони повністю зайшли за автомобіль «Mitsubishi.

Крім того, були досліджені інші відеофайли, починаючи з « ОСОБА_27 » до «MOVA2931.avi», на яких зафіксовано, як ОСОБА_11 сів в автомобіль до свідка ОСОБА_15 та їх рух до будинку ОСОБА_7 . Зі змісту розмови під час руху вбачається, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_7 мала місце конфліктна ситуація, для вирішення якої вони збиралися зустрітися. На відеозаписі « ОСОБА_27 », розмовляючи про ОСОБА_7 , ОСОБА_15 каже «Зная его, нас там уже ждут». На відеозаписі «MOVA2920.avi» зафіксовано, що ОСОБА_7 телефонував ОСОБА_11 . В ході розмови останній повідомив, що він їде.

Також, судом були досліджені відеофайли, починаючи з « ОСОБА_27 » до «MOVA2936.avi», на яких зафіксовано рух автомобіля під керуванням свідка ОСОБА_15 з пораненим ОСОБА_11 , його останні слова, зупинка трансопртного засобу на АЗС.

З протоколу обшуку від 02.03.2025 року вбачається, що вказана слідча дія була проведена за адрсеою: АДРЕСА_3 , де було виявлено та вилучено три сокири, два змиви РБК на два марлеві тампони, які постановою слідчого були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Дослідженням в судовому засіданні флеш-носія, на який здійснювався відеозапис проведення вказаної слідчої дії, що його зміст відповідає зафіксованим в протоколі відомостям. При цьому, слідчим був оглянутий гараж за вищевказаною адресою.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 04.03.2025 року (справа №202/2175/25) надано дозвіл на проведення обшуку 02.03.2025 року за адрсеою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1886/2081-БД від 01.05.2025 року на марлевому тампоні зі змивом з поверхні дороги біля подвір`я, який був вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , встановлена наявність крові людини. Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання генотипу крові на вказаному змиві з генотипом потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ДНК цієї крові може походити від потерпілого ОСОБА_11 з ймовірністю не менше 99,9999999999999999968%.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №1886/2082-БД від 01.05.2025 року на марлевому тампоні зі змивом з поверхні подвір`я, який був вилучений в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_3 , встановлена наявність крові людини. Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання генотипу крові на вказаному змиві з генотипом потерпілого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ДНК цієї крові може походити від потерпілого ОСОБА_11 з ймовірністю не менше 99,9999999999999999968%.

З протоколу затримання від 03.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_7 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 03.03.2025 року о 00 год. 05 хв. за адресою: м.Дніпро, вул. Петра Калнишевського, 3. Під час особистого обшуку у затриманого ОСОБА_7 за участю захисника ОСОБА_30 були вилучені: мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi Note 12 Pro», синього кольору в силіконовому прозорому чохлі, предмет, схожий на розкладний ніж, які постановою слідчого були визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 05.03.2025 року (справа №202/2175/25) накладено арешт на предмет, схожий на пістолет з маркуванням «50 лет мира», 6 патронів, відеореєстратор, флеш-носій з маркуванням «ХО» 32 Гб micrCD/3132118HIA, мобільний телефон Samsung Galaxy SMFE5g imei : НОМЕР_3 , три сокири з деревяним руків`ям, мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi Note 12 Pro», предмет, схожий на розкладний ніж.

В судовому засіданні був досліджений речовий доказ мобільний телефон ОСОБА_7 марки «Хіаоті Redmi Note 12 Pro», зокрема в телефонній книзі виявлений номер телефону НОМЕР_5 , який належав загиблому ОСОБА_11 , в статусі «заблокований». В додатку Вайбер виявлені дзвінки з цим абонентом за 19.02.2025 року та 02.03.2025 року.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №853е від 31.03.2025 року за даними наданої медичної документації у ОСОБА_7 встановлені тілесні ушкодження у вигляді різаних ран лівої кисті. За своїм характером встановлені у нього тілесні ушкодження відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, як такі, що спричиняють короткочасний розлад здоров`я, тривалістю понад 6 днів, але не більше, як три тижні (21 день) згідно з п.2.3.3. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень”, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року №6. Враховуючи характер та локалізацію встановлених у нього тілесних ушкоджень, дані медичної документації (інфіковані рани), можливо вказати, що вони отримані за тривалий час до надання медичної допомоги в КНП «КЛШМД» ДМР, тобто в термін, на який вказував обстежений. Зі змісту висновку експертизи вбачається, що ОСОБА_7 вказав, що 02.03.2025 року знайомий йому чоловік намагався вдарити його ножем в спину, він розвернувся та цей чоловік пошкодив йому ліву кисть.

Згідно з протоколом отримання зразків для експертизи від 03.03.2025 у підозрюваного ОСОБА_7 був отриманий біологічний матеріал (слина).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 27.03.2025 та відеозапису на флеш-носії, яким зафіксована вказана слідча дія встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 надав показання та відтворив на місці події обставновку вчинення інкримінованого йому кримінального правпорушення. Так, ОСОБА_7 знаходився в гаражі за місцем свого проживання за адресою АДРЕСА_3 , разом з ОСОБА_31 та ОСОБА_32 . В цей час він з-за двору почув свист, нецензурну лайку та зрозумів, що до нього прихав ОСОБА_11 , щоб обговорити питання грошового боргу. Зрозумівши, що останній був в стані алкогольного спяніння та агресивний, ОСОБА_7 вирішив розрядити обстановку та одягнув на голову маску та вийшов в ній з двору з сокирою в руках. Вийшовши з двору, ОСОБА_33 спитав: «Навіщо ти приїхав до мене пьяний? Чого ти мені гроші не скинув?» ОСОБА_11 йому відповів: «Які гроші? Що я тобі винен?» Далі, ОСОБА_7 за допомогою статиста показав їх взаєморозташування з ОСОБА_11 , коли між ними була нетривала розмова. Після чого, ОСОБА_7 зняв маску, розвернувся та направився в бік двору, а ОСОБА_11 наказав йому зупинитися зі словами «Я тебе завалю». ОСОБА_7 розвернувся та побачив в руках ОСОБА_11 пістолет, який він тримав біля кишені, спрямований до землі. Тримаючи сокиру в правій руці, ОСОБА_7 зі словами «Я тебе зараз топором» почав наближатися до ОСОБА_11 , який відхотів назад. При цьому, ОСОБА_11 підняв пістолет в напрямку ОСОБА_7 , після чого було чутно два клацання від натискання на гачок. В цей час ОСОБА_7 замахнувся топором по руці ОСОБА_11 з пістолетом, однак останній підійшов вперед, тому удар прийшовся в область грудної клітини зліва. Сокира зайшла в тіло, після чого ОСОБА_7 витягнув її та випадково вдарив лезом собі по руці в області долоні, після чого зайшов в двір.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 17.04.2025 року за участю свідка ОСОБА_15 вбачається, що він відтворив механізм нанесення ОСОБА_7 удару сокирою ОСОБА_11 за обставин, повідомлених ним в судовому засіданні. Дослідженням в судовому засіданні додатку на флеш-носії встановлено, що його зміст відповідає зафіксованій в протоколі інформації.

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 17.04.2025 року за участю свідка ОСОБА_13 вбачається, що він відтворив механізм нанесення ОСОБА_7 удару сокирою ОСОБА_11 за обставин, повідомлених ним в судовому засіданні. Дослідженням в судовому засіданні додатку на флеш-носії встановлено, що його зміст відповідає зафіксованій в протоколі інформації.

Відповідно до висновку судово-медичної екпертизи №784м/630-Е від 19.04.2025 року враховуючи характер, локалізацію та механізм спричинення рубаного проникаючого поранення грудної клітини ліворуч, яке призвело до смерті ОСОБА_11 , слід вважати, що можливість його утворення способом (... ОСОБА_7 наблизився до ОСОБА_11 та замахнувся сокирою, хотів нанести удар сокирою по руці, в якій у ОСОБА_11 знаходився пістолет, однак в момент нанесення удару ОСОБА_11 пішов вперед та удар сокирою було нанесено в область грудної клітини зліва...), зазначеним підозрюваним ОСОБА_7 у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 27.03.2025 року - не виключена.

Враховуючи характер, локалізацію та механізм спричинення рубаного проникаючого поранення грудної клітини ліворуч, яке призвело до смерті ОСОБА_11 , слід вважати, що можливість його утворення способом (...показав, що в ході конфлікту ОСОБА_7 замахнувся від плеча сокирою, яка знаходилась в його правій руці та наніс один удар в область грудної клітини зліва ОСОБА_11 ), зазначеним свідком ОСОБА_15 у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 17.04.2025року - не виключена.

Враховуючи характер, локалізацію та механізм спричинення рубаного проникаючого поранення грудної клітини ліворуч, яке призвело до смерті ОСОБА_11 , слід вважати, що можливість його утворення способом (... ОСОБА_7 замахнувся з-за плеча сокирою, яка знаходилась в його правій руці та наніс удар в область грудної клітини зліва ОСОБА_11 ), зазначеним свідком ОСОБА_13 у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 17.04.2025року - не виключена.

Відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи № 226-К від 14.04.2025 року ОСОБА_7 у період часу, відповідному інкримінованому правопорушенню, не перебував у стані тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, ознак будь-якого психічного розладу не виявляв. За психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_7 ознак будь-якого психічного розладу не виявляє, за психічним станом може усвідомлювати свої дії та керувати ними, надання психіатричної допомоги не потребує.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_34 підтвердив висновки проведеної ним судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_7 , згідно з якими останній під час вчинення інкримінованого йому кримінального правпорушення в стані патологічного афекту не перебував. Експертне дослідження проводилося на підставі матеріалів кримінального провадження та на на підставі наданих експерту об`єктів, що стосуються психічного стану, анамнезу життя, анамнезу хвороб, відомостей зі слів іспитованого. При цьому, дослідження щодо перебування ОСОБА_7 в стані фізіологічного афекту не проводилося, оскільки для його проведення потрібно залучення експерта з психологічних досліджень, який на теперішній час в Дніпровській філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» відсутній.

Відповідно до висновку експерта №1346-26 від 26.08.2026 року за результатами проведення судової психологічної експертизи встановлено:

1.Індивідуально-психологічними особливостями та провідними мотиваційними чинниками поведінки ОСОБА_7 є нормативний рівень функціонування процесів когнітивної сфери (мислення, уваги, пам`яті, сприймання та відтворення), відкритість у міжособистісних контактах, емоційна стабільність, високий контроль емоцій та поведінки, стресостійкість, неконфліктність. Зазначені індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_7 виявилися в ситуації, яка досліджується, у вигляді усвідомлення нападу на нього з загрозою для життя. З огляду на зазначене, у свідомості ОСОБА_7 домінували захисні потреби запобігти діям нападника (потеплілого) та збереження власного життя.

2. ОСОБА_7 в момент вчинення кримінального правопорушення перебував у стані емоційного збудження, страху за своє життя, який не досягав ступеня афективної вираженості (інтенсивності, глибини) та не може розглядатись як психологічна основа сильного душевного хвилювання.

3.Під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 перебував у стан: емоційного збудження, страху за своє життя, який суттєво не вплинув на його свідомість та довільну поведінку, і є характерним для агоністичної поведінки.

4.Дії ОСОБА_7 в ситуації, яка досліджується були викликані станом емоційного збудження, страху за своє життя, який не досягав ступеня афективної вираженості (інтенсивності, глибини), тому не мав суттєвого впливу на його психічний стан (поведінку, характер дій, їх усвідомлення та розуміння), а також не позбавляв його можливості на той момент усвідомлювати значення своїх (конкретних) дій, їх (конкретні) наслідки та (або) керувати ними. ОСОБА_7 в момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення не перебував в стані вираженого емоційного напруження (стресу), вираженого емоційного збудження (фрустрації) або в стані фізіологічного афекту, як психологічної підстави сильного душевного хвилювання.

5.3 урахуванням індивідуально-психологічного стану особистості в ситуації, що досліджується, ОСОБА_7 не втратив можливості у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

6.В ході психологічного дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа у ОСОБА_7 наявні значущі реакції, які можуть свідчити, що він завдав удар сокирою потерпілому після того як останній погрожував йому пістолетом.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_35 підтвердив висновки проведеної ним судової психологічної експертизи відносно ОСОБА_7 . Експертне дослідження проводилося на підставі матеріалів кримінального провадження, в тому числі експертом враховувалися відеозапис з місця події, показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , показання обвинуваченого в судовому засіданні та під час слідчого експерименту, згідно з якими потерпілий ОСОБА_11 під час конфлітку з обвинуваченим мав при собі пістолет, з якого здійснив два постріли. З метою забезпечення максимальної об`єктивності і повноти висновків та зясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, керуючись п.4 ч.3 ст. 69 КПК України, абз.12 п.4.12 Інструкції Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 8 жовтня 1998 року № 53/5, судовий експерт доповнив поставлені судом питання частиною дослідження стосовно версії обвинуваченого: Чи виявляються в ході психологічного дослідження з використанням комп`ютерного поліграфа у ОСОБА_7 значущі реакції, які свідчать про те, що він завдав удар сокирою потерпілому після того, як останній погрожував йому пістолетом (питання 6). Використання в даному випадку комп`ютерного поліграфа передбачено відповідними методиками проведення даного виду експертиз, які зазначені у висновку.

Також, за клопотанням сторони захисту в судовому засіданні досліджено:

-постанову прокурора від 17.04.2025 року, якою з вказаного кримінального провадження виділені в окреме провадження матеріали за фактом придбання та зберігання бойових припасів, тобто вчинення кримінального правпорушення за ч.1 ст. 263 КК України;

-постанову слідчого від 07.03.2025 року про призначення судової вибухо-технічної експертизи від 07.03.2025 року;

-висновкок судової вибухо-технічної експертизи № СЕ-19/104-25/11291-ВТХ від 28.03.2025 року, згідно з яким виявлені в ході огляду місця події від 02.03.2025 року в автомобілі «Hyundai», державний номер НОМЕР_1 , об`єкти є: конструктивно оформленим зарядом вибухової речовини, а саме: спорядженим корпусом ручної осколкової гранати РГ-42, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових речовин; модернізованим уніфікованим запалом дистанційної дії типу УЗРГМ промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових строїв, призначений для спорядження ручних гранат типу РГД-42, Ц-5, Ф-1. Надані на дослідження предмети, а саме: споряджений корпус ручної осколкової, гранати РГ-42 та модернізований уніфікований запал дистанційної дії типу УЗРГМ, придатні для здійснення вибуху, у конструкційному поєднанні утворюють осколкову ручну гранату типу РГ-42 промислового виготовлення, яка відноситься до категорії бойових припасів та придатна для здійснення вибуху;

-довідки про категорію вибухонебезпечності виявлених вибухових матеріалів.

Оцінюючи вищевказані письмові докази, суд вважає їх належними та допустимим, оскільки вони містять відомості щодо фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також отримані та надані стороною обвинувачення в порядку, встановленому КПК України.

При цьому, представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 вважав неповними та недостовірними висновки судово-медичних експертиз №784м від 02.04.2025 року та №784м/630-Е від 19.04.2025 року, оскільки вони місять вагомі розбіжності (в чому саме, не зазначає) та не відповідають на питання про механізм отримання потерпілим тілесних ушкоджень, що спричинили його смерть.

Також, представник потерпілого - адвокат ОСОБА_8 заявив клопотання, яке підтримав прокурор, про визнання недопустим висновку експерта №1346-26 від 26.08.2026 року за результатами проведення судової психологічної експертизи, оскільки він отриманий з грубим порушенням вимог КПК України в частині експертної ініціативи, прав та свобод людини, а також методологічних засад проведення судових експертиз в частині застосування експертом комп`ютерного поліграфа.

Перевіривши вищевказані доводи, суд приходить до такого висновку.

Критерії належності та допустимості доказів визначені ст.ст. 85-87 КПК України, згідно з якими належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, яких залучають сторони кримінального провадження або слідчий суддя за клопотанням сторони захисту у випадках та порядку, передбачених статтею 244 цього Кодексу, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання. Не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права.

Частиною 1 ст. 332 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

З висновків судово-медичних експертиз №784м від 02.04.2025 року та №784м/630-Е від 19.04.2025 року вбачається, що вони були призначені постановами слідчого у кримінальному провадженні, перед експертом був поставлений перелік питань, що мають значення для кримінального провадження, на які експертом була надана вичерпна відповідь. Відомостей, які б суперечили висновкам зазначених експертиз, в судовому засіданні не встанволено. За таких обставин, суд відхиляє доводи представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 в цій частині за необгрунтованістю.

Також, суд вважає неспроможними доводи представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 щодо недопустимості висновку судової психологічної експертизи №1346-26 від 26.08.2026 року, оскільки відповідно до ч.3 ст.102, п.4 ч.3 ст. 69 КПК України експерт має право викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання. Відомості, зазначені в питанні 6, щодо яких експерту не ставилося питання, мають значення для кримінального провадження, тому викладення їх у висновку грунтується на законі.

Щодо використання під час проведення експертного дослідження комп`ютерного поліграфа, то відповідно до п. 24 Порядку проведення судово-психіатричної, судово-психологічної та комплексної судової психолого-психіатричної експертиз, затвердженого Наказом МОЗ від 23.12.2025 № 1935 - експерт-психолог судовий (експерти-психологи судові) на свій розсуд визначає (визначають) спосіб проведення судово-психологічної експертизи. Обсяг дослідження, підбір, вибір методів та методик проведення судово-психологічної експертизи здійснюється у відповідності до поставлених замовником питань. Експерт-психолог судовий (експерти-психологи судові) на свій розсуд визначає (визначають) обсяг інформації, яку він (вони) отримує (отримують) під час психологічного обстеження особи, щодо якої призначено судово-психологічну експертизу.

Застосування поліграфа під час проведення психологічної експертизи передбачено Методикою проведення судових психологічних експертиз із застосуванням комп`ютерного поліграфа в Україні, яка має реєстраційний код 14.1.84 у Державному реєстрі методик проведення судових експертиз Міністерства юстиції України.

Доводи клопотання, що експерт при проведенні експертизи використав недостовірні показання обвинуваченого та деяких свідків, не є критеріями для визнання доказу недопустимим, оскільки вказані обставини підлягають оцінці судом.

Допустимість решти досліджених судом письмових доказів доказів учасниками судового розгялу не оспорювалася.

В той же час, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 показав, що механізм нанесення ОСОБА_11 удару сокирою він не пам`ятає, а під час слідчого експерименту відтворював його, оскільки перед цим слідчий показав йому відео з місця події та обіцяв перекваліфікувати його дії більш м`яке кримінальне правопорушення.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні в цій частині суд оцінює критично і розцінює, як такий спосіб захисту, викликаний бажанням пом`якшити відповідальність за вчинене, оскільки вони спростовуються показаннями допитаного в судовому засіданні в якості свідка слідчого ОСОБА_20 , який заперечував, що перед проведенням слідчого експерименту він показував підозрюваному будь-які відеозаписи. Крім того, дослідженям судом наявного у кримінальному провадженні відеозапису з місця події встановлено, що механізм нанесення ОСОБА_7 удару сокирою ОСОБА_11 на них не зафіксовано, враховуючи обмежену оглядовість відео реєстратору. При цьому, під час слідчого експерименту ОСОБА_7 надавав детальні покази та керував статистом. Слідча дія була зафіксована на відеозапис, проводилася за участю захисника, будь - яких зауважень стороною захисту не подавалося. Відповідно до висновку судово-медичної екпертизи №784м/630-Е від 19.04.2025 року можливість спричинення рубаного проникаючого поранення грудної клітини ліворуч, яке призвело до смерті ОСОБА_11 , яке підозрюваний ОСОБА_7 зазначив у протоколі проведення слідчого експерименту за його участю від 27.03.2025 року - не виключена.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Разом з тим, показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту. Легітимна мета слідчого експерименту досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, забезпеченням реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження в цілому. Так, метою слідчого експерименту відповідно до ч. 1 ст. 240 КПК України є перевірка й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

За таких обставин, суд визнає протокол проведення слідчого експерименту від 27.03.2025 за участю підозрюваного ОСОБА_7 належним та допустимим доказом і не вбачає підстав не брати його за основу.

Оцінюючи показання, дані в судовому засіданні потерпілим та свідками, суд враховує, що вони були безпосередньо отримані судом в ході судового розгляду відповідно до вимог ч.ч.3-5 ст. 95 КПК України.

При цьому, в показаннях свідків, які були оцевидцями – ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , вбаються протиріччя, які мають істотне значення для кримінального провадження.

Так, свідок ОСОБА_15 показав, що ОСОБА_11 дістав з кишені газовий пістолет та, не піднімаючи його вище коліна, оскільки не мав для цього сил, зробив два холостих постріли після того, як ОСОБА_7 вдарив його сокирою.

В той же час, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_13 показали, спочатку ОСОБА_11 здійснив два постріли з пістолету, направленого на ОСОБА_7 , після чого останній наніс удар потерпілому сокирою, що підтверджує версію сторони захисту.

В судовому засіданні прокурор посилався на недостовірність показань свідка ОСОБА_14 , оскільки останній є другом ОСОБА_7 , знаходився в нього в гаражі на значній відстані та спостерігав події через екран, який транслював запис з камери відеоспостереження в режимі онлайн. Тобто, ОСОБА_14 не міг чути погроз ОСОБА_11 на адресу ОСОБА_7 та звуків пострілу. Крім того, є сумнівним, що відеотрансляція здійснювалася взагалі, оскільки під час обшуку в гаражі ОСОБА_7 екран був вимкнений, технічні прилади відеофіксації були відсутні. Також, показання свідка ОСОБА_14 , як і показання свідка ОСОБА_13 містять протиріччя. Зокрема, останні зазначали, що коли вони побачили ОСОБА_11 , в його руках вже був пістолет, що спростовується відеозаписом з автомобіля ОСОБА_15 .

В той же час, під час судового розгляду сторона захисту посилалася на недостовірність показань свідка ОСОБА_15 , оскільки вони протирічять показанням інших свідків. При цьому, дослідженням відеозапису з автомобіля ОСОБА_15 судом встанволено, що останній під час конфлітку знаходився позаду автомобіля «Mitsubishi» з одного боку ближче до відеореєстратору, в той час, як події відбувалися з іншого боку цього автомобіля, який повність загороджував оглядовість відеореєстратору, тому механізм нанесення удару на ньому не зафіксовано, що викликає сумнів, що його міг бачити ОСОБА_15 . Так, згідно з показаннями ОСОБА_15 після нанесення удару сокирою ОСОБА_11 дістав з кишені газовий пістолет та, не піднімаючи його вище коліна, оскільки не мав для цього сил, зробив два холостих постріли в землю. Однак, на відеореєстраторі з автомобіля зафіксовано, що ОСОБА_11 після поранення тримав пістолет в правій руці, яка була піднята перпендикулярно до землі.

Оцінюючи показанння свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , суд враховує, що відповідно до вимог ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, в даному випадку покладається на слідчого та прокурора. При цьому, як передбачає ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

При цьому, наявні в показаннях вказаних свідків категоричні розбіжності та сумніви стороною обвинувачення не усунуті. Зокрема, під час досудового розслідування слідчі дії, зокрема слідчі експерименти для встановлення, чи міг свідок ОСОБА_15 бачити механізм нанесення нанесення ОСОБА_7 удару сокирою ОСОБА_11 зі свого місцезнаходження, чи міг чути свідок ОСОБА_14 з гаражу погрози ОСОБА_11 та постріли пістолету, не проводилися. Також, під час обшуку за місцем проживання в гаражі був виявлений екран для відеотрансляції з камер спостереження, однак він не вилучався, речовим доказом у кримінальному провадженні не визнавався, його огляд, в тому числі за участю спеціаліста, не проводився. Також, під час судового розгляду після допиту вказаних свідків для усунення розбіжностей в їх показаннях від прокурора клопотань про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.333 КПк України не надходило.

За таких обставин, суд враховує вимоги ч. 4 ст. 17 КПК України, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, у звязку з чим бере за основу показання свідка ОСОБА_13 , щодо якого відсутні сумніви, що він міг бачити та чути обставини події кримінального правопорушення, оскільки перебував на невеликій відстані та його оглядовість нічого не обмежувало, повідомлені ним відомості під час слідчого експерименту щодо механізму удару сокирою підтверджуються висновком судово-медичної екпертизи №784м/630-Е від 19.04.2025 року. Також, суд враховує показання свідка ОСОБА_14 , які узгодужються з показаннями попереднього свідка. Незначні розбіжності в показаннях свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 щодо деталей та послідовності подій суд пояснює особистим сприйняттям кожним із них тих моментів, які вони спостерігали, з урахуванням їх різного місцезнаходження в ці моменти, а тому немає підстав для визнання цих показань недостовірними.

Щодо показань свідка ОСОБА_15 , що не суперечить показанням свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , суд також враховує їх в цій частині, оскільки вони підтверджуються відеозаписом з відео реєстратору його автомобіля.

Отже, оцінивши кожен з досліджених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що показання в судовому засіданні потерпілого, свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_15 в частині, що не суперечить показанням попередніх свідків, показання решти допитаних в судовому засіданні свідків, протокол огляду місця події, протокол огляду трупу, протокол обшуку, протокол застримання підозрюваного, речові докази та протоколи їх огляду, протоколи проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного та свідків, висновки судових експертиз узгоджуються між собою і в своїй сукупності доводять подію кримінального правопорушення та вину ОСОБА_7 в його вчиненні, а також є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні.

Надаючи кримінально-правову оцінку діям обвинуваченого, суд враховує, що питання про наявність умислу на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину.

Досліджені судом докази поза розумним сумнівом доводять, що ОСОБА_7 діяв з прямим умислом на вбивство потерпілого ОСОБА_11 , про що свідчить сила та локалізація в життєво важливі органи нанесеного ним тілесного ушкодження, а також знаряддя злочину – сокира.

При цьому, сторона захисту посилалася на те, що мотивом поведінки ОСОБА_7 був захист від посягання, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

Згідно з постановою Верховного Суду від 12 липня 2022 року у справі № 127/11469/18 особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є специфіка його мотиву, а саме: прагнення захистити інтереси особи, держави, суспільні інтереси, життя, здоров`я чи права того, хто обороняється, чи іншої особи від суспільно небезпечного посягання. Намір захистити особисті чи суспільні інтереси від злочинного посягання є визначальним мотивом не тільки у разі необхідної оборони, а й при перевищенні її меж.

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання, викликає в того, хто захищається, невідкладну необхідність у заподіяння шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно-небезпечного посягання. Втім, стан необхідної оборони виникає не тільки в момент учинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно з`ясувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність та характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу, як реальну.

Вирішуючи питання про правомірність заподіяння шкоди, належить встановити, чи захищалася особа від реального, вже розпочатого і ще незакінченого суспільно небезпечного посягання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 пояснив, що вийшов з двору до ОСОБА_11 , оскільки він погрожував кинути гранату в двір, де були його донька і мати, що також підтвердив свідок ОСОБА_13 . При цьому, ОСОБА_7 взяв з собою сокиру, оскільки боявся погрози ОСОБА_11 .

В той же час, суд вважає, що у ОСОБА_7 не було підстав вважати таку погрозу реальною. Навіть, коли він вже вийшов з двору з сокирою, у ОСОБА_11 не було в руках ані гранати, ані пістолету (згідно з протоколом слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 він побачив пістолет в руках ОСОБА_11 пізніше).

Зі змісту розмови, зафіксованої відеореєстратором з автомобіля, під час руху ОСОБА_11 до ОСОБА_7 вбачається, що між ними була конфліктна ситуація, для вирішення якої вони збиралися зустрітися. Саме ОСОБА_7 повідомив, де він знаходиться, телефонував ОСОБА_11 по дорозі. При цьому, ОСОБА_11 вийшов до ОСОБА_7 зі спорядженим газовим пістолетом, який тримав в кишені, тому обвинувачений не міг знати про нього, однак вийшов на зустріч з потерпілим в масці та з сокирою.

Відповідно до правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 12.05.2023 року у справі №748/1226/18, вирішення питання, чи перебувала особа у стані необхідної оборони, залежить від сукупності обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, на підставі всієї сукупності обставин має бути встановлено, чи зазнала особа посягання та чи були її дії зумовлені захистом від такого посягання. Особа, що завдала шкоду, не може посилатися на стан необхідної оборони, якщо саме насильство було спровоковано нею ж самою, тобто було передбачуваним наслідком її власної поведінки. Окремим випадком такого спровокованого насильства є бійка, під час якої учасники застосовують один до одного насильство певного ступеня. Таке спровоковане насильство не можна вважати «посяганням» у тому значенні, яке цьому терміну надається статтею 36 КК.

На відеозаписі з автомобіля «MOVA2931.avi» зафіксовано, що ОСОБА_7 з сокирою в руках стрімко та без остраху наблизився до ОСОБА_11 , який стояв та чекав його. В цей час їх видно чатково, враховуючи обмеження оглядовості автомобілем «Mitsubishi». Вони спілкуються, ОСОБА_11 жистикулює лівою рукою, праву - не видно, ОСОБА_7 знімає маску, після чого вони повністю заходять за автомобіль та зникають з кадру.

Як вбачається з протоколу та відеозапису проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_7 , знявши маску, він направився в бік двору, а ОСОБА_11 наказав йому зупинитися зі словами «Я тебе завалю». ОСОБА_7 розвернувся та побачив в руках ОСОБА_11 пістолет, який він тримав біля кишені, спрямований до землі. Тримаючи сокиру в правій руці, ОСОБА_7 зі словами «Я тебе зараз топором» почав наближатися до ОСОБА_11 , який відходив назад та підняв пістолет в напрямку ОСОБА_7 , після чого було чутно два клацання від натискання на гачок. В цей час ОСОБА_7 наніс ОСОБА_11 удар сокирою.

Тобто, навіть якщо спиратися на версію сторони захисту, дії ОСОБА_11 були для ОСОБА_7 передбачувальним наслідком його поведінки, коли він вийшов з двору до потерпілого з сокирою. На той час в руках ОСОБА_11 ще не було газового пістолету, а коли ОСОБА_7 його побачив, ще до здійснення пострілів, то висловив погрозу «Я тебе зараз топором», яку в подальшому реалізував.

При цьому, суд вважає, що встановлений згідно з висновком експерта №1346-26 від 26.08.2026 року за результатами проведення судової психологічної експертизи індивідуально-психологічний стан в момент вчинення кримінального правопорушення, не виключає, що дії ОСОБА_11 були для нього передбачуваним наслідком його поведінки.

В такому випадку, коли визначальним у поведінці обвинуваченого було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому через конфлікт, який виник між ними, такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватись на загальних підставах.

Таким чином, версію сторони захисту про необхідну оборону, суд визнає неспроможною та відхиляє.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні повністю доведена вина ОСОБА_7 у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст. 115 КК України.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується вимогами статей 65-67 КК України і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При цьому, суд враховує характер, ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, яке належать до особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи, а також обставини його вчинення, визнані судом доведеними.

Так, відповідно до ст.3 Конституції України життя людини визнано найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити її життя. Тому охорона життя людини найважливіше завдання кримінального права. Серед злочинів проти особи вбивство становить особливу небезпеку.

При цьому, суд враховує відомості про особу загиблого ОСОБА_11 , який в 2015-2016 роках проходив військову службу за частковою мобілізацією, під час якої отримав статус УБД, нагороджений медаллю «За оборону рідної держави» (2016 рік), з 11.05.2024 року прохолодив військову служби за мобілізацією на особливий період в умовах воєнного стану, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України в період з травня 2024 року до грудня 2024 року, за місцем служби характеризувався позитивно, з 19.02.2025 року вибув до місця служби ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Розглядаючи питання про особу винного, суд враховує, що ОСОБА_7 раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має малолітніх дітей - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до затримання був офіційно працевлаштований, на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.

Доводи представника потерпілого – адвоката ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 є раніше неодноразово судимим на вчинення кримінальних правопорушень, пов`язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, а також притягався до адмінінстартивної відповідальності за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, не грунтуються на законі з огляду на наступне.

На обґрунтування цих доводів представник потерпілого – адвокат ОСОБА_8 посилався на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10.03.2016 року, якою ОСОБА_7 був звільнений від кримінальної відповідальності за с.1 ст. 309 КК України з передачею на поруки, кримінальне провадження відносно нього – закрито; вирок Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018 року, яким ОСОБА_7 був засуджений за ч.1 ст. 309 КК України та звільнений від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році»; постанову Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03.03.2021 року, якою справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7 за ч.1 ст. 130 КУпАП була закрита у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

В той же час, судимість — це особливий правовий стан особи, який виникає з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду за вчинений злочин і триває до її погашення або зняття.

Відповідно до ч.3 ст. 88 КК України особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або із звільненням від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, кримінальна протиправність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості.

Отже, оскільки вироком Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2018 року, яким ОСОБА_7 був засуджений без із звільненням від покарання він визнаються такими, що не мають судимості. Рештою судових рішень, на які посилався представник потерпілого – адвокат ОСОБА_8 , провадження у справах відносно ОСОБА_7 було закрито.

Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

При цьому, в судовому засіданні обвинувачений вибачався перед потерпілим та родичами загиблого ОСОБА_11 . В той дже час, суд не визнає вказані дії його щирим каяттям, оскільки свою вину він не визнав, частково змінив свої показання, завдану моральну шкоду потерпілому та цивільним позивачам відшкодувати не намагався.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд не вбачає підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України, та приходить до висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів можливо шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк в межах санкцій статі, за якою він засуджується.

Враховуючи, що обвинуваченому призначається покарання у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним до набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи в такому випадку не здатні забезпечити його належну процесуальну поведінку.

При цьому, потерпілим ОСОБА_18 та цивільною позивачкою ОСОБА_36 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був пред`явлений цивільний позов до обвинуваченого про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог цивільні позивачі посилаються на те, що внаслідок загибелі ОСОБА_11 в результаті злочинних дій обвинуваченого, ОСОБА_18 втратив сина, а ОСОБА_36 та малолітня ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – чоловіка та батька відповідно. Це для них непоправна втрата, в результаті якої зруйнований звичний спосіб їх життя, вони отримали глибокий нервовий стрес, у них значно погіршилося здоров`я, самопочуття та сон, а душевні страждання і пригнічений стан тривають до сих пір. Крім того, малолітня ОСОБА_37 втратила прагнення навчатися, розвиватися, весь час сумує за батьком, який був її опорою та годувальником. Враховуючи викладене, цивільні позивачі просять стягнути з обвинуваченого ОСОБА_7 моральну шкоду в розмірі по 2 000 000 (два мільйони) гривень на користь кожного.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_18 , цивільна позивачка ОСОБА_36 та їх представник за цивільним позовом – адвокат ОСОБА_9 на задоволенні цивільного позову наполягали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Стороною захисту в судовому засіданні позовні вимоги цивільних позивачів визнані частково, в розмірі по 250 000 грн. на кожного. В рушті обвинувачений ОСОБА_7 посилався на необґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи цивільні позови, суд виходить з наступного.

Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

За загальним правилом ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

На підтвердження позовних вимог цивільними позивачами надані наступні докази, які були досліджені в судовому засіданні (в копіях): свідоцтво про народження ОСОБА_11 , згідно з яким його батьком є ОСОБА_18 ; пенсійне посвідчення ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з якого вбачається, що він є пенсіонером за віком; свідоцтво про шлюб, укладений 06.11.2010 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_38 ; свідоцтво про народження ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками якої зазначені ОСОБА_11 та ОСОБА_39 .

За таких обставин суд вважає доведеними доводи цивільних позивачів про завдання їм моральної шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_11 в результаті злочинних дій обвинуваченого.

Виходячи із засад розумності та справедливості, враховуючи умисну форму вини обвинуваченого, обставини та характер злочину, у вчиненні якого його вину доведено, беручи до уваги відомості про особу загиблого ОСОБА_11 , суд вважає, що втрата сина для потерпілого ОСОБА_18 , який є особою похилого віку, є невідновлювальною та постійною, яка завдає їй глибоких моральних страждань та викликає необхідність вживати додаткових зусиль щодо організації свого життя та побуту, у зв`язку з чим суд оцінює спричинену йому моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн., яка підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 .

Також, суд вважає, що втрата чоловіка для ОСОБА_36 завдає їй душевних страждань, пов`язаних з порушенням життєвих зв`язків та кардинальній зміні звичного способу життя вдови, в тому числі щодо утримання та виховання спільної малолітньої дитини. В свою чергу, втрата батька для малолітньої ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , завдає їй глибоких душевних страждань, викликаних незворотним руйнуванням родинних зв`язків, оскільки дитина назавжди позбавляється батьківського утримання та виховання, духовної підтримки, порад та його життєвого досвіду, за таких обставин, суд оцінює спричинену моральну шкоду ОСОБА_36 в розмірі 750 000 грн., а малолітній ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_6 – в розімірі 1 000 000 грн., що підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 .

В решті позовних вимог цивільних позивачів слід відмовити за необґрунтованістю, оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до вимог ч.9 ст.100 КПК України, скасувавши арешт майна відповідно до вимог ст. 174 КПК України.

Відповідно до ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

На підтвердження витрат потерпілого надані та досліджені в судовому засіданні:

- копія договору про надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_8 від 18.06.2025 року; акт виконаних робіт та наданих послуг, який містить детальний їх опис та вартість, прибуткові касові ордери № 1397400-1 від 18.06.2025 та № 1397400-2 від 04.07.2025 на загальну суму 45 000 грн;

- копія договору про надання правничої допомоги № 14/05-30/25 від 30.05.2025 з адвокатом ОСОБА_9 ; довідка – розрахунок наданих послуг від 23.12.2025, акт про оплату послуг та квитанція до прибуткового касового ордеру на на загальну суму 46 500 грн.

Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати, до яких відносяться, зокрема, витрат на правову допомогу. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374, ч.15 ст. 615 КПК України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 10 (десять) років.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили – залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши у строк покарання попереднє ув`язнення день за день, починаючи з 03.03.2025 року.

Цивільні позови у кримінальному провадженні – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_6 ) моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_40 (РНОКПП НОМЕР_7 ) моральну шкоду в розмірі 750 000 (сімсот п`ятдесят тисяч) грн. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_40 (РНОКПП НОМЕР_7 ), яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП НОМЕР_8 ) моральну шкоду в розмірі 1 000 000 (один мільйон) грн. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Речові докази у кримінальному провадженні: флеш накопичувач ХО 32 Gb – зберігати в матеріалах кримінального провадження; мобільний телефон «Samsung Galaxy», чохол з керма, відео реєстратор, планшет – повернути власникам (законним володільцям); мобільний телефон марки «Хіаоті Redmi Note 12 Pro», предмет, схожий на розкладний ніж, три сокири – повернути обвинуваченому ОСОБА_7 ; бляшанку, змиви з автомобіля, мікрочастки сидінь, змиви та мікрочастки з долоней та обличчя трупа, змиви з поверхні дороги та подвір`я, газовий пістолет, стріляні гільзи, чотири патрони, одну гільзу в затвору пістолета – знищити.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 05.03.2025 року (справа №202/2175/25).

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_6 ) витрати на правову допомогу в розмірі 91 500 (дев`яносто одна тисяча п`ятсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на корить держави витрати на залучення експерта для проведення: судової експертизи зброї №СЕ-19/104-25/11305-Л від 21.03.2025 в розімірі 1591 грн. 80 копійок; судової експертизи зброї №СЕ-19/104-25/11304-Л від 21.03.2025 в розімірі 2785 грн. 65 копійок; судової психологічної експертизи №1346-26 від 26.08.2026 в розмірі 45801 грн. 00 коп.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1