Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №404/13359/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

Суд: Кіровоградський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №404/13359/25

Суддя: О. А. ЧЕРНИШ

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Кропивницький Справа № 404/13359/25

провадження № 2-іс/340/11/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ ВП НОМЕР_2 )

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 у грудні 2025 року звернувся до Фортечного районного суду міста Кропивницького з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивував тим, що він має трьох дітей віком до 18 років та відповідно до п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. З метою отримання відстрочки від призову на військову службу він подав до Кропивницького міського ТЦКСП відповідну заяву. Однак комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняла рішення, оформлене протоколом №114 від 05.12.2025 року, яким відмовила у наданні йому відстрочки через відсутність договору між батьками про утримання та виховання дітей. Позивач вважає таку відмову незаконною, тому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 про відмову, ухвалене протоколом №114 від 05.12.2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі наданих документів.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 25.02.2026 року справу №404/13359/25 за цим позовом на підставі п.2 ч.1 ст.29 КАС України передано за підсудністю на розгляд до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що комісія ІНФОРМАЦІЯ_3 правомірно відмовила у наданні позивачу відстрочки за п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", оскільки він не надав необхідних документів, які передбачені пунктом 3 частини 1 додатку 5 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Зокрема, позивач не надав письмовий договір з громадянкою ОСОБА_2 про те, з ким з батьків буде проживати дитина, та про участь другого з батьків у його вихованні. Також посилався на те, що комісія з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період є колегіальним органом, а ІНФОРМАЦІЯ_4 не може нести відповідальність за її рішення і не є належним відповідачем у цій справі.

Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є військовозобов`язаним і перебуває на військовому обліку за місцем проживання у Кропивницькому міському ТЦКСП.

Позивач є батьком ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Його матір`ю є ОСОБА_2 , з якою позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 12.04.2003 року. Цей шлюб розірвано на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2013 року у цивільній справі №404/834/13-ц.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.03.2017 року у цивільній справі №404/6043/16-ц зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у твердій грошовій сумі 2000 грн., щомісячно, починаючи з 22.09.2016 року до 30.09.2026 року.

Також ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ). Їхньою матір`ю є ОСОБА_6 , з якою позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з 21.04.2018 року.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який досі триває.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року "Про загальну мобілізацію", затвердженим Законом України від 03.03.2022 року №2105-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

У грудні 2025 року позивач через центр надання адміністративних послуг подав начальнику Кропивницького міського ТЦКСП заяву від 03.12.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як батьку, на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років.

Разом із заявою він подав такі документи: свідоцтва про народження трьох дітей, свідоцтво про шлюб зі ОСОБА_6 , відповідь Кропивницького відділу ДВС у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.12.2025 року про відсутність виконавчих проваджень щодо стягнення аліментів з боржника ОСОБА_1 .

Заява позивача розглянута 05.12.2025 року на засіданні комісії щодо розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка ухвалила протокольне рішення №114 від 05.12.2025 року про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки, причина відмови: відсутній договір між батьками про утримання та виховання дітей з ОСОБА_2 .

Відповідач направив позивачу повідомлення №5/18991 від 08.12.2025 року про прийняте комісією рішення про відмову у наданні відстрочки.

Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частинами 2, 3, 5, 7 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За визначенням, наведеними у абзаці 4 статті 1 цього Закону, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 5 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

У статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" наведені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та передбачені категорії військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, згідно з частиною 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані:

3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Частинами 8, 9 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації..

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Пунктом 11 цього Положення передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі – Порядок №560).

У Порядку №560 унормована така процедура надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

56. Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

57. Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

58. За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, військовозобов`язаних СБУ чи розвідувальних органів) особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Заява повинна містити такі обов`язкові відомості про військовозобов`язаного:

- прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності);

- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію (за наявності) та номер паспорта громадянина України (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті громадянина України);

- дату народження;

- адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування);

- адресу електронної пошти;

- контактний номер телефону.

До заяви додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Адміністратор центру невідкладно засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг формує та передає заяву відповідно до Порядку подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.

Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки або його відділом (Центральним управлінням або регіональним органом СБУ чи відповідним підрозділом розвідувального органу) не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі).

60. Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення у протоколі окремо зазначається строк, на який надано відстрочку, та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку). У разі відмови у наданні відстрочки у протоколі зазначаються причини такої відмови.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

У разі позитивного рішення комісії відомості щодо надання відстрочки (строк відстрочки та строк дії відповідних законних підстав (настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку) протягом одного дня з дати прийняття такого рішення вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відображаються в електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, а не пізніше двох днів з дати прийняття такого рішення заявникові повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, та видається роздрукований (оновлений) військово-обліковий документ, сформований відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 (Офіційний вісник України, 2024 р., № 49, ст. 2978), або довідка за формою згідно з додатком 6 (для військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів).

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки заявникові (у тому числі військовозобов`язаному СБУ або розвідувальних органів) не пізніше ніж на наступний робочий день з дати прийняття такого рішення повідомляється про це у способи, визначені цим пунктом, за формою згідно з додатком 7.

У разі прийняття комісією рішення про відмову у наданні відстрочки за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, поданої через центр надання адміністративних послуг, територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомляє відповідному центру надання адміністративних послуг та надсилає заявникові повідомлення про відмову у наданні відстрочки (додаток 7) на зазначену у заяві адресу електронної пошти.

За результатом розгляду заяви про надання відстрочки військовозобов`язаного СБУ або розвідувального органу довідка (додаток 6) або повідомлення про відмову (додаток 7) надсилається у спосіб, зазначений у заяві про надання відстрочки, засобами електронного або поштового зв`язку.

Рішення комісії може бути оскаржене у судовому порядку.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України (крім випадків, передбачених цим Порядком). У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

64. Заяви військовозобов`язаних про надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та підтвердні документи зберігаються у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи відповідному підрозділі розвідувальних органів) протягом п`яти років.

У додатку 5 до Порядку №560 наведений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 1 додатку 5 документами, що підтверджують право на відстрочку для категорії осіб, передбаченої пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці), є такі:

- свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та (або) рішення суду про встановлення факту перебування дитини (дітей) на утриманні військовозобов`язаного (за наявності), інші документи, на підставі яких у військовозобов`язаного виник обов`язок утримувати падчерку, пасинка до досягнення ними 18 років відповідно до статті 268 Сімейного кодексу України (за наявності),

- та один з таких документів:

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше);

рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), що є військовозобов`язаним;

письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні;

свідоцтво про шлюб з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) та документи, які свідчать про відсутність у малолітніх, неповнолітніх падчерки, пасинка матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або про те, що такі особи не можуть з поважних причин надавати їм належне утримання (свідоцтво про смерть; витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин; рішення суду про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим; вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі; висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я чи витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, якщо зазначені мати, батько, дід, баба, повнолітні брати та сестри самі потребують постійного догляду; рішення суду про позбавлення батьківських прав матері, батька);

інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів" з датою формування такої інформації не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Надання відстрочки за такою підставою має заявницький характер, тобто розглядається за ініціативою заявника. На заявника покладається обов`язок надати до ТЦКСП документи, що підтверджують право на відстрочку, які зазначені у пункті 3 частини 1 додатку 5 до Порядку №560. До таких документів належить свідоцтво про народження кожної дитини із зазначенням батьківства військовозобов`язаного, а також один із документів, передбачених зазначеною нормою, залежно від конкретних сімейних обставин.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється ТЦКСП з урахуванням поданих заявником документів і відомостей, необхідних для підтвердження права на відстрочку.

Для отримання відстрочки за такою підставою військовозобов`язаний повинен не просто мати трьох і більше дітей, а й фактично утримувати їх. Під "утриманням трьох і більше дітей" слід розуміти факт батьківства (материнства) або опіки над трьома і більше дітьми, а також надання їм матеріальної підтримки.

Сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання регулює Сімейний кодекс України, який містить такі норми:

Стаття 3. Сім`я

2. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

4. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов`язків матері, батька і дитини

1. Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою

1. Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Стаття 141. Рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини

1. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

2. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини

1. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті.

2. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

3. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

4. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї

1. За заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.

Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини

1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Стаття 161. Спір між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини

1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Стаття 180. Обов`язок батьків утримувати дитину

1. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стаття 181. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину

1. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

2. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

3. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі

1. Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

2. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Стаття 188. Звільнення батьків від обов`язку утримувати дитину

1. Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби.

2. Батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.

Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину

1. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом.

Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

2. У разі невиконання одним із батьків свого обов`язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами

1. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

2. Якщо за виконавчим листом, пред`явленим до виконання, аліменти не стягувалися у зв`язку з розшуком платника аліментів або у зв`язку з його перебуванням за кордоном, вони мають бути сплачені за весь минулий час.

3. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до статті 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

4. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, - до досягнення нею двадцяти трьох років.

У спірних правовідносинах військовозобов`язаний ОСОБА_1 в порядку пункту 58 Порядку №560 подав відповідачу заяву від 03.12.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" як батьку, на утриманні якого перебувають троє дітей віком до 18 років.

Позивач на той момент мав трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_7 2008 р.н., сина ОСОБА_8 2021 р.н., доньку ОСОБА_9 2021 р.н.

На підтвердження наявності підстав для відстрочки він подав свідоцтва про народження дітей, які безпосередньо підтверджують його батьківство, свідоцтво про шлюб із матір`ю двох молодших дітей, довідку органу ДВС про відсутність заборгованості зі сплати аліментів.

Комісія при Кропивницькому міському ТЦКСП за результатами розгляду цієї заяви ухвалила протокольне рішення №114 від 05.12.2025 року про відмову у наданні позивачу відстрочки з такої причини: відсутній договір між батьками про утримання та виховання дітей з ОСОБА_2 .

Під час судового розгляду справи відповідач, заперечуючи проти позову, доводив, що позивач не надав документи, які підтверджують право на відстрочку, передбачені підпунктом 3 пункту 1 додатку 5 до Порядку №560. Вказував, що шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірваний на підставі рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13.03.2013 року у цивільній справі №404/834/13-ц. Суд у цій справі встановив відсутність спору про місце проживання їхнього спільного сина ОСОБА_7 . При цьому місце проживання дитини не зазначено (з матір`ю чи з батьком). Тож, на думку відповідача, позивачу слід надати письмовий договір між батьками про те, з ким з батьків будуть проживати дитина, та про участь другого з батьків у його вихованні.

Суд зазначає, що право на отримання відстрочки за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" може бути реалізовано за сукупності таких умов:

- перебування на утриманні у військовозобов`язаного трьох і більше дітей віком до 18 років,

- відсутність у військовозобов`язаного заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

При цьому спільне проживання військовозобов`язаного з дитиною не є обов`язковою умовою для отримання відстрочки.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. Одним із способів виконання батьками обов`язку утримувати дитину є сплата аліментів у грошовій формі. Аліменти можуть бути присуджені за рішенням суду у частці від доходу або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Також батьки можуть добровільно врегулювати питання утримання дитини, уклавши договір про сплату аліментів на дитину.

Сімейне законодавство України не ставить обов`язок батька утримувати дитину в залежність від проживання дитини разом із ним. Навпаки, закон прямо передбачає можливість виконання такого обов`язку батьком, який проживає окремо від дитини, шляхом сплати коштів на утримання дитини (аліментів).

Позивач виконував свій обов`язок щодо утримання старшого сина ОСОБА_7 , сплачуючи на його утримання аліменти матері дитини - ОСОБА_2 . Такі аліменти з 2017 року присуджені за заявою ОСОБА_2 , з якою проживала дитина, на строк до досягнення дитиною повноліття (рішення суду у цивільній справі №404/6043/16-ц).

Відтак сплата батьком аліментів є одним із передбачених законом способів виконання обов`язку з утримання дитини.

Виходячи з вимог підпункту 3 пункту 1 додатку 5 до Порядку №560, формою документального підтвердження виконання обов`язку щодо утримання дитини як передумови для надання військовозобов`язаному відстрочки, є зокрема інформація з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про військовозобов`язаного за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів".

Така інформація має бути актуальною на час вирішення питання про надання відстрочки і сформована не пізніше ніж за п`ять днів до дня подання заяви про надання відстрочки.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія під час вивчення заяви та підтвердних документів за потреби готує запити до державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень має доступ до державних електронних інформаційних ресурсів, а саме до Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного реєстру судових рішень, Єдиного реєстру боржників. Відповідач має можливість самостійно отримати інформацію з Єдиного реєстру боржників про відсутність в Реєстрі відомостей про особу за категорією стягнення (характером зобов`язання) "стягнення аліментів". Тому комісія не вправі відмовляти у наданні відстрочки з підстав ненадання заявником такої інформації.

Зауваження відповідача про необхідність надати письмовий договір між батьками про визначення місця проживання сина ОСОБА_7 та участь у його вихованні, суд відхиляє, оскільки у спірних правовідносинах вирішальним є підтвердження факту утримання батьком дитини, а не її виховання чи спільного проживання з батьком.

Суд повторює, що визначення місця проживання дитини не є юридичною умовою виникнення обов`язку батька щодо її утримання. Такий обов`язок виникає з походження дитини від батька відповідно до статті 121 СК України та існує незалежно від того, з ким дитина проживає.

Тому відсутність рішення суду або іншого документа про визначення місця проживання сина ОСОБА_7 з позивачем не свідчить про відсутність у позивача обов`язку щодо його утримання та не спростовує факту виконання такого обов`язку. Відповідно до статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками та проживання одного з них окремо від дитини не впливають на обсяг батьківських прав та не звільняють від обов`язків щодо дитини. Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а відповідно до статті 181 СК України одним із передбачених законом способів виконання такого обов`язку є сплата аліментів тим із батьків, хто проживає окремо від дитини.

Отже, сплата позивачем аліментів на утримання сина ОСОБА_7 на підставі судового рішення є належним способом виконання ним батьківського обов`язку щодо утримання дитини.

Відсутність у рішенні суду у цивільній справі №404/834/13-ц висновку про визначення місця проживання дитини не спростовує батьківства позивача і не припиняє його обов`язку щодо утримання сина ОСОБА_7 .

Факт проживання ОСОБА_7 з матір`ю чи окремо від батьків не виключає його перебування на утриманні ОСОБА_1 до досягнення повноліття, а підтверджені рішенням суду аліментні зобов`язання та відсутність заборгованості свідчать про фактичне виконання позивачем обов`язку щодо утримання сина.

Відповідач не надав доказів того, що позивач не виконував свої обов`язки щодо утримання неповнолітніх дітей, зокрема аліментні зобов`язання щодо сина ОСОБА_7 , або звільнений від обов`язку утримувати дітей відповідно до статті 188 СК України.

Суд прийшов до висновку, що комісія Кропивницького міського ТЦКСП безпідставно відмовила позивачу у наданні відстрочки, пославшись на відсутність договору між ним та ОСОБА_2 про утримання та виховання сина ОСОБА_7 . Такі мотиви (причини) відмови є незаконними. Тому спірне рішення комісії, оформлене протоколом №114 від 05.12.2025 року, є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно з частинами 3, 4 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд вважає, що порушене право позивача слід захистити, зобов`язавши комісію повторно розглянути його заяву та прийняти за нею рішення.

Суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки прийняття такого рішення покладається на створену при ТЦКСП комісію, яка має вирішити питання про наявність у військовозобов`язаного права на відстрочку з підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", станом на день розгляду відповідної заяви.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не є належним відповідачем у цій справі. Суд зазначає, що комісія не є окремим (самостійним) суб`єктом владних повноважень, а утворюється при районному (міському) ТЦКСП як допоміжний колегіальний орган для розгляду питань надання та переоформлення відстрочок військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку у відповідному ТЦКСП. Саме на районні (міські) ТЦКСП законодавством покладено повноваження щодо перевірки підстав для надання відстрочки та її оформлення. Отже, належним відповідачем у спорах щодо оскарження у судовому порядку рішень комісії є відповідний ТЦКСП, при якому утворено комісію, рішення якої оскаржується.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на задоволення позову, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом №114 від 05.12.2025 року.

Зобов`язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.12.2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти за нею рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. ЧЕРНИШ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua