Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №300/8437/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військової служби

Дата: 22 жовтня 2026 р.

Справа: №300/8437/25

Суддя: Главач І.А.

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2026 р. справа № 300/8437/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Ципліцький Дмитро Олегович (надалі, також – представник позивача), звернувся в суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також – відповідач) в якій просить:

– визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року" шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);

– визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та брав безпосередню участь в заходах, спрямованих на забезпечення безпеки та оборони України, за що йому було нараховано та виплачено додаткову винагороду в розмірі до 50000 грн за вересень 2025 року. Однак, після проведеної відповідачем перевірки, за результатами якої встановлено переплату позивачу грошового забезпечення в розмірі 50000 грн за вересень 2025 року, в результаті чого прийнято рішення про утримання суми такої додаткової винагороди з грошового забезпечення позивача. Позивач зауважує, що в основу прийнятого рішення покладено лист-роз`яснення, який містить положення про те, що нарахування та виплата додаткової винагороди здійснюється у випадку, якщо посада військовослужбовця передбачена штатом у складі командування. Позивач зазначає, що законодавством не передбачено таких умов для нарахування та виплати позивачу додаткової грошової винагороди, що вказує не протиправність оскаржуваного рішення. З огляду на це, просить позов задовольнити (а.с. 1-10).

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову (а.с. 13-20).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову відмовлено (а.с. 21-26).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 28-30).

09.12.2025 до відділу документального забезпечення – канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про уточнення змісту позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить:

"– визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року" шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань);

– визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди." (а.с. 32-38).

15.12.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначає, що департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України було надано роз`яснення за змістом якого однією з умов для нарахування та виплати додаткової винагороди в розмірі до 50000 гривень є безпосередня участь у заходах, спрямованих на забезпечення безпеки та оборони України які обіймають посади, визначені штатом у складі командування штабу військової частини. У зв`язку з цим відповідачем проведено перевірку, за результатами якої встановлено факт переплати позивачу грошового забезпечення, а саме додаткової винагороди у розмірі 50000 гривень за вересень 2025 року, з огляду на що відповідачем прийнято рішення про стягнення суми такої додаткової винагороди з грошового забезпечення позивача. Таким чином, просить у задоволенні позову відмовити. Також у своєму відзиві відповідач заявив клопотання про продовження строку надання документів на підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях за період за вересень 2025 до 26.12.2025. Дане клопотання вмотивоване тим, що витребувані судом документи є великими за обсягом, а також відповідач зазначає про перебування військової частини в зоні виконання бойових дій та наявність аварійних відключень електроенергії (а.с. 39-84).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 заяву позивача про уточнення позовних вимог задоволено. Прийнято до розгляду заяву про уточнення розміру позовних вимог та постановлено розгляд справи здійснювати за уточненими позовними вимогами (а.с. 85-86).

26.12.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі, до яких долучено витребувані судом докази (а.с. 88-95).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 107), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 24.09.2026 по 22.10.2026 згідно наказу від 09.09.2026 № 203-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 107), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , та з 27.05.2025 призначений на посаду офіцера групи психологічного супроводу та відновлення, що підтверджується копією витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 211 від 27.05.2025 (а.с. 9).

14.11.2023 Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України сформовано лист № 220/13/7643, відповідно до змісту якого виплата додаткової винагороди в розмірі 50000 грн. здійснюється військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі: а) органу військового управління; б) штабу угруповання військ (сил); в) штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно; г) командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу). В даному листі зауважується, що додаткова винагорода виплачується за дотримання відповідних умов, серед яких, зокрема: залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини до оперативного бойового управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини (а.с. 16).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління. До системи пунктів управління включено, зокрема, основний командний пункт. До складу основного командного пункту Військової частини НОМЕР_1 включено командування, визначене штатом Військової частини НОМЕР_1 , а також, серед іншого секцію S1, сформовану за рахунок відділення персоналу штабу та відділення психологічної підтримки персоналу (зворотна сторона а.с. 68 – а.с. 70).

За змістом витягу з бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 № 562/дск/141/окп, ОСОБА_1 визначено як такого, що входить до складу робочої групи морально-психологічної підтримки, яка виконуватиме бойові завдання в період з 01.09.2025 по 01.10.2025. Визначено за потреби здійснювати перерозподіл наявних сил та засобів відділення психологічної підтримки персоналу (а.с. 90).

05.10.2025 начальник штабу – заступник командира Військової частини НОМЕР_1 подав рапорт, в якому наведено інформацію щодо нарахування додаткової винагороди в розмірі 50000 грн. За змістом додатку 6 до даного рапорту, позивачу нараховувалася додаткова винагорода в період з 01.09.2025 по 03.09.2025, з 10.09.2025 по 23.09.2025 та з 26.09.2025 по 26.09.2025 (зворотна сторона а.с. 70 – а.с. 77).

В період з 20.10.2025 по 31.10.2025 було проведено перевірку окремих питань фінансово-господарської діяльності про що складено акт № 1781/58779 від 31.10.2025. За підсумками проведення даної перевірки пропонується в термін до 10.12.2025 прийняти управлінське рішення за фактом виявлених під час перевірки фактів переплат додаткової винагороди з розрахунку 50 тис. грн та забезпечити їх відшкодування та притягнення винних посадових осіб до відповідальності. За змістом додатку № 3, ОСОБА_1 включений до списку осіб, порядковий номер 16 (а.с. 55-65).

15.11.2025 начальником групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_1 сформовано доповідну записку, за змістом якої запропоновано службову перевірку вважати завершеною, внести зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року", а саме виключити із додатку 2 осіб, які не обіймають посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини та включити таких осіб до додатку 1, яким передбачено виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 грн. Зайво сплачену додаткову винагороду утримати із грошового забезпечення таких військовослужбовців. За змістом додатку № 3, ОСОБА_1 включений до списку осіб, порядковий номер 13 (а.с. 46-54).

15.11.2025 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 4761 від 15.11.2025, пунктом 2 якого визначено внести змін до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 05.10.2025 № 6727 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року" шляхом виключення з додатку 2, який передбачає перелік військовослужбовців, яким нараховується та виплачується додаткова винагорода в розмірі до 50000 грн та включення до додатку 1, який передбачає перелік військовослужбовців, яким нараховується та виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 грн тих військовослужбовців, які не займають посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини, відповідно до додатку 1 даного наказу. Пунктом 3 даного наказу визначено утримати зайво сплачену додаткову винагороду з військовослужбовців, визначених у додатку 1 до даного наказу. Пунктом 103 додатку 1 до наказу № 4761 від 15.11.2025 визначено ОСОБА_1 , який брав участь у виконанні бойових завдань у період з 01.09.2025 по 03.09.2025, з 10.09.2025 по 23.09.2025 та з 26.09.2025 по 26.09.2025 (а.с. 78-82).

Вважаючи даний наказ протиправним, з метою його скасування в частині, що стосується позивача, останній звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (надалі, також – Закон України № 2011-XII).

Відповідно до статті 1 Закону України № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців – діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

За приписами частини першої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно частин другої, третьої статті 9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" № 168 від 28.02.2022 (надалі, також – Постанова № 168).

Абзацом третім пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (надалі, також – Порядок № 260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану".

Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку № 260 управління (штаб) угруповання військ (сил) тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.

За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 виплачується в таких розмірах:

100000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30000 гривень військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури (у тому числі об`єктів транспортної інфраструктури – військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).

Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).

Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260, підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

– бойовий наказ (бойове розпорядження);

– журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

– рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 6 розділу XXXIV Порядку № 260).

Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку № 260).

Командувачами (командирами) угруповань військ (сил), тактичних груп, командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил), тактичної групи (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 8 розділу XXXIV Порядку № 260).

Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин – особовому складу військової частини; керівника органу військового управління – командирам (начальникам) військових частин (пункту 9 розділу XXXIV Порядку № 260).

Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Однак безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

За змістом витягу з бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 № 562/дск/141/окп, ОСОБА_1 визначено як такого, що входить до складу робочої групи морально-психологічної підтримки, яка виконуватиме бойові завдання в період з 01.09.2025 по 01.10.2025.

05.10.2025 начальник штабу – заступник командира Військової частини НОМЕР_1 подав рапорт, в якому наведено інформацію щодо нарахування додаткової винагороди в розмірі 50000 грн. За змістом додатку 6 до даного рапорту, позивачу нараховувалася додаткова винагорода в період з 01.09.2025 по 03.09.2025, з 10.09.2025 по 23.09.2025 та з 26.09.2025 по 26.09.2025.

Суд зауважує, що участь позивача у заходах, спрямованих на забезпечення безпеки та оборони України підтверджується наявними у справі матеріалами. Крім того, факт та період безпосередньої участі позивача у заходах, спрямованих на забезпечення безпеки та оборони України не оспорюється відповідачем.

Натомість, такої умови для виплати спірної винагороди як обіймати (тимчасово виконувати) зазначеними військовослужбовцями посади, визначені штатом у складі штабу військової частини, не передбачено ні Постановою № 168, ні Порядком № 260.

Суд також враховує, що Постанова № 168 та Порядок № 260 поширюються на виконання бойових (спеціальних) завдань у складі "штабу... зведеного підрозділу". При цьому як вже наголошувалося вище, наказом від 01.12.2024 № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює управління підрозділами "в тому числі приданими", що є класичною ознакою зведеного підрозділу, до складу якого включаються військовослужбовці з різних підрозділів та служб, які не обіймають штатних посад в основному штабі. Розширювальне тлумачення відповідачем поняття "штаб" з одночасним звуженням кола осіб, які мають право на виплату, є внутрішньо суперечливим і не відповідає змісту нормативно-правових актів.

Необхідно підкреслити, що цей спір фактично виник саме в частині тлумачення змісту категорії "штаб" військової частини, що діє на постійній основі або ж як штаб не лише в такому розумінні. У цьому контексті суд зауважує, що в Постанові № 168 та Порядку № 260 згадано "штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління …". Відповідач в свою чергу вищевказаний штаб назвав буквально "штаб військової частини, який здійснює оперативне (бойове) управління", тобто фактично повторив формулювання з нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 3.2.1.2 Тимчасового Бойового Статуту механізованих військ Сухопутних військ Збройних Сил України, штаб (координаційний штаб) визначається як основний орган управління повсякденною діяльністю підрозділів у мирний час та управління ними в бойовій обстановці. При цьому статут прямо передбачає, що для роботи органів управління, розміщення службових осіб і забезпечення їх службової діяльності розгортаються пункти управління. Тобто наявність пунктів управління є невід`ємною ознакою функціонування штабу.

Згідно з пунктом 2.3.2 Доктрини "Пункти управління (командні пункти) та організація роботи на них", затвердженої Головнокомандувачем Збройних Сил України 23.08.2024, до структури основного командного пункту бригади входять командування та основні підрозділи – секції і відділення, у тому числі відділення зв`язку та інформаційних систем, а також "інші підрозділи за рішенням командира".

Крім того, суд звертає увагу на таке.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.12.2024 № 4856/ДСК сформовано штаб, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими), що ведуть воєнні (бойові) дії, організувавши систему пунктів управління. До системи пунктів управління включено, зокрема, основний командний пункт. До складу основного командного пункту Військової частини НОМЕР_1 включено командування, визначене штатом Військової частини НОМЕР_1 , а також, серед іншого секцію S1, сформовану за рахунок відділення персоналу штабу та відділення психологічної підтримки персоналу.

За змістом витягу з бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 № 562/дск/141/окп, ОСОБА_1 визначено як такого, що входить до складу робочої групи морально-психологічної підтримки, яка виконуватиме бойові завдання в період з 01.09.2025 по 01.10.2025. Визначено за потреби здійснювати перерозподіл наявних сил та засобів відділення психологічної підтримки персоналу.

Таким чином, матеріалами справи фактично підтверджується факт перебування позивача в складі штабу, який здійснює оперативне (бойове) управління підрозділами (в тому числі приданими силами), що ведуть воєнні (бойові) дії.

Щодо посилань відповідача на лист-роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 14.11.2023 № 220/13/7643 як на підставу для зменшення позивачу розміру додаткової винагороди, суд зазначає таке.

Підстави, умови та порядок виплати військовослужбовцям додаткової винагороди на період дії воєнного стану визначені постановою Кабінету Міністрів України № 168 та Порядком № 260. Саме ці нормативно-правові акти є обов`язковими для застосування відповідачем під час вирішення питання про нарахування та виплату грошового забезпечення.

Водночас ані Постанова № 168, ані Порядок № 260 не містять такої умови для виплати додаткової винагороди у розмірі 50000 грн, як обіймання чи тимчасове виконання військовослужбовцем штатної посади у складі командування або штабу військової частини. Визначальним є фактичне виконання військовослужбовцем бойових (спеціальних) завдань у складі штабу військової частини (зведеного підрозділу), що здійснює оперативне (бойове) управління відповідними підрозділами, та підтвердження такої участі належними документами.

Отже, висновок, викладений у листі Департаменту, про необхідність обіймання військовослужбовцем штатної посади у складі командування чи штабу військової частини фактично встановлює додаткове обмеження, якого не передбачено актами вищої юридичної сили. Застосування такого підходу призводить до безпідставного звуження права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди за умови дотримання ними вимог, установлених Постановою № 168 та Порядком № 260.

Суд також враховує, що листи міністерств та інших органів державної влади не є нормативно-правовими актами, не встановлюють нових правових норм і не можуть змінювати чи доповнювати положення законодавства. Вони мають інформаційний та роз`яснювальний характер, є службовою кореспонденцією і не можуть бути самостійною правовою підставою для обмеження грошового забезпечення військовослужбовця. Такий підхід узгоджується, зокрема, з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.07.2019 у справі № 826/2426/16.

Більше того, Департамент соціального забезпечення Міністерства оборони України у листі від 15.07.2025 № 220/13/22856 сам зазначив, що листи Департаменту мають виключно інформаційний і рекомендаційний характер, не є нормативно-правовими актами та не встановлюють нових правових норм. Тому покладення відповідачем листа від 14.11.2023 № 220/13/7643 в основу оскаржуваного наказу суперечить як правовій природі такого документа, так і позиції органу, який його видав.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не довів правомірності виключення позивача з переліку військовослужбовців, яким виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 грн.

У зв`язку з цим, з метою захисту прав позивача пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761, в частині внесення зміни до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.10.2025 № 6727 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року" шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань) є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Стосовно позовної вимоги в частині правомірності пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.11.2025 № 4761 суд зазначає таке.

Відповідно до статті 127 Кодексу законів про працю України (у системному зв`язку зі статтею 9 Закону № 2011-XII, яка гарантує виплату грошового забезпечення у встановлених розмірах) утримання із заробітної плати (грошового забезпечення) може здійснюватися лише у випадках, прямо передбачених законом. У той же час ні Постанова № 168, ні Порядок № 260 не містять правових підстав для утримання командиром військової частини виплаченої додаткової винагороди в односторонньому порядку шляхом видання наказу, якщо сама виплата здійснювалась на законних підставах.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскільки за результатами розгляду справи недоведено неправомірність набуття позивачем права на додаткову винагороду у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць за вересень 2025 року, тому підстави вважати зазначені кошти надмірно виплаченими відсутні. У зв`язку із чим пункт 3 оскаржуваного наказу у відповідній частині, належить скасувати.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 20).

У зв`язку з цим позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 4761 від 15.11.2025, в частині внесення зміни до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 6727 від 05.10.2025 "Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2025 року" шляхом виключення ОСОБА_1 із Додатку 2, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань, військовослужбовців, які не обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу), та включення ОСОБА_1 до Додатку 1, згідно якого виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань).

Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 4761 від 15.11.2025 в частині утримання з ОСОБА_1 зайво сплаченої додаткової винагороди.

Копію рішення надіслати учасникам справи через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 );

відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Главач І.А.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua