Суд: Івано-Франківський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: плати за землю
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №300/1301/25
Суддя: Главач І.А.
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"23" жовтня 2026 р. справа № 300/1301/25
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення боргу на суму 29388,29 гривень,
В С Т А Н О В И В:
Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також – позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області) звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі, також – відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення в дохід бюджету податкового боргу на суму 29388,29 гривень.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що згідно довідки про суми податкового боргу платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 20.02.2025 року, за відповідачем обліковується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з:
– орендної плати з фізичних осіб у сумі 29388,29 грн, а саме пені в розмірі 29388,29 грн, що нарахована відповідно до статті 129 Податкового кодексу України (а.с. 1-11).
На виконання вимог частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також – КАС України), через електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд", судом було подано запит до Єдиного державного демографічного реєстру з метою визначення місця перебування та місця проживання відповідача. Відповідь на даний запит № 1163830 надійшла до суду 03.03.2025. Відповідно до даної відповіді, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-14).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с. 15-16).
12.05.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі. У своїх поясненнях відповідач зауважив, що позивачем не доведено розміру суми податкового боргу, зокрема, не надано жодного належного доказу щодо належності нарахування відповідачу пені за податковими зобов`язаннями. Також зауважує, що податковий борг у даній справі був предметом судового розгляду в межах справи № 809/1269/17, в межах якої судом було стягнуто з відповідача податковий борг. Також зауважує, що позивачем не долучено до матеріалів справи жодного належного розрахунку нарахованої пені, що унеможливлює проведення перевірки правомірності дій позивача щодо формування суми пені. Крім того, зауважує, що нарахування пені здійснюється за податковою вимогою, яка була складена позивачем до періодів нарахування пені. З огляду на це, просить у задоволенні позову відмовити (а.с. 24-30).
20.05.2025 до відділу документального забезпечення – канцелярії Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі. Позивач зауважив, що ним було дотримано вимог Податкового кодексу України щодо нарахування пені та зазначає, що нарахування такої пені було ним здійснено за податковими повідомленнями-рішеннями, які не були скасовані. Також зауважив, що питання правомірності нарахування пені не може бути предметом судового розгляду у позовах щодо стягнення податкового боргу. З огляду на це, просить позов задовольнити (а.с. 31-35).
20.05.2025 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли аналогічні за змістом додаткові пояснення по справі (а.с. 36-41).
26.05.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, яким до матеріалів справи долучено докази надсилання відзиву на позовну заяву позивачу (а.с. 42-43).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 витребувано у відповідача детальний розрахунок нарахованої відповідачу пені (а.с. 44-45).
27.01.2026 до Івано-Франківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яким до матеріалів справи долучено витребувані судом докази (а.с. 48-54).
На виконання вимог підпункту 2.3.43 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 у зв`язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді ОСОБА_2 відповідно до наказу голови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.01.2026 № 27-ОС та розпорядження керівника апарату суду № 551 від 26.03.2026, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 300/1301/25 (а.с. 59).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2026 справу № 300/1301/25 передано на розгляд головуючому судді Главачу І.А. (а.с. 60).
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 адміністративну справу № 300/1301/25 прийнято до судового розгляду суддею Главачем І.А. (а.с. 61-62).
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 14.08.2026 по 28.08.2026 згідно наказу від 27.07.2026 № 153-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 68), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 24.09.2026 по 22.10.2026 згідно наказу від 09.09.2026 № 203-В, що підтверджується довідкою секретаря судового засідання (а.с. 68), у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у позовній заяві, встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків ГУ ДПС у Івано-Франківській області за РНОКПП НОМЕР_1 .
Згідно довідки про суми податкового боргу платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) станом на 20.02.2025 року, за відповідачем обліковується податкова заборгованість перед бюджетом, яка виникла у зв`язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов`язань з:
– орендної плати з фізичних осіб у сумі 29388,29 грн, а саме пені в розмірі 29388,29 грн, що нарахована відповідно до статті 129 Податкового кодексу України (а.с. 5).
Відповідачу було проведено нарахування пені:
в розмірі 29388,29 гривень за платежем "Орендна плата з фізичних осіб", зокрема:
за податковим повідомленням-рішенням № 21790-13 від 22.10.2016 – в сумі 8573,22 гривні;
за податковим повідомленням-рішенням № 21788-13 від 22.10.2016 – в сумі 6013,60 гривень;
за податковим повідомленням-рішенням № 21789-13 від 22.10.2016 – в сумі 1398,31 гривень;
за податковим повідомленням-рішенням № 28414-13 від 03.08.2017 – в сумі 7600,74 гривень;
за податковим повідомленням-рішенням № 85026-5313-0909 від 21.09.2018 – в сумі 4644,42 гривні;
за податковим повідомленням-рішенням № 2983003-5313-0909 від 26.07.2019 – в сумі 1158,00 гривень (а.с. 7).
Внаслідок виникнення податкового боргу, Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області надіслало ОСОБА_1 податкову вимогу форми "Ф" № 584-17 від 21.12.2016 на суму 26544,40 гривень (а.с. 6). Дана податкова вимога була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак даний лист повернувся 22.12.2016 до ГУ ДПС в Івано-Франківській області із відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 6).
У зв`язку з тим, що нараховані грошові зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій та пені) відповідачем добровільно та в повному обсязі не сплачено, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.
Згідно з частиною першою статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пунктів 6.1, 6.2, 6.3 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов`язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.
Відповідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Пунктом 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Усталеною є практика Верховного Суду про те, що предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених ПК України, тощо Дана позиція прослідковується в Постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 826/18379/14, від 19.02.2019 у справі № 807/495/17, від 03.02.2022 у справі № 560/4343/19, від 14.02.2022 у справі № 826/9711/17 та ін.
При цьому, Верховний Суд наголошує, що при вирішенні позову про стягнення податкового боргу у відповідний спосіб здійснюється перевірка дотримання контролюючим органом вимог, передбачених ПК України, які надають право контролюючому органу звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Підпунктами 14.1.39, 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня; податкове зобов`язання – це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Порядок нарахування пені регламентовано главою 12 Податкового кодексу України.
За змістом пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження – на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, – після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання; при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків – починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість – починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.
Відповідно до пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України, на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день. На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Суд зазначає, що за обставинами даної справи пеня нараховувалася щодо податкового зобов`язання, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями з орендної плати з фізичних осіб.
Суд зауважує, що в даній справі нарахування пені було здійснено позивачем за податковими повідомленнями-рішеннями № 21790-13 від 22.10.2016, № 21788-13 від 22.10.2016, № 21789-13 від 22.10.2016, № 28414-13 від 03.08.2017, № 85026-5313-0909 від 21.09.2018, № 2983003-5313-0909 від 26.07.2019.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 у справі № 809/1421/17 у задоволенні позову ОСОБА_1 до Надвірнянської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС в Івано-Франківській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№21788-13, 21789-13, 21790-13 від 21.09.2016.
Докази оскарження відповідачем та скасування судами чи в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень № 28414-13 від 03.08.2017, № 85026-5313-0909 від 21.09.2018, № 2983003-5313-0909 від 26.07.2019 матеріали справи не містять.
Таким чином, суд встановив, що нарахування пені здійснено позивачем за податковими повідомленнями-рішеннями, які є чинними та не були скасовані у визначеному законом порядку.
При погашенні податкового боргу днем, коли у контролюючого органу відповідно до Податкового кодексу України виникло право нарахувати пеню є день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань (підпункт 1 пункт 3 статті 129 ПКУ) а не терміну впродовж якого погашене зобов`язання перебувало у статусі податкового боргу.
Враховуючи наведене вище позовна давність як і в розумінні статті 102 Податкового кодексу України для заявлення до стягнення даного податкового боргу, так і в розумінні пункту 9 статті 129 Податкового кодексу України для нарахування пені жодним чином не порушено.
Грошове зобов`язання платника податків – це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 ПК України).
У подібних правовідносинах Верховним Судом вже сформульовано правову позицію, яка відображена в постановах від 21.05.2024 (справа № 160/15166/22), від 27.06.2024 (справа № 160/538/23), від 15.06.2023 (справа № 160/13436/22).
Зокрема, у справі № 160/538/23 Верховним Судом зазначено, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов`язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Також констатовано, що з 01.01.2021 набрав чинності Закон України від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві". Відповідно до цього Закону до статті 129 Податкового кодексу України включено пункт 129.9.1., відповідно до якого, пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків. Колегія суддів звернула увагу, що Закон від 16.01.2020 № 466-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві" не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Суд висновувався, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України щодо не нарахування пені чи анулювання нарахованої пені у разі проведення такого нарахування поза межами 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню, розповсюджується виключно на правовідносини які виникли з 01.01.2021. Положення Податкового кодексу України, у тому числі статті 129, не містять прямої вказівки на те, коли у контролюючого органу виникає право нарахувати пеню платнику податків. Такі норми, зокрема пункти 129.1 та 129.3 статті 129 Податкового кодексу України, визначають лише початок нарахування пені (день, від якого слід проводити нарахування) та закінчення нарахування пені (останній день нарахування). Відтак, право на нарахування пені у контролюючого органу виникає з моменту (дня) початку строку, визначеного Податковим кодексом України, для нарахування пені у відповідному випадку. Тобто початок нарахування пені збігається в часі з правом (обов`язком) контролюючого органу здійснити таке нарахування пені. Отже, враховуючи, що положення підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України розповсюджується на правовідносини які виникли з 01.01.2021, то відповідно за вказаним підпунктом анулюванню підлягатиме пеня, право по нарахуванню якої виникло у контролюючого органу з 01.01.2021 та нарахування такої пені контролюючим органом проведено поза межами 1095 днів з дня виникнення такого права.
Також колегія суддів у зазначених справах дійшла висновку, що питання анулювання пені не може бути предметом спору у справі за позовом податкового органу про стягнення цього боргу, оскільки підпункт 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України передбачає анулювання пені за певних умов та при дотриманні певної процедури, дотримання чи не дотримання яких має бути перевірено судами у разі спірності правовідносин саме щодо анулювання пені, а не в межах спору щодо стягнення заборгованості.
Даний висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 11.12.2025 у справі № 380/17146/23.
Суд зауважує, що нарахування позивачем пені відбувалося в день зарахування коштів в частині погашення податкового боргу за відповідними податковими повідомленнями-рішеннями, що відповідає вимогам статті 129 Податкового кодексу України.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога – це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу; податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Відповідно до пункту 59.4 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з пунктом 59.3 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Верховний Суд вказує, що аналіз норм підпунктів 14.1.153, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 59.3 статті 59, пункту 95.2 статті 95 ПК України дає підстави для висновку, що за своєю юридичною природою та призначенням податкова вимога має на меті інформування платника податків про суму узгодженого грошового зобов`язання, яке не було ним сплачене у встановлений строк, та непогашеної пені, а також про обов`язок їх погасити, факт виникнення податкової застави та можливі негативні наслідки непогашення податкового боргу у встановлений пунктом 95.2 статті 95 ПК України строк у вигляді вжиття контролюючим органом примусових заходів з його погашення, передбачених главою 9 Розділу ІІ ПК України.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що скерування податкової вимоги не свідчить про вжиття контролюючим органом заходів, спрямованих на погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу. Такі дії податкових органів призводять лише до формування та документального визначення податкового боргу. При цьому, вони об`єктивно передують процесу погашення податкових зобов`язань або стягненню податкового боргу. Дана позиція відображена в постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі № 804/3642/16, від 14.07.2021 у справі № 815/2362/17, від 21.09.2018 у справі № 808/3046/16.
Як встановлено судом, податкова вимога форми "Ф" № 584-17 була сформована 21.12.2016 та надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак даний лист повернувся до ГУ ДПС в Івано-Франківській області із відміткою "за закінченням терміну зберігання". Суд зазначає, що дана податкова вимога була сформована і надіслана відповідачу до нарахування відповідачу пені за порушення строків сплати податкових зобов`язань, тобто ґрунтується на наявному попередньому податковому боргу відповідача.
Відповідно до абзацу 2 пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Доказів погашення відповідачем податкового боргу за надісланою йому податковою вимогою суду не надано, тому дії позивача в частині ненаправлення нової податкової вимоги слід вважати такими, що відповідають вимогам закону.
За змістом пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку – фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за рахунок платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до статті 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) – щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з абзацом 1 пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Отже, положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу. Так, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.
Системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що органи Державної податкової служби України є органами виконавчої влади, їм надано право здійснювати контроль за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів та здійснювати заходи погашення податкового боргу, зокрема, примусово шляхом звернення до суду.
Податкову вимогу форми "Ф" № 584-17 від 21.12.2016 було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, однак даний лист повернувся 22.12.2016 до ГУ ДПС в Івано-Франківській області із відміткою "за закінченням терміну зберігання". Натомість, із позовом до суду ГУ ДПС в Івано-Франківській області звернулося 26.02.2025, тобто після спливу тридцятиденного строку, встановленого пунктом 95.2 статті 95 ПК України.
Суд зазначає, що питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, відповідне зобов`язання не є предметом позову у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз.
Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права.
Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу станом на день звернення позивача з даним позовом добровільно не сплачена, доказів погашення наявного податкового боргу відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість відповідача у сумі 29388,29 грн підлягає стягненню в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про повне обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню повністю.
Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.
Щодо судових витрат, суд звертає увагу, що позивачем у даній справі є Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, яке, відповідно до пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнене від сплати судового збору.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) в дохід державного бюджету податковий борг з сплати орендної плати з фізичних осіб в загальному розмірі 29388 (двадцять дев`ять тисяч триста вісімдесят вісім) гривень 29 (двадцять дев`ять) копійок.
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Позивачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач – Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ ВП 43968084, вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018);
відповідач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Главач І.А.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua