Суд: Вінницький районний суд Вінницької області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про встановлення батьківства або материнства
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №128/1929/24
Суддя: Карпінська Ю. Ф.
Справа № 128/1929/24
РІШЕННЯ
Іменем України
23 жовтня 2026 року місто Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області у складі
судді Карпінської Ю.Ф.,
за участю секретаря Дусанюк Н.О.
та учасників справи:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Слізяк М.М.,
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Коваль В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту батьківства,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, мотивуючи позовні вимоги тим, що «вона та ОСОБА_6 з 2005 року перебували в романтичних відносинах. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_7 . Надалі, починаючи з 2011 року, позивач та ОСОБА_6 проживали однією сім?єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась донька ОСОБА_3 . У зв?язку з тим, що вона не перебувала у шлюбі з ОСОБА_6 , а останній був відсутній під час здійснення державної реєстрації народження спільних дітей, то така реєстрація проведена відповідно до частини 1 статті 135 Сімейного кодексу України, тобто зі слів матері. В жовтні 2022 року ОСОБА_6 був мобілізований до лав Збройних Сил України. 10.01.2023 між нею та ОСОБА_6 зареєстровано шлюб. 29.05.2023 вона отримала сповіщення №4088 про те, що її чоловік ОСОБА_6 помер в НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ через поранення, отримані приблизно о 14 год 00 хв ІНФОРМАЦІЯ_11 унаслідок ворожого масованого мінометного обстрілу під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, пов?язаних із захистом Батьківщини, неподалік н.п. Іванівське, Бахмутського району Донецької області. У зв?язку з вказаними обставинами діти ОСОБА_6 мають право на пенсію по втраті годувальника, а також право на одноразову грошову допомогу. Водночас свідоцтва про народження ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не містять запису про те, що їхнім батьком є ОСОБА_6 01.09.2023 вона звернулась до Вінницького районного суду Вінницької області з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 22.02.2024 у справі №128/3440/23 заяву залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що метою встановлення такого факту в інтересах дітей заявниці (ані самої заявниці), пов?язано з подальшим вирішенням спору про право на спадщину після смерті спадкодавця (чоловіка заявниці) її дітей (черговості спадкування) та права на призначення і отримання цими дітьми одноразової грошової допомоги (або компенсаційної виплати за вибором), як членів родини загиблого. Заявниці роз?яснено, що вона має право подати позов на загальних підставах. Постановою Вінницького апеляційного суду ухвала Вінницького районного суду Вінницької області від 22.02.2024 залишена без змін. Тому вона звернулася до суду з даним позовом. ОСОБА_6 був зареєстрований та постійно проживав з дружиною та дітьми, зокрема, сином ОСОБА_7 та донькою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить на праві власності матері померлого чоловіка - ОСОБА_5 . ОСОБА_6 брав активну участь у вихованні дітей, постійно відвідував батьківські збори класу та школи, допомагав організовувати дозвілля для школярів, активно співпрацював з класними керівниками, проводив ремонтні роботи у класних кімнатах, багато часу та уваги приділяв власним дітям, був чудовим батьком та щирою і порядною людиною. Сам померлий ОСОБА_6 вважав, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є його рідними дітьми. Так, згідно з пунктом 4 облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 рядового ОСОБА_6 , сімейний стан останнього такий: дружина (на той час зазначено співмешканка) - ОСОБА_1 , діти: син - ОСОБА_8 2006 року народження, ОСОБА_9 - 2013 року народження (описка в даті народження та імені дитини). Крім того, щодо вказаних обставин не заперечує матір загиблого ОСОБА_6 - ОСОБА_10 . Додатково, до позовної заяви додано фотокартки, на яких відображено усіх членів сім?ї померлого ОСОБА_6 . Тому просить встановити факт батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису №5 про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного Виконкомом Оленівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, в якому у графі «відомості про батька» вказати « ОСОБА_6 , громадянин України» та видати нове свідоцтво про народження; внести зміни до актового запису №4 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Виконавчим комітетом Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, в якому у графі «відомості про батька» вказати « ОСОБА_6 , громадянин України» та видати нове свідоцтво про народження».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024, головуючим суддею з розгляду даної справи визначено суддю Фанду О.А.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 22.05.2024 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
02.09.2024 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коваль В.В. подала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що « ОСОБА_11 є рідною донькою померлого ОСОБА_6 . Через два роки після її народження на фоні зловживання ОСОБА_6 спиртними напоями її мама ОСОБА_12 вирішила з ним розлучитись. 24.07.2002 Відділом реєстрації актів громадського стану Вінницького районного управління юстиції Вінницької області ОСОБА_13 видано свідоцтво про розірвання шлюбу з ОСОБА_6 . Після розірвання шлюбу у підлітковому віці ОСОБА_2 . ОСОБА_6 намагався налагодити спілкування з рідною донькою, вона також не була проти підтримувати зв?язок з батьком, однак зловживання спиртними напоями провокувало сварки між колишнім подружжям, що впливало на доступ до її спілкування з батьком. Відтак вона з батьком спілкувалась зрідка, втім про важливі події в житті ОСОБА_6 їй повідомляв. Так, померлий ділився з нею, що жалкує про те, що його шлюб з матір?ю не вдався, розповідав і про те, що спілкується з позивачем та її дітьми. Однак ні разу в цих розмовах ОСОБА_6 не зізнався їй, що діти ОСОБА_1 є його біологічними дітьми, відповідно, що у неї є звідні брат і сестра. Немає логічного пояснення, навіщо батькові приховувати від рідної доньки інформацію про народження дітей від іншої жінки, якщо він дійсно про це знав та визнавав факт батьківства. Під час однієї з телефонних розмов з батьком вона дізналась що ОСОБА_6 пішов служити до лав ЗСУ, від чого вона відчула неабияку гордість за батька. Від матері вона дізналась, що в травні 2023 року ОСОБА_6 помер. Вона не визнає ОСОБА_6 батьком неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , при цьому, допускає, що померлий батько міг спілкуватися з позивачем та «прив?язатися» до її дітей, саме тому дозволив зареєструвати їх місце проживання в будинку матері. Однак їй також відомо, що позивач тривалий час проживала в сусідньому селі Оленівка , там мала інших чоловіків, від яких, вірогідно, й вагітніла, крім того, у свідоцтвах про народження неповнолітніх дітей в графі щодо батьківства зазначені інші чоловіки. Вона не виключає наявність у позивача меркантильного інтересу у цій справі, адже до позовної заяви не долучено жодного доказу про наявність самостійного заробітку на утримання дітей. При цьому, зі слів ОСОБА_1 , вона тривалий час, тобто з 2006 року, перебувала з померлим у романтичних відносинах, а з 2011 року взагалі жила однією сім?єю з ОСОБА_6 , однак впродовж довгих 17 років, за життя ОСОБА_6 не визнав своє батьківство ні у позасудовому порядку, передбаченому ст. 126 СК України (за заявою батька про визнання батьківства), ні у судовому порядку, відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України. Також у позовній заяві позивач ухиляється від надання пояснень, чому двічі ОСОБА_6 не прийшов на державну реєстрацію народження нібито своїх дітей, чому позивач, знаючи про те, що її син від ОСОБА_6 , записала його по батькові « ОСОБА_15 », тобто записала, так само як і свою старшу доньку, однак яка народилась ще у 2003 році, за два роки до того, як у позивача виникли романтичні стосунки з ОСОБА_6 , чому позивач вирішила зареєструвати шлюб з ОСОБА_6 , з яким була у стосунках понад 17 років лише після того, як останнього мобілізували. Втім, за сукупності збігів обставин, є підстави стверджувати, що ОСОБА_1 представляє інтерес не біологічних дітей померлого, а власний фінансовий, оскільки претендує на пенсійне утримання за померлого військовослужбовця, отримання грошових виплат від держави на утримання неповнолітніх дітей, спадщину, що залишилась після померлого, та одноразову грошову допомогу, що виплачується за смерть військовослужбовця, що загинув під час військового стану. Просить відмовити у задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача».
12.09.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Слізяк М.М. подала відповідь на відзив, в якій просить відхилити заперечення, викладені у відзиві на позовну заяву».
27.11.2024 представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Слізяк М.М. подала заяву про зміну предмету позову, в якій просить «змінити предмет позову в справі № 128/1929/24», прохальну частину позову викласти в такій редакції: встановити факт батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису №4 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Виконавчим комітетом Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, в якому у графі «відомості про батька» вказати « ОСОБА_6 , громадянин України».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 28.11.2024 «прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту батьківства в редакції від 27 листопада 2024 року».
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 03.03.2025 призначив у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручив експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМА ПАПА»; на час проведення експертизи провадження у справі зупинив.
16.06.2025 до Вінницького районного суду Вінницької області з ТОВ «Мама Папа» подано лист №0221-25 від 11.06.2025 про залишення без виконання ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 03.03.2025.
На підставі розпорядження керівника апарату Вінницького районного суду Вінницької області щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи №148/25 від 14.07.2025 головуючий суддя Вінницького районного суду Вінницької області Фанда О.А., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у цивільній справі № 128/1929/24 замінена на головуючого суддю Вінницького районного суду Вінницької області Карпінську Ю.Ф.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою судді від 18.07.2025 прийняв до провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту батьківства; поновив провадження у справі № 128/1929/24 та призначив підготовче засідання.
Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 22.09.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що з 2002 року вона почала зустрічатися з ОСОБА_6 , у 2003 році у них народилася дочка ОСОБА_4 . Дочку вона не записала на ОСОБА_6 , бо у них виникла сварка. Потім вони переїхали у с. Великі Крушлинці, проживали там разом та в 2012 році у них народилася дочка ОСОБА_3 . Не записувала дочку на ОСОБА_6 , бо на той час він сплачував аліменти на дочку ОСОБА_2 , тому вони разом прийняли таке рішення. Після того, як ОСОБА_6 пішов служити, він сам запропонував їй розписатися, бо не знав, чи повернеться. До цього вони не бачили необхідності реєструвати шлюб. ОСОБА_16 постійно приходила до них додому, дружила з їхніми дітьми, для неї було великою несподіванкою її позиція щодо позову, викладена у відзиві на позовну заяву.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Слізяк М.М. у судовому засіданні зазначила, що на момент народження ОСОБА_3 з ОСОБА_6 стягувалися аліменти на утримання його дочки ОСОБА_2 . Після народження третьої дитини ОСОБА_1 отримувала допомогу як багатодітна мама та як мама, яка самостійно виховує дітей. Тому було прийнято рішення не записувати дитину на ОСОБА_6 , бо фінансово це було вигідно для сім`ї. Після початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_6 зрозумів важливість оформлення офіційних відносин, тому 10.01.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було зареєстровано шлюб. Після цього вони прийняли рішення офіційно оформити батьком дітей ОСОБА_6 , однак не встигли це реалізувати, бо ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув. ОСОБА_3 має право на отримання пенсії по втраті годувальника, а також на отримання одноразової грошової допомоги, тому виникла необхідність звернутися з даним позовом. Законодавство не містить вичерпного переліку доказів, якими можна було б підтвердити факт батьківства. Долучені до позовної заяви докази свідчать про те, що ОСОБА_6 за життя визнавав факт батьківства відносно ОСОБА_3 . Цей факт також можуть підтвердити свідки. Крім того, рідна матір ОСОБА_6 визнає той факт, що ОСОБА_3 є рідною дочкою ОСОБА_6 та, відповідно, її рідною онукою. Також у рамках даної справи було проведено молекулярно-генетичну експертизу, з висновку убачається, що імовірність того, що ОСОБА_5 являється біологічною бабусею дитини ОСОБА_3 складає 99,97%. Біологічний матеріал померлого ОСОБА_6 не зберігся, тому провести дослідження із ним не видалось можливим. Дата початку романтичних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , зазначена у позовній заяві, є опискою, оскільки початком їхніх стосунків є 2002 рік.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коваль В.В. у судовому засіданні суду зазначила, що вони заперечують щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі. Батьки ОСОБА_2 розлучилися, коли їй було близько двох років, остання залишилася проживати разом із матір`ю, з нею у неї був тісніший контакт. Після цього її батька ОСОБА_6 ув`язнили на декілька років, що також не сприяло налагодженню дуже тісного контакту між батьком та дочкою. Однак у них були нормальні стосунки, вони про все говорили та усім ділилися. Для ОСОБА_2 став несподіванкою факт, що батько приховував наявність у нього біологічних дітей. Їй лише було відомо, що у її батька взаємовідносини з позивачем та що він приймає учать в утриманні дітей позивача. Батько відповідача не заперечував, щоб зареєструвати місце проживання позивача та її дітей у його будинку, щоб діти могли навчатися у місцевій школі. Зі слів матері ОСОБА_2 , під час розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_6 він на запитання суду пояснив, що в нього на утриманні четверо дітей, проте рідна дитина лише одна ОСОБА_2 . Долучені до позову докази не підтверджують факт батьківства ОСОБА_6 відносно ОСОБА_3 . Вони заперечували щодо проведення експертизи в експертній установі ТОВ «Мама Папа», оскільки в цій установі відсутні судові експерти. Доказом наявності біологічної спорідненості між батьком та дитиною є експертне дослідження саме їхніх біологічних зразків. Проведене в рамках цієї справи дослідження не можна вважати судовою експертизою, оскільки ТОВ «Мама Папа» використовує методики, які не зареєстровано Міністерством юстиції України. Тому такий доказ є неналежним. Достовірних доказів наявності біологічної спорідненості між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 у даній справі немає. ОСОБА_4 було умисно залучено відповідачем у даній справі, щоб вона визнала позов. За життя ОСОБА_6 відносився до ОСОБА_3 як до своєї дитини, бо кохав ОСОБА_1 . ОСОБА_2 не з`являлася в установу для здачі біологічних зразків для проведення експертного дослідження, оскільки не отримувала жодних повідомлень про необхідність такої явки.
Свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні надала показання, що вона була знайома з ОСОБА_6 ще з дитинства. Він був старший за неї, більше спілкувався з її батьком. З його дружиною ОСОБА_1 вона познайомилася у 2011 році, дружать до даного часу. Їй відомо, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_1 була вагітною, вона теж була вагітна, вони тісно дружили, разом відвідували лікарню. Коли ОСОБА_1 завагітніла, ОСОБА_6 дуже радів, що буде мати ще одну дитину. Коли ОСОБА_3 народилася, вони завжди разом проводили час, він її всюди із собою брав, вони були дуже близькі. ОСОБА_6 зустрічав дружину з дочкою ОСОБА_3 з пологового. На усі дні народження ОСОБА_26 був присутній, допомагав організовувати свято. ОСОБА_6 називав ОСОБА_3 «доця», а ОСОБА_3 називала ОСОБА_6 «папа». ОСОБА_6 завжди цікавився життям ОСОБА_3 , відвідував спочатку садок, а потім і школу, де навчалася ОСОБА_3 . Навіть будучи на війні, допомагав їй робити уроки. Оскільки по батькові ОСОБА_3 була записана ОСОБА_29 , то в неї не виникало сумнівів, що він записаний її батьком. За день до того, як ОСОБА_6 пішов на війну, він подарував ОСОБА_3 велосипед, вона це бачила особисто. На день тата в садочку був присутній ОСОБА_6 , він танцював разом із ОСОБА_3 , як її батько.
Свідок ОСОБА_30 у судовому засіданні надала показання, що з 1992 року знайома з ОСОБА_6 . Спочатку у нього була перша дружина і донька ОСОБА_2 , потім вони розлучилися. В 2010 році ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і син ОСОБА_8 переїхали до неї на вулицю. У 2012 році у них народилася ОСОБА_3 . Вона є рідною дочкою ОСОБА_6 , у цьому вона впевнена на 100%, у них одне обличчя. Між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 були дуже міцні стосунки. Вона бачила, що ОСОБА_6 відвозив ОСОБА_3 в садок і забирав її з садка. Він називав її «донечка», «доця». ОСОБА_3 називала його «папа». Відносини між ними були як батька та доньки. Вона відвідувала їхні сімейні свята, ОСОБА_6 також був присутній в якості батька ОСОБА_3 . Він ніколи не підвищував на неї голос, у них були дуже теплі відносини. З ОСОБА_6 у неї були дружні відносини, вони спілкувалися майже кожного дня. Їй невідомо, чому він не оформляв батьківство відносно ОСОБА_3 . Перед тим, як іти на війну, він подарував ОСОБА_3 на день народження велосипед.
Свідок ОСОБА_31 у судовому засіданні надала показання, що з ОСОБА_6 знайома від його народження, оскільки проживала по сусідству. Вона завжди знала, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_1 була вагітною, ОСОБА_6 був дуже щасливий, він чекав на дочку. Він відносився до ОСОБА_3 , як до своєї рідної дочки, був дуже щасливий. Якось вона зустріла ОСОБА_6 і він їй сказав: « ОСОБА_32 , у мене народилася дочка». Він називав ОСОБА_3 «донечкою», а вона його «татом». ОСОБА_6 був присутній на днях народження ОСОБА_3 , як її батько. У них були дуже гарні відносини. ОСОБА_3 зустрічала його з роботи. Коли ОСОБА_6 прийшов на свою першу відпустку вони з ОСОБА_1 розписалися. ОСОБА_6 сказав, що коли він прийде у другу відпустку, то переведе дітей на своє прізвище. ОСОБА_6 завжди цікавився шкільним життям ОСОБА_3 , запитував про її поведінку, про друзів, про оцінки. У неї ніколи не виникало сумнівів, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_3 . Вона не пам`ятає, хто саме писав заяву на вступ ОСОБА_3 до школи, але пам`ятає, що ОСОБА_6 запитував, коли можна таку заяву написати. На сімейних святах вона не була присутня.
Свідок ОСОБА_33 у судовому засіданні надала показання, що вона являється колишньою дружиною ОСОБА_6 та є матір`ю ОСОБА_2 . Вона була одружена з ОСОБА_6 , вони кохали один одного. У них народилася дочка, а коли їй було 10 місяців, щось пішло не так і ОСОБА_6 почав гуляти, зловживати алкоголем, у них не вистачало грошей, він не прцював, тому вона вирішила з ним розлучитися. Після розлучення вони залишилися друзями. З донькою він на той час не зустрічався і не спілкувався. Аліментів на дочку він не сплачував, бо ніколи офіційно не працював. Потім його засудили, він був у в`язниці і їхнє спілкування припинилося. Коли розглядалося кримінальне провадження у 2014 році, суддя запитала в ОСОБА_6 , чому він не сплачує аліменти, невже у нього так багато дітей, на що ОСОБА_6 відповів, що в нього одна дочка, інші діти не його, це діти його співмешканки. Він тісно спілкувався з нею. Вона впевнена, що ОСОБА_3 не його дочка. Після розгляду кримінального провадження він почав спілкуватися з ОСОБА_2 . Він ОСОБА_2 казав, що то не його діти. Казав , що ОСОБА_1 «гуляща» і меркантильна. ОСОБА_6 з ОСОБА_1 проживали приблизно з 2013 року, конкретний час їй невідомий. Їй відомо, що ОСОБА_6 не утримував ОСОБА_1 та її дітей. ОСОБА_6 ніколи не виходив з ОСОБА_1 «на люди». Він ніколи не приходив в школу, лише на випуск у 9 класі до їхньої спільної дочки ОСОБА_2 . ОСОБА_1 жила в нього, але була сама по собі, а він сам по собі. Одного разу вона бачила, як до ОСОБА_6 підбігла ОСОБА_3 і сказала «тато», а він їй відповів «сядь, ти не бачиш, що я з ОСОБА_2 розмовляю». Вона лише один раз бачила ОСОБА_6 з ОСОБА_3 . Після розлучення з ОСОБА_6 вона не була у нього вдома. Вона не знає, які наслідки має рішення у цій справі для її дочки ОСОБА_2 .
Свідок ОСОБА_38 у судовому засіданні надав показання, що він являється чоловіком ОСОБА_2 . Його дружина спілкувалася зі своїм батьком по телефону приблизно один раз на тиждень. Він приходив до неї на день народження, вітав її, вручав подарунки. Під час зустрічей ОСОБА_6 не розповідав, що в нього є інші діти. Жодного разу він не бачив ОСОБА_6 з ОСОБА_1 , він не знав, що вони мали одружуватися. В ОСОБА_2 були гарні відносини з батьком, він їй не розповідав, що має одружуватися та про наявність у них спільних дітей. Він одружився з ОСОБА_2 в 2022 році. Її батька на реєстрації шлюбу та на весіллі не було. Він особисто не бачив, як ОСОБА_6 відносився до ОСОБА_3 . Від ОСОБА_6 він особисто не чув, що ОСОБА_4 є його єдиною дочкою. ОСОБА_4 йому казала, що вона єдина дочка ОСОБА_6 . ОСОБА_2 з ОСОБА_5 не спілкується.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Слізяк М.М. у судовому засіданні під час судових дебатів зазначила, що досліджені під час судового розгляду докази підтверджують обставини, зазначені в позовній заяві, а також те, що ОСОБА_3 є біологічною дочкою ОСОБА_6 . Стороною відповідача не надано жодного доказу на спростування наведених стороною позивача обставин. Ухвалою суду було призначено проведення експертизи, однак в експертну установу відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, відповідач ОСОБА_5 в експертну установу не з`явилася з об`єктивних причин через поганий стан здоров`я, тому експертизу не було проведено. За зверненням позивача було проведено експертне дослідження ТОВ «Мама Папа», в якому зазначено, що ОСОБА_5 , яка являється матір`ю ОСОБА_6 , є біологічною бабусею дитини ОСОБА_3 . Біологічні зразки ОСОБА_6 не збереглися, тому провести експертне дослідження з такими зразками було неможливим. Сторона відповідача не була позбавлена можливості ініціювати проведення експертизи та надати інші докази, які б підтверджували викладені заперечення, однак таким правом не скористалася. Показання свідків сторони відповідача не треба брати до уваги, оскільки свідки є родичами відповідача, а тому є зацікавленими. У позовній заяві при зазначенні початку романтичних стосунків між позивачем та ОСОБА_6 представником було допущено технічну помилку, правильним є зазначення 2002 рік. Просять задовольнити позовну заяву та встановити факт батьківства ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису №4 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Виконавчим комітетом Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, в якому у графі «відомості про батька» вказати « ОСОБА_6 , громадянин України».
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні під час судових дебатів просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Коваль В.В. у судовому засіданні під час судових дебатів зазначила, що з моменту народження ОСОБА_3 до дня смерті ОСОБА_6 останнім не подано жодної заяви про визнання ним батьківства, відстуні звернення до органів РАЦСу, відсутні докази факту спільного постійного проживання з дитиною, документально не підтверджено утримання дитини. Свідки не підтвердили офіційно публічного визнання ОСОБА_6 батьківства відносно дитини ОСОБА_3 . Більшість показань свідків грунтуються на припущеннях або на показаннях зі слів матері дитини. У ОСОБА_6 було більш ніж достатньо часу для офіційного оформлення батьківства з моменту народження дитини до дня його смерті. Жодних перешкод для цього не існувало. ОСОБА_2 не з`явилася для відібрання зразків для проведення експертизи, оскільки не була повідомлена про це. Долучене до справи дослідження на підтвердження факту батьківства треба розцінювати критично, оскільки біологічні зразки ОСОБА_6 не досліджувалися. У ОСОБА_6 є рідний брат, а тому стверджувати, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_6 , а не його рідного брата, немає жодних підстав. Також треба взяти до уваги позицію сина позивача, який відмовився підтримувати даний позов і визнавати факт батьківства ОСОБА_6 щодо нього. Вважають, що в матеріалах справи відсутні достатні докази для встановлення факту батьківства, тому в задоволенні позову треба відмовити.
У матеріалах даної справи наявна письмова заява відповідача ОСОБА_5 , в якій вона підтверджує той факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її рідною онукою та рідною донькою її сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; через погане самопочуття вона не має можливості бути присутньою під час розгляду справи, тому просить розгляд справи проводити без її участі, проти позовних вимог не заперечує.
Також у матеріалах даної справи наявні письмова заява представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій просять провести розгляд справи без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та письмова заява представника Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Прилуцької Т., в якій вона просить розглянути справу без участі працівників Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Заслухавши учасників справи, свідків, оглянувши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом установлено, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 15.11.2012 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , записані ОСОБА_41 та ОСОБА_42 , що підтверджується копією такого свідоцтва (т. 1 а.с. 10).
У відповіді №5290-8.2-38 від 20.07.2023 на адвокатський запит адвоката Слізяк М. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), крім іншого, повідомив, що в архіві наявний актовий запис №4 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений Виконавчим комітетом Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області; батько: ОСОБА_41 , мати: ОСОБА_42 ; державна реєстрація народження проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, що підтверджується копією такої відповіді (т. 1 а.с. 11).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 10.01.2023 убачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_43 10 січня 2023 року зареєстрували шлюб, що підтверджується копією такого свідоцтва (т. 1 а.с. 12).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 13.11.1979, батьками ОСОБА_6 записані ОСОБА_44 та ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 13).
У сповіщенні сім`ї №4088 від 29.05.2023, адресованого ОСОБА_1 , зазначено: «Сповіщаю вас зі скорботою про те, що ваш чоловік солдат ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець НОМЕР_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ, унаслідок поранень, отриманих приблизно о 14:00 ІНФОРМАЦІЯ_11 унаслідок ворожого масованого мінометного обстрілу під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, неподалік н.п. Іванівське, Бахмутського району Донецької області», що підтверджується копією такого сповіщення (т. 1 а.с. 14).
Згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 27.05.2023, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Київ (т. 1 а.с. 15).
Відповідно до копії довідки №366 від 20.06.2023, виданої старостою Стадницького старостинського округу Вінницької міської ради, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , був зареєстрований та постійно проживав на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_7 за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним проживають з 2011 року до теперішнього часу: дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , донька дружини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , син дружини - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька дружини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 16).
У довідці №25 від 16.06.2023, виданій директором Комунального закладу «Великокрушлинецька гімназія Вінницького району Вінницької області», зазначено, що «діти ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) навчалися в закладі і на даний час наймолодша дочка - учениця шостого класу; батько брав активну участь у вихованні дітей, постійно відвідував батьківські збори класу і школи, допомагав організовувати дозвілля для школярів, активно співпрацював з класними керівниками, проводив ремонтні роботи у класних кімнатах; багато часу і уваги приділяв власним дітям; ОСОБА_6 був чудовим батьком та щирою, порядною людиною», що підтверджується копією такої довідки (т. 1 а.с. 17).
Згідно з копією облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 , у графі «сімейний стан і місце проживання» зазначено: «співмешканка - ОСОБА_1 , с - ОСОБА_7 - 2006, д - ОСОБА_2 - 2000, д - ОСОБА_2 - 2005, д - ОСОБА_3 - 2013» (т. 1 а.с. 19).
З копії свідоцтва про право власності № НОМЕР_7 від 17.04.2008 убачається, що житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_5 , що підтверджується копією такого свідоцтва (т. 1 а.с. 20, т. 2 а.с. 143-145).
На підтвердження позовних вимог до позову долучено ксерокопії фото (т. 1 а.с. 22-24).
У відповіді начальника штабу - першого заступника командира військової частини НОМЕР_5 №1675/1420 від 03.05.2024 на адвокатський запит адвоката Мар`яни Слізяк зазначено, що «з метою вирішення запиту було перевірено власноручно заповнені ОСОБА_6 бланки анкет, формулярів та інших документів; за результатами встановлено, що членами його сім`ї ОСОБА_6 позначав лише дружину ОСОБА_1 ; в числі контактних осіб, окрім дружини, ним указано матір ОСОБА_5 ; графи (розділи) щодо дітей ОСОБА_6 залишено незаповненими», що підтверджується копією такої відповіді (т. 1 а.с. 26).
З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 20.06.2000 убачається, що батьками ОСОБА_46 записані ОСОБА_6 та ОСОБА_47 (т. 1 а.с. 76).
Відповідно до копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 від 24.07.2002, ОСОБА_6 та ОСОБА_47 24 липня 2002 року розірвали шлюб (т. 1 а.с. 77).
Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_10 від 12.02.2021, ОСОБА_38 та ОСОБА_48 12.02.2021 зареєстрували шлюб (т. 1 а.с. 78).
У висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду №47703 від 18.04.2025, складеного ТОВ «Мама Папа», зазначено, що «ймовірність того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 99,97%» (т. 2 а.с. 89-106).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У даній справі вирішується спір про встановлення після смерті військовослужбовця факту батьківства та внесення до актового запису про народження дитини змін про батька дитини.
Позивач ОСОБА_1 , яка діє в інтересах дитини ОСОБА_3 , вказує на те, що вирішення спору впливає на права дитини, зокрема на реалізацію права на пенсію по втраті годувальника та на соціальну допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Суд ураховує, що у пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України», заява №31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частинами першою-третьою статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
У статті 7 СК України закріплено, що загальні засади регулювання сімейних відносин та визначено, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).
Завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
Згідно зі ст. 121 СК України, права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
У статті 122 СК України визначено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя. Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства. Якщо дитина народилася до спливу десяти місяців від дня припинення шлюбу внаслідок смерті чоловіка, походження дитини від батька може бути визначене за спільною заявою матері та чоловіка, який вважає себе батьком.
Згідно зі ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно з ч. 1 ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У статті 130 СК України передбачено, що заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.
Отже, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері. Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя померлого батька, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
У постановах Верховного Суду від 20.09.2024 (справа № 183/2690/21), від 16.05.2018 (справа № 591/6441/14-ц) зазначено, що Сімейний кодекс України не визначає будь-яких особливостей предмета доказування в такій категорії справ. Доказами в такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Висновок експертизи з питання походження дитини є одним з ключових доказів, який підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.
Зазначений правовий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 10.11.2022 (справа № 444/526/18), від 08.03.2023 (справа № 205/5698/21) та іншими.
Установлено, що у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 15.11.2012 батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , записані ОСОБА_41 та ОСОБА_42 ; державна реєстрація народження ОСОБА_3 проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
ОСОБА_6 та ОСОБА_43 зареєстрували шлюб 10 січня 2023 року, натомість позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з даним позовом, вказала, що романтичні стосунки у неї та ОСОБА_6 розпочалися ще з 2002 року.
Отже, установлено, що дитина ОСОБА_3 була народжена у матері ОСОБА_1 , яка не перебувала в шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер в НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь» м. Київ через поранення, отримані приблизно о 14 год 00 хв ІНФОРМАЦІЯ_11 унаслідок ворожого масованого мінометного обстрілу під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій, пов`язаних із захистом Батьківщини, неподалік населеного пункту Іванівське, Бахмутського району Донецької області.
Позивач ОСОБА_1 стверджує, що ОСОБА_6 за життя визнавав факт батьківства відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , брав активну участь у вихованні дитини та був чудовим батьком.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
У частині другій статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина перша статті 81 ЦПК України).
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.
Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач, є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач, для відхилення його заперечень проти позову (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 707/2882/19).
У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник має усвідомлювати, що несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 (справа №450/1686/17) та від 15.07.2019 (справа №235/499/17) зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Так, на підтвердження позовних вимог позивачем ОСОБА_1 долучено копію довідки №366 від 20.06.2023, виданої старостою Стадницького старостинського округу Вінницької міської ради, з якої убачається, що ОСОБА_6 був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; разом з ним проживають з 2011 року до теперішнього часу, крім інших, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Посилання сторони відповідача на те, що така довідка є недостовірним доказом у цій справі, оскільки очевидно, як задовго до дня смерті, так і на день смерті ОСОБА_6 не проживав у с. Великі Крушлинці щонайменше з 2022 року, тобто від часу, коли він фактично пішов служити до лав Збройних Сил України, не заслуговують на увагу, оскільки досліджена судом довідка відображає відомості саме про зареєстроване місце проживання ОСОБА_6 , а призов на військову службу до лав ЗСУ під час дії воєнного стану не означає зміну постійного місця проживання особи. Така довідка є офіційним документом, виданим уповноваженим органом на підставі відомостей Реєстру територіальної громади.
Сама лише заява сторони відповідача про недостовірність такого доказу без надання суду відповідного документа про скасування реєстрації ОСОБА_6 за вказаною адресою, або відомості про його реєстрацію за іншою адресою, є суб`єктивними припущеннями. Твердження, що доказ є недостовірним, має бути доведено належними письмовими доказами, а не суб`єктивними міркуваннями відповідача.
Зазначена довідка підтверджує, що станом на момент народження ІНФОРМАЦІЯ_2 дитини ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 була зареєстрована та проживала за однією адресою з ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 .
Такі обставини також узгоджуються із показаннями свідків, які були допитані у судовому засіданні.
Зокрема, свідок ОСОБА_20 у судовому засіданні надала показання, що вона була знайома з ОСОБА_6 ще з дитинства, з його дружиною ОСОБА_1 вона познайомилася у 2011 році. Свідок ОСОБА_49 у судовому засіданні надала показання, що в 2010 році ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і син ОСОБА_8 переїхали до неї на вулицю, а в 2012 році у них народилася ОСОБА_3 .
Факт спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_6 на момент народження дитини ОСОБА_3 підтверджується належними та допустимими доказами. Стороною відповідача такий факт не спростовано.
На підтвердження факту спільного виховання дитини ОСОБА_3 та визнання ОСОБА_6 батьківства щодо ОСОБА_3 стороною позивача до позову долучено довідку Комунального закладу «Великокрушлинецька гімназія Вінницького району Вінницької області» №25 від 16.06.2023, в якій зазначено, що «діти ОСОБА_6 ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) навчалися в закладі і на даний час наймолодша дочка - учениця шостого класу; батько брав активну участь у вихованні дітей, постійно відвідував батьківські збори класу і школи, допомагав організовувати дозвілля для школярів, активно співпрацював з класними керівниками, проводив ремонтні роботи у класних кімнатах; багато часу і уваги приділяв власним дітям; ОСОБА_6 був чудовим батьком та щирою, порядною людиною».
Водночас представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначила, що вищевказана довідка підписана директором ОСОБА_50, а зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_31 являється сусідкою позивача та заявлена в якості свідка у цій справі з боку ОСОБА_1 , відтак, є зацікавленою особою у можливому спотворенні дійсної інформації.
Такі доводи сторони відповідача суд оцінює критично, оскільки довідка №25 від 16.06.2023 видана Комунальним закладом «Великокрушлинецька гімназія Вінницького району Вінницької області», а не ОСОБА_50 як фізичною особою. Директор закладу підписала цей документ не в статусі «сусідки», а як керівник юридичної особи публічного права, реалізуючи свої дискреційні службові повноваження.
Крім того, сторона відповідача на спростування викладених у довідці №25 від 16.06.2023 фактів не надала будь-яких доказів, які б свідчили, наприклад, що ОСОБА_6 не брав участі у вихованні та шкільному житті дитини ОСОБА_3 .
На підтвердження позовних вимог до позову також долучено спільні фото ОСОБА_6 з дитиною ОСОБА_3 . З долучених фото убачається, що між дитиною та ОСОБА_6 був тісний контакт, усі фото відображають щирі, позитивні емоції дитини поряд із ОСОБА_6 , крім того, наявне фото, де дитина ОСОБА_3 , перебуваючи поряд із ОСОБА_6 , тримає в руках листівку із надписом «татові» (т. 2 а.с. 144).
Одне лише посилання сторони відповідача, що долучені до позовної заяви роздруківки фотографій не містять вказівки, хто зображений на фото, дати фотозйомки (за виключенням одного фото з немовлям), про що можуть свідчити ці фото тощо, не можуть бути підставою для ігнорування таких доказів судом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі №129/1033/13).
Натомість сторона відповідача не обґрунтувала та не надала будь-яких доказів, які б свідчили, що на долучених стороною позивача фотокартках відображені інші особи, ніж ті, про яких вказує позивач.
За таких обставин суд приймає надані стороною позивача докази, як такі, що містять інформацію щодо предмета доказування, тобто надані стороною позивача докази у своїй сукупності суд вважає належними.
Крім того, факт батьківства, а саме, що ОСОБА_6 за життя визнавав себе батьком ОСОБА_3 , підтвердили в судовому засіданні і свідки сторони позивача, а саме: ОСОБА_20 , ОСОБА_49 та ОСОБА_51 .
Так, свідок ОСОБА_20 надала показання, що коли ОСОБА_1 завагітніла, ОСОБА_6 дуже радів, що буде мати ще одну дитину; коли ОСОБА_3 народилася, вони завжди разом проводили час, він її всюди із собою брав, вони були дуже близькі; ОСОБА_6 зустрічав дружину з дочкою ОСОБА_3 з пологового; на усі дні народження ОСОБА_3 ОСОБА_6 був присутній, допомагав організовувати свято; ОСОБА_6 називав ОСОБА_3 «доця», а ОСОБА_3 називала ОСОБА_6 «папа»; ОСОБА_6 завжди цікавився життям ОСОБА_3 , відвідував спочатку садок, а потім і школу, де навчалася ОСОБА_3 ; навіть будучи на війні, допомагав їй робити уроки; на день тата в садочку був присутній ОСОБА_6 , він танцював разом із ОСОБА_3 , як її батько.
Свідок ОСОБА_49 надала показання, що ОСОБА_3 є рідною дочкою ОСОБА_6 , у цьому вона впевнена на 100%, у них одне обличчя; між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 були дуже міцні стосунки; вона бачила, що ОСОБА_6 відвозив ОСОБА_3 в садок і забирав її з садка; він називав її «донечка», «доця», ОСОБА_3 називала його «папа»; вона відвідувала їхні сімейні свята, ОСОБА_6 також був присутній в якості батька ОСОБА_3 .
Свідок ОСОБА_53 , яка являється директором Комунального закладу «Великокрушлинецька гімназія Вінницького району Вінницької області», а також сусідкою ОСОБА_1 , надала показання, що вона завжди знала, що ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_6 ; коли ОСОБА_1 була вагітною, ОСОБА_6 був дуже щасливий, він чекав на дочку; якось вона зустріла ОСОБА_6 і він їй сказав, що у нього народилася дочка; він називав ОСОБА_3 «донечкою», а вона його «татом»; коли ОСОБА_6 прийшов на свою першу відпустку, вони з ОСОБА_1 розписалися, ОСОБА_6 сказав, що коли він прийде у другу відпустку, то переведе дітей на своє прізвище; ОСОБА_6 завжди цікавився шкільним життям ОСОБА_3 , запитував про її поведінку, про друзів, про оцінки; у неї ніколи не виникало сумнівів, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_3 .
Показання свідків сторони позивача є прямими, послідовними та логічно несуперечливими, оскільки вони засновані на особистому сприйнятті обставин та тривалому спостереженні. Свідки відтворили хронологію подій без суттєвих розбіжностей під час безпосереднього допиту в судовому засіданні. У суду немає підстав сумніватися у правдивості таких показань, тому такі показання суд оцінує нарівні з іншими долученими доказами.
На переконання суду показання цих свідків відповідають подіям, що знайшли закріплення у письмових доказах, які долучено до матеріалів справи.
На відміну від свідків сторони позивача (які є сторонніми особами, сусідами та не мають матеріального чи морального інтересу в результаті справи), свідки сторони відповідача ОСОБА_2 є її близькими родичами (матір та чоловік).
Хоч родинні зв`язки юридично не забороняють особі бути свідком, вони створюють очевидний конфлікт інтересів та пряму заінтересованість у вирішенні спору на користь відповідача. На думку суду, такі свідки мають психологічний та соціальний мотив для викривлення або замовчування дійсної інформації.
Показання свідка ОСОБА_54 , яка є матір`ю відповідача ОСОБА_2 та колишньою дружиною ОСОБА_6 , зводяться лише до того, що вона надала власну, суб`єктивну оцінку позивача ОСОБА_1 , нібито зі слів ОСОБА_6 , що вочевидь не стосується предмету даного спору. Крім того, її показання містять численні посилання на пояснення ОСОБА_6 під час розгляду щодо нього кримінального провадження, зокрема, що ОСОБА_6 у судовому засіданні на запитання судді нібито зазначив про те, що в нього одна дочка ОСОБА_4 , інші діти не його, це діти його співмешканки
Водночас такі показання не узгоджуються із жодним наявним у справі доказом, крім того, сторона відповідача не надала докази, які б свідчили не тільки про те, що ОСОБА_6 надавав такі пояснення під час розгляду кримінального провадження, а й про те, що таке кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 взагалі існувало. Свідок ОСОБА_55 надала показання, що їй нібито відомо, що ОСОБА_6 не утримував ОСОБА_1 та її дітей, однак не пояснила походження такої інформації, а її свідчення про те, що вона бачила ОСОБА_6 з ОСОБА_3 лише один раз, не можуть спростовувати той факт, що ОСОБА_6 проводив час з дитиною ОСОБА_3 . Те, що окремий свідок сторони відповідача не була очевидцем щоденного приватного життя ОСОБА_6 , свідчить лише про її обмежену обізнаність або про те, що вона не входила до кола близького спілкування сім`ї позивача, і жодним чином не спростовує чіткі, послідовні показання інших свідків.
Свідок ОСОБА_56 , який являється чоловіком відповідача ОСОБА_2 , під час надання показань відтворював інформацію не з власного досвіду чи особистих спостережень, а зі слів своєї дружини (яка є відповідачем у справі).
Тому показання свідків сторони відповідача суд оцінює критично, такі показання базуються на повідомленнях інших осіб, зокрема на повідомленнях відповідача ОСОБА_2 , та не узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.
Позиція відповідача ОСОБА_2 ґрунтується на тому, що вона з батьком спілкувалась зрідка, втім про важливі події в житті ОСОБА_6 їй повідомляв, однак ні разу в цих розмовах ОСОБА_6 не зізнався їй, що діти ОСОБА_1 є його біологічними дітьми, відповідно, що у неї є звідні брат і сестра.
Водночас те, що батько не ділився з відповідачем ОСОБА_2 подробицями свого особистого життя, жодним чином не спростовує факт його батьківства щодо ОСОБА_3 .
Небажання ОСОБА_6 , якщо таке було, «зізнаватися» дочці від попереднього шлюбу, може бути зумовлене прагненням уникнути сімейних конфліктів, проте відсутність таких розмов не може скасувати об`єктивну наявність факту батьківства щодо іншої дитини.
Крім вищезазначеного, варто також вказати, що Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 03.03.2025 призначив у справі судову молекулярно-генетичну експертизу, проведення якої доручив експертам Товариства з обмеженою відповідальністю «МАМА ПАПА».
16.06.2026 до Вінницького районного суду Вінницької області з ТОВ «Мама Папа» подано лист №0221-25 від 11.06.2025, в якому зазначено, що «для виконання ухвали Вінницького районного суду Вінницької області від 03.03.2025 по справі № 128/1929/24 учасникам експертизи було повідомлено про необхідність явки для здачі біологічних зразків 05.06.2025 на 12:00 за адресою: МЦ Моє здоров?я, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 92, поверх 2. ОСОБА_3 з?явилась в призначений час, пройшла ідентифікацію та фотофіксацію, у неї було взято біологічні зразки. ОСОБА_57 не з`явилася, хоч двічі повідомлялася про необхідність явки через месенджер Viber за номером телефону НОМЕР_11 , а також повідомлення про необхідність явки ОСОБА_58 надсилалось її двокату ОСОБА_59 через месенджер Viber за номером телефону НОМЕР_12 з проханням повідомити про необхідність явки ОСОБА_60 . Оскільки для проведення молекулярно-генетичної експертизи на встановлення спорідненості на рівні передбачуваний сестра - сестра, необхідні зразки обох передбачуваних сестер по лінії батька, а від ОСОБА_58 зразки відсутні, ухвалу суду залишено без виконання».
Натомість у матеріалах справи наявний висновок молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду №47703 від 18.04.2025, складеного ТОВ «Мама Папа» за зверненням ОСОБА_1 , в якому досліджувалося питання спорідненості ОСОБА_3 та матері ОСОБА_6 - ОСОБА_5 .
У висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження для подання до суду №47703 від 18.04.2025 зазначено, що «ймовірність того, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є матір`ю біологічного батька, тобто біологічною бабусею дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складає 99,97%».
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 (справа № 235/101/21) зазначив, що «доцільність призначення експертизи у справі як спосіб здобуття доказів кореспондується з предметом заявлених вимог, а саме визнання батьківства. Вищезазначені положення ЦПК України та статті 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України».
У постанові від 20.03.2024 (справа № 235/101/21) Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що є «підтвердженням факту споріднення, а саме висновок генотипоскопічного дослідження від 05 квітня 2021 року № 29850, складений ТОВ «Мама-Папа», згідно з яким ймовірність того, що донори зразків передбачуваних сестер є кровними сіблінгами, тобто мають обох спільних батьків, становить 99,999999%».
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 29.01.2020 (справа № 319/1358/16-ц), від 25.03.2020 (справа № 322/496/18), від 05.02.2020 (справа № 752/23356/17), які ухвалено в аналогічних справах.
Надаючи оцінку висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №47703 від 18.04.2025, який складено експертом ТОВ «Мама Папа», суд враховує, що ТОВ «Мама Папа» має ліцензію Міністерства охорони здоров`я України на медичну практику і в реквізитах ліцензіата у видах діяльності вказана, зокрема медична генетика.
Водночас матеріали справи, окрім висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №47703 від 18.04.2025, містять достатньо інших належних, допустимих і достовірних доказів, які підтверджують факт споріднення між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .
Відповідач ОСОБА_2 не спростувала надані позивачем докази у визначений процесуальним законом спосіб, що є її обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України).
На підставі вищевикладеного та досліджених судом доказів суд вважає доведеною обставину визнання за життя ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , свого батьківства щодо дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та походження від нього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Тобто судом установлено, що ОСОБА_6 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Цей факт підтверджується наявними у матеріалах справи доказами у їх сукупності, навіть за виключенням висновку молекулярно-генетичного експертного дослідження №47703 від 18.04.2025.
Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 01.04.2025 (справа № 127/13328/22) та від 09.09.2026 (справа № 286/3169/24).
Суд врахуває, що встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини необхідно позивачу для захисту прав дитини, а в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
ЄСПЛ у справі «Кріштіан Барнабаш Тот проти Угорщини» («Krisztian Barnabas Toth v. Hungary», заява №48494/06) зазначив, що національні органи влади, дозволяючи або відхиляючи позов про встановлення батьківства, користуються певною свободою розсуду, спрямованою на забезпечення найкращих інтересів дитини та досягнення справедливого балансу між інтересами дитини і ймовірного біологічного батька, що саме собою не суперечить гарантіям статті 8 Конвенції (§ 33 рішення від 12 лютого 2013 року).
У справі «Келін та інші проти Румунії» («Calin and Others v. Romania», заява №25057/11) ЄСПЛ наголосив, що повага до приватного життя вимагає забезпечення кожній особі можливості встановити обставини свого походження, а право на отримання такої інформації має важливе значення для формування особистості людини та її розвитку. Таке право охоплює, зокрема, можливість отримати інформацію щодо особи своїх батьків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (частина перша статті 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Питання встановлення походження дитини, збереження зв`язків між дитиною та її біологічними батьками, а також можливість особи домагатися юридичного визнання свого батьківства належать до сфери захисту зазначеної статті.
У рішенні у справі «М. Т. проти України» («M. T. v. Ukraine», заява №950/17, пункти 23, 24, рішення від 19 березня 2019 року) ЄСПЛ зазначив, що, незважаючи на свободу розсуду, надану державам у спорах про батьківство, ініційованих імовірними біологічними батьками, біологічний батько не повинен бути повністю виключений із життя дитини, якщо лише таке виключення не обумовлене достатніми підставами, пов`язаними із забезпеченням найкращих інтересів дитини.
Визнання батьківства за рішенням суду розглядається як засіб захисту прав дитини, який спрямований на відновлення, визнання порушених або оспорених прав дитини (постанова Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 645/1098/18).
Враховуючи зазначене, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства є обґрунтованими та такими, що треба задовольнити.
У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно з п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 №96/5 (далі - Правила), підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
Відповідно до п. 2.16.4 Правил, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
Згідно з ч. 1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе внести зміни до актового запису №4 про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Виконавчим комітетом Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, в графі «батько» зазначити « ОСОБА_6 , громадянин України» та видати нове свідоцтво про народження.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява № 4909/04).
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вінницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерство оборони України, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства, а саме: що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , був батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Внести зміни до актового запису №4 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складеного Виконавчим комітетом Великокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області, а саме: вказати в графі «Батько» - « ОСОБА_6 , громадянин України».
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач ОСОБА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідач ОСОБА_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Третя особа Вінницький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Замостянська, 7.
Третя особа Міністерство оборони України, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Повітряних сил, 6.
Третя особа Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, адреса місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Зодчих, 22.
Дата складення повного судового рішення - 23.10.2026.
СУДДЯ
Оригінал: reyestr.court.gov.ua