Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №352/2024/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2024/26

Провадження № 2/352/1681/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

13.08.2026 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.07.2024 року між відповідачем та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 100016399, згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну їй суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору.

28.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги 113-МЛ/Т від 28.10.2024 року, відповідно до умов якого позивач набув прав вимоги, в тому числі і за кредитним договором № 100016399 від 29.07.2024 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Відтак, у зв`язку із невиконанням відповідачем умов кредитного договору, за ним утворилася заборгованість в загальному розмірі 42850,5 грн, з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 7000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 32046,7 грн; заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 3803,8 гривень, яку і просить стягнути позивач та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача у позовній заяві просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи здійснювати за відсутністю представника.

Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої, відповідно до п.5 ч.6 ст. 272 ЦПК України, є 01.09.2026 року. Правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 18.08.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 29.07.2024 року ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали договір про споживчий кредит № 100016399, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 7000 грн, загальним строком 345 днів.

Комісія за надання кредиту – 0 грн (п. 1.5.1. договору).

Пунктом 1.5.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду нараховуються за ставкою 3,65 % річних.

Згідно п.1.5.3 договору проценти за користування кредитом протягом решти періоду: 511 % річних (що становить 1,40% в день), тип процентної ставки фіксована (п. 1.6 Договору).

У пункті 2.1 договору зазначено, що кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Згідно п. 2.3. договору пролонгація та право позичальника продовжувати строк кредитування не передбачені.

Відповідно до п. 4.1. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту позичальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 700 грн.

Згідно п 4.2 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту, кредитодавець має право нараховувати проценти за ставкою 511 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Договір підписано 29.07.2024 року о 13:52 год. ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 744449 (доказ в електронному вигляді).

В додатку №1 до договору № 100016399 від 29.07.2024 року міститься графік платежів за цим договором, в якому зазначена інформація щодо дати видачі кредиту 29.07.2024, дати платежу – 09.07.2025 року, кількість днів у розрахунковому періоді – 15, чиста сума кредиту – 7000 грн, проценти за користування кредитом – 25559,10 грн, комісія за надання кредиту - 0 грн (доказ в електронному вигляді).

У паспорті споживчого кредиту № 100016399 від 29.07.2024 року зазначена інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача: тип кредиту: кредит, сума кредиту: 7000.00 грн, строк кредитування: 345 днів, мета отримання: задоволення потреб позичальника, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача: процентна ставка: 3,65 річних в межах першого розрахункового періоду вказаного. Протягом решти строку – 511% річних. Тип процентної ставки: фіксована. Платежі за супровідні послуги кредитодавця, обов`язкові для укладання договору: комісія за надання кредиту: 0 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк кредитування (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) складає 32559,10 грн. Реальна річна процентна ставка 4977,82 % річних. порядок повернення кредиту; кількість та розмір платежів, періодичність внесення визначається графіком платежів згідно додатку №1; додаткова інформація; інші важливі правові аспекти (доказ в електронному вигляді).

Згідно довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «Мілоан», підтверджено, що клієнту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір про споживчий кредит № 100016399 від 29.07.2024 року ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН". Акцепт (Договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 744449, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор: +380992645786 (доказ в електронному вигляді).

Видача відповідачу кредиту в сумі 7000 грн за договором № 100016399 від 29.07.2024 року здійснена шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 підтверджується платіжним дорученням №93488890 від 29.07.2024 року, де платником є ТОВ «Мілоан», отримувачем ОСОБА_1 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до інформації АТ КБ «Приват банк», надана на вимогу ухвали суду, на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . На вказаний рахунок 29.07.2024 року було здійснено зарахування коштів в сумі 7000 грн від ТОВ "Мілоан»".

У відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100016399 від 29.07.2024 року укладеним з відповідачем, зазначено, що 29.07.2024 року було надано кредит в сумі 7000 грн. Нарахування відсотків здійснювалось за перший період з 30.07.2024 по 13.08.2024 року (15 днів) в розмірі по 0,70 грн в день, та за ставкою 1,40% в день в решта періоду, тобто з 14.08.2024 до 28.10.2024 року (76 днів). Позичальником не здійснювалось сплат коштів на погашення заборгованості за кредитом. При цьому первісним кредитором здійснювалось нарахування відсотків згідно п. 4.2 договору – за порушення виконання зобов`язання та штрафів, згідно п. 4.1 догвоору.

28.10.2024 року між ТОВ «Мілоан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу 113-МЛ/Т, за умовами якого позивач набув право вимоги, серед інших, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 100016399 від 29.07.2024 року на суму заборгованості 17958,50 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників від 10.09.2025до договору факторингу № 113-МЛ/Т від 28.10.2024 року (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором № 100016399 від 29.07.2024 року новий кредитор нарахував відсотки за користування кредитом в межах строку кредитування за період з 29.10.2024 по 09.07.2025 року (254 дні) в розмірі 24892 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 100016399 від 29.07.2024 року заборгованість становить 42850,50 грн, з яких: 7000 грн – тіло кредиту, 32046,70 грн – відсотки, 3803,80 грн – неустойка (доказ в електронному вигляді).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В п. 1 ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України встановлено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Щодо стягнення неустойки.

Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов`язань.

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Щодо врахування положень Закону України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 29.07.2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Мілоан», договір про споживчий кредит № 100016399 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 7 000 грн строком на 345 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,65% річних % у пільговий період, який триває 15 днів, та 1,40% - в день в поточний період, що становить решту періоду кредитування.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 7 000 грн підтверджено платіжним дорученням про перерахування суми кредиту та інформацією АТ КБ «Приват банк».

Однак, через порушення умов договору з боку позичальника своєчасне погашення зобов`язання не відбулося, внаслідок чого виникла заборгованість за договором, яку відповідач у добровільному порядку та в повному обсязі не погасив, тому суд вважає підставними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 7000 грн.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини та у належному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором № 100016399 від 29.07.2024 року.

Розрахунок заборгованості за договором відповідачем не спростований.

В той же час, оскільки договір про споживчий кредит був укладений після вступу в законну силу 24.12.2023 року Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», відтак на вказаний договір поширюється дія ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому на думку суду, з 25.12.2023 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Тому суд не може погодитись із позовними вимогами в частині стягнення відсотків за користування кредитом, а відтак, відсотки за користування кредитом мають бути розраховані з урахуванням ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», та становитимуть 23110,50 грн (7000*0,01%*15днів+7000*1%*330 днів) за період з 30.07.2024 по 09.07.2025 року.

В той же час, стосовно вимоги позивача про стягнення із відповідача залишку заборгованості по відсотках нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 3803,80 грн, то суд вважає, що така до задоволення не підлягає, оскільки суперечить п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які передбачають особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань, зокрема, списання сум неустойки(штрафу, пені) а також відсотків за ст. 625 ЦК України в період дії на території України воєнного стану з 24.02.2022 року по даний час.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до задоволення на суму 30 110,50 (7000+23110,50) грн.

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 1870,84 гривень судового збору на користь позивача.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, дійшов такого висновку.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 8000 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 01.07.2025 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги №0107від 01.07.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" та адвокатським об`єднанням «Апологет» (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093, виданого 29.09.2012 року на ім`я Усенко Михайло Ігорович (доказ в електронному вигляді);

ордер серії ВС №1408806 на надання правничої допомоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" у судах загальною юрисдикції адвокатом Усенко Михайлом Ігоровичем, виданий АО «Апологет» (доказ в електронному вигляді);

актом наданих послуг №Д/30660 від 15.07.2026 року, згідно якого виконавчем АО «Апологет» надано клієнту Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал" послуги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року щодо боржника ОСОБА_1 , за кредитним договором № 100016399 від 29.07.2024 року. Сума наданих послуг 8000 грн (доказ в електронному вигляді);

детальний опис наданих послуг до акту №Д/30660 від 15.07.2026 року (доказ в електронному вигляді).

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, позивачем надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

В той же час, відповідно до постанови ВС від 04 вересня 2023 року у справі №910/5352/21 під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинах 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Суд зазначає, що аналогічні за змістом норми ГПК України, на які посилався ВС, містяться в ЦПК України, а саме в ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.3-5, ч.9 ст.141 ЦПК України.

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткової відмови у стягненні зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 100016399 від 29.07.2024 року в сумі: 30 110 (тридцять тисяч сто десять) грн 50 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 7000 (сім тисяч) грн, прострочена заборгованість за сумою відсотків– 23 110 (двадцять три тисячі сто десять) грн 50 коп.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн 84 коп. та 3000 (три тисячі) витрат позивача на правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, 79018, ЄДРПОУ 35234236;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2

Рішення складене у повному обсязі 23.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.