Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №643/3426/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/3426/26

Провадження № 2/643/4298/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Замікули Б.С.,

секретаря судового засідання – Юшиної К.С.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»,

до ОСОБА_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

20.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі – ТОВ «Споживчий центр»), в особі представника Сарани А.О., звернулось до суду з позовом до

ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором

№ 04.03.2024-100002436 від 04.03.2024 у розмірі 23412,51 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.03.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 04.03.2024-100002436 (кредитної лінії), за умовами якого відповідачу надано кредит на строк 140 днів зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 1 % за кожен день користування кредитом.

17.03.2024 за зверненням позичальника сторони уклали додатковий договір, яким строк кредитування продовжено до 154 днів, а дату повернення кредиту визначено 04.08.2024.

Позивач свої зобов`язання виконав, перерахувавши кредитні кошти на рахунок відповідача, натомість відповідач, здійснивши 30.03.2024 та 31.03.2024 часткові платежі, у подальшому зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконав.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача становить 23412,51 грн, з яких: 9276,76 грн – заборгованість за тілом кредиту, 11688,75 грн – заборгованість за процентами, нарахованими за період з 04.03.2024 по 04.08.2024, 2447 грн – неустойка.

Щодо неустойки позивач зазначив, що п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який звільняв споживачів від неустойки у період воєнного стану, виключено Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, а тому за договорами, укладеними після набрання чинності цими змінами, нарахування неустойки є правомірним, оскільки зазначений Закон є спеціальним щодо норм ЦК України.

Ухвалою судді від 24.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію позовної заяви з додатками позивач надіслав відповідачу 10.02.2026 рекомендованим листом з описом вкладення за адресою його зареєстрованого місця проживання. Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу за тією ж адресою.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, будь-яких заяв по суті справи чи клопотань до суду не подав, клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не заявляв.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Як визначено ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. За правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, наведене положення слід розуміти так, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, коли його проголошення не відбувається, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, навіть якщо фактичне вирішення справи відбулось у судовому засіданні, яким завершено її розгляд; при цьому незбіг дати судового засідання та дати ухвалення (складення повного) судового рішення не є порушенням прав учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

04.03.2024 о 17:05 між ТОВ «Споживчий центр» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником в електронній формі укладено кредитний договір № 04.03.2024-100002436 (кредитної лінії), який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).

Перед укладенням договору позичальнику надано паспорт споживчого кредиту, отримання якого та ознайомлення з яким ОСОБА_1 підтвердив електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позичальника ідентифіковано за допомогою Системи BankID Національного банку України, абонентом якої ТОВ «Споживчий центр» є з 26.10.2020. Ідентифікаційні дані, отримані від банку-ідентифікатора (АТ «Ощадбанк»), – прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, РНОКПП, паспортні дані та адреса реєстрації – збігаються з даними позичальника, зазначеними в договорі.

Оферта, заявка та акцепт підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором «E349», надісланим у смс-повідомленні на зазначений ним фінансовий номер телефону, а з боку кредитодавця – кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи.

Відповідно до заявки та акцепту позичальнику надано кредит у сумі 10000 грн на строк 140 днів з дати його надання, з датою повернення 21.07.2024, з періодами користування кредитом по 14 днів; процентна ставка – фіксована, 1 % за один день користування кредитом; проценти нараховуються на суму кредиту (його залишок) за кожен день користування; комісія за надання кредиту – 1500 грн (п. 1–10 заявки).

Пунктом 14 заявки передбачено неустойку в розмірі 100 грн за кожен день невиконання (неналежного виконання) кожного окремого зобов`язання незалежно від його суми.

Згідно з п. 4.4 оферти проценти нараховуються з дня надання кредиту (включаючи день надання) до дати його фактичного повернення.

17.03.2024 ОСОБА_1 підписав одноразовим ідентифікатором «K184» пропозицію про укладення додаткового договору – звернення позичальника, яку ТОВ «Споживчий центр» того ж дня прийняло (акцепт підписано кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи). Цим додатковим договором за ініціативою позичальника строк, на який надається кредит, продовжено до 154 днів з дати його надання, дату повернення кредиту визначено 04.08.2024, встановлено новий графік платежів; інші умови договору залишено незмінними.

04.03.2024 о 17:05 позивач перерахував відповідачу кредитні кошти в сумі 10000 грн з призначенням платежу «Видача за договором №04.03.2024-100002436» на платіжну картку, перші шість і останні цифри номера якої збігаються з реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеного позичальником у договорі, що підтверджується квитанцією про виплату (ID операції 2433320008), сформованою еквайром АТ КБ «ПриватБанк».

Зазначення в тексті позовної заяви суми виданого кредиту як 9788 грн суд оцінює як описку, оскільки договір та квитанція про виплату містять суму 10000 грн, а розмір заявленої заборгованості за тілом кредиту з цією сумою узгоджується.

Як зазначає позивач і відповідачем не спростовано, 30.03.2024 та 31.03.2024 ОСОБА_1 сплатив на погашення заборгованості 1778,62 грн та 97,88 грн відповідно, після чого платежі не вносив.

Згідно з довідкою-розрахунком ТОВ «Споживчий центр» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 23412,51 грн, з яких: 9276,76 грн – тіло кредиту, 11688,75 грн – проценти, нараховані за період з 04.03.2024 по 04.08.2024, 2447 грн – неустойка.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч. 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний в порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 зазначив, що договір, підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, є укладеним, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти або смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без здійснення входу на сайт за допомогою логіна і пароля кредитний договір не був би укладений.

Позивачем подано паспорт споживчого кредиту, оферту, заявку, акцепт та додатковий договір від 17.03.2024, підписані сторонами в установленому порядку, а також відомості, отримані через Систему BankID НБУ, та квитанцію про перерахування коштів на картку позичальника. Сукупність цих доказів підтверджує як укладення відповідачем кредитного договору на погоджених умовах, так і отримання ним кредитних коштів у сумі 10000 грн. Відповідач цих обставин не спростував.

Щодо тіла кредиту суд зазначає, що строк повернення кредиту з урахуванням додаткового договору сплинув 04.08.2024, доказів повного повернення кредиту відповідач не надав. Заявлена позивачем заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9276,76 грн не перевищує суми фактично наданого кредиту з урахуванням здійснених відповідачем платежів, а тому підлягає стягненню.

Щодо процентів суд виходить з такого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Цей висновок підтримано, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Строк кредитування продовжено додатковим договором від 17.03.2024, укладеним за ініціативою самого позичальника на підставі його звернення, підписаного одноразовим ідентифікатором. Таке продовження є результатом волевиявлення обох сторін, а не одностороннім рішенням кредитодавця, тому визначений ним строк – 154 дні, тобто по 04.08.2024 включно, – є строком кредитування, у межах якого кредитодавець мав право нараховувати проценти.

Проценти заявлено за період з 04.03.2024 по 04.08.2024, тобто виключно в межах строку кредитування; проценти поза цим строком позивач не нараховував.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.09.2026 у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) виснувала, що встановлені Законом України № 3498-IX обмеження максимального розміру денної процентної ставки за споживчим кредитом підлягають застосуванню судом незалежно від того, чи посилалися на них сторони.

На дату укладення договору (04.03.2024) та на дату укладення додаткового договору (17.03.2024) максимальний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %. Погоджена сторонами фіксована процентна ставка 1 % за день користування кредитом цього обмеження не порушує, як і обмеження в 1,5 % та 1 %, що діяли в подальшому.

Перевіряючи розмір заявлених процентів, суд враховує, що за умовами договору проценти нараховуються на суму кредиту (його залишок) за кожен день користування ним. Строк кредитування з 04.03.2024 по 04.08.2024 включно становить 154 дні. Навіть у разі нарахування процентів на всю суму кредиту 10000 грн протягом усього строку кредитування їх розмір становив би 15400 грн (10000 грн ?

1 % ? 154 дні). Заявлена позивачем сума процентів 11688,75 грн цієї величини не перевищує, а отже не виходить за межі умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За таких обставин вимога про стягнення процентів у розмірі 11688,75 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо неустойки суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває на час розгляду справи.

Верховний Суд у постанові від 18.10.2023 у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) зазначив, що положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з кредитних договорів.

Прострочення виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, за яке нараховано неустойку, допущено у 2024 році, тобто в період дії воєнного стану.

Доводи позивача про те, що після виключення Законом України № 3498-IX п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» нарахування неустойки за споживчими кредитами стало правомірним, суд відхиляє з таких підстав.

По-перше, Закон України № 3498-IX змін до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не вносив, і ця норма є чинною.

По-друге, принцип «lex specialis derogat generali» застосовується за наявності колізії, тобто коли спеціальна норма регулює те саме питання інакше, ніж загальна. Закон України «Про споживче кредитування» після виключення з нього п. 6-1 не містить норми, яка б надавала кредитодавцю право нараховувати неустойку в період воєнного стану всупереч п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Виключення зі спеціального закону положення, що дублювало норму ЦК України, саме по собі не створює протилежного правила і не скасовує дію норми ЦК України.

По-третє, п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України поширюється на будь-які договори, за якими позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, не виключаючи споживчих кредитів, а відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Отже, відповідач звільнений від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки в розмірі 2447 грн слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази як належні, допустимі та достовірні, а в сукупності – достатні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 20965,51 грн, з яких 9276,76 грн – тіло кредиту, 11688,75 грн – проценти.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00077403 від 10.02.2026.

Відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позов задоволено на суму 20965,51 грн із заявлених 23412,51 грн, що становить 89,55 % позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2384,13 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що у позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок таких витрат у розмірі 6000 грн та повідомив, що докази їх понесення будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Оскільки такі докази до суду не надходили, питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може бути вирішене після їх подання в порядку, передбаченому ст. 246, 270 ЦПК України.

Керуючись ст. 12, 13, 76–81, 89, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 04.03.2024-100002436 від 04.03.2024 у розмірі 20965,51 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту – 9276,76 грн та заборгованості за процентами – 11688,75 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2384,13 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 23.10.2026.

Суддя Борис ЗАМІКУЛА