Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №643/18610/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/18610/26

Провадження № 3/643/2546/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026 м. Харків

Суддя Салтівського районного суду міста Харкова Крівцов Д.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ

Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними

20.08.2026 року о 13-18 год. водій ОСОБА_1 (Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності) за адресою: м. Харків, вул. Вл. Зубенка, буд. 35-Г, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не дотримався безпечного інтервалу, у результаті чого втратив керування транспортним засобом та допустив наїзд на шлагбаум. При ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

Вказані вище дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ст. 124 КУпАП як порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними

20.08.2026 року о 13-18 год. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керуючи транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Вл. Зубенка, буд. 35-Г, став учасником дорожньо–транспортної пригоди та на порушення встановлених правил залишив місце ДТП.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

Вказані вище дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ст. 122-4 КУпАП як залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними

19.08.2026 о 23-42 год. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Гв. Широнинців, буд. 50, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням газоаналізатора «Драгер», результат огляду 2,49 проміле. Водій з результатом не погодився. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

Вказані вище дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Обставини адміністративного правопорушення, визнані судом доведеними

20.08.2026 о 14-11 год. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, керував транспортним засобом «ВАЗ 2101», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 98, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роти, поведінка, що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місті зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер» та у закладі охорони здоров`я Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився.

Нормативний акт, що передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення

Вказані вище дії Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП як відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Позиція учасників справи

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судове засідання не з`явився, викликався до суду належним чином.

Захисник Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – адвокат Карпухін Д.Ю. надав заяву про закриття адміністративного провадження у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Вказане клопотання просив розглядати за його відсутності. Зазначив, що у випадку прийняття рішення у справі, клопотання підтримує, просить задовольнити.

Як вбачається з положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч. 1 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Виходячи з положень ст. 268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

В п. 41 рішення Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25.01.2019 року № 194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

За таких обставин, враховуючи встановлені законодавством строки розгляду справ про адміністративні правопорушення та положення ст. 268 КУпАП, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та його захисника.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Відповідно до ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства належать забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України (ПДР) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).

Порядок проходження огляду на стан сп`яніння врегульовано ст. 266 КУпАП, а також Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008.

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративних правопорушень підтверджується такими доказами:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 750620 від 20.08.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, за вказаних вище обставин;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 750681 від 20.08.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, за вказаних вище обставин;

- даними схеми місця дорожньо-транспортної пригоди;

- даними письмових показань ОСОБА_2 від 20.08.2026, згідно з якими водій вказаного вище автомобіля скоїв ДТП за вищенаведених обставин та залишив місце події;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 750119 від 20.08.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, 19.08.2026 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вказаних вище обставин;

- даними результатів тестування Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за допомогою газоаналізатора «Драгер» від 20.08.2026, згідно з якими отриманий результат 2,49 проміле;

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно з яким результат огляду Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стан сп`яніння складає 2,49 проміле. У вказаному акті Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначив, що «з результатами огляду не згоден»;

- даними направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.08.2026, згідно з яким такий огляд не проводився;

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 750530 від 20.08.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, 20.08.2026 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за вказаних вище обставин;

- даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 20.08.2026, згідно з яким Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовився від огляду.

- даними направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських засобів, що знижують увагу і швидкість реакції від 20.08.2026, згідно з яким такий огляд не проводився;

- даними рапортів працівника поліції, згідно з якими Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, вчинив вищезазначені правопорушення за вказаних вище обставин;

- даними відеозаписів, на яких зафіксовані обставини вчинення правопорушень.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеними поза розумним сумнівом вину Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаних вище правопорушень та факт порушення ним вимог п. 2.3 «б», 12.1, 13.1, п. 2.10 «а», п. 2.5 ПДР України.

Мотиви неврахування аргументів сторони захисту

В обґрунтування правової позиції захисник зазначив, що в порушення ч. 2 ст. 99 КАС України, закону України «Про електронний цифровий підпис» та постанови ВС КАС від 18.07.2019 року у справі № 216/5226/16-а, відеозапис: «1» не відображає відомостей про вчинення правопорушення, так як він не засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», отже, цей відеозапис – не є належним доказом в розумінні законодавства України. Тобто, долучений до матеріалів адміністративної справи в якості доказу відеозапис «1» хоча і містить відомості про керування особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, транспортним засобом, однак цей відеозапис не є належним та допустимим доказом. В свою чергу відеозаписи «export-z53lh, export-s92p0, export-9zmf1» хоча і оформлені у відповідності до вимог ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ч. 2 ст. 99 КАС України, однак не відображають відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу) а отже, цей доказ також не є беззаперечним, тому не може бути покладений у підставу визнання вини у скоєнні адміністративного правопорушення та також, цей відеозапис не є доказом у розумінні діючого законодавства України. Після перегляду відеозапису, вбачається, що фактично, огляд на стан алкогольного сп`яніння - не проводився. В даному випадку, незважаючи на нібито відмову від проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення. Крім того, до матеріалів справи долучено небезперервні записи події, зокрема, рух транспортного засобу, його примусова зупинка та оформлення адміністративного матеріалу. Таким чином, працівниками патрульної поліції допущено грубе порушення приписів ч. 2 ст. 266 КУпАП, відповідно до яких огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення (серія) ЕПР1 № 750620: «20.08.2026 року о 13:18:00, вул. Владислава Зубенка, 35Г водій автомобіля ВАЗ 2101 н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 здійснив наїзд а саме на шлагбаум внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження чим завдано матеріальної шкоди». До матеріалів адміністративної справи долучена схема місця ДТП, однак згідно цієї схеми, місце наїзду на перешкоду, відрізняється від місця розташування шлагбауму. Крім того, відеозаписи, які долучені до матеріалу як доказ скоєння дорожньо-транспортної пригоди а саме: «Video 2026-08-21 at 12.10.15», також не містить ані підпису особи, яка його здійснила, або правомірності вилучення цього відеозапису. Тобто на яких правових підставах цей відеозапис з`явився у справі, з матеріалів адміністративного провадження не зрозуміло. Тобто цей відеозапис – не є належним та допустимим доказом. Інші відеозаписи та фото також не мають відношення до вказаної події а тому не можуть бути доказами скоєння ОСОБА_1 цих адміністративних правопорушень.

Оцінюючи аргументи захисника, суд керується таким.

Вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні ДТП та залишенні місця події підтверджується у тому числі письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 20.08.2026, згідно з якими водій вказаного вище автомобіля скоїв ДТП за вищенаведених обставин та залишив місце події.

Ураховуючи наведене, вина Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП, підтверджується не тільки даними протоколів про адміністративні правопорушення, відеозаписів та рапортів працівників поліції, а й письмовими показаннями вказаної вище особи.

За таких обставин, оцінюючи вказані вище докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеними поза розумним сумнівом вину Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП.

Доводи захисника щодо недопустимості відеозаписів суд відхиляє з огляду на таке.

Обов`язок відеофіксації процедури огляну на стан сп`яніння передбачений імперативними положеннями ч. 2 ст. 266 КУпАП.

Всупереч засад змагальності, доказів фальсифікації відеозаписів, стороною захисту суду не надано.

На відеозаписах зафіксовані обставини, які мають значення для предмету доказування в даній справі.

Диски з відеозаписами зазначені працівниками поліції в якості одного з матеріалів відповідних справ у внутрішньому описі цих справ.

Наявні відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.

При цьому положеннями КУпАП не передбачено обов`язку працівників поліції скріпляти електронним цифровим підписом електронні докази (файли), які надаються суду.

Крім того, відеозапис є одним із доказів у справі про адміністративне правопорушення. Висновок суду щодо наявності складу адміністративного правопорушення в діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ґрунтується на дослідженні та оцінці всієї сукупності зібраних у справі доказів.

Суд відхиляє посилання захисника на положення Конституції України та інших актів законодавства, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено таких порушень законодавства України в ході огляду Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стан алкогольного сп`яніння, які могли би негативно позначитись на дотриманні прав і свобод вказаної особи та загальній справедливості судового розгляду.

Ураховуючи вищенаведене, суд відхиляє аргументи захисника.

Накладення стягнення

Оскільки Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, притягається до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у суду, виходячи з положень ч. 2 ст. 33 КУпАП, відсутні підстави враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Харківського апеляційного суду від 07.11.2023, винесеної у справі № 645/2694/23.

Згідно з довідкою, яка міститься в матеріалах справи, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не отримував посвідчення водія.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для накладення на Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд керується таким.

Протягом тривалого часу існувала практика неможливості позбавлення права керування транспортними засобами особи, яка вже позбавлена такого права або не має його.

Вказана практика ґрунтувалась на роз`ясненнях, наданих в п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно яких суди не вправі застосовувати стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Після надання вказаних роз`яснень Пленумом Верховного Суду України, чинне законодавство зазнало змін, внесених Законом України № 1231-IX від 16.02.2021, який набрав чинності 17.03.2021, а саме.

Положеннями ч. 2 ст. 126 КУпАП в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021 передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Положеннями ч. 5 с т. 126 КУпАП в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021 передбачено накладення на особу, яка повторно вчинила правопорушення, передбачені ч. 2, ч. 4 ст. 126 КУпАП, стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Як вбачається з положень ч. 5 ст. 126 КУпАП (в редакції Закону № 1231-IX від 16.02.2021), санкція вказаної норми не містить будь-яких виключень, які б унеможливлювали накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка була позбавлена такого права або не має його.

Ба більше, Законом № 1231-IX від 16.02.2021 статтю 30 КУпАП доповнено частиною третьою, якою прямо передбачено можливість накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка вже позбавлена права керування транспортними засобами, та визначено, що у такому разі до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення.

Як вбачається з пояснювальної записки до Закону № 1231-IX, він прийнятий у зв`язку із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян, підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху та сприятиме запобіганню вчиненню правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, більш стриманій і виваженій поведінці водіїв на дорогах і, як наслідок, призведе до зменшення кількості ДТП, особливо ДТП, учинених особами, які керували транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, а також до підвищення рівня правової культури, зміцнення законності та виховання водіїв, осіб, які керують транспортними засобами, пасажирів у дусі точного і неухильного додержання вимог чинного законодавства.

Таким чином, Законом № 1231-IX було посилено відповідальність за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема доповнено ст. 126 КУпАП частиною п`ятою, доповнено ст. 30 КУпАП частиною третьою, які прямо передбачають можливість накладення стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на особу, яка вже позбавлена такого права або не має його.

Ураховуючи наведене, суд приходить до висновку, що після надання в 2005 роз`яснень Пленумом Верховного Суду України щодо неможливості позбавлення права керування транспортними засобами винної особи, яка вже позбавлена такого права або взагалі його не мала, КУпАП зазнав змін, якими прямо передбачено можливість накладення такого стягнення на вказану категорію осіб.

Суд також звертає увагу, що роз`яснення Пленуму Верховного Суду України носять рекомендаційний характер, на відміну від обов`язкових приписів КУпАП.

Крім того, суд звертає увагу на приписи Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія, затвердженої наказом МВС 07.12.2009 № 515.

Згідно абзацу другого частини четвертої Розділу І Інструкції, право на керування транспортними засобами надається особі, до якої не застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права на керування транспортними засобами чи якій не встановлено тимчасове обмеження у праві на керування транспортними засобами.

Відповідно до пункту 7 Розділу Vв казаної вище Інструкції,у разі коли за отриманням посвідчення водія звертається особа, позбавлена в установленому порядку права на керування транспортними засобами, після оформлення посвідчення водія уповноважений працівник ТСЦ МВС викликає поліцейських для його вилучення. У такому разі оформлене посвідчення водія вважається виданим, але особа його не отримує.

Таким чином, положеннями Інструкції також передбачено можливість позбавлення права керування транспортними засобами особи, яка не має такого права.

Також суд звертає увагу на релевантну практику Верховного Суду щодо призначення покарання в кримінальних справах, яку суд вважає за можливе врахувати під час розгляду даної справи з огляду на таке.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, виходячи з критеріїв Енгеля(Engel and Others v. the Netherlands, рішення 8 червня 1976 року, заяви №№ 5100/71; 5101/71; 5102/71; 5354/72; 5370/72), відноситься до «кримінальних» у розумінні ЄСПЛ.

В ситуаціях, коли нормами КУпАП чітко не врегульовано ті чи інші питання, суди відповідно до усталеної судової практики, яка ґрунтується на системному аналізі міжнародних актів з урахуванням рішень Конституційного Суду України, в певних випадках вправі застосовувати принцип аналогії закону. У цьому випадку найбільш близьким до адміністративно-деліктної галузі права є кримінальне процесуальне законодавство (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 263/10894/2020).

Ураховуючи наведене, суд вважає за можливе під час розгляду даної справи врахувати наведені нижче висновки щодо застосування норм права суду касаційної інстанції.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2018 у справі 753/18479/16-к зазначено, що права людини це комплекс природних і непорушних свобод і юридичних можливостей, обумовлених фактом існування людини в цивілізованому суспільстві. Таким чином, права людини це її правові можливості. Реалізація прав людини не обмежена у часі, якщо це прямо не передбачено законом. Позбавляючи не посади чи права мати певний офіційний документ на підтвердження права, а саме права особи обіймати певні посади чи займатись певною діяльністю, навіть у випадках, коли особа на час вчинення кримінального правопорушення офіційно не обіймала певної посади чи офіційно не займалася певною діяльністю, проте вчинила такі дії, законодавець таким чином позбавляє особу можливості реалізації такого права у законний спосіб на певний строк у подальшому, що, в даному випадку, узгоджується з положеннями ст.55 та ст. 222 КК України. У ст. 24 Конституції України передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. З урахуванням зазначеного, рівними перед законом, в частині призначення покарання та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного злочину офіційно не обіймали певної посади чи офіційно не займалися певною діяльністю, так і особи, які обіймали посади чи офіційно займалися діяльністю, пов`язаною з вчиненим злочином.

Підсумовуючи наведене, Верховний суд дійшов висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно яких покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, застосовується в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20 зроблений висновок щодо правозастосування, згідно якого особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Ураховуючи вказані вище положення законодавства України та релевантну практику Верховного Суду, суд накладає на Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами, що забезпечить реалізацію конституційних засад рівності перед законом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, позбавить Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, можливості реалізації права керування транспортними засобами у законний спосіб на певний строк у подальшому, і, таким чином, сприятиме виконанню завдань КУпАП, підвищенню ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху, запобіганню вчиненню правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху та створенню безпечних умов для його учасників.

Частинами 1 та 2 ст. 36 КУпАП передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Враховуючи наведене, суд накладає на Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, одне стягнення в межах санкції ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що становить 665 грн. 60 коп., які підлягають стягненню з правопорушника.

Керуючись ст. 33-35, 40-1, 130, 251-252, 279, 283-285 КУпАП

ПОСТАНОВИВ

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 122-4, ст. 124, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на нього адміністративне стягнення:

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 3400,00 грн.

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у виді штрафу в дохід держави в розмірі 850,00 грн.;

- за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень) (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, UА168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 36 КУпАП накласти на ОСОБА_1 остаточне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч гривень) (отримувач: ГУК у Харківській області 21081300, код отримувача 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, UА168999980313020149000020001, призначення платежу: «штраф по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху») з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн. 60 коп. (отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: «судовий збір при ухваленні судом постанови про накладення адміністративного стягнення»).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова – особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суддя Д.А. Крівцов