Суд: Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №396/1983/26
Суддя: Цесельська О. С.
Справа № 396/1983/26
Провадження № 2/396/1807/26
РІШЕННЯ
Іменем України
21.10.2026 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді: Цесельської О. С.,
за участю секретаря судового засідання: Філюкової О. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу №396/1983/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
В обґрунтування позову зазначив, що сторони перебули у зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано 23.11.2007 року Новоукраїнським відділом РАЦС Кіровоградської області. Від шлюбу позивач та відповідач мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.10.2018 року шлюб було розірвано та стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
У зв`язку з викладеним позивач просить змінити розмір аліментів, що стягуються згідно рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.10.2018 року із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття; на 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку для утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення сином повноліття.
Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 21.09.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, 15.10.2026 р. на адресу суду надійслав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, 21.10.2026 р. через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи без її участі.
В порядку ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає дану справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до положень ст. 247 ЦПК України, судовий процес не фіксувався.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.10.2018 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досягнула повноліття, у зв`язку з цим стягнення аліментів на її утримання припинилося.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно зі ст. 180, ч. ч. 1-3 ст. 181 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються участці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі N 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст. 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст. 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Згідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні.
Суд, також враховує висновки Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2018 року по справі №678/13/17 по аналогічній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Обов`язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов`язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності та гармонійного розвитку дитини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі "Хант проти України" (Hunt v. Ukraine) (Заява N 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
За ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зміна розміру аліментів з 1/3 частини доходу позивача на 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку для утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення сином повноліття, на думку суду, є розумним, вказаний розмір аліментів не є меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину та не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітнього сина.
Керуючись ст. 263-265, 279 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву задовольнити повністю.
Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09.10.2018 року про з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дітьми повноліття; на 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку для утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення сином повноліття.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.
Повний текст рішення складено та підписано 21 жовтня 2026 року.
Суддя: О. С. Цесельська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua