Рішення від 22 жовтня 2026 р. у справі №352/2130/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2130/26

Провадження № 2/352/1747/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області у складі судді Гриньків Д.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог.

24.08.2025 року представник позивача звернувся до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.02.2021 року між ТОВ «Авіра груп» та відповідачем укладено кредитний договір № 21501 про надання фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності у сумі 1500 грн, на строк 18 днів зі сплатою відсотків за стандартною процентною ставкою розмірі - 2,5 % на добу, підписаний шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. На виконання умов кредитного договору відповідачем були зазначені реквізити платіжної банківської карти НОМЕР_1 для перерахування кредитних коштів.

Однак, відповідач свою частину зобов`язань з виконання умов договору не виконує, тому станом на 01.06.2026 року за ним утворилась заборгованість в загальному розмірі 8925, з яких: 1 500 - сума заборгованості за тілом кредиту та 7 425 грн - заборгованості за відсотками.

17 лютого 2022 року між ТОВ «АВІРА ГРУП»» та ТОВ ФК "КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, відповідно до ТОВ «Авіра груп» за плату перейшли права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі за договором, боржником за яким є відповідач. Тому представник позивача просить стягнути заборгованість за вказаним договором та судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції учасників справи.

Представник позивача в у позовній заяві просив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, не заперечував щодо ухвалення судом заочного рішення, просив розгляд справи проводити участі представника позивача.

Відповідачу ОСОБА_1 була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, яка їй була вручена 05.09.2026 року, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштових відправлень.

Представник відповідача до суду надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке. Так відповідач вказаний позов вважає необґрунтованим і безпідставним в частині стягнення розміру процентів зазначених у позовній заяві.

Зокрема, відповідач не заперечує щодо обставин укладення між первісним кредитором та нею кредитного договору та суми кредиту, однак вважає, що нарахування відсотків мало відбуватися у строк надання кредиту, а саме 18 днів. А отже, починаючи з 09.03.2021 позивач не вправі був нараховувати договірні відсотки, а надалі відносини між сторонами трансформувалися з договірних в охоронні, де застосовуються положення ст.625 ЦК України. Крім цього, зазначив, що жодного повідомлення про укладання договору факторингу та про відступлення прав вимоги по вказаному кредитному Договору Дзері- ОСОБА_2 не надходило. Вважає розмір витрат на правничу допомогу непропорційним до предмету спору та таким що не відповідає принципу справедливості.

Представник позивача надіслав суду відповідь на відзив, в якому зазначив, що згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. … неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі".

Щодо нарахування відсотків вказав, що відповідно п.2.3. за цим Договором, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. У зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань за Кредитним договором заборгованість була нарахована за 198 календарних днів (18 день строку користування кредитом та 180-денний період у зв`язку з простроченням, п. 2.3).

Зауважив, що Позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення Відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

У запереченні на відповідь на відзив представник відповідача вказав, що кредитний договір №21501 від 19.02.2021 року не містить конкретних умов щодо пролонгації строку користування кредитом та нарахування відсотків після закінчення строку, на який було надано кредит. Тому твердження позивача про те, що позичальник погодився на умови Договору щодо його пролонгації, яке зазначене у відповіді на відзив, є безпідставним та необґрунтованим. Зазначений кредитний договір взагалі не містить умов пролонгації кредитного договору. Крім того, не зрозумілим є наданий позивачем розрахунок заборгованості в якому позивачем зазначено строк саме в 198 днів, оскільки пунктом 2.3. Договору про 180-денний період у зв`язку з простроченням взагалі не йдеться. Тому, твердження позивача що строк кредитування становить 198 днів є необґрунтованим та безпідставним. Після закінчення строку користування кредитом у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

ІІІ. Відомості про рух справи. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 31.08.2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

ІV. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що 19.02.2021 року між ТОВ «АВІРА ГРУП»» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту № 21501, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором AV5913 (доказ в електронному вигляді).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 1500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.1.2 кредитного договору, кредит надається строком на 18 днів, тобто до 08.03.2021 року. Строк дії договору 18 днів.

В п.1.3 кредитного договору сторони погодили, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 912,50 % річних від суми кредиту з розрахунку 2,5 % за добу. Тип процентної ставки - фіксована.

Згідно п. 1.5. договору за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту Клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

У п. 2.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.2.3 кредитного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариства) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Згідно п. 3.3.3. договору клієнт має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного в графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту.

У п. 5.2. договору вказано, що всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису AV5913 (доказ в електронному вигляді).

Згідно довідки про ідентифікацію, наданої ТОВ «АВІРА ГРУП», підтверджено, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 21501 від 19.02.2021 ідентифікований ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.aviracredit.com.ua/ AV5913, 19.02.2021 року на номер телефону НОМЕР_3 (доказ в електронному вигляді).

Видача відповідачу кредиту в сумі 1500 грн за договором № 21501 шляхом перерахування на банківську картку НОМЕР_1 19.02.2021 року (номер транзакції 31375-29244-56773) підтверджується довідкою ТОВ "Платежі онлайн" (доказ в електронному вигляді).

17 лютого 2022 року між ТОВ «Авіра груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ" укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за умовами якого позивач набув право вимоги до, серед інших, боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 21501 від 19.02.2021 року на суму заборгованості 8925 грн, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17 лютого 2022 року (доказ в електронному вигляді).

12.10.2022 року між тими ж сторона ми укладено додаткову угоду до договору факторингу № 02-17/02/2022, у відповідності до якої сторони дійшли згоди, про заміну предмету договору - з послуг факторингу на відступлення права вимоги за кредитними договорами на підставі ст. 512 ЦК України, в зв`язку з чим всі особливі вимоги, що передбачені в договорі та пов`язані з відносинами факторингу не застосовуються; заміну зобов`язання сторони-1, що випливає з договору у вигляді зобов`язання відступити згідно з умовами факторингу свого права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у реєстрі боржників на Нове зобов`язання 1; заміну зобов`язання сторони-2, що випливає з договору у вигляді зобов`язання передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на Нове зобов`язання 2.

Нові зобов`язання наведено в п. З цього Договору. 2. Первісне зобов`язання 1 та первісне зобов`язання 2 припиняються з моменту набрання чинності цією Угодою. 3. Зміст і умови нових зобов`язань: 3.1. Нове зобов`язання І: Згідно з цією Угодою первісне зобов`язання І замінюється зобов`язанням Сторони -1 на підставі ст. 512 ЦКУ здійснити відступлення права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено в Реєстрі боржників, що є Додатком Х» І до цієї Угоди; 3.2. Нове зобов`язання 2: Згідно з цією Угодою первісне зобов`язання 2 замінюється зобов`язанням Сторони -2 здійснити оплату за відступленні на підставі ст. 512 ЦКУ права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено в Реєстрі боржників, що є Додатком № 1 до цієї Угоди, в сумі 507721,66 грн; 3.2.1.При цьому, Сторони домовилися, що перша частина зазначеної суми в розмірі 253860,83 грн., вже сплачена за умовами Договору, і зараховується як частина оплати за пунктом 3.2. цієї Угоди. 3.2.2. Друга частина в розмірі 253860,83 грн має бути сплачена за умовами цієї Угоди не пізніше ніж через 5 днів після підписання цієї Угоди. 4. Сторони домовились, що відступлення прав вимог за кредитними договорами, 1 перелік яких наведено в Реєстрі боржників, що є Додатком № І до цієї Угоди, від Сторони -І Стороні -2 здійснюється після здійснення оплати відповідно до п. 3.2.2. цієї Угоди, з наслідками, передбаченими ст. 514 ЦКУ України (доказ в електронному вигляді).

Згідно з випискою з особового рахунку заборгованість відповідача за кредитним договором № 21501 від 19.02.2021 року за період з 19.02.2021 - 01.06.2026 року, становить 8925 грн та складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 1500 грн, заборгованості за процентами в сумі 7425 грн (доказ в електронному вигляді).

V.Мотиви з яких виходить суд та норми права.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ч. 1ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ч. 2ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно положень статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1, 3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В п. 1ст. 629 ЦК України вказано, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В п. 1ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 року (справа №910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18.01.2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Щодо відступлення прав вимоги новому кредитору.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статті 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

За правилом статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

VІ. Висновки суду.

Розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на нижчевикладене.

Так, судом встановлено, що 19.02.2021 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Авіра груп» договір про надання фінансового кредиту № 21501 в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» в сумі 1 500 грн строком на 18 днів, шляхом переказу на його банківську картку та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5% від суми кредиту за кожен день користування.

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 1500 грн підтверджено інформацією ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування суми кредиту. Крім того, укладення договору та отримання коштів кредиту відповідачем не заперечується.

За умовами договору, який було підписано ОСОБА_1 строк позики становить 18 днів. Як вбачається із матеріалів справи позичальником не було ініційовано продовження строку надання кредиту, в порядку, передбаченому п.3.3.3. договору, а отже, на думку суду, вимога позивача про стягнення відсотків у сумі 7425 грн не підлягає до задоволення, оскільки відсотки за умовами договору можуть нараховуватися в межах строку дії останнього. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 1500 грн та процентами в сумі 675 грн (1500*2,5%*18днів).

Відтак, позов слід задовольнити частково в загальному розмірі 2175 грн .

VІІ. Судові витрати.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з відповідача слід стягнути 648,82 гривень судового збору на користь позивача.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що очікує понести 15500 гривень витрат на професійну правничу допомогу в рамках договору від 01.06.2026 року про надання правової допомоги, які і заявив до стягнення з відповідача.

На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивач надав такі докази:

договір про надання правової допомоги від 01.06.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ" та адвокатом Пархомчук С.В. (доказ в електронному вигляді);

акт про отримання правової допомоги від 30.09.2026 року, згідно якого адвокатом Пархомчук С.В. надав, а Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "КЕШ ТУ ГОУ" прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №21501 від 19.02.2021 року в загальній вартості 15500 грн;

платіжна інструкція №3 12398 від 30.09.2026 року, де Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ", отримувач ОСОБА_3 , на суму 15500 грн, призначення платежу: оплата за правничу допомогу згiдно рахунку 30.09.2026-155 ВIД 30.09.2026 Р Договору про надання правової допомоги вiд 01.06.2026 року (доказ в електронному вигляді);

рахунок 30.09.2026-155 від 30.09.2026 року за правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 01.06.2026 року в сумі 15500 грн (доказ в електронному вигляді);

свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10 на ім`я Пархомчук Сергій Валерійович (доказ в електронному вигляді);

Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи (п. 1, п.2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно з ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, позивачем надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру стягнення зазначеного розміру витрат та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2 000 грн.

Зазначена сума, на переконання суду, є розумною та такою, що відображає реальність адвокатських витрат (їх дійсність та необхідність), з урахуванням складності справи, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

На підставі наведеного, ст.ст. 525, 526, 610, 611, 1048, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 89, 141, 247, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ" заборгованість за кредитним договором № 21501 від 19.02.2021 року в розмірі 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п`ять) грн, з яких: 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн - заборгованість за основним боргом та 675 (шістсот сімдесят п`ять) грн - заборгованість за відсотками.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК "КЕШ ТУ ГОУ" понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 648 (шістсот сорок вісім) грн 82 коп. та 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст.273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», вул. Кирилівська, 82, офіс 7, м. Київ, 04080, ЄДРПОУ:42228158;

Відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення складене у повному обсязі 23.10.2026 року.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області Гриньків Д.В.