Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №300/3694/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3694/25 пров. № А/857/33595/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіМатковської З. М.

суддів -Гуляка В. В.

Ільчишин Н. В.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 300/3694/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, (головуючий суддя першої інстанції Кафарський В.В., за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту 16 липня 2025 року),-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач), у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні позивачу пенсії за віком, призначеної з 21.03.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2018-2020 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Пенсійного фонду України призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 21.03.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022, 2023 та 2024 роки в розмірі 1 057,09 грн, із врахуванням раніше виплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 30.08.2021 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, як отримувач пенсії за вислугу років згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення” як працівник охорони здоров`я.

21.03.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” та з 21.03.2025 позивача переведено на пенсію за віком з урахуванням загального страхового стажу роботи 41 рік 11 місяців 24 дні.

Водночас, при обчисленні пенсії за віком за нормами Закону №1058-ІV відповідач застосував показник середньої заробітної плати (доходу) за 2018-2020 роки – 9 118,81 грн замість 15 057,09 грн.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної з 21.03.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2018-2020 роки.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21.03.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022, 2023 та 2024 роки в розмірі 15 057,09 грн, із врахуванням раніше виплачених коштів.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу пенсія за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з 21.03.2025 була призначена вперше, а тому відповідач мав керуватися, у даному випадку, положеннями частини другої статті 40, а саме застосувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а за таких обставин відповідачем при розрахунку пенсії позивача неправомірно застосовано розмір середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2018-2020 роки.

Не погодившись із цим рішенням, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до частини 3 статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Вказує, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Апелянт вважає, що показник середньої заробітної плати (доходу) за три попередні роки застосовують під час переведення лише з пенсії по інвалідності на пенсію за віком (за умови, якщо її призначають вперше) і за наявності в особи 24 місяців страхового стажу, який вона набула після призначення (попереднього перерахунку) пенсії по інвалідності незалежно від перерв у роботі

Відзив на апеляційну скаргу позивач не подав. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 30.08.2021 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” (а.с. 21).

21.03.2025 на підставі заяви позивача пенсійним органом призначено ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 22). При цьому, для розрахунку пенсії за віком застосовано показник середньої заробітної плати за 2018-2020 роки (з урахуванням коефіцієнта збільшення) в розмірі 9 643,14 грн (а.с. 33).

Надалі позивач звернувся 24.04.2025 із заявою щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022, 2023 та 2024 роки, на яку відповідач листом від №4196-3521/Ж-02/8-0900/25 від 20.05.2025, з посиланням на частину 3 статті 45 Закону №1058, повідомив, що підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки відсутні (а.с. 34-35).

Позивач, вважаючи такі дії пенсійного органу щодо не застосування при призначенні пенсії по віку показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022-2024 роки, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно – правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

У статті 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді, зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 127/7522/17.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини третьої статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 577/2576/17 зазначила, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Апеляційний суд встановив, що позивачу з 30.08.2021 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” він звернулася вперше 21.03.2025, а відтак в цьому випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не повторне призначення того самого виду пенсії.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку про наявність у позивача права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022- 2024 роки, у зв`язку із чим висновок суду першої інстанції про задоволення цих позовних вимог є правильним.

До аналогічного висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.03.2026 у справі № 560/5460/25.

Зважаючи на вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно необхідності визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області при обчисленні ОСОБА_1 пенсії за віком, призначеної з 21.03.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2018-2020 роки, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 21.03.2025 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2022, 2023 та 2024 роки в розмірі 15 057,09 грн, із врахуванням раніше виплачених коштів.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухваливши судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 липня 2025 року у справі № 300/3694/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяЗ. М. Матковська

суддіВ. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин