Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/19985/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/19985/25 пров. № А/857/27025/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 380/19985/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування про визнання протиправними дій (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Качур Р.П. у м. Львові у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі також – відповідач 1, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 до 30.11.2018;

- зобов`язати відповідача 1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період служби з 01.01.2016 до 30.11.2018 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 р. № 44, з урахування виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо визначення базового місяця - березня 2018 для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2018 до 31.12.2022;

- зобов`язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.12.2018 до 31.12.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (далі – Порядок № 1078);

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отриманих ним за період служби з 01.01.2016 до 06.08.2025, а також виплачених при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням до складу грошового забезпечення, з якого вони були обраховані, індексації;

- зобов`язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отриманих ним за період служби з 01.01.2016 до 06.08.2025, а також виплачених при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням до складу грошового забезпечення з якого вони були обраховані індексації, з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обрахунку та виплати позивачу грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отриманих ним за період служби з 29.01.2020 до 06.08.2025 та виплачених при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, обрахованих з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 – 1762 грн;

- зобов`язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, допомоги для вирішення соціально-побутових питань отриманих за період служби з 29.01.2020 до 06.08.2025, а також виплачених при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обрахованих з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 року (відповідно року нарахування і виплати грошового забезпечення), з урахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення;

- зобов`язати відповідача 1 здійснити нарахування та виплату позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою грошового забезпечення за весь період його не виплати.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року до участі у справі як співвідповідача залучено 11 комендатуру охорони та обслуговування (далі також – відповідач 2, Комендатура).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо нененарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 30.11.2018.

Зобов`язано відповідача 2 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003, із урахуванням раніше проведених виплат.

Зобов`язано Комендатуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 в розмірі 201613 грн 68 коп з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078.

Визнано протиправними дії відповідача 1 щодо обчислення та виплати позивачу у період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року та з 19.06.2025 по 06.08.2025 грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Зобов`язано Комендатуру здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, з 19.06.2025 по 06.08.2025, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2020 році Законом України від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі – Закон № 294-ІХ) станом на 01.01.2020, у 2021 році - Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ «Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі – Закон № 1082-ІХ) станом на 01.01.2021, у 2022 році - Законом України від 2 грудня 2021 року № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (далі – Закон № 1928-ІХ) станом на 01.01.2022, у 2023 році - Законом України від 3 листопада 2022 року № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі – Закон № 2710-ІХ) станом на 01.01.2023, у 2025 році – Законом України від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (далі – Закон № 4059-ІХ) станом на 01.01.2025, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням в частині відмовлених вимог, його оскаржив позивач, оскільки вважає оскаржуване рішення безпідставним та необґрунтованим, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції при прийнятті рішення про відмову позову в частині вимог помилково не врахував того, що індексація входить до складу грошового забезпечення, з якого має бути обрахована одноразова допомога для оздоровлення, виплачена військовослужбовцю за відповідний рік, а також при обрахунку і виплаті при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної і додаткової відпустки та одноразової грошової допомоги.

Також зазначає, що до правовідносин, пов`язаних із оформленням та направленням до органу Пенсійного фонду України довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії позивача, визначеного станом на 01 січня 2024 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців» (далі – Постанова № 704), під час обчислення розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням має застосовуватися пункт 4 Постанови № 704 в первісній редакції, яка передбачала використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, а не редакція, змінена постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі – Постанова № 481), якою визначено фіксовану розрахункову величину 1762,00 грн.

Також, з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог не погоджується відповідач 1, оскільки вважає, що таке ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з істотним порушенням норм процесуального права, а висновки суду у зазначеній частині не відповідають установленим обставинам та межам судового розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що показники прожиткового мінімуму, встановлені Законами №№ 294-ІХ, 1082-ІХ, 1928-ІХ, 2710-ІХ, 4059-ІХ на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки самі по собі не створюють обов`язку для відповідача здійснювати перерахунок посадових окладів і окладів за військовим званням, оскільки закони про Державний бюджет України визначають державні соціальні стандарти та загальні показники, але не змінюють автоматично спеціальне урядове регулювання грошового забезпечення військовослужбовців, яке побудоване на тарифних коефіцієнтах і розрахунковій величині, прямо встановленій Постановою № 704.

Також вважає, що індексація грошового забезпечення виплачувалася позивачеві відповідно до законодавства України.

Відповідачі та позивач не скористалися правом подання відзиву на апеляційні скарги. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 311 КАС України.

У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.07.2025 № 192 полковника ОСОБА_1 06 серпня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з довідко-розрахунком № 2167/171113/2/пс від 16.01.2026 нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2018 – грудень 2018 нараховувалася індексація з урахуванням базового місяця – березень 2018 року.

Згідно з довідкою Комендатури № 2167/17113/пс від 16.01.2026 про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 по 06 серпня 2025 року із дня набрання чинності Постановою Кабінету Міністрів України № 481 (20 травня 2023 року) та протягом усього період її дії (до 18 червня 2025 року) визначення посадових окладів та окладів за військовим званням здійснювалися виходячи з фіксованої величини 1762 грн.

З 29.01.2020 розмір посадового окладу та окладу за військовим званням позивача обчислено з урахуванням розрахункової величини - розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.03.2018.

Не погодившись із розміром нарахованої відповідачем індексації грошового забезпечення, а також грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 3097,26 грн щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, тобто в період з 01.03.2018 по 31.12.2022, отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці в період з 01.03.2018 по 31.12.2022 є протиправною.

Також, на підставі висновків Верховного Суду, з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок та виплату грошового забезпечення позивача періоди з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим званням за відповідною посадою, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного (2020, 2021, 2022, 2023) року.

Ураховуючи, що предметом оскарження у цій справі є, зокрема, дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення за період з 20.05.2023 до 06.08.2025 із застосування чинної на той час редакції Постанови № 704, то подальше скасування судом цієї норми не впливає на оцінку дій відповідача щодо обрахунку виплат грошового забезпечення за спірний період.

Таким чином, з урахуванням змін, внесених Постановою № 481, пункт 4 Постанови № 704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини – 1762 грн.

Отже, з 20.05.2023 по 19.06.2025 нарахування грошового забезпечення здійснюється виходячи з розрахункової величини – 1762 грн, а зміни прожиткового мінімуму не є підставою для перерахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями. Тому в цій частині суд відхиляє доводи позивача.

Таким чином, у межах заявлених позовних вимог підлягає перерахунку грошове забезпечення позивача за періоди з 29.01.2020 по 19.05.2023 (до дня набрання чинності Постановою № 481), а також з 19.06.2025 по 06.08.2025 (з дня визнання нечинним пункту 2 Постанови № 481 по день звільнення) з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року виплати (тобто, станом на 01 січня 2020, 2021, 2022, 2023 року, на 01 січня 2025 року) як розрахункової величини посадового окладу та окладу за військовим званням.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянтів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі також - Закон № 2011-ХІІ), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною третьою цієї норми передбачено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Згідно із абзацом першим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до пункту 10 Постанови № 704 ця постанова набрала чинності з 01.03.2018.

Відповідно до пунктів 2, 3 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (державні органи).

Пункт 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Додатком 1 до Постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

У подальшому, пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі також – Постанова № 103), внесено зміни до Постанови №704.

Зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, який установлював розміри посадових окладів, окладів за військовими званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тобто, на момент набрання чинності Постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін згідно із пунктом 6 Постанови № 103.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Водночас, текст примітки, зокрема, додатків 1, 14 до Постанови № 704 у зв`язку із прийняттям Постанови № 103 не змінився, а тому, відповідно, виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови № 704 в редакції, викладеній згідно з пунктом 6 Постанови № 103.

Кабінет Міністрів України постановою від 28 жовтня 2020 р. № 1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. № 1644 і від 30 серпня 2017 р. № 704» виправив цю неузгодженість, виклавши, зокрема, примітку до додатку 1 до Постанови № 704 у новій редакції: «1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до 10 гривень.».

В аналогічній редакції викладена також і примітка додатку 14 до Постанови № 704.

Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що Закон України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі також - Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Апеляційний суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно частини статті 265 КАС нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

У постановах від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21, від 30 квітня 2025 року у справі № 620/9741/24 та інших, Верховний Суд констатував, що оскільки зміни, внесені Постановою № 103, зокрема, до пункту 4 Постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє попередня редакція пункту 4 Постанови № 704 (до зазначених змін), в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

У цих та інших постановах Верховний Суд, засновуючись на принципі подолання правової колізії, за яким перевагу у застосуванні має нормативний акт вищої юридичної сили, виснував, що положення пункту 4 Постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018» не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови № 704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу - Закону України про Державний бюджет на відповідний рік із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням виходячи із розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Пунктом 2 Постанови № 481 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.

Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 (20.05.2023) Кабінетом Міністрів України замість розрахункової величини «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запроваджено сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.

Таким чином, з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 передбачав сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в період з 01.03.2022 до 19.05.2023 посадовий оклад та оклад з військовим званням позивача мав визначатись згідно з чинною редакцією пункту 4 Постанови № 704, тобто з урахуванням прожиткового мінімуму на 01 січня 2023 рік, проте, з 20.05.2023 року набрала законної сили Постанова № 481, якою, зокрема, внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704 та встановлено інші правила обрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, зокрема встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Що стосується покликання суду першої інстанції на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 320/29450/24, залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 року, яким визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 Постанови № 704, як на підставу правомірності заявлених позовних вимог, то колегія суддів наголошує, що в силу приписів частини другої статті 265 КАС України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 та від 11.09.2024 у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що Суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності: суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Більше того, постановою Верховного Суду від 16 липня 2026 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 320/29450/24 скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог про зобов`язання скасувати пункт 2 Постанови № 481 про внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відмовлено.

Отже, пункт 2 Постанови № 481 є чинним та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

З урахуванням наведеного вище, апеляційний суд погоджується з доводами відповідача, що його відмова у здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, є правомірною, відтак, рішення суду в частині задоволення позовних вимог за вказаний період підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

За встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково шляхом визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату належного позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 01.12.2018 до 31.12.2022 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078 то колегія суддів зазначає наступне.

Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі також - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку № 1078 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком № 1078.

Згідно з пунктом 1 Порядку № 1078 цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Так, пунктом 1-1 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року – місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За змістом абзацу п`ятого пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Абзаци другий та четвертий пункту 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ.

Так, абзац другий пункту 4 Порядку № 1078 визначає, що оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Натомість абзац четвертий пункту 4 Порядку № 1078 установлює, що частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Питання про те, як саме визначається сума індексації, регулювалося абзацом шостим пункту 4 Порядку № 1078, а з 15.03.2018 врегульоване абзацом п`ятим цього ж пункту, норми яких є тотожними і передбачають, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 1 грудня 2015 року у редакції постанови Уряду від 9 грудня 2015 р. № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі також – Постанова № 1013).

Абзац перший пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021, і встановлював, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац другий пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції Постанови № 1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Абзац третій пункту 5 Порядку № 1078 передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Цей же абзац з 15.03.2018 до тепер діє у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2018 р. № 141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі також – Постанова № 141) та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 застосовується з 01.12.2015 дотепер у редакції Постанови № 1013, і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Абзац п`ятий пункту 5 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021, у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

Абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 діяв з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови № 1013.

У цій редакції пункт 10-2 Порядку № 1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Тобто, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.

Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17.

Постановою № 1013 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 року перевищив суму індексації у грудні 2015 року. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою № 1013.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну «базовий місяць» використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу – це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож з 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Для проведення подальшої індексації грошового забезпечення відповідачу з 01.12.2015 належало переглянути «базовий місяць», визначений за старими правилами, змінивши його на «місяць підвищення доходу», тобто на місяць останнього підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою, займаною позивачем.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_1 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Відтак, відповідач, не здійснюючи нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, безпідставно оминув норми абзацу третього, четвертого та шостого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації його грошового забезпечення у місяці підвищення доходу (березень 2018 року), не встановив, чи перевищує розмір підвищення грошового доходу позивача суму індексації, що склалася у місяці підвищення такого доходу.

З урахуванням викладеного вище та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що ненарахування позивачу фіксованої суми індексації грошового забезпечення свідчить про порушення відповідачем прав позивача на отримання грошового забезпечення в належному розмірі.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього та четвертого Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

У цьому контексті апеляційний суд зауважує, що з огляду на абзац четвертий пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Так, з 01.12.2015 в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Вказані висновки, щодо розуміння положень Порядку № 1078 та розрахунку суми індексації-різниці викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21.

Буквальний спосіб тлумачення абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078 свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Звідси судом першої інстанції встановлено, що: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (з урахуванням складових грошового забезпечення, які не мають разового характеру) становить – 1365,84 грн (17984,00 грн - грошове забезпечення в березні 2018 року - 16618,16 грн - грошове забезпечення в лютому 2018 року); сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 4463,15 грн (1762 грн розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року х 253,30% величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року і поділити на 100%).

Такий розмір індексації грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн., який припадав на місяць підвищення посадових окладів військовослужбовцям (березень 2018 року), неодноразово досліджувався та встановлювався судами, та такий підтверджується постановою Верховного Суду від 22 червня 2023 року по справі № 520/6243/22.

Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року становить 3097,26 грн.

Отже, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що розмір підвищення доходу (А) 1365,84 грн є меншим від суми можливої індексації в березні 2018 року (Б) = 4463,15 грн, а різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) дорівнює: 3097,26 грн (4463,15 грн – 1365,84 грн).

Зважаючи на викладене, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 3097,26 грн щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Однак, відповідачами не надано до суду доказів на підтвердження того, що в період починаючи з 01.03.2018 та до моменту виключення зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 позивачу виплачувалась індексація грошового забезпечення з врахуванням вимог абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач у межах спірних правовідносин безпідставно не врахував норми абзаців третього-п`ятого пункту 5 Порядку № 1078 в частині вирішення питання про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення у місяці підвищення доходу, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для виплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині визначення загальної суми індексації-різниці, на яку має право позивач у розмірі 210613,68 грн та періоду виплати з 01.03.2018 по 31.12.2022.

Апеляційний суд вважає, що вимоги про виплату фіксованої суми індексації за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 є передчасними, оскільки відповідачем ще не проведено перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1 січня календарного року починаючи з 01.01.2020, що матиме наслідком зміну посадового окладу.

У розрізі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу індексацію-різницю в розмірі 3097,26 грн щомісячно, до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби, тобто в період з 01.03.2018 по 31.12.2019.

Отже, бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації-різниці в період з 01.03.2018 по 31.12.2019 є протиправною.

З огляду на викладене, при вирішенні питання сум індексації-різниці, на які має право позивач, суд виходить з такого.

Визначаючись з розміром індексації-різниці, на яку має право позивач за період з 01.03.2018 по 31.12.2019, суд зазначає, що такий становить 201617,08 грн (за період з 01.03.2018 до 31.12.2019: 3097,26 грн * 22 місяці = 68139,72 грн;

Підсумовуючи проведені розрахунки, суд дійшов висновку, що загальна сума індексації-різниці, на яку має право позивач за період проходження служби з 01.03.2018 по 31.12.2019 становить 68139,72 грн.

Щодо вимог апеляційної скарги позивача визнати протиправними дії відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отриманих ним за період служби з 30.04.1992 до 31.12.2015, а також виплачених при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням до складу грошового забезпечення з якого вони були обраховані індексації, то такі не підлягають перегляду в суді апеляційної інстанції, оскільки не були предметом розгляду у суді першої інстанції, з урахуванням заяви позивача про уточнення позовних вимог.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційних скарг, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що рішення суд першої інстанції підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до пункту 2 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно частин першої та другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправну бездіяльність та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату належного позивачу грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням раніше проведених виплат, а також протиправну бездіяльність та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю в розмірі 3097,26 грн щомісячно, проте помилково задовольнив і позовні вимоги за період 19.06.2025 по 06.08.2025 та за період з 01.01.2020 по 31.12.2022 відповідно, то рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у цій частині з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 380/19985/25 скасувати в частині визнання протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 у період з 19.06.2025 по 06.08.2025 грошового забезпечення, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та зобов`язання НОМЕР_2 комендатури охорони та обслуговування здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення з 19.06.2025 по 06.08.2025, а також інших похідних видів грошового забезпечення (щомісячних та одноразових), шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2025 – Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з урахуванням виплачених сум та ухвалити в цій частині нову постанову, якою відмовити у задоволенні зазначених вимог.

Викласти абзац четвертий рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 380/19985/25 у наступній редакції : «Зобов`язати НОМЕР_2 комендатуру охорони та обслуговування нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 31.12.2019 в розмірі 68139 (шістдесят вісім тисяч сто тридцять дев`ять) грн 72 коп. з урахуванням вимог абзацу четвертого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.».

У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року у справі № 380/19985/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддяВ. С. Затолочний

суддіІ. В. Глушко

Н. М. Судова-Хомюк