Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №460/11776/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/11776/25 пров. № А/857/17888/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року (суддя Дорошенко Н.О., ухвалене в м. Рівне) у справі № 460/11776/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.06.2025 №172350006717 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”; зобов`язати відповідача призначити позивачу з 30.07.2025 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 13.06.2025 №172350006717 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.06.2025 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та прийняти рішення з питання призначення ОСОБА_1 пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку з 30.07.2025, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Колки Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області, та відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 09.02.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є громадянкою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

Згідно з довідкою від 21.05.2025 №816, виданою виконавчим комітетом Дубровицької міської ради Рівненської області, позивач була зареєстрована та проживала в с. Колки Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області у період з 29.07.1970 по 25.08.1987; зареєстрована та проживає в с. Заслуччя Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області з 29.12.2023 по даний час.

ОСОБА_1 06.06.2025 звернулася до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та вказану заяву відповідно до вимог п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності передано для розгляду ГУ ПФУ в Закарпатській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 13.06.2025 №172350006717 відмовлено у призначенні позивачу пенсії з підстав відсутності необхідної кількості років проживання (роботи) на території зони гарантованого добровільного відселення. Вік позивачки 54 роки. Страховий стаж позивачки 36 років 8 місяців 23 дні. Документами підтверджено, що особа станом на 01.01.1993 проживала в зоні гарантованого добровільного відселення 1 рік 10 місяців 29 днів (необхідно не менше 3 роки). Результати розгляду документів, доданих до заяви від 06.06.2025: за доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності; за доданими документами до періодів перебування на території зони гарантованого добровільного відселення не зараховано період роботи в колгоспі ім. Кірова 1991-1993р., оскільки відсутній документ про місце знаходження даного колгоспу.

Вважаючи таке рішення органу Пенсійного фонду протиправним, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі – Закон №796-XII), відповідно до абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 якого особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років – на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

В примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, що початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 2 ст. 55 Закону №796-XII визначено, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року

Відтак, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 3 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 2 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 6 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, не може перевищувати 6 років.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі – Порядок №22-1), документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи: для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення; для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування; для осіб, які евакуйовані із зони відчуження у 1986 році, додаються документи, видані Житомирською або Київською облдержадміністраціями; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”).

Для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України “Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні” (п. 2.22 розділу ІІ Порядку №22-1).

Відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ, потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (ч. 1). Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій (ч. 4).

Так в матеріалах справи наявне посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_1 , видане 09.02.1994 Рівненською обласною державною адміністрацією, відповідно до якого пред`явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом №796-ХІІ.

Пунктом 2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551, а також частиною третьою статті 65 Закону №796-ХІІ чітко визначено, що саме посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” є єдиним документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій.

Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31.10.2019 у справі №212/12245/13-а.

Відтак, надаючи особі посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС” або “Потерпілий від Чорнобильської катастрофи” держава визнає за нею право на пільги, встановленні чинним законодавством для власників такого посвідчення.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховна Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 зазначила, що: “…право на пенсію відповідно до Закону № 796-XII мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відтак, враховуючи досліджені у справі докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що видача позивачу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) надає позивачу право користуватися пільгою на зниження пенсійного віку при призначенні пенсії за віком, передбаченою ст. 55 Закону №796-XII, за умови проживання станом на 01.01.1993 на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років (абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII).

Тому, як вірно вказав суд першої інстанції, що вищевказане посвідчення не підтверджує факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, оскільки відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Тобто, факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення засвідчує довідка органу державної влади чи органу місцевого самоврядування (така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17, від 10.04.2019 у справі №162/760/17 та постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №381/3359/17, від 26.07.2023 у справі №460/2589/20).

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність у позивача посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) від 09.02.1994 серії НОМЕР_1 дає їй право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII, за умови підтвердження факту постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 01.01.1993.

Аналізуючи положення абзацу 2 підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку № 22-1 Верховний Суд, зокрема, у постанові від 06.06.2025 у справі № 460/658/24 виснував, що підставою для призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи). Наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII. Відтак, вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Як вірно встановив суд першої інстанції, що згідно з довідкою від 21.05.2025 №816 позивач фактично проживала в с. Колки Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області у період з 26.04.1986 по 25.08.1987, а в селі с. Заслуччя Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області – з 29.12.2023 по 21.05.2025 (дата видачі довідки).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106 с. Колки та с. Заслуччя Дубровицького району Рівненської області відносяться до 3 зони гарантованого добровільного відселення.

При цьому, зазначене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області в акті перевірки достовірності документів, виданих для оформлення пенсій, від 04.08.2025 №1700-1002-1/4422 про недійсність довідки від 21.05.2025 №816 з підстав неможливості підтвердити період реєстрації та проживання позивача у період 1970-1985 роки, суд не враховує, оскільки ці періоди проживання позивача не впливають на спірні правовідносини.

Щодо доводів відповідача щодо неможливості врахування до періоду проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення періоду з 01.09.1987 по 15.06.1991 та з 01.07.1991 по 28.12.1993 (без реєстрації), судом першої інстанції вірно враховано сформульований Верховним Судом у постановах від 19.09.2019 у справі № 556/1172/17, від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 правовий підхід, за яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням, або у зв`язку з роботою в такій місцевості. Водночас зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Відтак, на підставі викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявність посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII, а вагомим у цьому випадку є встановлення факту фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Як вбачається з матеріалів справи, що позивач у період з 01.09.1987 по 15.06.1991 навчалася на денній формі навчання в Житомирському сільськогосподарському інституті в м. Житомир, що підтверджується архівною довідкою Поліського національного університету від 24.02.2024 №328/01-16, записом №2 трудової книжки серії НОМЕР_2 (стор. 2-3).

В архівній довідці Поліського національного університету від 24.02.2024 №328/01-16 зазначено, що позивач у періоди: з 14.06.1989 по 03.08.1989 була направлена для проходження виробничої практики з бухгалтерського обліку в колгосп імені Кірова с. Колки Дубровицького району Рівненської області. (Згідно запису в заліковій книжці); з 25.04.1990 по 03.08.1990 була направлена для проходження виробничої практики з бухгалтерського обліку і фінансів в колгосп імені Кірова с. Колки Дубровицького району Рівненської області. (Згідно запису в заліковій книжці); з 24.12.1990 по 23.02.1991 була направлена для проходження переддипломної практики з бухгалтерського обліку і фінансів в колгосп імені Кірова с. Колки Дубровицького району Рівненської області (Згідно запису в заліковій книжці).

Також, згідно із записами №1 - №3 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (стор. 6-7), ОСОБА_1 в період з 01.07.1991 по 28.12.1993 працювала на посаді економіста з оплати праці в колгоспі ім.Кірова Дубровицького району Рівненської області, який перейменовано в колгосп “Случ” (запис №2 від 14.02.1992 трудової книжки серії НОМЕР_2 ).

Робота позивача у вищевказаному колгоспі у 1991-1993 роках підтверджується також архівною довідкою від 05.07.2024 №1361-04-01, виданою Трудовим архівом Дубровицької міської ради Рівненської області, згідно з якою позивач працювала в колгоспі ім.Кірова у 1991-1993 роках і відпрацювала кількість вихододнів: у 1991 році 254 в.д. за рік із встановленого мінімуму вихододнів за рік 190; у 1992 – 335 в.д. – із 190; у 1993 – 330+35 в.д. – із 190.

Відповідно до довідки від 15.07.2024 №1081, виданої Колківським старостинським округом Сарненського району Рівненської області, колгосп ім.Кірова знаходився на території Колківської сільської ради с.Колки Дубровицького району Рівненської області і 14.02.1992 колгосп було перейменовано в колгосп “Случ”.

Відтак колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вищевказані обставини у своїй сукупності підтверджують факт фізичного перебування та проживання позивача в с. Колки Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області у періоди з 14.06.1989 по 03.08.1989, з 25.04.1990 по 03.08.1990, з 24.12.1990 по 23.02.1991 та з 01.07.1991 по 28.12.1993 без реєстрації місця проживання, оскільки такі обставини: 1) підтверджені навчальним закладом; 2) узгоджуються із записами в трудовій книжці; 3) узгоджуються з інформацією, наявною в Трудовому архіві Дубровицької міської ради Рівненської області.

Так, дійсно, в період з 01.09.1987 по 15.06.1991 позивач навчалася на денній формі навчання у вищому навчальному закладі, розташованому в місті Житомирі (чиста зона), однак, як встановлено судом, з 14.06.1989 по 03.08.1989, з 25.04.1990 по 03.08.1990, з 24.12.1990 по 23.02.1991 позивач проходила виробничу та переддипломну практику в колгоспі, розташованому в зоні гарантованого добровільного відселення, а у період з 01.07.1991 по 28.12.1993 працювала у цьому ж колгоспі, тобто фізично перебувала на забрудненій території.

При цьому, будь-які відомості про те, що позивач в зазначені період мала місце проживання у місті Житомирі, чи в іншому населеному пункті, який би не відносився до зони гарантованого добровільного відселення, - в матеріалах справи відсутні.

Відтак, зважаючи на встановлені обставини у своїй сукупності, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що є доведеним належними й допустимими доказами факт фізичного перебування позивача в с. Колки Дубровицького (нині Сарненського) району Рівненської області у періоди з 14.06.1989 по 03.08.1989, з 25.04.1990 по 03.08.1990, з 24.12.1990 по 23.02.1991 та з 01.07.1991 по 28.12.1993.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що довідкою органу місцевого самоврядування, архівною довідкою вищого навчального закладу, архівною довідкою трудового архіву та записами трудової книжки засвідчено факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення у періоди з 26.04.1986 по 25.08.1987 (1 рік 4 місяці) – зареєстроване місце проживання; з 14.06.1989 по 03.08.1989 (1 місяць 21 день) – під час виробничої практики; з 25.04.1990 по 03.08.1990 (3 місяці 10 днів) – під час виробничої практики; з 24.12.1990 по 23.02.1991 (2 місяці) – під час переддипломної практики; з 01.07.1991 по 28.12.1993 (2 роки 5 місяців 28 днів) – під час роботи в колгоспі ім.Кірова, перейменованого в колгосп “Случ”; з 29.12.2023 по 21.05.2025 (1 рік 4 місяці 23 дні) – зареєстроване місце проживання, що в сукупності становить 5 років 9 місяців 20 днів, з яких 3 роки 5 місяців 1 день проживання – станом на 01.01.1993, та дає позивачу право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за повні 2 роки проживання в такій зоні, але не більше 6 років.

Разом з тим, проживання позивача на території 3 зони гарантованого добровільного відселення у період з 26.04.1986 по 31.07.1986 (незалежно від часу проживання в цей період) дає їй право на зменшення пенсійного віку на 3 роки (початкова величина) при призначенні пенсії за віком.

Відтак, враховуючи наявність у позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також довідки органу місцевого самоврядування, архівної довідки вищого навчального закладу, архівної довідки трудового архіву та записи трудової книжки, які підтверджують факт проживання позивача в період з моменту аварії на ЧАЕС по 08.07.2025 на території зони гарантованого добровільного відселення (категорія 3) понад 5 років, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ (3 роки – початкова величина; 2 роки додатково за повних 4 роки проживання в зоні гарантованого добровільного відселення).

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області від 13.06.2025 №172350006717 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.06.2025 про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-XII, та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити і виплачувати позивачу пенсію за віком є передчасною та задоволенню не підлягає.

Зважаючи на все викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі №460/11776/25– без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. І. Запотічний

суддіО. І. Довга

Т. І. Шинкар