Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/12890/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12890/25 пров. № А/857/42766/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року (суддя Мричко Н.І., ухвалене в м. Львові) у справі № 380/12890/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 УСНЗ про визнання протиправним та скасування повідомлення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 УСНЗ, в якому просила суд: визнати протиправним та скасувати повідомлення №59 від 26.03.2025 про відмову про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; зобов`язати управління УСЗН здійснити призначення та виплату.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року повернуто позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 УСНЗ про визнання протиправним та скасування повідомлення.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, її оскаржила позивач- ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції — без змін, з наступних підстав.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач не усунула недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, а тому, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, така підлягає поверненню позивачу.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулась в суд з скаргою до ОСОБА_2 УСНЗ, в якій просила: визнати протиправним та скасувати повідомлення №59 від 26.03.2025 про відмову про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; зобов`язати управління УСЗН здійснити призначення та виплату.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду позовної заяви в новій редакції (з копіями для відповідача), з додержанням вимог, встановлених статтями 160 КАС України, квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн, належним чином засвідчених письмових доказів, які додані до позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 вересня 2025 року до суду надійшла заява від позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 30 червня 2025 року.

Як вже зазначалось, згідно з ухвалою суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху від 30.06.2025 суддя встановила позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання: позовної заяви в новій редакції (з копіями для відповідача), з додержанням вимог, встановлених статтями 160 КАС України; квитанції про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн, та належним чином засвідчених письмових доказів, які додані до позовної заяви.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, усуваючи недоліки позовної заяви, позивач частково усунула недоліки позовної заяви, а саме подала позовну заяву в новій редакції та квитанцію про сплату судового збору.

Проте, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не виконала вимоги ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року в частині надання належним чином засвідчених письмових доказів, які додані до позовної заяви.

Щодо посилання апелянта на абзац 2 ч. 5 ст. 94 КАС України, яким визначено, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, то колегія суддів зазначає наступне. В даному випадку позивач додала до позовної заяви копії документів, які не засвідчила та подаючи позовну заяву в новій редакції на усунення недоліків зазначених в ухвалі Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, в частині ненадання належним чином засвідчених письмових доказів, які додані до позовної заяви, жодним чином не вказала про неможливість належним чином їх завірити.

Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач не виконала вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 30 червня 2025 року.

Європейським судом з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначено, що “надмірний формалізм” може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах “Zubac v. Croatia”, “Beles and Others v. the Czech Republic”, №47273/99, пп. 50-51 та 69, та “Walchli v. France”, №35787/03, п. 29).

При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється “право на суд”, яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати “вирішення” спору судом (рішення у справі “Kutic v. Croatia”, заява №48778/99, пункт 25).

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ як джерело права, притримується позиції, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (до прикладу, рішення у справі “Шишков проти росії” (Shishkov v. Russia), № 26746/05, параграф 110, від 20.02.2014).

Відтак, виходячи з викладеного, необхідною умовою для повернення позивачу поданої ним позовної заяви на підставі частини четвертої статті 169 КАС України, є наявність одночасної сукупності наступних умов: 1) позовна заява була залишена ухвалою суду без руху із визначенням її конкретних недоліків відповідно до вимог статей 160, 161 КАС України; 2) позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк та у спосіб, встановлений судом.

Відтак, зважаючи на наведене та враховуючи те, що позивач не усунула недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, що наявні підстави для повернення позовної заяви.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 312, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року у справі № 380/12890/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяІ. І. Запотічний

суддіО. І. Довга

Т. І. Шинкар