Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №300/4460/24
Суддя: Запотічний Ігор Ігорович
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/4460/24 пров. № А/857/23059/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року (суддя – Остап`юк С.В., ухвалене в м. Івано-Франківськ) у справі № 300/4460/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення про відмову в призначенні пенсії по інвалідності № 092850022824 від 08.01.2024 та зобов`язання зарахувати до загального страхового стажу періодів роботи з 23.01.2006 до 04.11.2006, з 14.12.2006 до 18.09.2018 та призначити з 14.12.2023 пенсію по інвалідності.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за № 092850022824 від 08.01.2024 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) періоди роботи з 23.01.2006 до 04.11.2006, з 14.12.2006 до 22.12.2012, з 06.06.2013 до 15.08.2014, з 13.11.2014 до 15.09.2014, з 16.09.2015 до 25.08.2016, з 31.08.2017 до 18.09.2018 та призначити з 14.12.2023 йому пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржило Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на ненадання судом належної правової оцінки всім суттєвим обставинам справи, що стало причиною неправильного вирішення даної справи, просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до
задоволення з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яку за принципом екстериторіальності скеровано до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 488680 позивачу з 14.12.2023 призначено третю групу інвалідності вперше.
За результатами розгляду документів, доданих до заяви, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській рішенням за № 092850022824 від 08.01.2024 відмовлено позивачу в призначення пенсії відповідно до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Оскаржуване рішення обґрунтоване тим, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди: з 23.01.2006 до 04.11.2006, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; з 14.12.2006 до 22.12.2012, оскільки робота проходила на території російської федерації; з 06.06.2013 до 15.08.2014, з 13.11.2014 до 15.09.2014, з 16.09.2015 до 25.08.2016, з 31.08.2017 до 18.09.2018 згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 , оскільки робота проходила на території російської федерації.
Позивач вважаючи вказану відмову протиправною, звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV) визначено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії по інвалідності, зокрема необхідний страховий стаж передбачено статтею 30 Закону №1058-IV. Так, вказаною статтею передбачено, що Пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Частиною 1 статті 32 Закону №1058-IV передбачено, що особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю III групи від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років.
Як слідує із матеріалів справи, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
Питання пенсійного забезпечення регулюються, а також регулювалися на момент набуття позивачем страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі – Угода), згідно із статтею 1 якої, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством країни, на території якого вони проживають. Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено чи буде встановлено законодавством держав-учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання.
Для визначення права на пенсію громадянам держав-учасниць Угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої із цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до введення в дію цієї Угоди.
Отже, за змістом цих норм стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Згідно зі статтею 11 Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 01.12.1991, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації “Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн” від 14.01.1993 (чинної на момент набуття позивачем стажу) трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Відтак, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Також зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Отже, у випадку виникнення спору у таких питаннях, суд має перевірити умови, за яких такий стаж підлягає зарахуванню відповідно до законодавства країни, де особа його набула.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди З відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відтак, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка та позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки.
Так, судом встановлено з матеріалів справи, що у позивача є в наявності трудова книжка серії НОМЕР_2 , яка надана останнім пенсійному органу при зверненні за призначенням пенсії по інвалідності та яка містить усі необхідні записи і, відповідно підтверджує, що позивач в період з 23.01.2006 до 04.11.2006 працював помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ в Прикарпатському управління бурових робіт. З 14.12.2006 до 22.12.2012 позивач працював в районах крайньої півночі російської федерації помічником бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин нафти і газу. Згідно відомостей трудової книжки серії НОМЕР_3 позивач в періоди з 06.06.2013 до 15.08.2014, з 13.11.2014 до 15.09.2014, з 16.09.2015 до 25.08.2016, з 31.08.2017 до 18.09.2018 працював на підприємствах на території російської федерації.
Слід зазначити, що виправлень, підчищень тощо у трудовій книжці ОСОБА_1 немає, тобто позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться відповідні записи про спірні періоди роботи із відомостями, які відповідають вимогам законодавства.
Вказані записи у трудовій книжці скріплені і засвідчені підписами вповноважених осіб роботодавця та відповідними печатками, не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що доказів, які б свідчили про недостовірність таких записів, відповідачем суду не надано, а тому останні безпідставно не взяті до уваги відповідачем для призначення пенсії по інвалідності.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки позивач ОСОБА_1 працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у пенсійного органу не було підстав не зараховувати спірний стаж роботи позивача на території російської федерації та відповідно, і заробіток, отриманий у такий період, відповідно підлягають зарахуванню спірні періоди роботи позивача на території російської федерації з 23.01.2006 до 04.11.2006, з 14.12.2006 до 22.12.2012, з 06.06.2013 до 15.08.2014, з 13.11.2014 до 15.09.2014, з 16.09.2015 до 25.08.2016, з 31.08.2017 до 18.09.2018.
Враховуючи викладене та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 02.01.2023 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пенсії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області протиправно відмовило позивачу у зарахуванні до страхового стажу позивача, підтверджені вказаними трудовими книжками, періоди роботи з 14.12.2006 до 22.12.2012, з 06.06.2013 до 15.08.2014, з 13.11.2014 до 15.09.2014, з 16.09.2015 до 25.08.2016, з 31.08.2017 до 18.09.2018, а тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з метою ефективного відновлення порушених прав позивача, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 23.01.2006 до 04.11.2006, з 14.12.2006 до 22.12.2012, з 06.06.2013 до 15.08.2014, з 13.11.2014 до 15.09.2014, з 16.09.2015 до 25.08.2016, з 31.08.2017 до 18.09.2018 та призначити з 14.12.2023 пенсію по інвалідності.
Зважаючи на все викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року у справі № 300/4460/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддяІ. І. Запотічний
суддіО. І. Довга
Т. І. Шинкар
Оригінал: reyestr.court.gov.ua