Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №380/2431/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/2431/24 пров. № А/857/965/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року (головуючий суддя Кисильова О.Й. ухвалене у м.Львові, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) у справі № 380/2431/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2024 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області (далі - відповідачці), Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-2), у якому просила: визнати протиправними дії відповідача-1 щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 10.12.-2023 включно, обчисленої виходячи з розміру "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня" - 2102,00 грн; зобов`язати відповідача-1 провести нарахування та виплату позивачу суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно, на підставі частин 2. 3. 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2023 року складає 2684,00 грн, з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 30% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; стягнути з відповідача-1 на користь позивача недоплачену суддівську винагороду за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно; зобов`язати відповідача-2 здійснити фінансування відповідача-1 з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати позивачу недоплачену суддівську винагороду за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно; допустити до негайного виконання рішення суду в межах суми за один місяць.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно, виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн. Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно, обчисливши її розмір виходячи із встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2684,00 грн, із урахуванням щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 30 % посадового окладу, а також із урахуванням виплачених сум та з відрахуванням загальнообов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги покликаються на те, що ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, встановлених статтею 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-УІІІ.

Відповідно до статті 148 згаданого Закону ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів). Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування. Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь.

Стверджує, що вимоги позивача про визнання протиправними дій та стягнення на користь позивача недоотриманої суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 є необґрунтованими, оскільки положення частини другої статті 19 Конституції України вимагають від суб`єкта владних повноважень діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Зазначає, що у період з 01.10.2023 по 10.12.2023, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснювало нарахування та виплату суддівської винагороди із застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного-провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Указом Президента України від 18.10.2013 № 570/2023 ОСОБА_1 призначена на посаду судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області строком на п`ять років.

Наказом в.о. голови Бориславського міського суду Львівської області від 19.12.2020 №72/К, суддю Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 тимчасово зараховано до штату Бориславського міського суду Львівської області у зв`язку з переведенням шляхом відрядження на один рік з 10.12.2020 по 09.12.2021 включно з посадовим окладом згідно з штатним розписом. Враховано, що судді ОСОБА_1 встановлена щомісячна доплата за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з 14.11.2020.

Наказом голови Бориславського міського суд Львівської області від 09.12.2022 № 75/К, продовжений строк тимчасового зарахування до штату Бориславського міського суду Львівської області судді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області ОСОБА_1 у зв`язку з продовженням строку відрядження для здійснення правосуддя на один рік з 11.12.2022 по 10.12.2023 включно, з посадовим окладом згідно з штатним розписом. Враховано, що судді ОСОБА_1 встановлена щомісячна доплата за вислугу років в розмірі 30% посадового окладу з 14.11.2020.

Позивач вважає, що відповідач-1 протиправно для розрахунку її розміру посадового окладу судді не застосував розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2023, що призвело до зменшення розміру її суддівської винагороди у період з 01.10.2023 по 10.12.2023, тому звернувся в суд з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулює Закон України від 02.06.2016 №1402-УІІІ «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-УІІІ).

Статтею 4 Закону №1402-УІІІ визначено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частини першої статті 135 Закону №1402-УІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Частиною третьою статті 135 Закону №1402-УІІІ передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-УІІІ встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму.

При цьому, Закон України «Про прожитковий мінімум», відповідно до статті 46 Конституції України, дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

В свою чергу, ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 2684 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Колегія суддів зазначає, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій ТУ ДСА у Львівській області та Державної судової адміністрації України щодо визначення розміру суддівської винагороди позивача, що отримана нею з 01 жовтня 2023 року по 10 грудня 2023 року.

В даному випадку, сторонами у справі не заперечується, що позивач, як суддя Бориславського міського суду Львівської області, у вказаному періоді отримувала суддівську винагороду, розмір якої обраховано з використанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на2023 рік» -2102 гривні

В свою чергу, позивач вважає, що мала право, у спірному періоді, на отримання суддівської винагороди та інших виплат, при обрахуванні яких мав застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений станом на 01 січня 2023 року, згідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» - 2684 грн.

В даному випадку, згідно ч. 2 ст. 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В свою чергу, вищевикладеними положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду складає 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тобто, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Законом України «Про прожитковий мінімум» не передбачено існування будь-якого альтернативного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а як наслідок і обов`язку застосування такої величини.

В даному випадку, зменшений розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб для обрахунку розміру суддівської винагороди наявний виключно в Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Тому, колегія суддів вважає, що саме Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» запроваджено альтернативний підхід до розрахунку суддівської винагороди, у відповідному періоді, який відрізняється від механізму розрахунку суддівської винагороди, встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

В свою чергу, враховуючи вищевикладені приписи Конституції України, колегія суддів погоджується з доводами позивача у тому, що для визначення розміру його базового посадового окладу має застосовуватись розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений станом на 01 січня 2023 року.

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а).

Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 (2684 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 2710-IX, є неправомірною.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Відтак, зважаючи на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання суддівської винагороди у період з 01.10.2023 по 10.12.2023, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", розмір якого станом на 01.01.2023 складає 2684,00 грн, відтак, позовні вимоги необхідно задовольнити у зв`язку із їх обґрунтованістю.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що для ефективного способу захисту порушених прав позивача слід визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління ДСА України у Львівській області у повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період 01.10.2023 по 10.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2684,00 грн.

Відтак, похідні від них вимоги про зобов`язання відповідачів вчинити дії, необхідні для відновлення порушених прав позивача також правильно задоволені судом першої інстанції шляхом зобов`язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління ДСА України у Львівській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за періоди з 01.10.2023 по 10.12.2023, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2684,00 грн.

Ефективність обрання такого способу захисту підтвердив Верховний Суд, зокрема, у постановах від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 15.08.2023 у справі № 120/19262/21-а, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а.

Також, з метою обрання ефективного способу захисту порушених прав позивача суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, заявлених до відповідачів, шляхом визнання протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за періоди з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 гривні.

Відтак, позовні вимоги зобов`язального характеру судом першої інстанції вірно задоволено шляхом зобов`язання Територіального управління ДСА України у Львівській області нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за період з 01.10.2023 по 10.12.2023 включно, обчисливши її розмір, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2684,00 грн, із урахуванням щомісячної доплати за вислугу років 30% посадового окладу, а також із урахуванням виплачених сум та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Також апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про відмову позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача-1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 10.12.2023, оскільки позивач не визначила суму, яку необхідно стягнути з відповідача-1, а порушене право позивача суд захистив у спосіб зобов`язання відповідача-1 нарахувати та виплатити позивачу суддівську винагороду за спірний період.

Зважаючи на все викладене апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення позову.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №380/2431/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяІ. І. Запотічний

суддіІ. В. Глушко

О. І. Довга