Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №240/17337/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17337/24

Головуючий у 1-й інстанції: Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

23 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач, ОСОБА_1 , звернувся в суд із позовом до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради Житомирської області щодо відмови у встановленні статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, нагрудного знаку "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни”;

- зобов`язати відповідача, Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради Житомирської області, встановити статус та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни", як особі на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

задовольнив частково. Визнав протиправною відмову Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Зобов`язав Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни разом доданими документами, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами скарги зазначає, що повторний не розгляд заяви про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни разом доданими документами, з урахуванням висновків суду повторно призведе до звернення до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що у зв`язку з відсутністю доказів, які б свідчили про виконання обов`язків військової служби для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, неможливо надати Апелянту статус особи з інвалідністю внаслідок війни, згідно пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 22 жовтня 1993 року, через що і було відмовлено ОСОБА_1 видачі "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудного знаку "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач має статус учасника ліквідації ядерних аварій 1 категорії, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , виданим 21.02.2024.

З довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №631362 від 05.02.2024 вбачається, що ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності з 11.01.2024, причина інвалідності захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

З метою отримання статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни», позивач 28.08.2024 звернувся із відповідною заявою до Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради.

Листом Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради від 04.09.2024 №1631 позивача повідомлено про відсутність підстав для встановлення статусу «особи з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до п.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вважаючи дії Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради щодо відмови позивачу у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни протиправними, позивач звернувся в суд з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон №3551-ХІІ), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За приписами статті 4 Закону №3551-ХII, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 1 статті 7 Закону №3551-ХII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Відповідно до пункту 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №20-рп/2004 за Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (частина перша статті 4). Розділ II цього Закону визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці та особи вільнонайманого складу військових формувань, працівники правоохоронних органів, які безпосередньо брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань усіх видів і родів військ діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 (далі Положення №302), особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".

Абзацом 2 пункту 7 цього Положення №302 передбачено, що " “Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни”, “Посвідчення учасника війни” і відповідні нагрудні знаки, “Посвідчення члена сім`ї загиблого”, “Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України” видаються структурними підрозділами районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад, на які покладено функції з питань ветеранської політики (далі - місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики), за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) або адресою фактичного місця проживання (для внутрішньо переміщених осіб) особи.

Місцеві структурні підрозділи з питань ветеранської політики забезпечують виконання таких функцій у межах наявної штатної чисельності.

Пунктом 10 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

За наслідками розгляду позивача від 28.08.2024 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідачем жодного рішення прийнято не було.

При цьому, лист відповідача від 04.09.2024 №1631 про відмову у встановленні відповідного статусу не містить жодних мотивів чи обґрунтування такої відмови.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відмова Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є протиправною.

Однак, суд першої інстанції помилково вважав, що зобов`язання Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни разом доданими документами, з урахуванням висновків суду призведе до вирішення спору.

У спірних правовідносинах відповідач за наслідками розгляду заяви позивача не прийняв рішення з наведенням відповідних мотивів, відтак у цьому випадку належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради Житомирської області, встановити ОСОБА_1 статус та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни", як особі на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі №509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для отримання запитуваної інформації.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом ч. 1 ст. 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у встановленні статусу та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, нагрудного знаку "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни”.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Звягельської міської ради Житомирської області, встановити ОСОБА_1 статус та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни", як особі на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийСмілянець Е. С.

СуддіПолотнянко Ю.П. Драчук Т. О.