Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №240/1453/26
Суддя: Смілянець Е. С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/1453/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.
23 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03 грудня 2025 року №262440031558 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 16 листопада 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності з 12 березня 1990 року по 01 листопада 1990 року та з 24 квітня 1991 року по 17 жовтня 1994 року.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2026 позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 27 лютого 1968 року, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 03 грудня 2025 року №262440031558 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу роботи (25 роки). Вказав, що страховий стаж особи становить 22 років 11 місяців 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки від 15 березня 1990 року НОМЕР_1 : з 12 березня 1990 року по 01 листопада 1990 року, оскільки при звільненні відсутній підпис, посада та ПІБ відповідальної особи; з 24 квітня 1991 року по 17 жовтня 1994 року, оскільки звільнення з роботи завірено печаткою СССР, що не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, що затверджена наказом МВС України 18 жовтня 1993 року за № 643. Довідку про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації від 25 листопада 2025 року №7480 неможливо взяти до уваги, оскільки даний документ не відповідає підпункту 6 Порядку №22-1.
позивач звернувся в суд із позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 03 грудня 2025 року №262440031558 про відмову у призначені пенсії за віком ОСОБА_1 .
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, починаючи з 16 листопада 2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди трудової діяльності з 12 березня 1990 року по 01 листопада 1990 року та з 24 квітня 1991 року по 17 жовтня 1994 року.
Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2026 позов задовольнив.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , 27 лютого 1968 року, звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням від 03 грудня 2025 року №262440031558 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу роботи (25 роки). Вказав, що страховий стаж особи становить 22 років 11 місяців 27 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності відповідно до трудової книжки від 15 березня 1990 року НОМЕР_1 : з 12 березня 1990 року по 01 листопада 1990 року, оскільки при звільненні відсутній підпис, посада та ПІБ відповідальної особи; з 24 квітня 1991 року по 17 жовтня 1994 року, оскільки звільнення з роботи завірено печаткою СССР, що не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, що затверджена наказом МВС України 18 жовтня 1993 року за № 643. Довідку про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації від 25 листопада 2025 року №7480 неможливо взяти до уваги, оскільки даний документ не відповідає підпункту 6 Порядку №22-1.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Так, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №1058-ІV) є основним нормативно-правовим актом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян врегульовано приписами статі 115 зазначеного Закону.
Зокрема, згідно пункту 4 частини 4 названої правової норми право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 і 25 частини 1 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12, 13 і 16 частини 2 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (крім працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів), особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 101 зазначеного Закону, пункту 5 частини 1 статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, а також пункту 6 частини 1 статті 101 зазначеного Закону, – після досягнення чоловіками 55 років, жінками – 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Як вірно зауважує суд першої інстанції, відповідач ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві на позов не заперечує факту поширення на позивача приписів наведених вище положень Закону України №1058-ІV.
При цьому, застереження про неможливість взяття до уваги довідки про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації від 25 листопада 2025 року №7480, не заперечує права позивача на призначення пенсії згідно приписів пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України №1058-ІV.
Крім того, серед поданих позивачем документів міститься копія посвідчення учасника бойових дій, яке підтверджує право позивача на отримання такої.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині не зарахування відповідачем до страхового стажу періодів трудової діяльності відповідно до трудової книжки від 15 березня 1990 року НОМЕР_1 : з 12 березня 1990 року по 01 листопада 1990 року, оскільки при звільненні відсутній підпис, посада та ПІБ відповідальної особи; з 24 квітня 1991 року по 17 жовтня 1994 року, оскільки звільнення з роботи завірено печаткою СССР, що не відповідає Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, що затверджена наказом МВС України 18 жовтня 1993 року за № 643, колегія суддів враховує наступне.
Так, Закон України №1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року, а тому періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01 січня 2004 року.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (далі –Інструкція №162).
Відповідно до пункту 2.2 Інструкції № 162 до трудової книжки вносяться зокрема, відомості, про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), а при звільненні – в день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) за пунктом 2.3 Інструкції № 162.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 162 при звільненні робочого або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до пункту 8.1 розділу 8 Інструкції №162, контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР Всесоюзної центральної ради професійних союзів від 06 вересня 1973 року №656.
Пунктом 18 названої постанови передбачено, що відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі – Інструкція №58), якою передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.
За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення – у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє дійти до висновку, що обов`язок щодо заповнення трудової книжки та внесення достовірних даних покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки вперше, а не на працівника, а тому наявність таких недоліків в трудовій книжці позивача не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу останньої періодів роботи згідно з записами в трудовій книжці.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач подав до пенсійного органу трудову книжку від 15 березня 1990 року НОМЕР_1 . Однак, відповідач не врахував до страхового стажу періоди трудової діяльності з 12 березня 1990 року по 01 листопада 1990 року, оскільки при звільненні відсутній підпис, посада та ПІБ відповідальної особи, та з 24 квітня 1991 року по 17 жовтня 1994 року, оскільки звільнення з роботи завірено печаткою СССР.
Слід також зазначити, що у постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 викладена правова позиція, згідно якої на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Також, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Отже, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
При цьому, записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами.
За наведених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 12 березня 1990 року по 01 листопада 1990 року та з 24 квітня 1991 року по 17 жовтня 1994 року згідно трудової книжки від 15 березня 1990 року НОМЕР_1 , тому обґрунтовано вважав протиправним рішення ГУ ПФУ в Житомирській області від 03 грудня 2025 року №262440031558, оскільки при його прийнятті не дотримано вимог, закріплених у пунктах 3, 5, 6, 8 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства.
Як наслідок, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позов.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийСмілянець Е. С.
СуддіПолотнянко Ю.П. Драчук Т. О.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua