Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №600/4637/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/4637/25-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

14 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,

представника позивача: Зайцевої О.О.,

представника відповідача: Ткаченко К.В.,

представника третьої особи: Матвійчука М.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, 3-тя особа: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 25.08.2025 №00000/26529/Ж10/24-13-24-04, від 25.08.2025 №00000/26526/Ж10/24-13-24-04 та від 25.08.2025 №00000/26530/Ж10/24-13-24-04.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю:

-визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 25 серпня 2025 року №00000/26529/Ж10/24-13-24-04,№00000/26526/Ж10/24-13-24-04 та №00000/26530/Ж10/24-13-24-04, прийняті Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області щодо ОСОБА_1 .

-стягнуто з Головного управління ДПС у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 5981,00 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник позивача просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представника третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами під час розгляду справи встановлено, що Головне управління ДПС у Чернівецькій області направляло ОСОБА_1 запит №544/Ж12/24-13-24 від 28.02.2025 року, у якому вказувалося про проведення аналізу відомостей щодо фізичних осіб, які у 2019 році отримували доходи у вигляді додаткового блага (ознака доходу « 126»). Зокрема, зазначено, що позивач у 2019 році отримала дохід у розмірі 3065743,39 грн як додаткове благо у вигляді основної кредиторської заборгованості прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, який є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором. Податковий орган просив надати інформацію (письмові пояснення та, за наявності, їх документальне підтвердження) щодо причин недекларування такого доходу.

Позивач, отримавши вказаний запит, надала відповідь листом від 28.03.2025 року, у якому повідомила, що у травні 2019 року АТ «Укрсоцбанк», керуючись статтями 36, 37 Закону України «Про іпотеку», реалізував своє право та задовольнив вимоги за кредитним договором №58 від 01.10.2007 року шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов`язань. Також вказувалося, що жодних повідомлень від банку про прощення (анулювання) боргу за кредитом ОСОБА_1 не отримувала, лише у липні 2019 року банк письмово підтвердив відсутність претензій до неї щодо виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором.

ОСОБА_1 у листі від 28.03.2025 року вказала, що нею аналогічні пояснення вже надавалися податковому органу у 2020 році на запит №367/С/24-13-04-15 від 01.10.2020 року.

Наказом Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 28.04.2025 року №961-п вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року, за результатом якої складено акт від 01.07.2025 року №23328/Ж5/24-13-24-04-06/2463614049.

У вказаному акті зазначено, зокрема, що згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України про суми виплачених доходів у періоді з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року платник податків - фізична особа ОСОБА_1 , окрім отриманих доходів, обов`язок щодо відображення яких у податковій декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, фактично отримала дохід від АТ «Укрсоцбанк» (код за ЄДРПОУ 0039019) у II кварталі 2019 року у сумі 3065743,39 грн за ознакою доходу « 126» - дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, з якого не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за результатами річного декларування.

За результатом проведеної перевірки податковий орган дійшов висновків про порушення позивачем:

- підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункт 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту «в» пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, а саме: неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за результатами звітного (податкового) 2019 року;

- пункту 36.1 статті 36, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді додаткового блага на суму 3065743,39 грн, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 551 833,81 грн;

- пункту 36.1 статті 36, підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпунктів 1.2, 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, а саме: заниження за звітний (податковий) 2023 рік оподатковуваний дохід, отриманий у вигляді додаткового блага на суму 3065743,39 грн, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з військового збору за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 на суму 45986,15 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, 08.08.2025 року позивач подала контролюючому органу письмові заперечення, за результатом розгляду яких податковий орган у відповіді від 18.08.2025 року №15197/6/24-13-24-04 повідомив про обґрунтованість та законність висновків перевірки.

На підставі акту перевірки від 01.07.2025 року №23328/Ж5/24-13-24-04-06/2463614049 Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області 25.08.2025 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №00000/26529/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 689792 грн 26 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями – 551833,81 грн та за штрафними санкціями – 137958,45 грн;

- №00000/26526/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено ОСОБА_1 суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 57482 грн 69 коп., з яких: за податковими зобов`язаннями - 45986,15 грн та за штрафними санкціями – 11496,54 грн;

- №00000/26530/Ж10/24-13-24-04, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.

Поряд з цим судами встановлено, що 01.10.2007 року між АТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», та ОСОБА_1 було укладено Договір відновлювальної кредитної лінії №58 з наступними змінами та доповненнями, за умовами якого остання отримала в кредит 117000,00 дол. США, строком до травня 25.09.2012 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором між банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 02.10.2007 року укладено Іпотечний договір №58 від 02.10.2007 року, відповідно до якого в іпотеку було передано нежитлові приміщення площею 215,10 кв.м., що знаходились за адресою: АДРЕСА_1 .

Умовами іпотечного договору позивачем надано банку право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом переходу до останнього права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання за кредитним договором, в тому числі в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку».

АТ «Укрсоцбанк» направив ОСОБА_1 . Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 15.09.2017 року №85483.

У вказаному повідомленні, окрім розміру заборгованості та вимоги погасити її протягом 30 днів, зазначено про те, що у випадку задоволення вимог іпотекодержателя в порядку, передбаченому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», ОСОБА_1 буде прощено (анульовано) залишок непогашеної заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим вона буде зобов`язана сплатити 18% податку на доходи фізичних осіб та 1,5% військового збору з доходу у вигляді основної суми боргу, анульованого кредитором.

Згідно з наявними у справі матеріалами Повідомлення від 15.09.2017 року №85483 було направлено АТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_1 на адресу її проживання ( АДРЕСА_2 ) рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, яке отримано адресатом 25.09.2017 року.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку» банк 13.05.2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.05.2019, номер витягу: 166899185, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1830915973101.

Листом від 05.07.2019 року №1076-04.3.-б/б АТ «Укрсоцбанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що зі сторони АТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 претензій щодо виконання зобов`язань за кредитним договором №58 від 01.10.2007 року не має у зв`язку з тим, що банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Указані обставини не заперечувалися позивачем у ході судового розгляду справи.

Водночас у матеріалах справи наявна надана суду до пояснень АТ “Сенс банк” Довідка про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу від 24.09.2019 року №398, видана АТ «Укрсоцбанк» й адресована ОСОБА_1 .

У цій довідці повідомлено про факт звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та зазначено, що згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість предмета іпотеки визначена на рівні 2170000,00 грн, в результаті чого залишок заборгованості за кредитним договором станом на 13.05.2019 року склав 15756271,34 грн, який у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки позичальнику прощено (анульовано). Також зазначено, що у відповідності до вимог Податкового кодексу України до складу річного доходу ОСОБА_1 за 2019 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу в розмірі 3065743,39 гривень. Отриманий нею дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5 %, які вона, відповідно до вимог чинного законодавства, самостійно повинна сплатити до Державного бюджету України.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, у зв`язку з чим встановив підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України колегія суддів переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – ПК України).

Положеннями підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додаткові блага – це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

При цьому, відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Таким чином, визначальною ознакою доходу платника податку, як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1. статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім, зокрема, відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання.

Підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо, крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу, у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Відповідно до підпункту 168.2.1. пункту 168.2. статті 168 ПК України платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються інші доходи, які згідно з цим Кодексом не включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 ПК України).

Крім того, частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов`язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Спір у цій справі виник у зв`язку з прийняттям Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкових повідомлень-рішень від 25.08.2025, якими позивачу визначено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб і військового збору у зв`язку з отриманням, за висновком контролюючого органу, додаткового блага у вигляді прощеної основної суми кредитної заборгованості, а також застосовано штраф за неподання податкової декларації за 2019 рік.

Підставою для визначення податкових зобов`язань слугували відомості Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про відображення АТ "Укрсоцбанк" доходу позивача за ознакою «126» у сумі 3 065 743,39 грн.

Водночас, як правильно встановив суд першої інстанції, самі по собі відомості про відображення банком відповідної суми як доходу платника податків не є достатніми для висновку про виникнення в останнього обов`язку задекларувати такий дохід і сплатити з нього податки. Для цього контролюючий орган мав установити обставини прощення саме основної суми боргу та дотримання кредитором передбаченого законом порядку повідомлення боржника про таке прощення.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України обов`язок платника податків самостійно сплатити податок із суми прощеного кредитором боргу пов`язаний, зокрема, з повідомленням кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу та включення відповідної суми до податкового розрахунку. Таке повідомлення має здійснюватися одним із передбачених законом способів: шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, укладення відповідного договору або надання повідомлення боржнику під підпис особисто.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про належне повідомлення позивача про прощення боргу колегія суддів виходить з наступного.

Апелянт посилається на те, що АТ "Укрсоцбанк" направило позивачу довідку від 24.09.2019 №398 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, а направлення підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень від 24.09.2019 №591 та фіскальним чеком АТ "Укрпошта" від 25.09.2019.

Колегія суддів зазначає, що наведені докази підтверджують оформлення згрупованого поштового відправлення, але самі по собі не дають можливості достовірно встановити, що саме довідку №398 з конкретним змістом було направлено позивачу у визначений законом спосіб.

Посилання апелянта на положення кредитного договору щодо способів направлення повідомлень також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки визначення договором допустимих способів листування не підтверджує факту належного повідомлення позивача саме про прощення боргу в порядку, передбаченому податковим законодавством, зокрема рекомендованим повідомлення з відміткою про вручення.

При цьому предметом доказування є не лише факт направлення певної кореспонденції між банком і позивачем, а й дотримання кредитором установленої законом процедури повідомлення про прощення боргу. Тому сам факт наявності поштових документів без належного підтвердження змісту відповідного відправлення не є достатнім для висновку про виконання кредитором такого обов`язку.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи третьої особи, що пунктом 7.2 кредитного договору визначено порядок направлення та момент отримання повідомлень сторонами, а список згрупованих поштових відправлень і фіскальний чек підтверджують направлення позивачу довідки про прощення боргу. На думку третьої особи, оскільки спірні правовідносини виникли з кредитного договору, застосуванню підлягають його умови щодо повідомлення боржника.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 1 Цивільного кодексу України До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, положення цивільного законодавства та умови укладеного сторонами кредитного договору, які регулюють порядок договірного листування, не можуть підміняти спеціальні вимоги податкового законодавства щодо способу та порядку повідомлення платника податків про прощення (анулювання) боргу.

Встановлений податковим законодавством обов`язок декларування прощеного боргу, як додаткового блага, передбачає обізнаність суб`єкта декларування щодо відповідних обставин.

У межах здійснення податкового контролю контролюючий орган зобов`язаний установити обставини, які мають значення для визначення податкових зобов`язань платника податків, з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

При цьому підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначено спеціальний порядок повідомлення боржника про прощення (анулювання) боргу, а саме шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, укладення відповідного договору або надання повідомлення боржнику особисто під підпис.

Таким чином, саме дотримання передбачених Податковим кодексом України вимог є визначальним для встановлення належного повідомлення платника податків про прощення боргу та виникнення відповідних податкових наслідків.

Натомість погоджені сторонами умови кредитного договору щодо порядку направлення та визначення дати отримання кореспонденції регулюють їхні договірні відносини й не звільняють кредитора від виконання спеціальних вимог податкового законодавства.

За таких обставин посилання третьої особи на пункт 7.2 кредитного договору та положення цивільного законодавства не спростовують необхідності перевірки дотримання кредитором установленого Податковим кодексом України порядку повідомлення позивача про фактичне прощення боргу.

Водночас самі по собі список згрупованих поштових відправлень та фіскальний чек не є достатніми для висновку про дотримання такого порядку, якщо вони не підтверджують належним чином направлення позивачу відповідного повідомлення про прощення боргу з дотриманням установлених законом вимог.

Отже, доводи третьої особи про пріоритетність умов кредитного договору над спеціальними положеннями податкового законодавства є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Не змінюють наведеного висновку й посилання апелянта на постанови Верховного Суду у справах №810/3116/18 та №820/1864/17 щодо обов`язку платника податків забезпечувати отримання кореспонденції за зареєстрованою адресою. Висновки суду першої інстанції ґрунтуються не на самому лише твердженні позивача про неотримання листа, а на відсутності достатніх доказів дотримання кредитором установленого законом порядку повідомлення про прощення боргу. Отже, наведені апелянтом судові рішення не спростовують установлених у цій справі обставин.

Апелянт також зазначає, що банк раніше направив позивачу повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та можливе анулювання залишку заборгованості за кредитним договором, а факт вручення підтверджується поштовим повідомленням із відміткою про вручення за довіреністю.

Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції, зміст цього документа свідчить про інформування позивача щодо наміру банку в майбутньому здійснити позасудове врегулювання шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та можливого подальшого прощення залишку заборгованості.

Зазначене повідомлення не містить конкретної суми боргу, яка підлягала анулюванню, та не підтверджує факту прощення боргу на відповідну дату. Крім того, воно датоване 15.09.2017, тоді як звернення стягнення на предмет іпотеки відбулося 13.05.2019.

За таких обставин повідомлення від 15.09.2017 №85483 не може вважатися належним повідомленням про фактично здійснене прощення конкретної суми боргу в розумінні підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Отже, сам факт отримання позивачем повідомлення про можливе майбутнє анулювання заборгованості не доводить дотримання банком установленої процедури повідомлення про фактичне прощення боргу.

Апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про необхідність з`ясування обставин повідомлення позивача та зазначає, що податковий орган мав право використовувати відомості інформаційних баз, а необхідність направлення запиту до банку під час перевірки була відсутня.

Однак наявність у контролюючого органу повноважень використовувати податкову інформацію не звільняє його від обов`язку перевірити достатність такої інформації для висновків про порушення платником податків вимог законодавства.

Дослідивши обставини та матеріали справи, колегія суддів встановила, що податковий орган володів інформацією про відображення банком доходу позивача, однак під час перевірки не з`ясував належним чином обставин прощення боргу та повідомлення про нього. При цьому сам факт відображення банком певної суми в податковому розрахунку не усуває необхідності встановити обставини, з якими закон пов`язує виникнення в позивача податкового обов`язку.

Крім того, запит до АТ "Сенс Банк" щодо відповідних обставин було направлено контролюючим органом лише 04.11.2025, тобто вже після проведення перевірки та прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. У відповіді від 28.05.2026 банк повідомив про банківську таємницю та необхідність отримання письмового запиту власника інформації або судового рішення.

Отже, наведені апелянтом обставини не спростовують того, що під час проведення перевірки контролюючий орган не встановив усіх істотних обставин, необхідних для висновку про наявність у позивача оподатковуваного доходу та обов`язку подати декларацію.

Так само не спростовують висновків суду першої інстанції доводи апелянта про те, що довідка про прощення боргу датована 24.09.2019, тоді як відповідна сума доходу була відображена банком у податковому розрахунку за ІІ квартал 2019 року. Навпаки, ця обставина потребувала належного з`ясування під час перевірки, оскільки має значення для встановлення дотримання кредитором установленого законом порядку повідомлення боржника.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач також обґрунтовано звертає увагу на те, що кредитна заборгованість була забезпечена іпотекою, а банк скористався правом на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нерухоме майно.

Водночас вирішальним є те, що контролюючий орган не довів належними доказами дотримання передбаченої підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України процедури повідомлення позивача про прощення боргу. Тому висновок про виникнення в позивача обов`язку задекларувати відповідну суму доходу та сплатити з неї податки є передчасним.

Оскільки контролюючий орган не довів наявності достатніх правових підстав для включення спірної суми до оподатковуваного доходу позивача та виникнення в неї обов`язку подати податкову декларацію за 2019 рік, визначення податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, а також застосування штрафу за неподання декларації не можуть вважатися правомірними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 25.08.2025 №00000/26529/Ж10/24-13-24-04, №00000/26526/Ж10/24-13-24-04 та №00000/26530/Ж10/24-13-24-04.

В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 22 жовтня 2026 року.

ГоловуючийСапальова Т.В.

СуддіКапустинський М.М. Шидловський В.Б.