Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №240/13911/25
Суддя: Драчук Т. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/13911/25
Головуючий у 1-й інстанції:Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
23 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
в травні 2025 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо непроведення ОСОБА_1 індексації пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірах 1,11 (у 2020), 1,11 (у 2021), 1,14 (у 2022), 1,197 (у 2023), 1,0796 (у 2024) та з 01.03.2025 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,115 (у 2025).
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 індексацію (перерахунок) пенсії: з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11 (за 2020 рік), 1,11 (за 2021 рік), 1,14 (за 2022 рік), 1,197 (за 2023 рік), 1,0796 (за 2024 рік) та провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 та з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 (за 2025 рік) провести перерахунок з 01.03.2025.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
25.08.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з заявою, поданою в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій просила визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення з 01.03.2025 індексації її пенсії з застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, а саме: "здійснити ОСОБА_1 індексацію (перерахунок) пенсії: з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11 (за 2020 рік), 1,11 (за 2021 рік), 1,14 (за 2022 рік), 1,197 (за 2023 рік), 1,0796 (за 2024 рік) та провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 та з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 (за 2025 рік) провести перерахунок з 01.03.2025".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.26 в адміністративній справі № 240/13911/25 за її позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнати протиправними дії, залишено без задоволення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що відмовляючи в задоволенні заяви з міркувань "передчасності" та "не звернення до органів ДВС", суд першої інстанції не врахував, що предметом заяви є саме протиправні дії ПФУ, вчинені під виглядом виконання рішення суду (незастосування належних коефіцієнтів індексації), аналіз та оцінку яким орган ДВС дати не наділений повноваженнями.
Також, суд першої інстанції не врахував висновки, викладені в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі № 240/9450/26, згідно яких «...обчислення суми заборгованості є стадією виконання судового рішення... і оцінка правомірності вчинення таких дій на виконання рішення суду може бути надана судом лише за результатами розгляду заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України».
Крім того, апелянт вважає, що суд прешої інстанції зобов`язаний перевірити наведений позивачем розрахунок боргу і порівняти його з розпорядженням пенсійного органу. Наданий позивачем деталізований розрахунок є письмовим доказом розміру невиконання рішення суду. Відповідач контррозрахунку не надав, а отже, факт протиправного розрахунку та наявність боргу підтверджуються матеріалами справи в порядку ст. 383 КАС України.
Апелянт також вважає помилковим висновок суду прешої інстанції щодо наявності нового спору, оскільки оскаржувані дії відповідача вчинені не в загальному порядку адміністративної процедури, а безпосередньо під час та на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/13911/25.
Також, апелянт вважає, що жодних документів, які б підтверджували наведений розрахунковий ланцюжок, - тобто які б наочно демонстрували, яким був би обчислений, без урахування мінімальної гарантії, розмір пенсії позивачки на кожну зі спірних дат після застосування кожного з шести коефіцієнтів і чому цей обчислений розмір залишався нижчим за відповідний гарантований мінімум, - боржник виконавцю не надав, а виконавець від боржника не витребувала.
Наданий боржником та покладений в основу оскаржуваної постанови документ обмежується твердженням про застосування коефіцієнтів і висновком про незмінність суми пенсії, без розкриття проміжних величин, які єдино й могли б підтвердити або спростувати наведене вище альтернативне пояснення. За таких обставин у розпорядженні виконавця на момент ухвалення оскаржуваної постанови не було ні власного розрахунку, ні придатного до перевірки розрахунку боржника, який давав би змогу відрізнити ситуацію добросовісного поглинання індексації державною гарантією від ситуації формального, суто "паперового" застосування коефіцієнтів без реального впливу на нараховану суму.
З огляду на викладене, апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу на продовження розгляду.
Враховуючи положення ст. 311, 312 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу суду - змінити, виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, до якого позивачка може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Суд першої інстанції встановив, що відомості про те, що позивач вичерпала всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду матеріали справи не містяться, що свідчить про передчасність поданої заяви.
Відтак, суд дійшов висновку, що при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку.
Отже, крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з заявою в порядку ст.383 КАС України, однак перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
При цьому, суд першої інстанції вказав, що за змістом заяви поданої у порядку ст.383 КАС України, позивач не погоджується із здійсненим перерахунком на виконання рішення суду ухваленого у даній справі, що свідчить лише про наявність нового спору, який не підлягав розгляду у мажах даної справи, а не про наявність підстав для задоволення заяви, яка підлягає розгляду.
Таким чином, подану в даній справі заяву в порядку статті 383 КАС України слід залишити без задоволення.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з частиною 2 статті 372 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Колегія суддів наголошує, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення залишалося без виконання на шкоду одній зі сторін. Держава в особі Пенсійного фонду України не може посилатися на відсутність коштів чи власне тлумачення доцільності виплат як на підставу для невиконання рішення, що набрало законної сили.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який послідовно зазначає, що право на суд, гарантоване статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне й обов`язкове судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін; виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як складова частина «судового розгляду» у розумінні цієї статті. Європейський суд з прав людини також наголошує, що саме на державу покладається обов`язок забезпечити виконання остаточних рішень, постановлених проти її органів, а посилання на об`єктивну неможливість їх виконання може бути прийнятним лише у виняткових випадках, за наявності справді нездоланних фактичних або юридичних перешкод (див. рішення у справі Martynyuk v. Ukraine, заява №82673/17, пункти 31- 32).
Положенням частини першої статті 383 КАС України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Частиною четвертою статті 383 КАС України передбачено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно з частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Так, згідно з матеріалами справи, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 у справі №240/13911/25) (залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2026) зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 індексацію (перерахунок) пенсії: з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,11 (за 2020 рік), 1,11 (за 2021 рік), 1,14 (за 2022 рік), 1,197 (за 2023 рік), 1,0796 (за 2024 рік) та провести перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2025 та з урахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,115 (за 2025 рік) провести перерахунок з 01.03.2025.
Тобто, предметом спору в межах справи №240/13911/25 (в межах задоволених вимог) було саме застосування коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
В даному випадку, як вбачається з розрахунку заробітку, пенсійним органом застосовано з 01.01.2025 коефіцієнти збільшення показника середньої ЗП 1.17 * 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197 * 1.0796 та встановлено даний показник 2,123702 та з 01.03.2025 коефіцієнти збільшення показника середньої ЗП 1.17 * 1.11 * 1.11 * 1.14 * 1.197 * 1.0796 * 1.115 та встановлено даний показник в розмірі 2,367928.
Середній заробіток за попередні три роки (2014-2016) визначено в розмірі 3764,40 та встановлено індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії (визначається в залежності від отримуваної заробітної плати по співвідношенню до середньої заробітної плати по Україні) в розмірі 0,78123.
Зі змісту листа пенсійного органу від 29.05.2026, наданого в межах виконавчого провадження, судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами здійсненого на виконання рішення суду перерахунку, місячний розмір пенсії ОСОБА_1 при загальному стажі роботи 39 років 10 місяців 26 днів та заробітній платі, склав:
- з 01.01.2025: 2 980,00 грн, з яких:
2 487,78 грн - основний розмір пенсії, обчислений із показника середньої заробітної плати 7 994,47 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796), з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітку 0,78123 та коефіцієнта страхового стажу 0,39833;
212,49 грн - доплата за 9 років понаднормового страхового стажу.
Загальний розмір пенсії до застосування коефіцієнта 90 % становить 2 700,27 грн. З урахуванням застосування 90 % від загального розміру пенсії 2700,27 грн, розмір пенсії по інвалідності становить 2 430,24 грн (2 700,27 х 90%).
До зазначеної суми додано 549,76 грн - доплату особам, яким не виповнилося 70 років.
Відтак, загальний розмір пенсійної виплати позивача з 01.01.2025 становить 2 980,00 грн.
- з 01.03.2025 - 3323,00 грн: 2773,87 грн. - основний розмір пенсії, обчислений із показника середньої заробітної плати 8913,83 (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115) з урахуванням індивідуального коефіцієнта заробітку 0,78123 та коефіцієнта страхового стажу 0,39833;
212,49 грн доплата за 9 років понаднормового стажу,
Загальний розмір пенсії до застосування коефіцієнта 90 % становить 2986,36 грн. З урахуванням застосування 90 % від загального розміру пенсії 2986,36 грн, розмір пенсії по інвалідності становить 2 687,72 грн (2986,36 х 90%).
До зазначеної суми додано 635,28 грн - доплату особам, яким не виповнилося 70 років.
Відтак, загальний розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2025 становить 3323,00 грн.
Тобто, як встановлено з розрахунку пенсійного органу, під час перерахунку пенсії позивача застосовано коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, визначені резолютивною частиною судового рішення від 12.01.2026 у справі №240/13911/25, з послідовним урахуванням попередніх збільшень. При цьому показник середньої заробітної плати становив 7 994,47 грн з 01.01.2025 та 8 913,83 грн з 01.03.2025.
Колегія суддів не погоджується із наведеним в апеляційній скарзі розрахунком, який на думку позивача мав би провести пенсійний орган на виконання судового рішення, оскільки апелянт помилково вважає, що 90% бази обчислення пенсії по інвалідності має обраховуватись з показника середньої заробітної плати без врахування у розрахунках індивідуального коефіцієнту заробітку та коефіцієнту страхового стажу, а також інших складових розрахунків, наведених судом вище.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що наведений апелянтом розрахунок сам по собі не спростовує факту застосування відповідачем визначених судовим рішенням коефіцієнтів і не підтверджує невиконання покладеного на пенсійний орган обов`язку, оскільки ґрунтується на власному способі визначення позивачем належної до виплати суми.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України, проте, з мотивів, наведених у цій постанові.
У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів при прийнятті даного судового рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в п. 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", заява №303-A, п. 29)
Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є зокрема неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни мотивувальної частини ухвалу суду першої інстанції з урахуванням висновків, викладених в постанові суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України змінити в її мотивувальній частині, виклавши її в редакції, наведеній у цій постанові.
В іншій частині ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
ГоловуючийДрачук Т. О.
СуддіПолотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua