Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №600/1004/25-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1004/25-а

Головуючий у 1-й інстанції: Боднарюк О.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

23 жовтня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання щодо вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2025 (залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026) адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо обмеження з 01 березня 2025 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25 лютого 2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25 лютого 2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у справі № 600/1004/25-а, залишеного без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2026 та зобов`язанням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у встановлений судом строк подати звіт про повне виконання рішення суду із документальним підтвердженням здійснення з 01.03.2025 перерахунку та фактичної виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром відповідно до резолютивної частини судового рішення, з урахуванням виплачених сум, а також інформацією про стан погашення заборгованості, що виникла на виконання цього рішення.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 01.09.2026 задоволено заяву ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області подати безпосередньо до Чернівецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня отримання цієї ухвали, звіт про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №600/1004/25-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

На виконання вимог ухвали суду представником ГУ ПФ України у Чернівецькій області подано до суду звіт про виконання рішення суду. В обґрунтування якого зазначається про те, що на виконання рішення суду в даній позивачеві проведено перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром. За результатами перерахунку визначено заборгованість, яку частково виплачено.

Відповідач зазначив, що сума заборгованості обліковується в Реєстрі судових рішень та підлягає виплаті за рахунок коштів державного бюджету в межах відповідних бюджетних призначень. При цьому, Головне управління послалося на положення бюджетного законодавства та нормативно-правові акти, якими визначено порядок фінансування видатків на виконання судових рішень щодо пенсійних виплат, наголосивши, що територіальний орган Пенсійного фонду не має самостійних фінансових повноважень щодо виділення таких коштів.

Також відповідач повідомив, що звернувся до Пенсійного фонду України з листом щодо виділення коштів для виконання судових рішень, у тому числі рішення у даній справі. Посилаючись на положення статті 19 Конституції України, Бюджетного кодексу України, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також практику Верховного Суду та Сьомого апеляційного адміністративного суду, відповідач вказав, що відсутність бюджетного фінансування є обставиною, яка, на його думку, об`єктивно унеможливлює виплату нарахованої заборгованості, а тому не свідчить про протиправне невиконання судового рішення.

Головне управління вважає, що судове рішення ним виконано в частині проведення перерахунку пенсії, а виплата донарахованої суми здійснюватиметься у встановленому законодавством порядку після надходження відповідного фінансування. У зв`язку з цим відповідач просив врахувати наведені обставини та вважав відсутніми підстави для висновку про протиправність його дій чи бездіяльності щодо виконання судового рішення.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 24.09.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про виконання судового рішення у справі №600/1004/25-а.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, в якій продовжити судовий контроль за виконанням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №600/1004/25-а та встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З урахуванням вказаного, незначної складності справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у справі, судом встановлено, що відповідачем було здійснено відповідний перерахунок пенсії позивача. Тобто, рішення в частині перерахунку раніше призначеної пенсії виконано.

Щодо виплати нарахованих сум, судом першої інстанції встановлено, що рішення суду в частині виплати позивачу нарахованих коштів залишається невиконаним.

При цьому, обставини, на які посилається Пенсійний фонд у звіті, є загальновідомими та у своїй сукупності свідчать, що невиплата в повному обсязі перерахованої пенсії не зумовлена недбалістю управління чи неналежним виконанням своїх обов`язків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що вже перераховані суми пенсії не виплачені позивачу у зв`язку з відсутністю бюджетного асигнування.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправної бездіяльності під час виконання рішення у справі, а його керівник вчинив достатніх і вичерпних дій, спрямованих на виконання судового рішення та встановлення бюджетних асигнувань, що виключає можливість застосування до нього негативних наслідків, встановлених ст. 382 КАС України.

Крім того, як вбачається з поданого звіту, відповідач на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до визначеного судом способу виконання рішення, за результатами якого нараховано заборгованість. Частину зазначеної суми фактично виплачено, а решта суми обліковується як заборгованість та включена до відповідного обліку Пенсійного фонду України.

Отже, відповідачем вчинено дії, безпосередньо спрямовані на виконання судового рішення, а саме проведено перерахунок пенсії та визначено належну до виплати суму заборгованості. Невиплата залишку заборгованості зумовлена не бездіяльністю відповідача щодо проведення перерахунку, а відсутністю необхідного бюджетного фінансування, джерело та порядок виділення якого не перебувають у повноваженнях Головного управління.

Сам по собі факт наявності невиплаченої суми не може бути ототожнений з протиправною бездіяльністю відповідача та не є достатньою підставою для відмови у прийнятті звіту. При вирішенні питання про прийняття звіту суд має оцінити причини невиконання рішення в повному обсязі та вжиті відповідачем заходи для його виконання.

Посилання позивача на те, що відповідач не довів застосування механізму, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2026 року №1046, саме по собі не спростовує обставин, наведених у звіті. Зі звіту вбачається, що заборгованість позивача обліковується в Реєстрі судових рішень, а відповідач звернувся до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виконання судового рішення. Таким чином, відповідачем вчинялися передбачені законодавством організаційні дії, спрямовані на забезпечення фінансування відповідної виплати.

При цьому Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області не є розпорядником коштів державного бюджету в частині визначення обсягів фінансування таких виплат та не має можливості самостійно визначати строки виділення бюджетних асигнувань. Тому вимога про негайну виплату всієї суми заборгованості не може бути реалізована відповідачем виключно шляхом прийняття ним управлінського рішення.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що доводи позивача про бездіяльність відповідача та недостатність вжитих ним заходів не знайшли належного підтвердження. Наявність залишку невиплаченої заборгованості за встановлених у цій справі обставин обумовлена об`єктивною відсутністю відповідного бюджетного фінансування, а не ухиленням відповідача від виконання судового рішення.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем вжито необхідних заходів у межах наданих йому повноважень для виконання судового рішення, а наведені позивачем доводи не дають підстав для відмови у прийнятті звіту, встановлення нового строку звітування чи зміни способу і порядку виконання судового рішення.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Згідно частин 2, 3 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи.

Аналогічні положення містяться в ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.

Вимоги до змісту та форми такого звіту визначені у нормах ч. 2 та 3 ст. 382-2 КАС України.

Згідно з ч.1-4 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.

Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

При цьому за змістом норм ч. 5 цієї ж статті Кодексу передбачено, що суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги в контексті встановлених судом першої інстанції обставин та відповідних висновків, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2025 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року перерахунок пенсії без обмеження її максимальним розміром в десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність за результатами індексації, проведеної на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 209 від 25 лютого 2025 року "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році" та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення суду відповідачем проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням покладених судом зобов`язань. Сума боргу склала 124022,67 грн. В рахунок погашення заборгованості по вищезазначеному судовому рішенню додатковими відомостями проведено виплати на суму 936,00 грн. Станом на 09.09.2026 в підсистемі ПВП ДКГ в блоці «Перелік боргів по постанові №821» обліковується залишок боргу на суму 123086,67 грн.

Додатково повідомлено, що дане судове рішення обліковується в Реєстрі судових рішень.

Також, відповідачем надано розрахунок заборгованості по пенсійним виплатам позивача та лист щодо виділення коштів надісланий до ПФ України.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що матеріали вказаного звіту не містять інформацію щодо реального надсилання листів, отримання відповідей на них, надсилання заявок-розрахунків, інформації щодо стану рахунків в межах КЕКВ.

19.08.2026 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)», якою визначив правила фінансування пенсійних виплат, нарахованих/перерахованих за рішенням судів.

Застосування особливого порядку використання коштів державного бюджету та бюджету Пенсійного фонду України на цю мету визначено пунктом 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», яким, зокрема, встановлено, що починаючи з 1 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, незважаючи на перерахунок пенсії, здійснений відповідачем з метою виконання рішення суду у цій справі та обчислення пенсії у новому розмірі, незважаючи на втрату чинності з 08.06.2026 Постанови № 821, у порушення вимог статей 14, 370 КАС України та усупереч вимогам частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу здійснено виплату пенсії в розмірі меншому ніж визначене у рішенні відповідача на виконання рішення суду, різниця невиплаченої пенсії включена у заборгованість внаслідок відсутності бюджетних коштів та порядку їх використання.

Тобто, фактично навіть з червня 2026 року позивачу виплачується пенсії в меншому розмірі ніж встановлено рішенням суду. Тобто, фактично наявний факт неповного виконання рішення суду.

Щодо посилання на постанову КМ України №821, колегія суддів зазначає, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року) постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» (далі – Постанова № 821) визнана протиправною та нечинною.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що «право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Виконання рішення є складовою частиною «судового розгляду» з точки зору статті 6 Конвенції» (наприклад, рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року).

У рішенні у справі «Трихліб проти України» (рішення від 20 вересня 2005 року, заява № 58312/00) Європейський суд вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції покладає на Договірні Сторони обов`язок організувати правову систему таким чином, щоб їх повноваження відповідали її вимогам. Право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення, призупинення виконання судового рішення може бути виправдане, тільки якщо це є необхідністю для задоволення суспільних потреб або вирішення проблем громадського характеру.

Про важливість забезпечення гарантованого права особи на судовий захист в частині виконання судового рішення також зазначається у Висновку Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) №13 (2010) щодо ролі суддів у виконанні судових рішень, а саме, що ефективне виконання обов`язкового судового рішення є фундаментальним елементом принципу верховенства права. При цьому наголошується, що незалежність судової влади і право на справедливий судовий розгляд є даремними, якщо рішення не виконується.

Отже рішення по цій справі відповідачем в повному обсязі не виконано, належних та достатніх доказів щодо його виконання відповідачем не надано.

Викладене є безумовною підставою для встановлення нового строку для подання звіту в частині виплати заборгованості, навіть в разі прийняття звіту про виконання рішення суду, що прямо передбачено ст.382-3 КАС України.

За приписами ч.3 ст.382-1 КАС України, встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

З урахуванням того, що рішення суду по цій справі не виконано у зв`язку із відсутністю бюджетних коштів, колегія суддів вважає за можливе встановити пенсійному органу новий строк для подання звіту про виконання рішення суду по цій справі в частині виплати перерахованої пенсії за минулий період строком 30 днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суд першої інстанції на викладене уваги не звернув, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про прийняття звіту без встановлення нового строку для повного виконання рішення суду по цій справі.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, та задоволення заяви про встановлення судового контролю.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до змісту ст. 382 КАС України, звіт щодо виконання судового рішення повинен бути поданий до суду, який його ухвалив, в даному випадку до Чернівецького окружного адміністративного суду, що також забезпечить виконання судом вимог щодо контролю за поданням такого звіту, без направлення справи до апеляційної інстанції.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення апеляційної скарги позивача з прийняттям звіту відповідача та наданням нового строку для подання звіту в частині виплати заборгованості на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.10.2025 (з урахуванням доводів апелянта та в межах ч.1 ст.308 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2026 року скасувати.

Постановити нове судове рішення, яким прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №600/1004/25-а.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернівецькій області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду по цій справі у повному обсязі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області протягом 30 днів з дати отримання цієї постанови, подати до Чернівецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі №600/1004/25-а в частині виплати пенсії.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

ГоловуючийДрачук Т. О.

СуддіСмілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.