Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №240/14637/24
Суддя: Драчук Т. О.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 240/14637/24
Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
23 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про изнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
в серпні 2024 року позивач, - ОСОБА_1 , звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати, пенсії по інвалідності в розмірі десяти мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР.
Також, позивач просив зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком за період з 01.07.2024.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 (залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.01.2025) адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок основної пенсії ОСОБА_1 за період з 01.07.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком.
25.02.2025 Житомирським окружним адміністративним судом видано представнику позивача виконавчий лист у справі №240/14637/24.
В подальшому до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни Сладь про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 08.09.2026 заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни Сладь про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №240/13707/24, - залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків шляхом подання до суду: - документу про сплату судового збору за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення в сумі 998,40 грн.
10.09.2026 від заявника до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 08.09.2026, в обґрунтування якої заявник зазначає, що обов`язок зі сплати судового збору за подання заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення у цій справі відсутній.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 16.09.2026 заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тетяни Сладь про зміну способу і порядку виконання судового рішення повернуто заявнику.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.1, 2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи вказані положення процесуального закону, справу належить розглядати у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції зазначив, що пунктом 6 частини третьої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення справляється судовий збір в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктом 2 частини 2 статті 3 Закону №3674-VI передбачено, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
Вирішуючи дану колізію, суд виходить з того, що пункт 6 частини 3 статті 4 Закону №3674-VI є спеціальною нормою, яка регулює сплату судового збору при зверненні саме до адміністративних судів.
Як наслідок, правила пункту 2 частини 2 статті 3 Закону №3674-VI у такому разі вважаються загальними. Це підтверджується відсутністю у наведеному в статті 4 цього Закону переліку ставок судового збору окремих ставок збору за подання до місцевих загальних судів та господарських судів заяв про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
Відтак, до спірних правовідносин слід застосовувати норму, якою передбачена сплата судового збору.
Разом з цим, суд першої інстанції вважає посилання заявника на постанову КАС ВС від 25.02.2026 у справі №240/7108/21 необґрунтованим, оскільки у зазначеній справі Верховний Суд аналізував питання звільнення від судового збору крізь призму стадії "виконання судового рішення" загалом, усуваючи неоднозначність щодо апеляційного оскарження. Натомість, для подання первинної заяви до суду першої інстанції законодавець передбачив пряму та однозначну процесуальну вимогу, закріплену у п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір». Дана норма є спеціальною відносно положень ст. 3 цього ж Закону, оскільки конкретно визначає об`єкт справляння збору - заяву про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення - та встановлює фіксований розмір ставки за її подання.
Відтак, доводи заявника, що судовий збір не справляється за подання заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, суд першої інстанції відхилив як необґрунтовані.
Заявник судовий збір не сплатив та не усунув недоліки заяви на виконання ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 08.09.2026.
З урахуванням наведено, суд першої інстанції дійшов висновку, що заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення необхідно повернути заявнику.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
У постанові Верховного Суду від 28.10.2025 у справі №380/7706/22 зазначено, що прийняттям Закону №4094-IX Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Верховний Суд дійшов висновку, що застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з Головного управління нарахованої суми є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження.
Разом з цим, ст.378 КАС України не передбачає окремих вимог до поданої заяви про зміну способу і порядку виконання рішення.
Проте, такі вимоги передбачені ст.167 КАС України, а саме ч.1 ст.167 КАС України передбачає загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення
Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити:
1) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає заяву чи клопотання або заперечення проти них, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
2) найменування суду, до якого вона подається;
3) номер справи, прізвище та ініціали судді (суддів), якщо заява (клопотання, заперечення) подається після постановлення ухвали про відкриття провадження у справі;
4) зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника;
5) підстави заяви (клопотання, заперечення);
6) перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення);
7) інші відомості, які вимагаються цим Кодексом.
Вимога вказати в заяві по суті справи, скарзі, заяві, клопотанні або запереченні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Іноземна юридична особа подає документ, що є доказом її правосуб`єктності за відповідним законом іноземної держави (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).
Проте, судом першої інстанції в межах даних відносин (заяви про зміну способу або порядку виконання рішення) застосовано виключно вимоги ст.169 КАС України, що колегія суддів вважає окремим порушенням, яке є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Разом з цим, в частині питання щодо сплати судового збору за подання заяви про зміну способу або порядку виконання рішення (в межах ст.378 КАС України), колегія суддів зазначає, що порядок сплати судового збору регулюється Законом України "Про судовий збір".
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання, зокрема, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
Разом з тим, підпункт 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлює, що за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову, заяви про видачу виконавчого документа на підставі рішення іноземного суду, заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення визначено ставку судового збору в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу, ст. 4 Закону України "Про судовий збір" не встановлює судовий збір за подання до загального чи господарського суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення.
Отже, положення ст. 4 Закону «Про судовий збір» є спеціальними у частині визначення ставок збору саме за подання до адміністративного суду заяв, передбачених зокрема ст. 378 КАС України.
Крім того, висновок щодо застосування положень Закону №3674-VI за звернення до адміністративного суду із заявою у порядку ст. 378 КАС України сформований в постанові Верховного Суду від 09 березня 2026 року у справі № 140/4276/22.
Враховуючи вищенаведену позицію Верховного Суду, яка є застосованою до правовідносин у цій справі, а також те, що законодавець передбачив пряму та однозначну процесуальну вимогу, закріплену у п. 6 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», яка є спеціальною відносно положень ст. 3 цього ж Закону, оскільки конкретно визначає об`єкт справляння збору - заяву про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення - та встановлює фіксований розмір ставки за її подання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за звернення до адміністративного суду з заявою про зміну чи встановлення способу, порядку або строку виконання судового рішення передбачено сплату судового збору.
Щодо посилання апелянта на правові позиції Верховного Суду в межах справи №140/8660/20 та №240/7108/21, колегія суддів зауважує, що в межах даних справ Верховний Суд надавав оцінку сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на підставі підпункту 5 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-V, щодо сплати судового збору за апеляційний перегляд ухвали в адміністративній юрисдикції, а не в частині підпункту 6 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-V. Тобто, дані правовідносини не є релевантними, оскільки одні стосуються сплати судового збору за подання заяви про зміну способу або порядку виконання рішення (в межах адміністративного судочинства), а інші сплати судового збору за оскарження ухвали суду першої інстанції.
Проте, як вже вище вказав суд, судом першої інстанції в межах даних відносин (заяви про зміну способу або порядку виконання рішення) застосовано виключно вимоги ст.169 КАС України, що колегія суддів вважає окремим порушенням, яке є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як передбачено ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За правилами п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
З огляду на викладене та враховуючи помилковість прийнятого судом першої інстанції судового рішення в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про изнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії скасувати.
Справу направити до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
ГоловуючийДрачук Т. О.
СуддіСмілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua