Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №640/8159/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/8159/19 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Терези Ю.О., Файдюка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів і картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2019 року № UA100110/2019/000029/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13 лютого 2019 року № UA100110/2019/00244.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час митного оформлення придбаного за кордоном транспортного засобу позивачем було надано документи, які підтверджували ціну його придбання та витрати на транспортування до митної території України.

Натомість митний орган без достатніх правових підстав відмовив у застосуванні основного методу визначення митної вартості - за ціною договору - та визначив митну вартість автомобіля із застосуванням резервного методу.

На думку позивача, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить належного обґрунтування причин невизнання заявленої митної вартості та переходу до другорядного методу її визначення.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 13 лютого 2019 року № UA100110/2019/000029/2 та картку відмови від 13 лютого 2019 року № UA100110/2019/00244.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Київська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

На обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано наявності обґрунтованих сумнівів митного органу щодо достовірності заявленої декларантом митної вартості автомобіля.

Апелянт наголошує, що під час митного оформлення декларантом не було надано повного комплекту документів, необхідних для підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, зокрема витрат на транспортування.

Також митниця посилається на те, що рахунок-фактура на перевезення від 30 січня 2019 року № СФ-0000054 не був наданий під час митного оформлення, а поданий лише під час судового розгляду справи.

Крім того, апелянт вважає правомірним використання довідкової цінової інформації каталогу Schwacke для визначення митної вартості транспортного засобу.

На думку митного органу, суд першої інстанції не надав належної оцінки зазначеним обставинам, а тому дійшов помилкового висновку про протиправність оскаржуваних рішень.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність установлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами, ОСОБА_1 придбав у Японії автомобіль марки Mercedes-Benz, модель SL350, 2003 року виготовлення, ідентифікаційний номер кузова (VIN) НОМЕР_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу від 13 грудня 2018 року № 107849 вартість придбаного транспортного засобу становила 3760 доларів США.

З метою організації перевезення зазначеного автомобіля з Японії до України 20 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Транс Хоуп Груп» укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 03-20.12/18.

Згідно з пунктом 1.1 зазначеного договору експедитор зобов`язався організувати перевезення автомобіля Mercedes-Benz SL350, VIN НОМЕР_1 , 2003 року виготовлення, з Японії, порт відправлення Йокогама, до України, порт прибуття Одеса/Чорноморськ.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору замовник зобов`язувався оплатити рахунки та послуги експедитора за погодженими ставками й розцінками.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що послуги експедитора оплачуються замовником протягом п`яти днів із моменту виставлення рахунку.

Водночас пунктом 3.2 договору визначено, що до вартості експедиторської винагороди не включаються витрати на оплату послуг третіх осіб, залучених до виконання договору.

Факт організації морського перевезення автомобіля підтверджується коносаментом № THG0119011, у якому зазначено транспортний засіб Mercedes-Benz SL350, VIN НОМЕР_1 , контейнер № ECMU9770946, порт навантаження Йокогама та порт призначення Одеса.

Крім того, ТОВ «Транс Хоуп Груп» складено довідку від 28 січня 2019 року № 0128/05, відповідно до якої вартість морського фрахту з перевезення імпортного вантажу у збірному контейнері № ECMU9770946/40'HC із порту Йокогама до порту Одеса становила 11914,28 грн.

У зазначеній довідці також міститься посилання на коносамент № THG0119011 та зазначено, що страхування вантажу компанією не здійснювалося.

12 лютого 2019 року з метою митного оформлення автомобіля декларантом подано митну декларацію № UA100110/2019/118018.

Митну вартість товару заявлено за основним методом - за ціною договору.

У митній декларації зазначено ціну автомобіля в розмірі 3760 доларів США та митну вартість у розмірі 113651,29 грн.

Під час здійснення митного контролю митний орган дійшов висновку про недостатність поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості.

13 лютого 2019 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100110/2019/000029/2, відповідно до якого митну вартість автомобіля визначено із застосуванням резервного методу на підставі довідкової цінової інформації.

Також оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо визначення митної вартості товарів регулюються Митним кодексом України.

Згідно зі статтею 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 52 Митного кодексу України передбачено обов`язок декларанта заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, подавати митному органу достовірні відомості про її визначення, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а також нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням додаткової інформації.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, декларація митної вартості у випадках, визначених цим Кодексом, зовнішньоекономічний договір або документ, який його замінює, рахунок-фактура або рахунок-проформа, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, транспортні документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено право митного органу витребувати додаткові документи в разі, якщо документи, зазначені в частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України встановлено вичерпні підстави, за наявності яких митний орган може відмовити в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості повинно містити обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, а також обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту.

Основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Другорядні методи застосовуються послідовно, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально чи не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Водночас частиною десятою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, якщо вони не включалися до ціни товару.

Згідно зі статтею 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58- 63 цього Кодексу, митна вартість визначається з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

Отже, застосування резервного методу можливе лише за умови належного обґрунтування неможливості використання основного та інших другорядних методів визначення митної вартості.

Як убачається з матеріалів справи, позивач придбав автомобіль Mercedes-Benz SL350, 2003 року виготовлення, за договором купівлі-продажу від 13 грудня 2018 року № 107849.

Вартість автомобіля відповідно до зазначеного договору становила 3760 доларів США.

Зазначена сума була використана декларантом для визначення митної вартості за основним методом.

Колегія суддів зазначає, що ціна договору є вихідним показником для визначення митної вартості товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

При цьому митний орган має право перевіряти достовірність заявленої ціни, однак відмова у її визнанні повинна ґрунтуватися на конкретних обставинах, які свідчать про неповноту або недостовірність відповідних відомостей.

Сам по собі факт відмінності договірної ціни автомобіля від довідкової ринкової вартості не є безумовною підставою для висновку про недостовірність ціни, фактично сплаченої покупцем.

Водночас митний орган повинен довести, що наявні в нього відомості об`єктивно спростовують задекларовану ціну або свідчать про неможливість її перевірки.

У цій справі колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені митним органом обставини не підтверджують належним чином неможливості визначення митної вартості автомобіля за ціною договору.

Одним з основних доводів апеляційної скарги є твердження митного органу про відсутність належних документів на підтвердження витрат на транспортування автомобіля до митної території України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості за умови, що вони не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Водночас Митний кодекс України не встановлює, що транспортні витрати можуть підтверджуватися виключно рахунком-фактурою або актом виконаних робіт.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України підтвердженням таких витрат можуть бути транспортні документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Транс Хоуп Груп» 20 грудня 2018 року укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування.

Зазначений договір безпосередньо стосується організації перевезення автомобіля Mercedes-Benz SL350, VIN НОМЕР_1 , з Японії до України.

Факт перевезення транспортного засобу підтверджується коносаментом № THG0119011.

У цьому коносаменті зазначено ідентифікаційний номер автомобіля, контейнер № ECMU9770946, порт навантаження Йокогама та порт призначення Одеса.

Крім того, у матеріалах справи наявна довідка ТОВ «Транс Хоуп Груп» від 28 січня 2019 року № 0128/05.

Відповідно до зазначеної довідки вартість морського фрахту з перевезення імпортного вантажу у збірному контейнері № ECMU9770946/40'HC із порту Йокогама до порту Одеса становила 11914,28 грн.

У довідці міститься посилання на коносамент № THG0119011.

Отже, зазначені документи мають спільні ідентифікаційні реквізити та стосуються одного й того самого перевезення.

Договір транспортно-експедиторського обслуговування підтверджує правові підстави організації перевезення, коносамент - факт і маршрут транспортування конкретного автомобіля, а довідка від 28 січня 2019 року - числове значення витрат на морський фрахт.

Колегія суддів звертає увагу, що довідка про транспортні витрати складена до подання митної декларації та прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

При цьому саме по собі ненадання окремого рахунка-фактури не може бути безумовною підставою для невизнання митної вартості, якщо відомості про відповідні витрати можуть бути встановлені на підставі інших належних документів.

Водночас визначальним є не формальна назва документа, а можливість перевірити на його підставі відповідну складову митної вартості.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митний орган не обґрунтував належним чином неможливості перевірки транспортних витрат за наявними документами.

В апеляційній скарзі митний орган зазначає, що рахунок-фактура від 30 січня 2019 року № СФ-0000054 був поданий лише під час судового розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що правомірність рішення митного органу повинна оцінюватися з урахуванням обставин та документів, які були наявні або могли бути враховані під час його прийняття.

Подання декларантом додаткових документів під час судового розгляду саме по собі не свідчить про протиправність рішення митного органу на момент його прийняття.

Водночас зазначене не означає, що відсутність окремого документа автоматично виключає можливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Необхідно встановити, чи містили документи, подані під час митного оформлення, достатні відомості для перевірки відповідної складової митної вартості.

У цьому контексті колегія суддів ураховує, що довідка про вартість морського фрахту від 28 січня 2019 року № 0128/05 містить конкретне числове значення транспортних витрат та посилання на коносамент.

Таким чином, ненадання рахунка-фактури від 30 січня 2019 року № СФ-0000054 саме по собі не може вважатися достатнім доказом неможливості визначення митної вартості за основним методом.

Митний орган також посилається на непідтвердження витрат на страхування транспортного засобу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до митної вартості додаються витрати на страхування товарів, якщо вони фактично мали місце та не були включені до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари.

Водночас сама по собі відсутність страхового полісу не свідчить про неповноту заявленої митної вартості, якщо страхування товару не здійснювалося.

У довідці ТОВ «Транс Хоуп Груп» від 28 січня 2019 року № 0128/05 зазначено, що страхування вантажу компанією не проводилося.

Отже, матеріали справи містять пояснення щодо відсутності відповідних витрат у межах послуг зазначеного експедитора.

При цьому митний орган не навів належних доказів того, що витрати на страхування фактично здійснювалися, однак не були включені декларантом до митної вартості.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що сама лише відсутність страхового полісу свідчить про недостовірність заявленої митної вартості.

Як убачається з матеріалів справи, митний орган не визнав заявлену декларантом митну вартість та визначив її із застосуванням резервного методу.

При цьому для визначення скоригованої митної вартості використано довідкову цінову інформацію каталогу Schwacke.

Колегія суддів зазначає, що використання митними органами довідкових джерел цінової інформації не заборонене митним законодавством.

Разом із тим така інформація не має безумовної переваги над документами, які підтверджують фактично сплачену ціну конкретного товару.

Відповідно до статті 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується лише за умови неможливості визначення митної вартості шляхом послідовного використання попередніх методів.

При цьому рішення про коригування митної вартості повинно містити належне обґрунтування як причин неможливості застосування основного методу, так і числового значення скоригованої митної вартості.

У разі використання довідкової інформації щодо вартості транспортних засобів митний орган повинен обґрунтувати її застосовність до конкретного автомобіля.

Зокрема, мають значення марка, модель, рік виготовлення, технічний стан, пробіг, комплектація та інші характеристики транспортного засобу, які можуть впливати на його вартість.

Саме по собі посилання на каталог Schwacke без належного пояснення відповідності використаних цінових даних характеристикам конкретного автомобіля не є достатнім обґрунтуванням скоригованої митної вартості.

Крім того, митний орган повинен пояснити причини неможливості застосування кожного з попередніх методів визначення митної вартості.

Формальне посилання на неможливість застосування відповідних методів без наведення конкретних обставин не відповідає вимогам статей 57, 58 та 64 Митного кодексу України.

У цій справі митним органом визначено митну вартість автомобіля в розмірі 13600 євро.

Водночас наведені митним органом обставини не містять достатнього обґрунтування того, чому задекларована ціна придбання автомобіля в розмірі 3760 доларів США не могла бути використана для визначення митної вартості за основним методом.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недостатність правових підстав для застосування резервного методу визначення митної вартості.

У матеріалах справи наявний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 01 березня 2019 року № 4384/19-54.

Колегія суддів зазначає, що зазначений висновок складено після прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 13 лютого 2019 року.

Отже, цей висновок не міг бути предметом оцінки митного органу під час прийняття відповідного рішення.

Водночас він може оцінюватися судом як доказ, поданий на підтвердження обставин, що мають значення для вирішення справи, з урахуванням вимог статей 72- 76 та 90 КАС України.

При цьому суд повинен оцінювати зазначений доказ у сукупності з іншими матеріалами справи.

Колегія суддів зазначає, що навіть без урахування експертного висновку обґрунтованість рішення про коригування митної вартості підлягає перевірці насамперед з огляду на дотримання митним органом вимог статей 53- 55, 57, 58 та 64 Митного кодексу України.

Отже, сам факт складання експертного висновку після прийняття рішення про коригування митної вартості не спростовує висновків суду першої інстанції щодо недостатності обґрунтування такого рішення.

Колегія суддів ураховує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 23 липня 2019 року у справі № 1140/3242/18 Верховний Суд розглянув питання правомірності коригування митної вартості вживаного автомобіля із застосуванням довідкової цінової інформації.

Верховний Суд виходив із необхідності належного обґрунтування митним органом підстав невизнання заявленої митної вартості та використання довідкових цінових джерел.

Зазначений підхід узгоджується з положеннями статей 53- 55 та 64 Митного кодексу України, відповідно до яких рішення про коригування митної вартості повинно ґрунтуватися на конкретних обставинах та містити належне обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Крім того, у постанові від 05 грудня 2024 року у справі № 380/19286/23 Верховний Суд звернув увагу на необхідність оцінки документів, якими підтверджуються транспортні витрати, з урахуванням їх змісту та можливості встановлення відповідних числових значень.

Отже, відсутність окремого документа не може оцінюватися ізольовано від інших доказів, які містять відомості про відповідну складову митної вартості.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 22 грудня 2020 року у справі № 810/2463/17 колегія суддів оцінює з урахуванням фактичних обставин цієї справи.

Визначальним для застосування відповідного правового висновку є наявність або відсутність обґрунтованих сумнівів митного органу щодо достовірності заявленої митної вартості та достатності документів для перевірки її числових складових.

У справі, що переглядається, матеріали містять договір транспортно-експедиторського обслуговування, коносамент та довідку про вартість морського фрахту, які у сукупності дозволяють установити обставини перевезення конкретного автомобіля та заявлену вартість відповідних послуг.

Колегія суддів також ураховує посилання митного органу на постанову Верховного Суду від 30 квітня 2025 року у справі № 140/4486/24.

Водночас наведені апелянтом правові висновки не звільняють митний орган від обов`язку належним чином обґрунтувати конкретні сумніви щодо заявленої митної вартості та необхідність витребування додаткових документів.

Застосування відповідних висновків Верховного Суду повинно здійснюватися з урахуванням установлених фактичних обставин кожної справи.

Отже, посилання апелянта на зазначену судову практику не спростовують висновків суду першої інстанції про недостатність обґрунтування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості.

Апелянт також посилається на правову позицію щодо наслідків подання декларантом нової митної декларації з митною вартістю, визначеною митним органом.

Колегія суддів зазначає, що саме по собі подання нової митної декларації після прийняття рішення про коригування митної вартості не завжди свідчить про добровільне та безумовне погодження декларанта із визначеною митним органом вартістю.

Правова оцінка таких дій залежить від конкретних обставин митного оформлення, обраного декларантом порядку випуску товару та наявності обставин, які свідчать про його волевиявлення щодо погодження скоригованої митної вартості.

Водночас можливість подальшого судового оскарження рішення про коригування митної вартості передбачена митним законодавством.

За таких обставин доводи апелянта щодо припинення спору внаслідок подання нової митної декларації не є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції без встановлення відповідних обставин.

Відповідно до статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, установлених цим Кодексом.

У цій справі картку відмови оформлено у зв`язку з невизнанням заявленої митної вартості автомобіля та прийняттям рішення про її коригування.

Оскільки митний орган не довів належних правових підстав для коригування митної вартості, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність пов`язаної з ним картки відмови.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб`єктів владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цій справі митний орган не довів наявності достатніх правових підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості та застосування резервного методу її визначення.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Отже, апеляційна скарга Київської митниці підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 9, 72- 77, 90, 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321- 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Ю.О. Тереза

В.В. Файдюк