Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №420/21758/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/21758/26

Категорія: 105000000 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:05.08.2026р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі – Білгород-Дністровський ВДВС) про:

- визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 07 липня 2026 року у ВП №79292116 та вимогу від 07 липня 2026 року за вих. №84637/19.3 у ВП №79292116;

- визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21 липня 2026 року ВП №79292116 про накладення штрафу в сумі 3 400 грн;

- визнання протиправною та скасування постанови від 21 липня 2026 року ВП №79292116 про арешт коштів боржника;

- визнання протиправним та скасування повідомлення від 21 липня 2026 року ВП №79292116 про вчинення кримінального правопорушення;

- зобов`язання Білгород-Дністровський ВДВС у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути на рахунок позивача ( НОМЕР_1 ) усі кошти, списані на підставі постанови про арешт коштів боржника від 21 липня 2026 року у ВП №79292116.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що оскаржуваними постановами до нього протиправно застосовано штрафи за невиконання судового рішення. Позивач вважає, що ним не допущено факту не виконання рішення суду без поважних причин, оскільки відсутні жодні причини, які б свідчили про ухилення від виконання рішення чи про невиконання рішення суду без поважних причин.

Відповідач позов не визнав, вказуючи, що знаючи про встановлені строки виконання та відповідальність за невиконання рішення, є підстави вважати що рішення не виконується навмисно, незважаючи на відкрите виконавче провадження. Щодо фінансового стану боржника, зазначає, що у своєму позові позивач повідомив про намір передати належні йому маломірні судна для потреб на ЗСУ та чітко розписано всі дії для здійснення передачі. Водночас не долучено як доказ хоча б звернення до військової частини, а в разі потреби – одночасно на декілька. Також зазначає, що враховуючи фінансовий стан та наявність майна, логічна було б продати дане майно та за виручені кошти виконати рішення а залишок витратити на підтримання свого здоров`я. Тож, на переконання відповідача, дії позивача на свідчать більше про ухилення від виконання рішення ніж про поважність причин невиконання вказаного рішення.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 07 липня 2026 року у ВП №79292116 та вимогу від 07 липня 2026 року за вих. №84637/19.3 у ВП №79292116.

Визнано протиправною та скасувати постанову державного виконавця від 21 липня 2026 року ВП №79292116 про накладення штрафу в сумі 3 400 грн.

Визнано протиправною та скасувати постанову від 21 липня 2026 року ВП №79292116 про арешт коштів боржника.

Зобов`язано Білгород-Дністровський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повернути на рахунок позивача усі кошти, списані на підставі постанови про арешт коштів боржника від 21 липня 2026 року у ВП №79292116.

У задоволені іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Білгород-Дністровського ВДВС ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Доводи апеляційної скарги:

- аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження", тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин;

- поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення; саме з такої трактовки жодної норми в тексті чинного Закону України "Про виконавче провадження" немає, тобто це скоріше особисте міркування судді, ніж обґрунтування законності рішення;

- у своєму позові ОСОБА_1 повідомив про намір передати належні йому маломірні судна для потреб на ЗСУ, водночас не долучено як доказ хоча б звернення до військової частини, а в разі потреби - одночасно на декілька;

- враховуючи фінансовий стан та наявність майна, логічно було б продати дане майно та за виручені кошти виконати рішення, а залишок витратити на підтримання свого здоров`я;

- дії ОСОБА_1 свідчать більше про ухилення від виконання рішення ніж про поважність причин невиконання вказаного рішення; послуги адвоката теж не є безкоштовними, тож, є всі підстави вважати, що для виконання рішення у ОСОБА_1 є кошти, або інші допоміжні матеріальні блага, наприклад, майно, що зберігається в господарських спорудах (гаражах) за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок яких можливе виконання рішення;

- суд першої інстанції не зрозуміло для чого, звертає увагу також на ті обставини, що скасовуючи рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2024 року у справі №495/8353/21, задовольняючи позовні вимоги Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеський апеляційний суд встановив, що документи, які стали підставою для проведення державної реєстрації права власності на майно, містять недостовірну інформацію, та виготовлено з порушенням вимог встановлених законодавцем, що призвело до незаконної реєстрації прав власності на спірні об`єкти нерухомості із застосуванням спрощеної процедури, передбаченої для об`єктів самочинного будівництва до 05 серпня 1992 року.

- у постанові про арешт коштів боржника ВП №79292116 від 21 липня 2026 року виконавцем зазначено, накласти арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення, на які заборонено законом, та належать боржнику; аналізуючи постановляючу частину постанови, можна дійти висновку, про те, що якщо даний рахунок в АТ КБ ПРИВАТБАНК за № НОМЕР_1 , є для зарахування виключно пенсійних виплат та фактично має спеціальний режим використання, то банк має відмовити в арешті та надати доступ до рахунків, а це не відповідає дійсності;

- також, згідно наданої виписки по рахунку в доказ суду позивач перед цим не звернувся до відділу ДВС із відповідною заявою; в підтвердження даного зауваження, боржником так і не надано до відділу деталізованої виписки по картковому рахунку де можна прослідкувати реальні надходження.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Білгород-Дністровського ВДВС, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2024 року у справі 495/8353/21 апеляційні скарги Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10 квітня 2024 року, додаткове рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2024 року скасовані.

Позов Шабівської сільської ради Білгород-Дністровського району задоволено частково та зокрема, зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га від господарських споруд (гаражів) за власний рахунок, за адресою: АДРЕСА_2 .

26 вересня 2025 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області видано виконавчий лист.

08 жовтня 2025 року, керуючись ст.ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову №79292116 про відкриття виконавчого провадження, яку направлено сторонам виконавчого провадження поштою на адресу, вказану у виконавчому документі у відповідності до вимог ст. 28 ЗУ "Про виконавче провадження".

08 жовтня 2025, керуючись ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, винесено постанову №79292116 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

08 жовтня 2025, керуючись ст.ст. 3, 27, 40 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову №79292116 про стягнення виконавчого збору.

30 жовтня 2025, державним виконавцем проведено перевірку щодо виконання боржником вимог рішення суду, де встановлено що боржником рішення суду, що зобов`язує його виконати певні дії, не виконано, тому, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", 30 жовтня 2025 винесено постанову №79292116 про накладення штрафу.

Постанову Білгород-Дністровський ВДВС №79292116 від 30 жовтня 2025 року скасовано рішенням від 16 лютого 2026 року Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/38757/25.

На адресу позивача направлено вимогу державного виконавця від 27 березня 2026 року за вих.№42715/19.3.

У вказаній вимозі державного виконавця, вказано боржнику надати пояснення про причини невиконання виконавчого листа №495/8353/21, виданого 26 вересня 2025 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області, про зобов`язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га від господарських споруд (гаражів) за власний рахунок, за адресою: АДРЕСА_1 , а також повідомити про часткове або повне виконання рішення в разі його виконання.

16 квітня 2026 року, представником позивача надано письмові пояснення, відповідно до яких повідомлено, що представник звернувся до КП "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" ОМР із запитом про надання розрахунку вартості знесення об`єктів нерухомого майна та вивезення будівельних відходів, що є необхідним, оскільки один з гаражів побудований з черепашника, інший - металевий, та обидва мають бетонний фундамент. Також доведено про те, що боржник у зв`язку зі станом здоров`я та єдиним доходом - пенсією, не має можливості виконати рішення.

Зважаючи на похилий вік та стан здоров`я боржника, на його фінансовий стан, для своєчасного виконання рішення та встановлення поважних причин невиконання боржником рішення, державним виконавцем, керуючись ст. 18 Законом України "Про виконавче провадження" направлено вимоги до КП "Одеське міське проектно-виробниче бюро архітектури та містобудування" ОМР, ВУЖКГ, УЖКГБ Шабівської сільської ради, ДЖКГКБ Білгород-Дністровської міської ради про надання інформації щодо можливості надання послуг на території Шабівської сільської ради Білгород-дністровського району Одеської області, а саме: надання розрахунку вартості знесення вищевказаних об`єктів нерухомого майна та вивезення будівельних відходів після зносу.

26 червня 2026 року за вих.№83192/19.3 направлено вимогу державного виконавця, відповідно до якої боржнику в строк до 06 липня 2026 року необхідно виконати рішення суду, в доказ чого надати фото, чи відео докази разом з поясненнями про причини тривалого невиконання рішення.

07 липня 2026 року встановлено, що рішення боржником у строки, передбачені ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження" не виконано, тобто ОСОБА_1 не звільнив самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га від господарських споруд (гаражів) за власний рахунок, за адресою: АДРЕСА_1 .

07 липня 2026 року, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", за невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії на боржника накладено штраф у сумі 1 700 грн., про що винесено відповідну постанову.

15 липня 2026 року на адресу відповідача надійшов лист за вих.№03-06/3025 від 08 липня 2026 року представника стягувача про те, що станом на 07 липня 2026 року рішення боржником не виконано.

07 липня 2026 року, боржнику ОСОБА_1 та його представника адвокату Панфіловій І.І. за вих.№84637/19.3 направлено вимогу державного виконавця, відповідно до якої боржнику в строк до 20 липня 2026 року необхідно виконати рішення, для чого надати фото, чи відео докази разом з поясненнями про причини тривалого невиконання рішення. Боржнику доведено, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого ч.2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Станом на 20 липня 2026 року повторною перевіркою встановлено, що рішення боржником у строки, передбачені ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" не виконано, тобто ОСОБА_1 не звільнив самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,01 га від господарських споруд (гаражів) за власний рахунок, за адресою: АДРЕСА_1 .

21 липня 2026 року, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", за повторне невиконання без поважних причин рішення суду, що зобов`язує боржника вчинити певні дії на боржника накладено штраф у подвійному розмірі в сумі 3 400 грн., про що винесено відповідну постанову.

21 липня 2026 року за вих.№90427/19.3 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області направлено повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення за невиконання боржником рішення відповідно до вимог ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що невиконання рішення суду з боку позивача має виключно вимушений характер, оскільки позивач належить до вразливої категорії громадян і об`єктивно позбавлений можливості виконати встановлені судом обов`язки самостійно без сторонньої допомоги. У діях позивача відсутні умисні ухилення від виконання судового рішення.

Суд першої інстанції зазначив, що виходячи з обставин справи №495/8353/21 та особи боржника/позивача, приписів цивільного законодавства, суд прийшов до висновку, що не можна застосуванням заходів впливу, зобов`язати чи примусити виконати боржника рішення суду, яке він не може виконати в силу віку та інвалідності, тобто в силу об`єктивних та поважних причин. Саме для таких та подібних випадків, законодавець передбачив альтернативу виконання рішення щодо знесення самочинного будівництва, а саме за рахунок боржника, а не ним особисто, що не враховано державним виконавцем при накладанні штрафу та застосуванні інших заходів впливу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вважав оскаржувані постанови необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони прийнята відповідачем, без належного дослідження та врахування фактичних обставин справи, які ускладнили виконання рішення суду.

Позовні вимоги в частині визнання протиправною вимоги від 07 липня 2026 року за вих. №84637/19.3, скасування постанови про накладення арешту на кошти, повернення на усіх списаних коштів, є похідними від основної вимоги про скасування постанови про накладення штрафу, а відтак також підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ЦК України, Закону України "Про виконавче провадження".

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Питання примусового виконання судових рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII (далі – Закон №1404-VIII).

Відповідно ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч.6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно п.9 ч.1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Частиною 2 ст. 63 Закону №1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно ч.1 ст. 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника – юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, з аналізу вказаних норм вбачається, що Законом №1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення без поважних причин. А тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

При цьому поважними в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З системного аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VIII слідує, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов`язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2020 року по справі №812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Отже, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі №0840/3476/18, від 07 листопада 2019 року у справі №420/70/19 та від 15 квітня 2020 року у справі №811/1324/18.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є особою похилого віку та має статус особи з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до довідки №67 від 10 червня 2026 року (а.с.23) позивач хворіє та перебуває на "Д" обліку, діагноз: цукровий діабет ІІ типу, середньої важкості. Діабетична стопа справа, культя 2 пальця лівої стопи (оперативне втручання 2021 році). ІХС Атеросклероз. ГХ ІІ ст., прогресуючий перебіг. СНІІ ст.А-Б, вікова катаракта обох очей, діабетична ретинопатія ока, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст.

Також матеріали справи містять значну кількість квитанцій на придбання ліків (а.с.24, 25, 47, 48).

Підсумовуючи, колегія суддів констатує, що позивач є пенсіонером, єдиним джерелом його доходу є пенсія. При цьому, враховуючи хвороби позивача та його витрати на ліки, можна зробити висновок про його скрутне матеріальне становище.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду на цей час залишається невиконаним позивачем з поважних та об`єктивних причин. Похилий вік, статус особи, стан здоров`я позивача є поважними та об`єктивними причинами, що позбавляють його фізичної та практичної можливості самостійно вчинити необхідні дії для виконання судового рішення.

Зволікання у виконанні зумовлене виключно вимушеними обставинами, пов`язаними зі станом здоров`я та віком, а не умисним ухиленням від виконання судового акта, про що позивач зазначав і у своїх поясненнях до ВДВС, що також вірно зазначено судом першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає в поведінці позивача умисного ухилення від виконання судового рішення, оскільки останній відноситься до вразливої категорії громадян та фактично позбавлений можливості виконати встановлені судом обов`язки самостійно без сторонньої допомоги. При цьому, акт державного виконавця про невиконання рішення містить лише констатацію факту невиконання рішення суду та позбавлений будь-якого аналізу обставин, які ускладнили виконання рішення суду. Виконавець уповноважений не просто фіксувати факт не виконання рішення, а й встановлювати причини та обставини, що до цього призвели.

Колегія суддів зазначає, що стороною відповідача наведені обставини були повністю проігноровані.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, при вирішені справи правильно застосував положення ч.4 ст. 376 ЦК України, якими передбачено альтернативні шляхи знесення самочинного будівництва: знесення особою, яка здійснила самочинне будівництво або за її рахунок.

Застосовуючи оспорювані заходи впливу відповідача намагається зобов`язати чи примусити виконати позивача рішення суду, яке він не може виконати в силу віку, інвалідності, хворобливого стану, скрутного матеріального становища, тобто в силу об`єктивних та поважних причин.

При цьому, відповідачем ігнорується альтернативний шлях знесення самочинного будівництва, а саме – знесення самочинного будівництво за рахунок особи яка здійснила самочинне будівництво.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, - саме для таких та подібних випадків, законодавець передбачив альтернативу виконання рішення щодо знесення самочинного будівництва, а саме за рахунок боржника, а не ним особисто, що не враховано державним виконавцем при накладанні штрафу та застосуванні інших заходів впливу.

Колегія суддів цілком погоджується з висновками суду першої інстанції, який відхилив роздуми, міркування та рекомендації державного виконавця, щодо можливості продажу майна позивачем для виконання рішення суду чи передачі його на допомогу ЗСУ, оскільки така порада є недоречною та не коректою, такою, що виходить за межі повноважень держаного виконавця. Безумовно Закон №1404-VIII не наділяє виконавця правом вказувати боржнику порядок розпорядження його приватним майном. При цьому обов`язок виконавця полягає у діях виключно в межах та у спосіб, визначені законом, а не в наданні суб`єктивних порад. Суд першої інстанції доречно вважав такі дії не етичними.

Вирішуючи данні справ колегія суддів вважає необхідним застосувати положення ст. 2 КАС України.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 2 КАС України:

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразова висновував, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу ст. 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

З огляду на зазначене колегія суддів акцентує увагу, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Рішення суб`єкта владних повноважень є обґрунтованим тоді, коли воно містить зрозумілий зв`язок між установленими фактичними обставинами, дослідженими доказами, застосованими нормами права та кінцевим висновком органу.

Враховуючи досліджені докази та матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що оскаржувані постанови та вимога відповідача: не містять достатнього мотивування; не містить належної оцінки можливості позивача виконати рішення суду шляхом знесення самочинного будівництво; не містить належного аналізу чи врахування віку, інвалідності, хворобливого стану; не відповідає критеріям обґрунтованості, розсудливості, пропорційності та врахування скрутного матеріального становища позивача, а тому підлягає скасуванню саме з цих підстав.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об`єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 23 жовтня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.