Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №420/25486/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25486/25

Перша інстанція: суддя Вовченко О.А.,

повний текст судового рішення

складено 27.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Голуб В.А.,

суддів: Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 420/25486/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивачка просила суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 15001-85086696-2025-2 від 29.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України від 20.03.2023 № 2980-ІХ «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.01.2025 № 1138 та доданих до неї документів.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року суд задовольнив позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 15001-85086696-2025-2 від 29.01.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбачену Законом України від 20.03.2023 № 2980-ІХ «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, шкоду працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.01.2025 № 1138 та доданих до неї документів. Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211, 20 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій представник пенсійного органу зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було направлено запити до уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України для встановлення факту віднесення об`єкта інфраструктури, з яким перебував у трудових відносинах чоловік позивачки - ОСОБА_2 під час нещасного випадку, до об`єктів критичної інфраструктури. За твердженням апелянта, на зазначені запити Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області отримано відповіді про те, що об`єкт, розташований за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури не внесено. З огляду на це, відповідач вважає, що оскільки станом на 09.10.2024 об`єкт, на якому працював ОСОБА_2 , не належав до об`єктів критичної інфраструктури, у Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області були відсутні законні підстави для виплати одноразової грошової допомоги.

Враховуючи вищевикладене, апелянт просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачкою надано відзив на апеляційну скаргу. Так, ОСОБА_1 вказала, що ТОВ «Чорноморський рибний порт» є підприємством критичної інфраструктури. Водночас, відсутність запису у Реєстрі є наслідком бездіяльності відповідних державних органів, а не відсутності самого статусу та підставою для відмови громадянину в отриманні одноразової грошової допомоги. Так, відповідно до ч.ч. 5 – 7 Порядку № 1109 та пункту 24 Порядку ведення Реєстру об?єктів критичної інфраструктури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 28.04.2023 № 415, відповідальність за внесення підприємств до Реєстру та достовірність відповідних відомостей покладена виключно на секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури, а не на самі підприємства та їх працівників.

З огляду на вказане, позивачка просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

В силу приписів статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судами першої та апеляційної інстанцій установлено наступне.

Одеським окружним адміністративним судом встановлено, що 03.06.2000 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Олександрівської селищної ради м. Іллічівська Одеської області, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 03.06.2000 зроблено запис №13, та було видано Свідоцтво про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 03.06.2000.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, про що 11.10.2024 зроблено актовий запис № 1076.

Як зазначено у позові, 09 жовтня 2024 року Російською Федерацією було здійснено ракетний удар по інфраструктурі ТОВ «Чорноморський рибний порт». Унаслідок ракетного ворожого обстрілу, при виконанні професійних обов`язків, докер-механізатор ТОВ «Чорноморський рибний порт» - ОСОБА_2 , отримав мінно-вибухову травму, осколкову ураження животу, грудної клітини, правої гомілки, закритий перелом правої верхньої кінцівки, геморагічний шок ІІ ст., в край важкому стані доставлено в лікарню. Констатовано смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судом встановлено, що на підтвердження факту загибелі ОСОБА_2 внаслідок ракетного удару, 12.12.2024 було складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09.10.2024 о 19 год. 00 хв. в ТОВ «Чорноморський рибний порт» (код згідно з ЄДРПОУ 24544710), без підпорядкування, в ТОВ «Нікатрак», ТОВ «Ітеріс», стосовно смерті ОСОБА_2 .

Акт складено за формою Н-1/П (форма для нещасних випадків, пов`язаних з виробництвом), затверджено 16.12.2024 Головою Державної служби України з питань праці, ОСОБА_4 , складено згідно з додатком 11-1.

З наданих документів судом встановлено, що нещасний випадок з ОСОБА_2 трапився на причалі № 4 «Новий» ТОВ «Чорноморський рибний порт» за адресою: вулиця Центральна, буд. 1, село Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська обл.

Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України як члену сім`ї загиблого ОСОБА_2 .

Так, отримавши заяву позивачки, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області були направлені запити до уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України для встановлення факту віднесення об`єкту інфраструктури, з яким знаходився у трудових відносинах ОСОБА_2 під час нещасного випадку, який стався 09.10.2024, до об`єктів критичної інфраструктури.

На зазначені запити відповідачем були отримані відповіді за вих. № 07/02/01-221/2025 від 10.01.2025 та № 07/02/01-1530/2025 від 17.02.2025 що об`єкт, розташований за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури не внесено.

За наслідками розгляду заяви позивачки про призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України як члену сім`ї загиблого ОСОБА_2 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було винесено рішення про відмову у призначенні ти виплати одноразової грошової допомоги члену сім`ї загиблого (померлого) працівника об?єктів критичної інфраструктури, державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України № 15001-85086696-2025-2 від 29.01.2025.

У рішенні контролюючого органу вказано, що оскільки 10.01.2025 Головним управлінням отримано відповідь від уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури України про те, що станом на 01.01.2025 об`єкт, розташований за фактичною адресою: АДРЕСА_1 , до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури не внесено, рішенням Головного управління від 29.01.2025 № 15001-85086696-2025-2 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.

Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню вищевказане рішення, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що розпорядженнями Одеської обласної державної (військової) адміністрації «Про підтвердження статусу підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області» від 15.05.2024 № 467/А-2024 та від 08.01.2025 № 10/А-2025 Товариству з обмеженою відповідальністю «Чорноморський рибний порт» підтверджено статус підприємства, критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області. Таким чином, попри відсутність на час настання нещасного випадку відомостей про підприємство у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури, на його працівників, які постраждали внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, поширюються гарантії Закону України від 20 березня 2023 року № 2980-IX «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», якими передбачено право на призначення та виплату відповідної одноразової грошової допомоги. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв рішення від 29.01.2025 № 15001-85086696-2025-2 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 20.03.2023 року № 2980-IX «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України» (далі - Закон № 2980-IX) спрямований на підтримку деяких категорій осіб, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, а у разі загибелі (смерті) зазначених осіб - на підтримку членів їхніх сімей.

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2980-IX право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю мають особи з числа працівників об`єктів критичної інфраструктури, державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону № 2980-IX у разі загибелі (смерті) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 року воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю призначається і виплачується членам їхніх сімей.

За приписами ч. 3 ст. 2 Закону № 2980-IX до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у частині першій цієї статті, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

один із подружжя, який пережив загиблу (померлу) особу;

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 2980-IX одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю, на яку має право особа згідно із цим Законом, встановлюється у таких розмірах, зокрема у разі загибелі (смерті) - 1 мільйон гривень.

Згідно з ч.ч. 1, 6 ст. 3 Закону № 2980-IX одноразова грошова допомога за шкоду життю та здоров`ю призначається і виплачується за рішенням органу, визначеного Кабінетом Міністрів України.

За умовами ч. 1 ст. 4 Закону № 2980-IX призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю особі, а у разі її загибелі (смерті) - членам її сім`ї, не здійснюються:

1) якщо загибель (смерть), поранення, каліцтво, контузія, захворювання, які призвели до інвалідності, є наслідком:

вчинення особою кримінального або адміністративного правопорушення;

алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення до самогубства, встановленого судом);

2) у разі подання завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2023 № 1396 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - Порядок №1396, тут і далі в редакції, чинній на 21.03.2025 - на час прийняття оскаржуваного рішення).

Відповідно п. 2 Порядку № 1396,особи, які відповідно до статті 1 Закону мають право на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю (далі - отримувачі), подають до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - уповноважений орган) заяву про призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України (далі - заява), за формою згідно з додатком.

Відповідно до п. 10 Порядку № 1396 призначення і виплата одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю здійснюється на підставі таких документів та відомостей:

заяви кожної особи, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, або законного представника про призначення одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю (за малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків, опікун, піклувальник або інший законний представник, за недієздатну особу або особу, цивільна дієздатність якої обмежена, - опікун або піклувальник відповідно);

копії особистого розпорядження (у разі наявності), засвідченої командиром/керівником підрозділу/керівником органу, в якому особа, зазначена в частині першій статті 1 Закону, служила/працювала, або нотаріусом;

копії паспорта громадянина України/тимчасового посвідчення громадянина України (для громадян України)/копії паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, або іншого документа, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України, крім довідки про звернення за захистом в Україні (для іноземців та осіб без громадянства), відомості про унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності);

копії документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків відповідно до закону);

акта (копію нотаріально засвідченого акта) розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) згідно з додатком 11 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 р. №337 (Офіційний вісник України, 2019 р., №34, ст. 1217), або акта (копію нотаріально засвідченого акта) спеціального розслідування нещасного випадку, що стався, за формою Н-1 згідно з додатком 11-1 до зазначеного Порядку (у разі їх наявності);

реквізитів рахунка в установі банку, відкритого на ім`я отримувача, а в разі виплати на користь малолітньої та/або неповнолітньої дитини - відкритого на ім`я одного з батьків, опікуна, піклувальника або іншого законного представника;

копії свідоцтва про шлюб або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу - для дружини/чоловіка загиблого (померлого);

копії рішення суду, яке набрало законної сили, що підтверджує факт проживання однією сім`єю, але не перебування у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, - для жінки/чоловіка загиблого (померлого);

копії свідоцтва про народження або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження отримувача - для дітей загиблого (померлого);

копії свідоцтва про народження або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження отримувача - для внуків загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

копії свідоцтва про народження або витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження отримувача - для батьків загиблого (померлого);

довідки про навчання (для повнолітніх дітей, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти (в тому числі в період між завершенням навчання в одному із зазначених закладів та вступом до іншого закладу або в період між завершенням навчання за одним рівнем освіти та продовженням навчання за іншим, за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), до закінчення цих закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років);

копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (для осіб з інвалідністю);

копії рішення суду про обмеження цивільної дієздатності отримувача або визнання недієздатним отримувача (для осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, та недієздатних осіб);

копії рішення суду або органу опіки та піклування про призначення отримувачу опікуна або піклувальника (для опікунів та піклувальників);

копії свідоцтва про смерть (для членів сім`ї загиблого (померлого);

довідки судово-медичної експертизи про причину смерті;

засвідченої копії рішення суду, що набрало законної сили, або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування отримувача на утриманні загиблого (померлого) (для членів сім`ї загиблого (померлого), що перебували на його утриманні).

Згідно з п. 11 Порядку № 1396 після отримання заяви з документами працівник уповноваженого органу здійснює заходи з ідентифікації отримувача шляхом отримання з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 10 цього Порядку, перевіряє зміст і належне оформлення документів, відповідність викладених у них відомостей про отримувача, сканує документи, які надано в оригіналі, та повертає їх отримувачу.

Для встановлення факту віднесення об`єкта інфраструктури, на якому служить/працює (служила/працювала) особа, зазначена у частині першій статті 1 Закону, до об`єкта критичної інфраструктури працівник уповноваженого органу надсилає до уповноваженого органу у сфері захисту критичної інфраструктури письмовий запит щодо надання інформації про включення об`єкта до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури та набуття ним правового статусу об`єкта критичної інфраструктури.

Для цілей цього Порядку до об`єктів критичної інфраструктури належать об`єкти інфраструктури, які зазнали уражень внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 р. воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, за умови, що такі об`єкти після збройного нападу включені до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури та набули правового статусу об`єкта критичної інфраструктури.

Особи з числа працівників об`єктів критичної інфраструктури, які стали особами з інвалідністю у зв`язку з пораненням, каліцтвом, контузією або внаслідок захворювання, пов`язаних з виконанням посадових (службових, професійних) обов`язків у період військової агресії Російської Федерації проти України в районах проведення після 24 лютого 2022 р. воєнних (бойових) дій або в районах, що піддавалися після цієї дати бомбардуванням, авіаударам та іншим збройним нападам, а в разі їх загибелі (смерті) за таких обставин - члени сімей мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю за умови, що такі об`єкти інфраструктури після збройного нападу включені до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури та набули правового статусу об`єкта критичної інфраструктури.

Правові та організаційні засади створення та функціювання національної системи захисту критичної інфраструктури і є складовою законодавства у сфері національної безпеки закріплені Законом України від 16.11.2021 року № 1882-IX «Про критичну інфраструктуру» (далі - Закон №1882-IX).

Пунктами 13, 14, 21, 22 ч.1 ст.1 Закону № 1882-IX визначено поняття, а саме:

об`єкти критичної інфраструктури це об`єкти інфраструктури, системи, їх частини та їх сукупність, які є важливими для економіки, національної безпеки та оборони, порушення функціонування яких може завдати шкоди життєво важливим національним інтересам;

оператор критичної інфраструктури - юридична особа будь-якої форми власності та/або фізична особа - підприємець, що на правах власності, оренди або на інших законних підставах здійснює управління об`єктом критичної інфраструктури та відповідає за його поточне функціонування;

сектор критичної інфраструктури - сукупність об`єктів критичної інфраструктури, які належать до одного сектору (галузі) економіки та/або мають спільну функціональну спрямованість;

секторальний орган у сфері захисту критичної інфраструктури - державний орган, визначений законодавством відповідальним за забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в окремому секторі критичної інфраструктури.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1882-IX віднесення об`єктів до критичної інфраструктури здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону № 1882-IX віднесення об`єктів до критичної інфраструктури здійснюється за сукупністю критеріїв, що визначають їх соціальну, політичну, економічну, екологічну значущість для забезпечення оборони країни, безпеки громадян, суспільства, держави і правопорядку, зокрема для реалізації життєво важливих функцій та надання життєво важливих послуг, свідчать про існування загроз для них, можливість виникнення кризових ситуацій через несанкціоноване втручання в їх функціонування, припинення функціонування, людський фактор чи природні лиха, тривалість робіт для усунення таких наслідків до повного відновлення штатного режиму.

У ч. 3 ст. 8 Закону № 1882-IX визначено критерії віднесення об`єктів до критичної інфраструктури, а саме:

1) виконання функцій із забезпечення життєво важливих національних інтересів;

2) існування викликів і загроз, що можуть виникати щодо об`єктів критичної інфраструктури;

3) ймовірність завдання значної шкоди нормальним умовам життєдіяльності населення;

4) уразливість таких об`єктів, тяжкість можливих негативних наслідків, внаслідок чого буде заподіяна значна шкода здоров`ю населення (визначається кількістю постраждалих, загиблих та осіб, які отримали значні травми, а також чисельністю евакуйованого населення); соціальній сфері (руйнація систем соціального захисту населення і надання соціальних послуг, втрата спроможності держави задовольнити критичні потреби суспільства); державному суверенітету (зниження обороноздатності, дискредитація іміджу країни, дестабілізація системи державного управління та унеможливлення виконання державою своїх функцій); економіці (вплив на внутрішній валовий продукт, розмір економічних втрат, як прямих, так і непрямих); природним ресурсам загальнодержавного та місцевого значення;

5) масштабність негативних наслідків для держави, які впливають на діяльність стратегічно важливих об`єктів для кількох секторів життєзабезпечення чи призводять до втрати унікальних національно значущих активів, систем і ресурсів, матимуть тривалі наслідки для держави і позначаться на діяльності ряду інших секторів;

6) тривалість ліквідації таких наслідків та дія подальшого негативного впливу на інші сектори держави;

7) вплив на функціонування суміжних секторів критичної інфраструктури.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 9 Закону № 1882-IX для організації ефективного забезпечення безпеки і стійкості критичної інфраструктури з урахуванням специфіки забезпечення окремих життєво важливих функцій та/або послуг визначаються сектори критичної інфраструктури.

Перелік секторів критичної інфраструктури та суб`єктів, відповідальних за формування та реалізацію державної політики у відповідних секторах національної системи захисту критичної інфраструктури (далі - Перелік), визначається Кабінетом Міністрів України. У разі необхідності внесення змін до Переліку, Кабінет Міністрів України переглядає та змінює його виходячи з критеріїв критичності, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 9 Закону № 1882-IX до життєво важливих функцій та/або послуг, порушення яких призводить до негативних наслідків для національної безпеки України, належить, зокрема: продовольче забезпечення.

Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 10 Закону № 1882-IX для визначення рівня вимог щодо забезпечення захисту об`єктів критичної інфраструктури відповідно до рівня їх важливості для забезпечення окремих життєво важливих функцій у межах секторів критичної інфраструктури здійснюється категоризація об`єктів критичної інфраструктури відповідно до категорій критичності, визначених цим Законом.

Секторальні органи разом з операторами критичної інфраструктури здійснюють категоризацію об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури відповідно до Методики категоризації об`єктів критичної інфраструктури, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а в банківській та фінансовій системах - Національним банком України, у сферах, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснюють державні органи, - такими державними органами.

Згідно з ч. 6 ст. 12 Закону № 1882-IX, оператор критичної інфраструктури несе відповідальність за достовірність даних, наведених у паспорті безпеки, своєчасність внесення до нього змін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 затверджено Порядок віднесення об`єктів до критичної інфраструктури (далі - Порядок № 1109) та Перелік секторів критичної інфраструктури.

За пп. 5-7 Порядку № 1109 секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури разом із оператором критичної інфраструктури здійснюють категоризацію об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури відповідно до Методики категоризації об`єктів критичної інфраструктури, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 1109 «Деякі питання об`єктів критичної інфраструктури».

Відомості про об`єкти критичної інфраструктури, що віднесені до I, II, III і IV категорії критичності, вносяться секторальними органами у сфері захисту критичної інфраструктури до секторальних переліків об`єктів критичної інфраструктури, які ними складаються та ведуться.

Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури складають переліки об`єктів критичної інфраструктури своїх секторів (підсекторів) критичної інфраструктури, що віднесені до I, II, III і IV категорії критичності.

Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури подають уповноваженому органові у сфері захисту критичної інфраструктури переліки об`єктів критичної інфраструктури за формою згідно з додатком.

Кабінет Міністрів України відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про критичну інфраструктуру» постановою від 28.04.2023 року № 415 затвердив Порядок ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури, включення таких об`єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього (далі - Порядок № 415), який визначає процедури формування і ведення Реєстру об`єктів критичної інфраструктури (далі - Реєстр), включення об`єктів критичної інфраструктури до Реєстру, внесення до нього інформації про об`єкти критичної інфраструктури та їх виключення, доступу та надання інформації з Реєстру.

Відповідно п.7 Порядку № 415 Реєстр формується і ведеться уповноваженим органом у сфері захисту критичної інфраструктури України.

Згідно з п. 12 Порядку № 415 до відкритої інформації у Реєстрі віднесена інформація про:

секторальний орган, який подав інформацію до Реєстру;

найменування (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), місцезнаходження (адреса) та код згідно з ЄДРПОУ (РНОКПП - за наявності) оператора критичної інфраструктури, форму власності, країну реєстрації, КВЕД основної діяльності;

кінцевого бенефіціарного власника/контролера;

реєстровий номер об`єкта критичної інфраструктури;

дату внесення інформації про об`єкт критичної інфраструктури до Реєстру вперше.

Пунктами 15 - 16 Порядку № 415 передбачено, що кожному об`єкту критичної інфраструктури присвоюється реєстровий номер, відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа у Реєстрі.

Реєстровим номером об`єкта критичної інфраструктури є унікальний реєстровий номер, який присвоюється кожному індивідуально визначеному об`єкту критичної інфраструктури під час реєстрації вперше, не повторюється на всій території України, залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта критичної інфраструктури та не змінюється у разі зміни оператора критичної інфраструктури, форми власності, кінцевого бенефіціарного власника/контролера.

З моменту присвоєння об`єкту критичної інфраструктури унікального реєстрового номера в Реєстрі він вважається таким, що набув правового статусу об`єкта критичної інфраструктури.

Відповідно до п.17-18 Порядку № 415 секторальні органи (створювачі) подають окремо про кожен об`єкт критичної інфраструктури повідомлення про внесення відомостей щодо об`єкта критичної інфраструктури до Реєстру за формою згідно з додатком 1 та додатки до нього в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги», «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах» або у паперовій формі.

Підставою для внесення інформації до Реєстру є повідомлення про внесення відомостей щодо об`єкта критичної інфраструктури до Реєстру, яке подає секторальний орган.

За п. 24 Порядку № 415 відповідальність за достовірність, своєчасність та повноту інформації, поданої уповноваженому органу у сфері захисту критичної інфраструктури України для внесення до Реєстру, несе секторальний орган.

Суд першої інстанції встановив на підставі матеріалів справи, що чоловік позивачки - ОСОБА_2 працював у ТОВ «Чорноморський рибний порт» на посаді докера-механізатора.

Під час ракетної атаки збройними силами Російської Федерації по інфраструктурі ТОВ «Чорноморський рибний порт» за адресою: вул. Центральна, буд. 1, село Бурлача Балка, місто Чорноморськ, Одеська обл., що сталася 09 жовтня 2024 року о 19 год 00 хв., ОСОБА_2 виконував трудові обов`язки на причалі № 4 «Новий».

Вказані обставини підтверджуються Актом спеціального розслідування нещасного випадку від 12.12.2024 форми Н-1/П.

Колегія суддів зауважує, що причиною відмови позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, стало те, що ТОВ «Чорноморський рибний порт», яке здійснює свою діяльність за адресою: вул. Центральна, буд. 1, с. Бурлача Балка м. Чорноморськ Одеської області, до Реєстру об`єктів критичної інфраструктури не внесений.

Інших підстав для відмови у призначені та виплаті допомоги члену сім`ї загиблого (померлого) працівника об`єктів критичної інфраструктури, державного службовця, посадової особи місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, що передбачені ст. 4 Закону № 2980-IX, відповідач у спірному рішенні не зазначив.

Разом з тим, згідно з розпорядженнями Одеської обласної військової адміністрації «Про підтвердження статусу підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області» № 467/А-2024 від 15.05.2024 та № 10/А-2025 від 08.01.2025, ТОВ «Чорноморський рибний порт», код ЄДРПОУ 24544710, підтверджено статус підприємств, критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області.

Отже, ТОВ «Чорноморський рибний порт» віднесено до підприємств критичної інфраструктури у розумінні Закону № 1882-IX та Порядку № 1109.

Крім того, згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ «Чорноморський рибний порт» є 52.24 «Транспортне оброблення вантажів».

У свою чергу, приписами Порядку № 1109 чітко визначено, що до критичної інфраструктури у підсекторі «морський та внутрішній водний транспорт» належать підприємства, які надають послуги з обслуговування суден, що заходять до морських і річкових портів (терміналів) України, а також із завантаження, розвантаження, обслуговування, зберігання та перевезення вантажів і пасажирів.

Отже, ТОВ «Чорноморський рибний порт» за функціональним призначенням та характером господарської діяльності безпосередньо належить до суб`єктів критичної інфраструктури відповідного сектора економіки.

Тобто, попри відсутність відомостей у Реєстрі об`єктів критичної інфраструктури, на його працівників, що постраждали внаслідок військової агресії Російської Федерації, поширюються норми Закону України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров`ю, завдану працівникам об`єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», та передбачено призначення та виплата грошової допомоги.

У той же час, обов`язок щодо внесення підприємства до Єдиного переліку (Реєстру) критично важливих підприємств покладений саме на державні органи в разі прийняття рішення про визначення підприємства, установи, організації, крім підприємств, установ та організацій критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 по справі № 912/2797/21, згідно з яким принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується, що позивачка, як дружина працівника об`єкта критичної інфраструктури, якому заподіяно смерть на виробництві у зв`язку із ракетним обстрілом з боку Російської Федерації, має право на виплату допомоги за Законом № 2980-IX.

За таких умов, слід констатувати, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами права, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.

Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 420/25486/25 - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2026 року у справі № 420/25486/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач В.А. Голуб

СуддіЮ.В. Осіпов В.О. Скрипченко