Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №360/492/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 360/492/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року (суддя Прудник С.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 позов ОСОБА_1 до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Суд вирішив наступне.

Визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.05.2016 по 28.02.2018.

Зобов`язати 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.

Визнати протиправною бездіяльність 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.03.2022.

Зобов`язати 8 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.03.2022 - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Вказане судове рішення від 27.05.2025 набрало законної сили 27.06.2026, про що наявна відповідна інформація на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень - https://reyestr.court.gov.ua/Review/127692393.

Позивачці 21.08.2025 видано виконавчі листи у справі №360/492/25.

20.04.2026 ухвалою Луганського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви адвоката Кім Валерії Валеріївни про заміну сторони виконавчого провадження у справі №360/492/25 за адміністративним позовом адвоката Кім Валерії Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 до 8 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

23.06.2026 від представника заявниці Кім Валерії Валеріївни до суду надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження.

Заява обґрунтована тим, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 27.05.2025 у справі №360/492/25, яке набрало законної сили 27.06.2025, було визнано протиправною бездіяльність 8 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а також за період з 01.03.2018 по 31.03.2022 з урахуванням положень абзаців третього – шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. На виконання зазначеного судового рішення 27.05.2025 Луганським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист. Представник заявниці зазначає, що після ухвалення судового рішення відбулися зміни у правовому статусі боржника. Так, відповідно до наказу ДСНС України від 27.08.2024 №НС-854, 8 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Луганській області (код ЄДРПОУ 38286905) перебуває у стані реорганізації шляхом приєднання до 3 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Луганській області (код ЄДРПОУ 38188036). На підтвердження зазначених обставин заявник посилається на відповідь боржника, надану листом від 18.05.2026 вих. № 57 31/02-17/57 31, відповідно до якої процедура передачі матеріальних цінностей та документації ще триває, кошторисні призначення на 2026 рік у 8 ДПРЗ відсутні, рахунки в органах Державної казначейської служби України закриті, а установу відключено від системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства – Казначейство.

При цьому представник заявника звертає увагу, що ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 вже було відмовлено у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження у справі №360/492/25, однак після постановлення зазначеної ухвали ним отримано нові відомості щодо фактичного стану реорганізації боржника, які, на його думку, свідчать про вибуття 8 державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС України у Луганській області із спірних правовідносин та набуття 3 державним пожежно-рятувальним загоном ГУ ДСНС України у Луганській області статусу його правонаступника.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, представник заявника зазначає, що фактичне припинення фінансової діяльності первісного боржника, закриття його казначейських рахунків, відсутність бюджетних асигнувань та проведення реорганізаційних заходів унеможливлюють виконання виконавчого листа саме тією юридичною особою, яка визначена боржником у судовому рішенні. На думку заявника, наведені обставини свідчать про необхідність заміни боржника у виконавчому листі на 3 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Луганській області, який після реорганізації здійснює відповідні функції та повинен нести обов`язок щодо виконання судового рішення.

Також заявник посилається на положення статей 7, 52 та 379 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначаючи, що хоча виконавче провадження у даній справі ще не відкрито, суд має право вирішити питання про заміну боржника у виконавчому листі, застосувавши інститут процесуального та публічного правонаступництва, оскільки така заміна спрямована на забезпечення реального та ефективного виконання рішення суду. На підтвердження своєї правової позиції заявник наводить практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду щодо публічного правонаступництва органів державної влади, вважаючи, що у разі припинення діяльності органу державної влади або втрати ним можливості виконувати покладені на нього функції обов`язок щодо відновлення порушених прав особи переходить до органу, який набув відповідної адміністративної компетенції.

Відтак, представник заявника просить суд: 1. Заяву представника позивача про заміну сторони у виконавчому листі задовільнити. 2. Замінити боржника у виконавчому листі - 8 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Луганській області на правонаступника - 3 державний пожежно-рятувальний загін ГУ ДСНС України у Луганській області (код ЄДРПОУ 38188036) у справі № 360/492/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року в задоволенні заяви представника заявника Кім Валерії Валеріївни про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою позивачка подала апеляційну скаргу.

Скаржник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження.

Вважає, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права та без повного з`ясування усіх обставин, які мають значення для справи, а тому, на думку скаржника, є всі підстави для скасування судового рішення.

Вказує, що обґрунтовуючи відмову відсутністю запису в ЄДР про припинення юридичної особи, суд першої інстанції застосував підхід, притаманний цивільно- правовим відносинам (де правонаступництво виникає виключно з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи). Проте у сфері публічно-правових відносин діє специфічний інститут — публічне правонаступництво. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19, від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 та від 30.06.2020 у справі № 263/10415/16-ц: «У публічно-правових відносинах правонаступництво виникає не лише з моменту державної реєстрації припинення суб`єкта владних повноважень, а з моменту фактичної передачі його адміністративних функцій, публічних повноважень, матеріальних/фінансових ресурсів та майна іншому органу (правонаступнику)». Фактичне відключення 8 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області від казначейського обслуговування, закриття рахунків та передача функцій до 3 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області означає, що публічне

правонаступництво фактично відбулося, незалежно від формальної реєстраційної процедури припинення суб`єкта в ЄДР.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Згідно з частиною першою статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) – це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою, другою статті 15 Закону № 1404-VIII визначено, що сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

За приписами частини п`ятої статті 15 Закону № 1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Отже, виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка завершує його. Ця стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або за інших умов, встановлених законом. Сторони судового провадження на стадії виконавчого провадження набувають відповідного процесуального статусу, користуються правами та несуть певні обов`язки, зумовлені таким статусом сторони. Заміна сторони виконавчого провадження є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Так, спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 вказала, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, у цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Колегія суддів зазначає, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 у справі № 524/4478/17, від 20.02.2019 у справі № 826/16659/15.

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво – це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво – це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Отже, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.10.2019 по справі № 812/1408/16.

Разом з тим, у спірних правовідносинах відсутній факт вибуття або припинення боржника.

Відповідно частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб 8 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Луганській області (код ЄДРПОУ 38052448) знаходиться у процесі припинення з 02.09.2024, запис про припинення юридичної особи у реєстрі – відсутні.

Таким чином, суд позбавлений можливості замінити боржника у виконавчому провадженні без встановлення правонаступництва, оскільки це означало б фактичну зміну суб`єктного складу спірних правовідносин після завершення розгляду справи та ухвалення судового рішення.

Підсумовуючи викладене, з урахуванням того, що 8 ДПРЗ як юридична особа ще не припинена (запис про припинення в Єдиному державному реєстрі відсутній), вона продовжує бути самостійним суб`єктом, а голова її ліквідаційної комісії — відповідальною особою цього загону та продовжує виконувати Рішення судів, де є боржником.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи позивачки безпідставними, а висновки суду першої обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваної ухвали відсутні.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров