Постанова від 22 жовтня 2026 р. у справі №160/288/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/288/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року (суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладені в рішенні від 01.04.2025 №262340019238 щодо не врахування при розгляді заяви від 24.03.2025 №6372 до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду роботи на посадах з 24.11.1986 по 01.09.1987 та з 11.12.1996 по 24.03.2025; перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014 роки, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, та не призначення до виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», скасувати його.

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 24.03.2025 №6372 подану ОСОБА_1 , зарахувавши до спеціального стажу, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років періодів роботи з 24.11.1986 по 01.09.1987 та з 11.12.1996 по 24.03.2025, а також перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014, та призначити до виплати грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 27.03.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 24.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону № 1058. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсії у зв`язку з відсутністю 30 років стажу за вислугу років. ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 щодо відмови в призначенні до виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до її спеціального стажу не враховано періоди роботи на посадах з 24.11.1986 по 01.09.1987 та з 11.12.1996 по 24.03.2025; перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні, нарахування та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», період роботи з 24.11.1986 по 01.09.1987 на посаді медсестри палатної гастроентерологічного відділення.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2025 щодо призначення, нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» з 24.11.1986 по 01.09.1987 на посаді медсестри палатної гастроентерологічного відділення

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що до страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги не зараховано періоди роботи згідно довідки від 24.02.2025 №72 та довідки від 14.02.2023 №48, оскільки в довідках не зазначено підставу видачі.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до записів трудової книжки від 03.09.1980 НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала:

з 24.11.1986 по 01.09.1987 - медичною сестрою палатного гастроентерологічного відділення Міськлікарні №6;

з 01.08.1988 по 01.07.1989 - лікарем в Державній лікарні м. Олександрія;

з 07.08.1989 по 10.12.1996 - лікарем-терапевтом та звільнена через догляд за дитиною до досягнення нею 14 років;

з 11.12.1996 по 31.03.2010 - лікарем терапевтом-дільничим в ВОЗ ГУМВС України у м.Києві;

з 01.04.2010 по 24.03.2025 - в лікарні ВОЗ ГУМВС України у м. Києві на посаді лікаря-терапевта.

Для підтвердження права на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону №1058 ОСОБА_1 надала довідку від 24.02.2025 року №72, видану комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 6 «Дніпровської міської ради» та довідку від 14.02.2023 № 48, видану МВС України «Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по місту Києву».

ОСОБА_1 перебуває на обліку Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та з 27.03.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №262340019238 від 27.03.2023 ОСОБА_1 було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Додатково в цьому ж рішенні ОСОБА_1 повідомлено, що враховуючи вимоги пункту 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону та після розгляду документів, стаж по вислузі років становить 29 років 10 місяців 17 днів.

У зв`язку з чим, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м.Києві прийнято рішення про відмову в призначенні грошової допомоги в розмірі 10 пенсій за відсутності 30 років страхового стажу.

24.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві з заявою про призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до Закону №1058.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсії у зв`язку з відсутністю 30 років стажу за вислугу років.

Додатково повідомлено що пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцевих положень» Закону України від 09.07.2003 №1058-VІ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Cтраховий стаж, що дає право на призначення грошової допомоги становить - 5 років 10 місяців 26 днів.

До страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги не зараховано періоди роботи згідно довідки від 24.02.2025 №72 та довідки від 14.02.2023 №48, оскільки в довідках не зазначено підставу видачі. А також не враховано період догляду за дитиною до досягнення 6-річного віку з 27.06.1994 по 10.12.1996 (зараховано загальним стажем).

У довідці від 14.02.2023 року №48 зазначена інформація про перебування у відпустці по догляду за дитиною з 18.09.2012 по 07.12.2014, проте свідоцтво про народження не надано.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №262340019238 від 01.04.2025 щодо відмови в призначенні до виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до її спеціального стажу не враховано періоди роботи на посадах з 24.11.1986 по 01.09.1987 та з 11.12.1996 по 24.03.2025; перебування у відпустці по догляду за дитиною з 27.06.1994 по 10.12.1996 та з 18.09.2012 по 07.12.2014, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, у зв`язку з чим представник позивача звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел регламентовані Законом №1058-IV.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали у закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (далі - Порядок №1191).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» (далі - Постанова №909).

Пунктом 5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

У постанові від 15 червня 2022 у справі №200/854/19-а Верховний Суд виснував, що норму пункту 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання грошової допомоги при виході на пенсію за Законом №1058-IV особа має дотриматись таких вимог: 1) станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; 2) пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її, право на зазначену грошову допомогу втратили); 3) станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058-IV станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

У постанові від 22 лютого 2024 року у справі №260/323/20 Верховний Суд також зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на визначених законодавством посадах, досягненням пенсійного віку, працюючи на цих роботах, а також неотриманням такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Зазначеного підходу до застосування пункту 7-1 розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-IV дотримано у постановах Верховного Суду від постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі №234/13835/17, від 20 лютого 2019 року у справі №462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі №466/5637/17, від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а, від 15 червня 2022 року у справі № 200/854/19-а, від 21 березня 2024 року у справі №580/2737/23 та ін.

Отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

За приписами пунктів 6, 7 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Так, відповідно до записів трудової книжки від 03.09.1980 НОМЕР_2 ОСОБА_1 працювала:

з 24.11.1986 по 01.09.1987 - медичною сестрою палатного гастроентерологічного відділення Міськлікарні №6;

з 01.08.1988 по 01.07.1989 - лікарем в Державній лікарні м. Олександрія;

з 07.08.1989 по 10.12.1996 - лікарем-терапевтом та звільнена через догляд за дитиною до досягнення нею 14 років;

з 11.12.1996 по 31.03.2010 - лікарем терапевтом-дільничим в ВОЗ ГУМВС України у м.Києві;

з 01.04.2010 по 24.03.2025 - в лікарні ВОЗ ГУМВС України у м. Києві на посаді лікаря-терапевта.

Згідно довідки комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради №72 від 24.02.2025: у період з 24.11.1986 по 01.09.1987 ОСОБА_1 дійсно працювала в міській лікарні №6 м.Дніпропетровськ.

Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, суд першої інстанції дійшов правльного висновку, що періоди роботи з 24.11.1986 по 01.09.1987 слід зарахувати позивачці до її спеціального стажу працівника охорони здоров`я, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

Протиправність незарахування цих періодів до спеціального стажу є підставою для висновку про протиправність рішення відповідача про відмову відмову у призначенні, нарахуванні та виплаті позивачці грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Суд зауважує, що зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву позивачки щодо призначення, нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій згідно з пунктом 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» з 24.11.1986 по 01.09.1987 на посаді медсестри палатної гастроентерологічного відділення, суд першої інстанції жодним чином не втрутився у компетенцію територіального органу Пенсійного фонду.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV саме до повноважень органу Пенсійного фонду належить питання обчислення страхового стажу.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко