Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 22 жовтня 2026 р.
Справа: №160/29670/25
Суддя: Ясенова Т.І.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/29670/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року (суддя Кальник В.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
визнати протиправними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати у березні 2025 року, позивачу, ОСОБА_1 , заборгованості з нарахованої пенсії, згідно протоколу про призначення пенсії Рішення 045650018435, розраховане 03.02.2025 станом на 01.03.2025 у сумі 106302,30 грн.;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на користь позивача, ОСОБА_1 , заборгованість з нарахованої пенсії, з дати звернення 26.02.2024 по 01.03.2025 у сумі 106302,30 грн.;
зобов`язати нарахувати та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 , компенсацію за втрату частини пенсії станом на 01.03.2025 у сумі 106302,30 грн., за весь час прострочення, у зв`язку із порушенням строків виплати частини її основного розміру, за період 26.02.2024 по 28.02.2025 на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням №045650018435 від 06.02.2025 позивачу призначено пенсію з 26.02.2024, натомість пенсійним органом не здійснено виплату позивачу пенсії з 26.02.2024 по 01.03.2025, а лише її нараховано.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо виплати ОСОБА_1 нарахованої заборгованості з пенсії станом на 01.03.2025 у сумі 106 302,30 грн, згідно з рішенням про перерахунок пенсії № 045650018435.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої пенсії за період з 26.02.2024 по 01.03.2025 у сумі 106 302,30 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржником зазначено, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі — Порядок № 821). На виконання Постанови № 821 позивачу було проведено часткову виплату доплати за рішенням суду в сумі 562,05 грн. Решта заборгованості буде виплачена згідно з вищезазначеним Порядком № 821 після надходження відповідного фінансування. Залишок невиплачених коштів за рішенням суду становить 105 740,25 грн. Отже, невиплата грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки Головне управління не має
юридичної можливості виконати судове рішення в частині виплати коштів, нарахованих за рішенням суду. Інших фінансових можливостей для здійснення виплат Головне управління не має. Таким чином, заборгованість за рішенням суду буде виплачена при надходженні відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду, в порядку черговості за датою набрання ними законної сили. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є правомірними, оскільки Головне управління діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заяву ОСОБА_1 було розглянуто за принципом екстериторіальності, за результатами розгляду 04.03.2024 Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення № 045650018435 про відмову в призначенні пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення № 045650018435 від 04.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про відмову в призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій ОСОБА_1 .
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 по 28.02.2001, що дає право на призначення дострокової пенсії за віком, як учаснику бойових дій, з дати звернення до ПФУ.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій від 26.02.2024 з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовлено.
Пенсія позивачу призначена довічно з дати звернення, а саме з 26.02.2024, та нарахована згідно з рішенням № 045650018435 від 06.02.2025.
25.02.2025 відповідачем було проведено перерахунок пенсії згідно з ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за яким проіндексовано заробітну плату, і сума пенсії станом на 01.03.2025 склала 8944 грн 79 коп. разом з надбавками.
05.03.2025 позивачу було виплачено пенсію за березень 2025 року у сумі 8944 грн 79 коп. Наразі Пенсійний фонд здійснює виплату поточної пенсії згідно з графіком поточних виплат у сумі 8944 грн 79 коп.
На запит в особистому кабінеті на вебпорталі ПФУ № ВЕБ-04001-Ф-З-25-046247 від 13.03.2025 щодо суми боргу нарахованої пенсії з дати звернення станом на 01.03.2025, листом від 14.03.2025 № 0400-010202-8/52088 позивачу надано відомості про суму доплати за рішенням суду від 17.06.2024 у справі № 160/7716/24. Зазначена сума, що підлягає виплаті згідно з постановою КМУ № 649 від 22.08.2018, складає 106 302,30 грн (сто шість тисяч триста дві грн 30 коп.).
Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо виплати позивачу нарахованої пенсії за період з 26.02.2024 по 01.03.2025 в розмірі 106 302,30 грн протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно зі статтею 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Частиною 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Підстави для припинення виплати пенсії визначені статтею 49 вказаного Закону, згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
За змістом абзацу 1 частини другої статті 46 Закону України № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідачем не заперечується, а матеріалами справи підтверджується факт невиплати позивачці призначеної на виконання рішення суду пенсії за період з 26.02.2024 по 01.03.2025 у сумі 106 302,30 грн.
При цьому відповідачем не надано суду доказів відсутності реальної можливості виплати позивачці вказаної заборгованості, як не надано доказів вчинення відповідачем всіх належних від нього дій та вжиття дієвих заходів для отримання в установленому порядку необхідних коштів з метою погашення заборгованості по виплаті нарахованої позивачці пенсії, тому посилання скаржника на відсутність відповідного фінансування суд вважає помилковим. Наведені відповідачем обставини не є такими, що звільняють пенсійний орган від виконання законодавчо встановленого обов`язку щодо виплати пенсій.
Суд апеляційної інстанції вважає прийнятним посилання суду першої інстанції на рішення Верховного Суду від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що належним, співмірним та ефективним способом захисту порушеного права за встановлених у цій справі обставин є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати заборгованості з пенсії за визначений судом період і стягнення з органу Пенсійного фонду на користь позивача заборгованості з пенсії в судовому порядку.
При цьому в спірному випадку на час звернення позивача до суду з цим позовом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.06.2024 є виконаним, що не заперечується скаржником.
Спір у справі, що розглядається, виник у зв`язку з невиплатою нарахованої позивачу на виконання означеного вище рішення суду пенсії за певний період, тобто не є тотожним спору в адміністративній справі №160/7716/24, оскільки виник між іншими сторонами з інших підстав, щодо іншого предмету та не на стадії виконання судового рішення у вказаній справі.
Крім того, в апеляційній скарзі скаржником зазначено, що нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 (далі - Порядок № 821). На виконання Постанови № 821 позивачу було проведено часткову виплату доплати за рішенням суду в сумі 562,05 грн. Решта заборгованості буде виплачена згідно з вищезазначеним Порядком № 821 після надходження відповідного фінансування. Залишок невиплачених коштів за рішенням суду становить 105 740,25 грн.
Водночас, зміст Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень Кабінет Міністрів України постановляє:
1. Затвердити Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, що додається.
2. Установити, що видатки на виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, які набрали законної сили після набрання чинності цією постановою, здійснюються після введення в експлуатацію доопрацьованої Пенсійним фондом України інформаційної системи для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
3. Пенсійному фонду України не пізніше ніж до 1 вересня 2025 року забезпечити доопрацювання інформаційних систем для ведення обліку видатків на виплату судових рішень за джерелами їх фінансування.
Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року №821 Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень
1. Цим Порядком визначено механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).
Дія Порядку не поширюється на забезпечення виконання грошових зобов`язань, що здійснюються відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 року №902 (Офіційний вісник України, 2021 р., №70, ст. 4433), судових рішень, що виконуються негайно відповідно до пункту 1 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України у межах суми стягнення за один місяць, виплату перерахованих пенсій за рішеннями суду, що набрали законної сили до набрання чинності цим Порядком, а також виплату нарахованих на виконання рішень суду, що набрали законної сили, пенсій за минулий час внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»" від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували/задекларували місце проживання (перебування) на контрольованій Україною території, що здійснюється відповідно до Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2021 року №1165 (Офіційний вісник України, 2021 р., №89, ст. 5757).
2. У цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні: судові рішення - рішення суду, що набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких стягувачу призначено (перераховано) пенсію (щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці); перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.
3. Судові рішення та виконавчі документи, що надходять на виконання до Пенсійного фонду України та його територіальних органів реєструються та зберігаються відповідно до правил, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 р. №55 «Деякі питання документування управлінської діяльності» (Офіційний вісник України, 2018 р., 23, ст. 770).
Облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду ведеться в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про призначення (перерахунок) відповідних виплат та у сформованому на їх підставі переліку одержувачів виплат на виконання судових рішень (далі - перелік).
Агрегована та знеособлена інформація з переліку, що містить відомості про вид пенсії (іншої виплати), суму, що належить до виплати, та джерела фінансування відповідних витрат, розміщується у загальному доступі на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України із актуалізованою інформацією станом на 1 число кожного місяця, а також в особистому кабінеті стягувача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.
4. Видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.
5. Виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.
6. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.
7. Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.
8. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5 - 7 цього Порядку.
9. Інформація про видатки на виплату нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду відображається у звіті про виконання бюджету та у фінансовій звітності відповідно до Порядку подання фінансової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. №419 (Офіційний вісник України, 2000 р., №9, ст. 344).
Тобто, зокрема пунктами 5-8 Порядку № 821 у супереч приписів ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV, встановлено, що виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час шляхом проведення щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата; встановлені видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету; для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету / помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку; невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5 - 7 цього Порядку.
Тобто Порядок №821 більш узгоджений з приписами ч. 1 ст. 46 Закону №1058-IV, коли закон дозволяє часткову виплату пенсії за минулий час пенсіонерам, які не отримали пенсію з власної вини. Встановлені Порядком № 821 обмеження виплати пенсії за минулий час пенсіонерам, які не отримали виплати з вини органу пенсійного фонду, суперечить верховенству права та порушують права позивача гарантовані йому ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, оскільки такі обмеження не можуть бути застосовані у даному випадку, пенсію за минулий час необхідно виплачувати без обмеження будь-яким строком, а Порядок № 821 обмежує права позивача на отримання без затримок пенсії за минулий час.
Також, Порядок № 821 суперечить приписам ст. 47 Закону № 1058-IV, оскільки дозволяє органам пенсійного фонду не виплачувати позивачу пенсію у повному обсязі, коли Законом позивачу гарантовано щомісячна виплата пенсії у повному обсязі, припиняти виплату пенсії можливо виключно за приписами ст. 49 Закону №1058-IV, а не за приписами Порядку № 821.
Постанова Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» є нормативно-правовим актом, положення якого безпосередньо застосовані у правовідносинах, пов`язаних з виплати пенсії позивачу за минулий час, але така постанова не є законом та не може звужувати та змінювати приписи ч. 2 ст. 46, ст. 47, ст. 49 Закону №1058.
Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону №1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 N 25-рп/2009);
2.1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном;
3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку;
3.1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
4.1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством (частину першу статті 49 доповнено пунктом 4.1 згідно із Законом України від 25.04.2024 №3674-IX)
5) в інших випадках, передбачених законом.
Отже, нараховані позивачу суми пенсії, не тільки не виплачуються за минулий час, а і не виплачуються поточні (щомісячні) виплати пенсії у повному обсязі, внаслідок дії норм Порядку № 821, при цьому відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачу у повному обсязі, жодного рішення не прийняв.
За ч. 1 ст. 47 Закону №1058-IV пенсії виплачуються щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством, зокрема, в інших випадках, передбачених ч.1 ст. 49 цього Закону.
Зазначені обставини вказують на допущення відповідачем порушення вимог ст. 49 Закону №1058-IV, яка визначає вичерпний перелік підстав для припинення виплати пенсії, а прийнятий Порядок №821 фактично припиняє виплату пенсії у спосіб не передбачений приписами ст. 49 Закону № 1058-IV.
За ст. 46 ч. 2 Закону 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Тобто, саме Закон гарантує позивачу отримання пенсії щомісячно, а не частково та у разі наявності коштів, як встановлено Порядком №821.
Суд наголошує, що встановлення Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій (з обмеженнями у виплатах) не звільняє Державу в особі уповноваженого органу (Пенсійного фонду України) від обов`язку виконання приписів Закону №1058-VI та здійснення такої виплати, отже, не може позбавляти особу права на своєчасне отримання належних їй сум пенсій.
Тривала не сплата особі належних їй пенсійних виплат (в тому числі і припинення виплати пенсії, виплата пенсії не у повному обсязі) є втручанням у його право на мирне володіння своїм майном.
Таким чином, наразі відсутні законні втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений саме законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено, запровадженням обмежень у виплати пенсії за минулий час встановленим Порядком №821.
Враховуючи наведене, належні (передбачені законом) правові підстави для тривалої не виплати позивачу пенсії (припинення виплати пенсії) відсутні, тому застосування відповідачем Порядку № 821 є протиправним.
Позивач має право на отримання нарахованої йому пенсії без будь-яких відтермінувань таких виплат та має право на щомісячне отримання пенсії у повному обсязі, та як наслідок, Порядок №821, який встановлює частковість, відтермінування та припинення виплати пенсії позивачу є протиправним тобто, таким, що суперечить приписам ч. 2 ст. 46, ст. 47, ч. 1 ст. 49 Закону №1058 та порушує право позивача на своєчасне отримання належних йому пенсійних виплат.
Враховуючи, що пенсія, яка призначена позивачу є виплатою довічною та постійною, можливо прийти до висновку про порушення відповідачем вимог Конституції України та Закону 1058-IV.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти Україн від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя О.В. Головко
суддя А.В. Суховаров
Оригінал: reyestr.court.gov.ua