Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №160/1112/26
Суддя: Малиш Н.І.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/1112/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Олійник В.М.) в адміністративній справі №160/1112/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
19.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25 листопада 2025 року за номером 047150034241, оформленого у вигляді рішення про відмову у призначенні пенсії Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком, у зв`язку з не зарахуванням до страхового стажу періодів роботи;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати громадянину України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 до загального трудового (страхового) стажу всі періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 від 11.08.1983 року, в тому числі, періоди: - роботи з 11.08.1983 року по 27.10.1983 року; - роботи з 27.01.1986 року по 03.02.1986 року ; роботи з 02.07.1986 року по 28.07.1986 року; - роботи з 13.08.1986 року по 03.08.1987 року; - роботи з 10.08.1987 року по 02.01.1992 року; - навчання з 23.01.1986 року по 25.06.1986 року; військової служби з 09.11.1983 по 11.11.1985 згідно військового квитка серії НОМЕР_3 від 19.10.1983 року; -навчання з 01.09.1980 року по 25.07.1983 року згідно диплому серії НОМЕР_4 від 25.07.1983 рік;
- зобов`язати відповідача здійснити призначення позивачу пенсії за віком з урахуванням вказаних періодів на підставі трудової книжки з дати звернення позивача до відділення пенсійного фонду.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 18.11.2025 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.11.2025 № 047150034241 йому відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу тривалістю 32 роки. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 11.08.1983 по 27.10.1983, з 27.01.1986 по 03.02.1986, з 02.07.1986 по 28.07.1986, з 13.08.1986 по 03.08.1987, з 10.08.1987 по 02.01.1992, навчання з 23.01.1986 по 25.06.1986 та з 01.09.1980 по 25.07.1983, а також військової служби з 09.11.1983 по 11.11.1985. На підтвердження цих періодів він посилається на записи у трудовій книжці, військовий квиток і диплом. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду з вимогою про скасування рішення про відмову в призначенні пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150034241 від 25.11.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період навчання з 01.09.1980 по 25.07.1983 року, періоди роботи з 11.08.1983 по 27.10.1983, з 27.01.1986 по 03.02.1986, з 02.07.1986 по 28.07.1986, з 13.08.1986 по 03.08.1987, з 10.08.1987 по 02.01.1992, період навчання з 23.01.1986 по 25.06.1986, період військової служби з 09.11.1983 по 11.11.1985 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 18.11.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованого страхового стажу та висновків суду викладених в рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.
Відповідачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував відсутності документів, які підтверджують неотримання позивачем пенсійних виплат в іншій державі за спірні періоди роботи, навчання та військової служби, набуті на території Республіки Молдова до 01.01.1992, як того вимагає постанова Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562. Крім того, скаржник указує на недоліки оформлення трудової книжки позивача та вважає, що, зобов`язавши зарахувати спірні періоди до страхового стажу, суд втрутився в дискреційні повноваження органу Пенсійного фонду.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 11.08.1983 позивач має наступні записи про:
- період навчання з 01.09.1980 року по 25.07.1983 року згідно диплому серії НОМЕР_4 від 25.07.1983 року; з 23.01.1986 року по 25.06.1986 року (записи №6 - №7);
- період військової служби з 09.11.1983 по 11.11.1985 року (запис №3), що також підтверджено записами військового квитка серії НОМЕР_3 від 19.10.1983 року;
- періоди роботи: з 11.08.1983 року по 27.10.1983 року (запис №1 - №2); з 27.01.1986 року по 03.02.1986 року (записи №4 - №5); з 02.07.1986 року по 28.07.1986 року (записи №8 - №9); з 13.08.1986 року по 03.08.1987 року (Записи №10 - №11); з 10.08.1987 року по 02.01.1992 року (Записи №12 - №20).
18.11.2025 позивач звернувся до територіального відділення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №047150034241 від 25.11.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 32 років.
Страховий стаж особи становить: 19 років 11 місяців 11 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди:
роботи з 11.08.1983 по 27.10.1983 з 27.01.1986 по 03.02.1986, з 02.07.1986 по 28.07.1986, з 13.08.1986 по 03.08.1987, з 10.08.1987 по 02.01.1992, навчання з 23.01.1986 по 25.06.1986, згідно трудової книжки, серії НОМЕР_5 від 11.08.1983, військової служби з 09.11.1983 по 11.11.1985, згідно військового квітка серії НОМЕР_3 від 19.10.1983, навчання з 01.09.1980 по 25.07.1983, згідно диплому серії НОМЕР_4 від 25.07.1983, оскільки стаж набутий на території Молдови та до заяви не додані документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання будь-яких виплат заявником за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, відповідно до вимог Постанови 562.
Крім того, на титульній сторінці трудової книжки написана неповна дата народження заявника (відсутня дата та місяць), записи на титульній сторінці трудової зроблено різними чорнилами, чим порушено пункт 2.10 «Інструкції про порядок введення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях» від 20.06.1974 №162, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162.
Особа матиме право на пенсійну виплату при досягненні 65 років з 20.10.2030 року.
Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.11.2025 № 047150034241 про відмову в призначенні пенсії за віком, оскільки до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 11.08.1983 по 27.10.1983, з 27.01.1986 по 03.02.1986, з 02.07.1986 по 28.07.1986, з 13.08.1986 по 03.08.1987, з 10.08.1987 по 02.01.1992, навчання з 23.01.1986 по 25.06.1986 та з 01.09.1980 по 25.07.1983, а також військової служби з 09.11.1983 по 11.11.1985, підтверджені трудовою книжкою, дипломом і військовим квитком. У зв`язку із цим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість, проте частково задовольнив позовні вимоги, не перебираючи на себе дискреційних повноважень пенсійного органу.
Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Приписами пунктів «в», «д» частини 3 цієї статті визначено, що до стажу роботи також зараховується військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку зокрема приймаються військові квитки (пункт 6 Порядку № 637).
Згідно пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання..
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.
З матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі стосується правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.11.2025 №047150034241 та наявності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів навчання з 01.09.1980 по 25.07.1983 та з 23.01.1986 по 25.06.1986, роботи з 11.08.1983 по 27.10.1983, з 27.01.1986 по 03.02.1986, з 02.07.1986 по 28.07.1986, з 13.08.1986 по 03.08.1987, з 10.08.1987 по 02.01.1992, а також військової служби з 09.11.1983 по 11.11.1985.
Судом першої інстанції встановлено, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_2 від 11.08.1983 містить записи про такі періоди:
- навчання з 01.09.1980 по 25.07.1983, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_4 від 25.07.1983, та з 23.01.1986 по 25.06.1986 (записи № 6– 7);
- військової служби з 09.11.1983 по 11.11.1985 (запис № 3), що також підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_3 від 19.10.1983;
- роботи з 11.08.1983 по 27.10.1983 (записи № 1– 2), з 27.01.1986 по 03.02.1986 (записи № 4– 5), з 02.07.1986 по 28.07.1986 (записи № 8– 9), з 13.08.1986 по 03.08.1987 (записи № 10– 11) та з 10.08.1987 по 02.01.1992 (записи № 12– 20).
Зазначені записи внесені на підставі відповідних наказів і засвідчені печаткою роботодавця.
Відмовляючи у призначенні пенсії за віком, відповідач у спірному рішенні та апеляційній скарзі посилається на недостатність страхового стажу позивача. Зокрема, вказує, що до нього правомірно не було зараховано спірні періоди роботи, навчання та військової служби, набуті на території Молдови, через неподання документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 562, які підтверджують неотримання пенсійних виплат за межами України в республіках колишнього СРСР.
Крім того, відповідач вказав на недоліки оформлення трудової книжки, а саме неповну дату народження на титульній сторінці та внесення записів різними чорнилами, що, на його думку, порушує вимоги пункту 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.
Колегія суддів критично оцінює доводи пенсійного органу щодо неналежного оформлення трудової книжки позивача, оскільки обов`язок щодо її ведення та внесення відповідних відомостей покладається на роботодавця, а працівник не може нести відповідальність за недоліки її оформлення.
Такий висновок узгоджується з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 № 162, пунктом 18 постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки робітників та службовців», а також правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що визначальним для зарахування відповідного періоду до страхового стажу є підтвердження факту трудової діяльності особи, а не формальне дотримання всіх вимог щодо оформлення трудової книжки. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що недоліки в оформленні записів у трудовій книжці самі по собі не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірних періодів роботи до страхового стажу.
Щодо доводів скаржника про правомірність незарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи, навчання та військової служби, набутих на території Молдови, у зв`язку з неподанням документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 562, які підтверджують неотримання пенсійних виплат за межами України в республіках колишнього СРСР, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 24-1 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат за відповідні періоди. Порядок підтвердження цієї обставини визначено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 (далі – Порядок №562).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у заяві про призначення пенсії позивач зазначив, що не отримує пенсійних виплат в іншій державі та не має можливості документально підтвердити факт їх нездійснення (а.с. 67).
Приписами пункту 4 Порядку №562 унормовано, що у разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.
У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.
До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.
МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України «Про інформацію» та «Про захист персональних даних», і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.
Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.
З аналізу наведених норм вбачається, що законодавець передбачив механізм зарахування відповідних періодів трудової діяльності до страхового стажу за відсутності документального підтвердження неотримання пенсійних виплат в іншій державі за умови дотримання процедури, встановленої Порядком № 562.
Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок щодо отримання відповідної інформації покладено на органи Пенсійного фонду України. Водночас відповідач не надав доказів направлення відповідних запитів, у зв`язку з чим доводи про правомірність незарахування спірних періодів до страхового стажу є необґрунтованими.
При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що абзацом шостим пункту 4 Порядку № 562 передбачено можливість урахування таких періодів у разі відсутності налагодженого обміну інформацією або неотримання відповіді на відповідний запит протягом 45 днів. Отже, сама лише неможливість отримання відповідної інформації не може бути підставою для незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи, навчання та військової служби, набутих позивачем на території Молдови.
З огляду на викладене, з урахуванням норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 25.11.2025 № 047150034241 та необхідність поновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи, навчання та військової служби й повторно розглянути заяву від 18.11.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про втручання суду в його дискреційні повноваження, оскільки відповідач уже реалізував їх, ухваливши рішення про відмову в призначенні пенсії, яке в межах цієї справи визнано протиправним. При цьому зарахування спірних періодів до страхового стажу та повторний розгляд заяви з урахуванням висновків суду спрямовані на поновлення порушеного права позивача та не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 травня 2026 року в адміністративній справі №160/1112/26 – залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua