Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/23862/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/23862/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року (суддя Рябчук О.С.) в адміністративній справі №160/23862/25 за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило:

- стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 299 612,86 гривень.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено наступне. Відповідач має податковий борг на загальну суму 299 612,86 грн. Податковий борг виник внаслідок несплати зобов`язань, донарахованих контролюючим органом. Податковим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу. Так, у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована та направлена відповідачу податкова вимога форми “Ф” від 10.12.2024 р. №0035104-1307-0436. Однак, сума боргу залишається не погашеною відповідачем у добровільному порядку. У зв`язку з чим, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач, зокрема, посилається на неправомірність визначення контролюючим органом податкових зобов`язань, стягнення яких є предметом спору у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, зазначаючи що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідачем було подано відповідь на відзив, а також клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку платників податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

З матеріалів справи вбачається, що сума податкового боргу ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), становить 299 612,86грн., а саме:

Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов`язань у розмірі 299 612,86 грн, згідно:

- Податкового повідомлення-рішення №1581374-2417-0486-UA12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 77 089,82 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №1581376-2417-0486-UA1206017001064367. від 31.05.2024 на суму 69 315,22 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №1581378-2417-0486-UA12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 73 008,16 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №0068793-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.01.2025 на суму 80 199,66 грн.

Згідно наданої Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Центрально – Міському районі Департаменту адміністративних послуг управління з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконкому Криворізької міської ради довідки від 20.01.2025р. № 02-01-47/1-39 згідно даних реєстру територіальної громади місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно наданих до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ДПС України ( центральний рівень) про зміну реєстраційних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) має місце проживання по датах внесення до ДРФО:

-30.01.2003 Україна, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, криворізька тер. Гр., АДРЕСА_1 ;

АДРЕСА_2 .

Корінці податкових повідомлень – рішень від 31.05.2024 року направлись ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , однак на адресу податкового органу повернувся конверт з відміткою АТ “Укрпошта” про невручення “ за закінченням терміну зберігання”.

Корінець податкового повідомлення – рішення №0068793-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.01.2025 на суму 80 199,66 грн. направлявся ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 та був отриманий 02.04.2025 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також в інтегрованій картці платника податку обліковується недоїмка зі сплати податків та донарахованих податкових зобов`язань.

На виконання положень ст.59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми “Ф” №0035104-1310-0436 від 10.12.2024р. на суму 221 594,32 грн., яка направлена засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 та була отримана 06.01.2025 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Встановивши зазначені обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, податкові органи наділені повноваженнями звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПК України.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

Предметом спору в цій справі є стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 299 612,86 грн, згідно:

- Податкового повідомлення-рішення №1581374-2417-0486-UA12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 77 089,82 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №1581376-2417-0486-UA1206017001064367. від 31.05.2024 на суму 69 315,22 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №1581378-2417-0486-UA12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 73 008,16 грн;

- Податкового повідомлення-рішення №0068793-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.01.2025 на суму 80 199,66 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 року у справі 160/30848/25 позовну заяву задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області: №1581376-2417-0486-UА12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 69 315,22 грн.; №1581378-2417-0486-UА12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 73 008,16 грн.; №1581374-2417-0486-UА12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 77 089,82 грн.; №0068793-2416-0482-UА12060170010643671 від 17.01.2025 на суму 80 199,66 грн.

Відповідач оскаржив таке рішення до Третього апеляційного адміністративного суду, проте ухвалами апеляційного суду було повернуто, а в подальшому відмовлено у відкриті апеляційного провадження.

Також відповідачу було відмовлено у відкриті касаційного провадження на ухвалу апеляційного суду про відмову відкриті апеляційного провадження.

За таких обставин рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.02.2026 року у справі 160/30848/25 є таким що набрало законної сили.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність, податкових повідомлень – рішень, на підставі яких визначено податковий борг відповідачу, який є предметом спору у цій справі.

З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Щодо витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта

владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду подано: договір про надання про надання правничої допомоги, додаткову угоду, квитанцію про сплату послуг з надання правничої допомоги, ордер та інші документи.

Таким чином позивачем заявлено відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 29961,28грн.

Колегія суддів зазначає, що надані відповідачем докази підтверджують факт надання останньому правничої допомоги та в матеріалах справи наявні докази щодо оплати витрат на правничу допомогу.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6,7 статті 134 КАС України).

Оцінюючи заявлені до відшкодування витрати на правничу допомогу, на предмет їх обґрунтованості та співмірності, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Так проаналізувавши надані докази, суд апеляційної інстанції враховує, що предмет спору не вимагав значної кількості часу для підготовки відзиву на позов та апеляційної скарги, аналізу законодавства, оскільки по таким правовідносинам судами ухвалено значну кількість судових рішень. Зазначена вартість витрат на виконання робіт із розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції є надто завищеними у порівнянні з їх фактичним обсягом, складністю написання та часом, необхідним для виконання відповідних робіт кваліфікованим спеціалістом у галузі права.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, якими відповідач підтверджує вартість понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та оцінивши у контексті критеріїв співмірності зазначений розмір витрат на оплату послуг адвоката, суд апеляційної інстанції вважає, що визначена відповідачем сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, у розмірі 29961,28грн. є неспівмірною зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Колегія суддів зазначає, що співмірним в даному випадку є сума витрат на правничу допомогу у розмірі 9000,00грн.

Керуючись п.21 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нову постанову.

В задоволенні позову Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області про стягнення податкового боргу відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу у розмірі 9000,00грн. (десять тисяч грн. нуль копійок).

Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова

суддя Ю.В. Дурасова