Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №340/5655/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 340/5655/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в адміністративній справі №340/5655/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (надалі – відповідач 1), Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області (надалі – відповідач 2), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» №13-с від 06.08.2025;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » №689-К від 11.08.2025;

- поновити ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 02.07.1999 Коломийським МВ УМВС в Івано-Франківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 12.08.2025;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ- 40342220, вул. Тараса Карпи, 84, м. Кропивницький, 25006) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 02.07.1999 Коломийським МВ УМВС в Івано-Франківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2025 по дату набрання чинності рішенням у справі;

- стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ- 39924774, вул. Б. Грінченка, 1, м. Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 02.07.1999 Коломийським МВ УМВС в Івано-Франківській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року задоволено частково позовні вимоги, а саме суд:

Визнав протиправним та скасував наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» №13-с від 06.08.2025.

Визнав протиправним та скасував наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » №689-К від 11.08.2025.

Поновив ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 12.08.2025.

Стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ- 40342220, вул. Тараса Карпи, 84, м. Кропивницький, 25006) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2025 по 17.02.2026 у сумі 212056 (двісті дванадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 64 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 39924774, вулиця Б.Грінченка, 1, місто Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (код ЄДРПОУ 39924774, вулиця Б.Грінченка, 1, місто Київ, 01001) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустив до негайного виконання.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду у частині відмови у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди, постановити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги та стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 100 000,00 грн.

У скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи внаслідок неповного з`ясування обставини справи.

Обґрунтовано скаргу тим, що неналежне виконання органами державної влади своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Моральна шкода супроводжує будь-яке порушення цивільного права чи охоронюваного законом інтересу. Тому визнається, що факт заподіяння моральної шкоди не вимагає окремого доказування. Оскільки підставою виникнення обов`язку відшкодувати моральну шкоду є правопорушення, то завжди є і моральні страждання щодо цього.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

У справі, яка розглядається, протиправні дії суб`єкта владних повноважень - Держпродспоживслужби щодо порушення моїх трудових прав росять системний характер. При цьому, незважаючи на наявність судового рішення про поновлення на посаді, Держпродспоживслужба повторно та невідкладно ініціювала процедуру звільнення з посади за завідомо надуманими обставинами.

У справі, що розглядається, відповідач-1 не довів відсутності заподіяння моральної шкоди внаслідок його протиправних рішень та дій, які мали системний характер. Незаконне звільнення, подальше поновлення на посаді за рішенням суду та негайне ініціювання дисциплінарних проваджень і повторного звільнення свідчать про цілеспрямоване та упереджене ставлення до позивача як до працівника.

Дії відповідачів об`єктивно спричинили значне психоемоційне напруження, пов`язане з невизначеністю правового статусу, втратою стабільного джерела доходу, необхідністю постійного захисту своїх прав у судовому порядку, а також негативно вплинули на ділову репутацію як керівника державного органу.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача-1 та заподіяною моральною шкодою є очевидним і безпосереднім

Суд фактично визнав наявність у позивача певних негативних емоцій, однак дійшов висновку, що вони нібито не досягли рівня страждань чи приниження. Такий підхід є надмірно формальним і не відповідає ані змісту статті 23 Цивільного кодексу України, ані усталеній судовій практиці. Моральна шкода не зводиться виключно до стану, що підтверджується медичним втручанням або документально зафіксованим розладом здоров`я. Її зміст охоплює також душевні страждання, приниження честі, гідності, ділової репутації, порушення звичного способу життя та необхідність постійно захищати свої права від неправомірних дій державного органу.

Суд також безпідставно не врахував значення обставин попереднього незаконного звільнення 11.12.2024, зазначивши, що вони не стосуються предмета розгляду у цій справі. Такий висновок є неправильним.

Крім того, суд не надав належної оцінки тому, що зазначені події набули публічного розголосу та стосувалися позивача як керівника територіального органу.

У такій ситуації наслідки незаконного дисциплінарного переслідування виходять за межі суто внутрішніх трудових відносин, оскільки безпосередньо впливають на ділову репутацію, професійний авторитет і суспільне сприйняття особи.

Для державного службовця, який тривалий час обіймав керівну посаду, мав позитивну службову характеристику, заохочення та не притягувався до дисциплінарної відповідальності, повторне незаконне звільнення і пов`язане з ним публічне обговорення є особливо болісним і принизливим.

Також, суд фактично проігнорував зміст пояснень щодо наслідків протиправних дій відповідача-1 для психологічного стану.

Отримання доходу позивачем в іншому місці роботи жодним чином не спростовує, факту незаконного втручання у трудові права, факту душевних страждань, викликаних повторним незаконним звільненням, приниження ділової репутації. Наведена судом обставина могла не стосується питання наявності чи відсутності моральної шкоди.

Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення яким відмовити у задоволені позовних вимог.

У скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи внаслідок неповного з`ясування обставини справи.

Обґрунтовано скаргу тим, що предметом розгляду справи № 340/5655/25 не є визнання протиправним та скасування наказу Держпродспоживслужби від 06.06.2025 № 4-е «Про порушення дисциплінарного провадження» (яким позивача відсторонено від виконання посадових обов`язків). В рамках інших судових проваджень зазначений наказ теж не оскаржувався позивачем, а тому можна вважати, що позивач погодився із цим наказом щодо свого відсторонення від виконання посадових обов`язків.

Посилаючись на приписи Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу”, скаржник зазначає, що під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець (позивач), зобов`язаний перебувати на робочому місці, водночас будучи відстороненим від виконання посадових обов`язків та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

06.06.2025 будучи о 10:03:54 год. ознайомленим щодо свого відсторонення позивач, всупереч частини 5 статті 72 Закону №889-VIII, 06.06.2025 у часовий проміжок 11:11-11:12 год. підписує 14 листів, які не пов`язані із дисциплінарним провадженням (прим, наказ Держпродспоживслужби від 06.06.2025 № 4-е «Про порушення дисциплінарного провадження»).

Скаржник наголошує, що 14 листів адресовані (Держпродспожив службі, ФОП ОСОБА_2 , Ірині Мосулезі, Кіровоградській регіональній державній лабораторії Держпродспоживслужби, Національному агентству з питань запобігання корупції), за підписом позивача, як керівника (начальника) Головного управління, але вже будучи відстороненого від виконання посадових обов`язків, та жоден із цих 14 листів не стосується дисциплінарного провадження, порушеного наказом Держпродспоживслужби від 06.06.2025 № 4-е.

Зі змісту статей 65, 66 Закону вбачається, що перевищення державним службовцем службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення, є дисциплінарним проступком, за вчинення якого застосовується такий винятковий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з посади державної служби.

У цьому випадку суб`єкт призначення не наділений повноваженнями застосовувати інший вид дисциплінарного стягнення в залежності від передбачених ч. 1 ст. 74 Закону обставин, зокрема характеру проступку, наявність стягнень тощо.

Наведене підтверджує законність та правомірність дій Держпродспоживслужби щодо видачі наказу від 11.08.2025 № 689-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Твердження суду, що інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення, спростовуються матеріалами дисциплінарної справи стосовно ОСОБА_1 , де вбачається саме функція «перегляд», а не функція «накладення резолюції та відклікування документа».

Усупереч положенню статті 235 КЗпП судом першої інстанції присуджено ОСОБА_1 стягнення з Головного управління середнього заробітку за час вимушеного прогулу без врахування різниці у заробітку.

Позовна вимога про поновлення на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, є похідною до (основних) позовних вимог «про визнання протиправними та скасування наказів Держпродспоживслужби від 06.08.2025 № 13-е «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» та від 11.08.2025 № 689-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та також не підлягає задоволенню, як похідна позовна вимога.

Сторонами також надані відзиви на апеляційні скарги один одного, що долучені до матеріалів справи.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №34-к від 27.01.2017 ОСОБА_1 з 27.01.2017 призначено як переможця конкурсу, на посаду начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області (т.1 а.с. 35).

Наказом голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №1080-к від 09.12.2024 відповідно до частини шостої статті 44 Закону України «Про державну службу» 11.12.2024 ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області у зв`язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності відповідно до пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24 визнано протиправним і скасовано висновок (результат оцінювання) голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06.11.2024 щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 03.12.2024 №1069-к в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09.12.2024 №1080-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 11.12.2024. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 12.12.2024. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 187060,61 грн. Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 23000 грн. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць.

Постановою головного державного виконавця вказаного вище відділу Рекашової А.В. від 29.05.2025 відкрито виконавче провадження №78211938 з примусового виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24 (т.1 а.с. 38-39).

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №441-К від 04.06.2025 поновлено позивача на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 12.12.2024 (т.1 а.с. 40).

04.06.2025 Управління правового забезпечення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за результатами планового внутрішнього аудиту, проведеного на підставі наказу Держпродспоживслужби від 07.11.2023 №785 «Про проведення планового внутрішнього аудиту щодо оцінки ефективності діяльності територіальних органів Держпродспоживслужби, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління» направило В.о. Голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ОСОБА_3 службову записку з пропозицією порушити дисциплінарне провадження відносно начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 та відсторонення його від виконання службових обов`язків. Зазначено, що посадові особи Головного управління неналежно виконували вимоги законів України та нормативних актів, зокрема наказів Мінагрополітики та Держпродспоживслужби, які регулюють державний контроль у сфері безпечності харчових продуктів. У службовій записці зазначено, що згідно з матеріалами аудиту, у липні 2023 року Кропивницьке районне управління здійснило відбір зразків овочів у ФОП ОСОБА_4 (буряк столовий – 4,5 кг від партії 25 кг) та ОСОБА_5 (кабачок - 3,5 кг від партії 60 кг). Попри виявлене перевищення нітратів, позапланові заходи державного нагляду не проводилися, розпорядчі документи не видавалися, заходи реагування не застосовувалися. Крім того, всупереч наказу №642, зразки не були направлені до визначеної установи - Державного науководослідного інституту з лабораторної діагностики, а досліджувалися в регіональних лабораторіях (т.1 а.с. 42-44).

У наступному наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів №4-с від 06.06.2025 порушено дисциплінарне провадження стосовно начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 . Утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи для дисциплінарного провадження. Відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків до закінчення дисциплінарного провадження (т.1 а.с. 46).

Вказаний наказ було направлено до Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області через систему електронного Документообігу Megapolis. DocNet.

Згідно листа №01-1/3179/08 від 15.07.2025 Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області лист №24-17/14084 про доведення наказу Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №4-с «Про порушення дисциплінарного провадження» такий підписаний о 09:36 06.06.2025, попередньо розглянутий і зареєстрований із позначкою «Терміново» головним спеціалістом відділу документального забезпечення та комунікацій управління організаційно-господарського забезпечення ОСОБА_6 06.06.2025 о 10:03 та автоматично переданий на розгляд та накладання резолюції ОСОБА_7 (т.1 а.с. 194зв.-195).

18.06.2025 позивач надав дисциплінарній комісії письмові пояснення, а 14.07.2025 прийняв участь у її засіданні (т.1 а.с. 48-55).

Наказом Держпродспоживслужби «Про продовження строку здійснення дисциплінарного провадження» №10-с від 15.07.2025 продовжено строк здійснення дисциплінарного провадження стосовно начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 , порушеного наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06.06.2025 №4-с, до 60 календарних днів (т.1 а.с. 90).

Наказом Держпродспоживслужби «Про закриття дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 » №12-с від 01.08.2025 на підставі подання дисциплінарної комісії для здійснення дисциплінарного провадження від 21.07.2025 вирішено закрити дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 - начальника Головного управління (т.1 а.с. 128).

Разом з тим, наказом Держпродспоживслужби «Про порушення дисциплінарного провадження» №8-с від 10.07.2025 порушено друге дисциплінарне провадження стосовно начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 . Утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи для здійснення дисциплінарного провадження. Відсторонено позивача від виконання посадових обов`язків до закінчення дисциплінарного провадження (т.1 а.с. 77).

Підставою для видачі наказу №8-с від 10.07.2025 стала службова записка Управління правового забезпечення від 07.07.2025 №С3-23.3/9/4683-2025, згідно якої наказом Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №4-с «Про порушення дисциплінарного провадження» стосовно начальника Головного управління ОСОБА_1 порушено дисциплінарне провадження та відсторонено його від виконання посадових обов`язків до закінчення дисциплінарного провадження, однак Управлінням правового забезпечення за результатами опрацювання наданої інформації встановлено, що начальник Головного управління ОСОБА_1 після ознайомлення 06.06.2025 о 10:03:54 із вказаним наказом, будучи відстороненим від посади, 06.06.2025 об 11:11 підписав адресований Держпродспоживслужбі лист стосовно надання інформації про виконання листа від 19.08.2024 №26-12/17150 щодо надання інформації про бронювання військовозобов`язаних (лист від 06.06.2025 № 01-1- 1/2559/07). Факт ознайомлення позивача із наказом від 06.06.2025 №4-с встановлено згідно наданих Управлінням адміністрування електронного документообігу службовою запискою від 03.07.2025 № СЗ-18.1/9/4603-2025 аудиту даних із системи Megapolis. Doc.Net щодо дій з листом Держпродспоживслужби від 06.06.2025 № 24-17/14084 (т.1 а.с. 80-81).

23.07.2025 позивач надав письмові пояснення на ім`я голови дисциплінарної комісії (т.1 а.с. 94-97) та 24.07.2025 прийняв участь у засіданні комісії.

Листом Держпродспоживслужби №23-18/19022 від 29.07.2025 позивача повідомлено про внесення подання суб`єкту призначення про притягнення його до виду дисциплінарної відповідальності, передбаченого частиною п`ятою статті 66 Закону України «Про державну службу», за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону. З наданого листа №23-18/19022 від 29.07.2025 вбачається, що дисциплінарною комісією, утвореною відповідно до наказу Держпродспоживслужби від 10.07.2025 №8-с «Про порушення дисциплінарного провадження», надано висновок про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме: перевищення службових повноважень, яке не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, а видом дисциплінарного стягнення, рекомендованого до застосування, визначено звільнення з посади державної служби.

24.07.2025 дисциплінарною комісією для здійснення дисциплінарного провадження стосовно ОСОБА_1 прийнято протокольне рішення погодитись з пропозицією ОСОБА_8 та внести на розгляд Голові Держпродспоживслужби ОСОБА_9 подання дисциплінарної комісії щодо притягнення начальника Головного управління ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності передбаченої частиною п`ятою статті 66 Закону України «Про державну службу» (т.1 а.с. 226-231).

06.08.2025 на підставі подання дисциплінарної комісії від 29.07.2025 Головою ОСОБА_10 винесено наказ №13-С від 06.08.2025 «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності», яким застосовано до ОСОБА_1 , начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби за вчинення ним дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення. У наказі зазначено, що в ході здійснення дисциплінарного провадження, зокрема, встановлено, що відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Держпродспоживслужби в Кіровоградській області 06.06.2025, будучи відстороненим від посади, ОСОБА_1 , як начальником Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, підписано в загальній кількості 14 (чотирнадцять) вихідних документів (т.1 а.с. 136).

Наказом Держпродспоживслужби «Про звільнення ОСОБА_1 » №689-к від 11.08.2025 ОСОБА_1 11.08.2025 звільнено з посади начальника Головного управління за вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення відповідно до пункту 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» (т.1 а.с. 139).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно ч. 1, 2, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено неодноразово та на даний час триває.

Пунктом 3 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях регулює Закон України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015.

За пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII, посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Згідно з частиною 1 статті 83 Закону №889-VIII, державна служба припиняється: 1) у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону); 2) у разі закінчення строку призначення на посаду державної служби (стаття 85 цього Закону); 3) за ініціативою державного службовця або за угодою сторін (стаття 86 цього Закону); 4) за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону); 5) у разі настання обставин, що склалися незалежно від волі сторін (стаття 88 цього Закону); 6) у разі незгоди державного службовця на проходження державної служби у зв`язку із зміною її істотних умов (стаття 43 цього Закону); 7) у разі виходу державного службовця на пенсію або досягнення ним 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом; 8) у разі застосування заборони, передбаченої Законом України "Про очищення влади"; 9) з підстав, передбачених контрактом про проходження державної служби (у разі укладення) (стаття 88-1 цього Закону).

Згідно з пунктом 4 частиною 1 статті 87 Закону № 889-VІІІ, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є зокрема: вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.

Згідно з частиною 5 статті 87 Закону № 889-VІІІ, наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб`єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.

У такому випадку оформлення і видача трудової книжки, а також розрахунок при звільненні проводяться протягом семи днів з дня звільнення.

Відповідно до ст.64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Для державних службовців можуть встановлюватися особливості притягнення до дисциплінарної відповідальності у випадках, визначених законом.

Частиною 1 статті 65 Закону №889-VIII визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно п. 7 ч.2 ст.65 цього Закону, дисциплінарними проступками є, зокрема: перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Згідно ч.1 ст.66 Закону №889-VIII до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Відповідно до ч.5, 7 ст.66 Закону №889-VIII звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону.

За кожний дисциплінарний проступок до державного службовця може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

За правилами ст.74 Закону №889-VIII Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби.

Дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця. Вчинення державним службовцем діянь у стані крайньої потреби або необхідної оборони виключають можливість застосування дисциплінарного стягнення.

За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарне стягнення не може бути застосовано під час відсутності державного службовця на службі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, під час перебування його у відпустці або у відрядженні.

Дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.

Державний службовець має право на ознайомлення з матеріалами дисциплінарної справи та на оскарження застосованого до нього дисциплінарного стягнення у визначеному цим Законом порядку.

Державний службовець може користуватися правовою допомогою адвоката або іншого уповноваженого ним представника.

Відповідно до статті 71 Закону № 889-VIII Порядок здійснення дисциплінарного провадження затверджується Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення дисциплінарного провадження визначає, зокрема: 1) повноваження та порядок роботи дисциплінарної комісії; 2) порядок формування дисциплінарної комісії; 3) порядок здійснення дисциплінарного провадження у разі неможливості утворення або функціонування дисциплінарної комісії у державному органі.

Відповідно до ст. 75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч.1 ст. 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (далі - дисциплінарна комісія).

Результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, які мають рекомендаційний характер для суб`єкта призначення (ч. 10 ст.69 Закону)

Суб`єкт призначення протягом 10 календарних днів зобов`язаний прийняти рішення на підставі пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії або надати вмотивовану відмову протягом цього строку (ч. 11 ст.69 Закону).

Відповідно до частин 1-5 статті 72 Закону №889-VIII державний службовець може бути відсторонений від виконання посадових обов`язків у разі виявлення порушень, встановлених пунктами 1, 7 - 10 та 14 частини другої статті 65 цього Закону, за які до нього може бути застосовано дисциплінарне стягнення.

Рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення у разі:

наявності обставин, що дають підстави вважати, що такий державний службовець може знищити чи підробити речі і документи, які мають суттєве значення для дисциплінарного провадження;

впливу на працівників державного органу та інших осіб, зокрема, здійснення протиправного тиску на підлеглих, погрози звільненням з роботи;

перешкоджання в інший спосіб об`єктивному вивченню обставин вчинення дисциплінарного проступку.

Тривалість відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків не може перевищувати часу дисциплінарного провадження.

У разі закриття дисциплінарного провадження без притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності йому оплачується у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від виконання посадових обов`язків в установленому порядку.

Під час відсторонення від виконання посадових обов`язків державний службовець зобов`язаний перебувати на робочому місці відповідно до правил внутрішнього службового розпорядку та сприяти здійсненню дисциплінарного провадження.

Відповідно до ч.1 ст.73 вказаного Закону з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

Частиною 2 статті 73 Закону №889-VIII визначений перелік інформації та документів, що повинна містити дисциплінарна справа, зокрема, пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень.

Процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначає Порядок здійснення дисциплінарного провадження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1039 (далі - Порядок №1039)

Згідно із пунктом 2 Порядку №1039 процедура здійснення дисциплінарного провадження передбачає: прийняття рішення про порушення дисциплінарного провадження; формування дисциплінарної комісії та її склад; визначення повноважень дисциплінарної комісії; визначення основних засад роботи дисциплінарної комісії; формування дисциплінарної справи; прийняття рішення за результатами розгляду дисциплінарної справи.

Вказана процедура є обов`язковою, а вказаний у ній перелік є обов`язковим та не підлягає розширеному тлумаченню.

Пунктом 13 Порядку №1093 передбачено, що дисциплінарна комісія у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання здійснення дисциплінарних проваджень, і цим Порядком.

Згідно із пунктом 24 Порядку №1039 з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення ступеня вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку Комісією, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа.

У відповідності до пункту 25 Порядку №1039 дисциплінарна справа повинна містити: дату і місце її формування; підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником, та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, та/або акт про відмову від надання таких пояснень; пояснення безпосереднього керівника державного службовця з приводу обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження; пояснення інших осіб, яким відомі обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження (за наявності); належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності; опис матеріалів, які містяться в дисциплінарній справі.

Пунктом 33 Порядку №1039 визначено, що комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Так, з тексту Присяги наведеної у частині першій статті 36 Закону України №889-VIII, випливає, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їхнє виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

Суд зазначає, що дисциплінарне стягнення — це передбачена законом міра примусу, що застосовується роботодавцем до працівника, який порушив трудову дисципліну, тобто вчинив дисциплінарний проступок.

З аналізу наведених правових норм висновується, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення може бути вчинення особою дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, для застосування дисциплінарного стягнення уповноваженому органу необхідно встановити наявність всіх елементів складу дисциплінарного проступку – об`єкту, об`єктивної сторони, суб`єкта, суб`єктивної сторони, а також врахувати інші обставини, що мають значення: ступінь тяжкості, наявність шкоди, особу працівника.

Ці обставини, як і характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він учинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків з`ясовуються під час службового розслідування та/або прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження. Рішення суб`єкта призначення про накладення дисциплінарного стягнення має ґрунтуватись на матеріалах дисциплінарної справи, що відповідають вимогам частини другої статті 73 Закону № 889-VIII і бути належним чином обґрунтованим.

Об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними й поведінкою особи, що притягається до відповідальності. Протиправність поведінки полягає в порушенні трудових обов`язків, закріплених нормами загального та спеціального законодавства про працю: КЗпП України, Законом №889, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, а також у порушенні або невиконанні наказів і розпоряджень власника, уповноваженої ним адміністрації.

Суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами дисциплінарної справи, тощо.

Стосовно правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна фокусуватися насамперед на такому: чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного проступку; чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; чи відповідає застосований вид стягнення вимогам закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року справа №811/1202/18, від 03 жовтня 2024 року справа № 260/5092/23.

Спірні правовідносини, які склали у цій справі, стосуються питання щодо правомірності оскаржуваних наказів, згідно з якими до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади за пунктом 4 частини 1 статті 87 Закону № 889-VIII, тобто перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення.

Під перевищенням службових повноважень необхідно розуміти вчинення державним службовцем таких вчинків (у тому числі прийняття рішення, видання наказу, розпорядження чи доручення), які виходять за межі наданих йому повноважень. У той же час, невиконання чи неналежне виконання посадових обов`язків полягає у невчиненні чи неналежному вчиненні особою дій у межах наданих їй законом прав та обов`язків. Для визначення чи мало місце перевищення службових повноважень, необхідно з`ясувати компетенцію державного службовця і порівняти її із вчиненими діями.

Під час дисциплінарного провадження у таких справах дисциплінарна комісія та суб`єкт призначення повинні чітко визначити обсяг повноважень конкретного державного службовця, керуючись положеннями Закону № 889-VIII, інших законів України, положеннями про державний орган та/або його структурний підрозділ, а також посадовою інструкцією державного службовця.

Разом з тим, дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця.

Таким чином, саме за вчинення державним службовцем дій, які виходять за межі його повноважень, законодавець у згаданій нормі Закону № 889-VIII передбачив можливість застосування до такої особи найсуворішого виду дисциплінарного стягнення – звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 200/10988/19-а, від 10 листопада 2021 року у справі № 540/4057/20, від 22 грудня 2021 року у справі №140/16342/20 від 03 жовтня 2024 року справа № 260/5092/23, від 08 лютого 2024 року справа № 160/6146/21, від 29 квітня 2026 року справа № 480/8900/20 щодо застосування норм пункту 7 частини другої статті 65 Закону України “Про державну службу”.

У пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» вказано, що під перевищенням влади або службових повноважень треба розуміти: а) вчинення дій, які є компетенцією вищестоящої службової особи цього відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій, виконання яких дозволяється тільки в особливих випадках, або з особливого дозволу, або з додержанням особливого порядку, - за відсутності цих умов; в) вчинення одноособово дій, які могли бути вчинені лише колегіально; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Указані висновки були застосовані Верховним Судом у постановах від 26.05.2022 у справі №300/3980/20, від 22.07.2022 у справі №580/2689/20, від 15.06.2023 у справі №160/24057/21.

Крім того, у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №15 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень» під перевищенням влади або службових повноважень визнається умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо ними заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (пункт 37 постанови Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №160/24981/21).

Колегія суддів зазначає, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стали факти, встановленні під час розгляду дисциплінарної справи.

Так, накази відповідача №13-С від 06.08.2025 «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» та №689-к від 11.08.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » винесені на підставі подання дисциплінарної комісії від 29.07.2025 стосовно ОСОБА_1 , згідно якого начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 06.06.2025, будучи відстороненим від посади підписав вихідних та внутрішніх документів в загальній кількості 14 листів, а саме: лист до Національного агентства запобігання корупції від 06.06.2025 № 01-1-1/2560/12 (час підписання 11:11); лист до Кіровоградської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2558/14.2 (час підписання 11:11); лист до Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2556/03.1 (час підписання 11:11); лист до Кіровоградської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 06.06.2025 № 01-1-1/2554/14.2 (час підписання 11:11); лист до Кіровоградської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 06.06.2025 № 01-1-1/2553/14.2 (час підписання 11:11); лист до Кіровоградської регіональної державної лабораторії Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2552/14.2 (час підписання 11:11); відповідь на звернення Ірини Мосулеги від 06.06.2025 № М-235/08.3-11/307 (час підписання 11:11); лист до Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2562/02.3 (час підписання 11:12); лист до Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2550/02.2 (час підписання 11:11); лист до Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2559/07.2 (час підписання 11:11); лист до Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2561/03.1 (час підписання 11:12); лист до Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2555/02.3 (час підписання 11:11); лист до Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №01-1-1/2557/07.2 (час підписання 11:11); відповідь ФОП ОСОБА_2 від 06.06.2025 №01-1-1/2551/17.1 (час підписання 11:11).

Дисциплінарною комісією на підставі наданих Управлінням адміністрування електронного документообігу Держпродспоживслужби службовою запискою від 14.07.2025 № С3-18.1/9/4846-2025 аудиту даних із системи Megapolis. Doc Net щодо дій начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області Бойчука І. Р., а саме щодо підписання вихідних та внутрішніх документів за період з 06.06.2025 по 10.07.2025, встановлено, що останній фактично ознайомився з наказом від 06.06.2025 №4-с «Про порушення дисциплінарного провадження» 06.06.2025 о 10:03:54. Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами Закону України «Про державну службу», дисциплінарна комісія рекомендувала застосувати до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 7 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», а саме перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення, що полягає у підписанні ним, як начальником Головного управління, 14 (чотирнадцяти) листів після фактичного ознайомлення з наказом Держпродспоживслужби від 06.06.2025 №4-с «Про порушення дисциплінарного провадження» та відсторонення від виконання посадових обов`язків, винятковий вид дисциплінарного стягнення - звільнення з посади державної служби.

Позивач факту підписання наведених 14 документів не заперечив, вказав про відсутність своєї вини у вчиненні дисциплінарного проступку, оскільки фактично ознайомився із наказом від 06.06.2025 №4-с «Про порушення дисциплінарного провадження» лише 06.06.2025 о 13 год. 45 хв, а не о 10:03:54, як стверджує відповідач.

Колегія суддів зазначає, що за змістом частини 2 статті 72 Закону №889-VIII рішення про відсторонення державного службовця від виконання посадових обов`язків приймається відповідно керівником державної служби або суб`єктом призначення одночасно з прийняттям рішення про порушення дисциплінарного провадження або під час його здійснення.

Під "відстороненням від виконання посадових обов`язків" слід розуміти, один із випадків передбачених законодавством призупинення трудових правовідносин із державним службовцем, яке полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором та посадовою інструкцією і тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання.

Тимчасове увільнення працівника від виконання його посадових обов`язків в порядку відсторонення від роботи, на умовах та підставах встановлених законодавством за суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом, який застосовується у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків.

Частиною 3 статті 29 Кодексу законів про працю України передбачено, що ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами роботодавця щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронних комунікаційних мереж з накладенням удосконаленого електронного підпису або кваліфікованого електронного підпису. У трудовому договорі за згодою сторін можуть передбачатися альтернативні способи ознайомлення працівника, крім інформації, визначеної пунктом 4 частини першої цієї статті, що доводиться до відома працівників у порядку, встановленому цією статтею.

За приписами статті 9-1 Закону №889-VIII, доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець при вступі чи проходженні державної служби зобов`язаний повідомити службу управління персоналом про його засоби електронної пошти чи інші засоби телекомунікаційного зв`язку з ним з метою їх використання для доведення до відома державного службовця інформації або документів.

Інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами, створеними у паперовій формі Секретаріатом Кабінету Міністрів України, центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями, що належать до сфери управління центральних або місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим встановлює Типова інструкція з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 №55 (далі - Типова інструкція).

Відповідно до пункту 158 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №55 від 17.01.2018, факт ознайомлення посадової особи установи з актом установи здійснюється засобами системи електронного документообігу установи з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідної посадової особи.

Згідно з ст.1 Закону України 15 березня 2022 року № 2136-IХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2136), цей Закон визначає особливості проходження державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, представництв іноземних суб`єктів господарської діяльності в Україні, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами (далі - працівники), у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 2136-IX, у період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.

Відповідно до 1 статті 9-1 Закону України “Про державну службу” постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1042 затверджено Порядок фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого (Порядок - №1042).

Відповідно до п. 1-3 Порядку, цей Порядок визначає процедуру фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку відповідно до вимог Закону України “Про державну службу” (далі - Закон).

Інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі.

Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

Вимоги до форми і змісту протоколу визначені пунктом 4 Порядку №1042.

Такий протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб`єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити: 1) дату, час та місце складення протоколу; 2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону; 3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв`язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю; 4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв`язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо); 5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю; 6) найменування посади, прізвище та власне ім`я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи; 7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю; 8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол; 9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я керівника служби управління персоналом; 10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку тощо). Протокол складається в одному примірнику та зберігається у службі управління персоналом. Державний службовець, якому доведено інформацію або документи до відома, має право отримати завірену в установленому порядку копію відповідного протоколу.

Отже належними доказами на підтвердження факту доведення інформації або документів до відома державного службовця є документи пошти, в тому числі електронної, чи інших засобів зв`язку, які засвідчують факт відправлення саме цих документів державному службовцю (за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку про які він повідомив під час вступу та проходження служби та які зазначені у його особовій справі). При цьому, у разі використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку належним доказом факту доведення інформації або документів державному службовцю таким шляхом є саме протокол, складений у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законодавець визначив, що виконання такого обов`язку можливе виключно у визначених формах, серед яких особисте вручення документа, надсилання рекомендованим листом, надсилання на електронну пошту або використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку із обов`язковою фіксацією цього факту відповідним протоколом. Недотримання передбачених законом форм і порядку ознайомлення службовця є істотним процедурним порушенням, що тягне за собою правові наслідки у вигляді незаконності звільнення та поновлення порушених прав. При цьому законодавець передбачив альтернативність вибору керівником державної служби способів доведення інформації або документів до відома державного службовця: особисто, поштою, електронною поштою, використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Недотримання передбачених законом форм і порядку ознайомлення службовця є істотним процедурним порушенням, що тягне за собою правові наслідки у вигляді незаконності звільнення та поновлення порушених прав. При цьому законодавець передбачив альтернативність вибору керівником державної служби способів доведення інформації або документів до відома державного службовця: особисто, поштою, електронною поштою, використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 140/16991/20, від 16 травня 2025 року у справі № 320/41781/23 тощо.

Так, аналізуючи положення статті 9-1 Закону України «Про державну службу», Верховний Суд у постанові від 09.08.2022 у справі № 380/876/21 дійшов висновку про альтернативність вибору керівником державної служби способів доведення інформації або документів до відома державного службовця: особисто, поштою, електронною поштою, використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку. При чому, вибір одного із зазначених способів доведення інформації не тягне за собою обов`язку одночасного використання іншого.

Вказана правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 22.11.2022 у справі № 320/8522/20, від 22.12.2022 у справі № 160/8601/20, від 16.03.2023 у справі № 520/10516/2020, від 25 листопада 2025 року у справі № 360/481/24.

Згідно з вимогами частини 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Матеріали справи свідчать, що наказ від 06.06.2025 №4-с було направлено відповідачем-1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області через систему електронного Документообігу Megapolis. DocNet із супровідним листом №24-17/14084, який був зареєстрований після надходження із позначкою «Терміново» головним спеціалістом відділу документального забезпечення та комунікацій управління організаційно-господарського забезпечення ОСОБА_6 06.06.2025 о 10:03 та автоматично переданий на розгляд та накладання резолюції позивачу.

Наказ було надіслано із супровідним листом №24-17/14084 Головному управлінню Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, однак службовими особами жодних дій стосовно фіксування факту ознайомлення ОСОБА_1 з таким документом вжито не було.

У додатку до листа Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 22.07.2025 №ЗПІ-27-25 міститься інформація за назвою «Аудит дій користувачів 2025 07 21 14:17:57», яка відображає таку хронологію подій з документом: 06.06.2025 о 10:03:30 тип події «створення нового документа» користувачем lomaka.av; 06.06.2025 о 10:03:33 тип події документ зареєстрований вручну 5120/08.3-34 від 06.06.2025 користувачем lomaka.av; 06.06.2025 о 13:45:25 тип події «створено проект резолюції (до відома)» користувачем boichuk.i; 06.06.2025 о 13:45:25 тип події «змінено проект резолюції» користувачем boichuk.i; 06.06.2025 о 13:45:25 тип події «змінено проект резолюції» користувачем boichuk.i; 06.06.2025 о 13:45:51 тип події «розглянутий» користувачем boichuk.i.

Як зазначалось, дисциплінарна комісія дійшла висновку про ознайомлення позивача із наказом від 06.06.2025 №4-с на підставі наданих Управлінням адміністрування електронного документообігу Держпродспоживслужби службової записки від 03.07.2025 № СЗ-18.1/9/4603-2025 аудиту даних із системи Megapolis. Doc.Net щодо дій з листом Держпродспоживслужби від 06.06.2025 № 24-17/14084.

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, зазначена технічна інформація не є належним доказом ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про відсторонення його від виконання службових обов`язків від 06.06.2025 № 24-17/14084, у розумінні та порядку визначеному положеннями ст. 9-1 Закону №889-VIII, 158, Типової інструкції №55 від 17.01.2018, Порядку №1042.

Відображення 06.06.2025 о 10:03 такої дії як «перегляд» особою із логіном boichuk.i не підтверджує факту відкриття позивачем наказу від 06.06.2025 №4-с «Про порушення дисциплінарного провадження» та технічної можливості ознайомлення із його змістом, у розумінні та порядку визначеному положеннями ст. 9-1 Закону №889-VIII, 158, Типової інструкції №55 від 17.01.2018, Порядку №1042.

Наведене свідчить, що дії із документом за вх. №5120/08.3-34 від 06.06.2025 були вчинені ОСОБА_1 06.06.2025 о 13:45 год.

Колегія суддів звертає увагу, що у випадку, коли суб`єкт владних повноважень не надав доказів належного ознайомлення позивача з наказом відповідно до вимог законодавства, висновок суду про відмову в задоволенні позову виключно на підставі припущень про обізнаність позивача з відповідним попередженням, є юридично необґрунтованим і суперечить імперативним приписам закону.

Так, сумніви щодо належності повідомлення особи трактуються виключно на користь працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2025 року у справі № 320/13326/23, від 16 травня 2025 року у справі № 320/41781/23.

Колегія суддів зазначає, що вказані обставини свідчать про ознайомлення позивача зі змістом наказу, у розумінні та порядку визначеному положеннями ст. 9-1 Закону №889-VIII, 158, Типової інструкції №55 від 17.01.2018, Порядку №1042 саме 06.06.2025 о 13:45 год.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали дисциплінарного провадження не містять доказів вручення наказу від 06.06.2025 №4-с «Про порушення дисциплінарного провадження» позивачу під власноручний підпис о 10 год. 03 хв. та до часу підписання усіх 14 документів як начальник Головного управління, акт про відмову останнього від ознайомлення з цим наказом також відсутній, а технічні дані внутрішньої систему електронного документообігу відповідача 1 не можуть вважатися належним доказом факту ознайомлення.

Крім цього, у результатах дисциплінарного провадження не зазначено про наявність обтяжуючих та пом`якшуючих обставин, наявність шкоди від дій позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами позивача про недотримання відповідачем зазначених вимог Закону №889-VIII, отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірні накази Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» №13-с від 06.08.2025 та №689-К від 11.08.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір.

З огляду на викладене, порушене право позивача на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на посаді, яку обіймав до звільнення, а саме, - начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, з 12.08.2025, тобто з наступного дня після дня його звільнення (11.08.2025).

Щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Отже, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз. 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі – Порядок №100), у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Керуючись абз. 4 пункту 2 Порядку №100, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Вимушений прогул у зв`язку з незаконним звільненням рахується з 12.08.2025 (наступний день за днем звільнення) по 17.02.2026 (день ухвалення та проголошення судом цього рішення), та становить 136 робочих днів.

Згідно з довідкою Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області від 22.09.2025 №68, середньоденна заробітна плата, виходячи із виплат позивачу за червень та липень 2025 року, становила 1559,24 грн.

Обчислюючи середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, суд здійснив наступні розрахунки.

За період з 12.08.2023 по 17.02.2026 включно: 136 х 1559,24 = 212056,64 грн.

Отже, суд дійшов висновку задовольнити позов в цій частині позовних вимог та стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2025 по 17.02.2026 в розмірі 212 056,64 грн з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів.

Поряд із цим, варто зауважити, що суть такого виду соціальної гарантії як стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення працівника на роботі полягає у компенсації такому працівникові грошових коштів, які він міг бути отримати, якби роботодавець не зволікав з його поновленням на роботі.

Як зазначалось положення ст. 235 КЗпП України передбачає стягнення різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 07.08.2025 ОСОБА_1 у період з січня по червень 2025 року отримував заробітну плату в Кіровоградському медичному фаховому коледжі ім. С. Й. Мухіна.

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач підтвердив своє працевлаштування у вказаному навчальному закладі.

Повертаючись до спірних правовідносин саме у цій справі, позивач у спірний період перебувала у трудових правовідносинах з Кіровоградським медичним фаховим коледжем ім. С. Й. Мухіна.

Як зазначалось, Кодекс законів про працю таку ситуацію врегулював шляхом введення такої законодавчої конструкції як “різниця в заробітку” за час затримки поновлення працівника на посаді, з якої його було незаконно звільнено.”

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 360/4404/21.

Відтак, отримана позивачем заробітна плата отримана в Кіровоградському медичному фаховому коледжі ім. С. Й. Мухіна в розмірі 49 770,63 грн (а.с. 140 т1) підлягає врахуванню при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню різниця у заробітній платі в сумі 162286 грн 01 коп (212056,64 грн- 49 770,63 грн).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню зі зміною рішення у відповідній частині.

Щодо стягнення моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Неналежне виконання органами державної влади чи місцевого самоврядування своїх повноважень, що призвело до порушення прав людини, свідчить про невиконання державою в особі відповідного органу її головного обов`язку перед людиною - утверджувати та забезпечувати її права.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Як зазначено у пункті 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно із частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 Постанови Пленуму №4 зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 25.05.2001 № 5 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказує на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Пленум (пункт 9 постанови) також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04, п. 64, від 15 жовтня 2009) Європейський суд з прав людини зазначив, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Отже, адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Сама лише констатація у судовому рішення порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.

З огляду на природу інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 640/14909/16-ц, від 04 березня 2019 року у справі № 295/443/17, від 08 травня 2019 року у справі № 233/3464/17.

У силу статті 1173 Цивільного кодексу України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частини друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведений правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 22.01.2020 у справі №560/798/16-а та від 20.09.2022 у справі №803/2375/14.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17 (на яку покликається позивач в своїй касаційній скарзі). Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 55).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №2а-2663/11/0170/5, від 22 квітня 2025 року справа № 260/3914/20 тощо.

У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (див. наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).

Відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, має на меті, як компенсацію потерпілому завданих збитків, так і запобігання вчинення суб`єктом владних повноважень такого у майбутньому, зокрема, шляхом здійснення превентивних заходів для удосконалення виконання своїх функцій, спрямованих на інтереси людини.

Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3. 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, як зазначалось, у силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача - органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №750/6330/17

Позивач в обґрунтування вимоги про стягнення моральної шкоди позивач посилається на повторність звільнення його з роботи після поновлення рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 у справі №340/7988/24. Зазначає, що незаконне звільнення 11.12.2024 залишило його без єдиного джерела доходу та змусило вживати заходів щодо пошуку якихось джерел існування. Це, у свою чергу, спричинило суттєві душевні страждання та відчуття соціальної ізоляції. Позивач змушений був відстоювати свої права у суді, що вимагало значних витрат часу та ресурсів для пошуку адвоката, підготовки процесуальних документів від мого імені, участі в судових засіданнях. Зауважує, що звільнення його з роботи 11.12.2024 активно висвітлювалося в засобах масової інформації, При цьому, повторне звільнення завдало значно більшої моральної шкоди, оскільки створило у суспільства враження про нестабільність його професійного статусу, принизило ділову репутацію та спричинило додаткові душевні страждання.

Проте, позивачем, не було доведено яким чином та в який спосіб йому було нанесено моральну шкоду відповідачем у межах спірних правовідносин, не зазначено чим підтверджується факт заподіяння позивачці моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, з чого шкода при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегія судів зазначає, що у межах спірних правовідносин оскаржується саме наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності №13-с від 06.08.2025 та наказ про звільнення ОСОБА_1 №689-К від 11.08.2025.

Суд враховує, що позивач оскаржує дії та рішення суб`єкта владних повноважень щодо звільнення з посади державного службовця з підстав перевищення ним повноважень.

Проте, позивач в обґрунтування фактично посилається на обставини щодо іншої справи та подій, які не є предметом розгляду у цій справі.

Такі вимоги щодо стягнення моральної шкоди та обставин, встановлених у іншій справі, можуть бути підставою для звернення у межах цивільного провадження.

Відтак, у суду першої інстанції були підстави для висновку про те, що моральну шкоду не заподіяно у межах спірних правовідносин.

Тому рішення суду першої інстанції в цій частині не підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в адміністративній справі №340/5655/25 – задовольнити частково.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в адміністративній справі №340/5655/25 – змінити.

В абзаці п`ятому резолютивної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в адміністративній справі №340/5655/25 вислів «212056 (двісті дванадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 64 коп.» замінити на « 162286 (сто шістдесят дві тисячі двісті вісімдесяти шість) грн.01 коп.».

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в адміністративній справі №340/5655/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко