Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них
Дата: 20 жовтня 2026 р.
Справа: №160/1682/26
Суддя: Малиш Н.І.
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Д О Д А Т К О В А П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/1682/26
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Тооде Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль рітейл” про ухвалення додаткового рішення у справі №160/1682/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль рітейл” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕКСТИЛЬ РІТЕЙЛ до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2025 №0554250702 форма “Р”; податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2025 №0554290702 форма “ПН”; податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 07.10.2025 №0554280702 форма “Р”; податкову вимогу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0002503-1305-0436 від 16.01.2026; рішення про опис майна у податкову заставу №0002503-1305-0436 від 16.01.2026 відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль рітейл” на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі №160/1682/26 задоволено, рішення скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким задоволені позовні вимоги.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Текстиль рітейл” 12.10.2026, зареєстроване 13.10.2026, подана до суду апеляційної інстанції заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00грн.
Відповідачем подано заперечення, в яких просить відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. У запереченнях зазначено зокрема, що з поданих товариством документів відсутнє обґрунтування заявленої суми виптат на правничу допомогу, а обсяг наданих плслуг не конкретизований.
В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні заяви відмовити.
Представники заявника доо суду апеляційної інстанції не з`явилися. Суду апеляційнної інстанції подано клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участи представників Товариством з обмеженою відповідальністю “Текстиль рітейл”.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи, суд доходить до висновку, заява позивача має бути задоволена частково.
Позивач підтверджує понесення витрат на професійну правничу допомогу наступними документами:
договір про надання правової допомоги з Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» №1919 від 15.09.2025;
специфікація №4 від 06.01.2026 до договору про надання правової допомоги №1919 від 15.09.2025;
специфікація №5 від 22.05.2026 до договору про надання правової допомоги №1919 від 15.09.2025;
договір про надання правової допомоги з Адвоката Ратушного Віктора Вікторовича з Адвокатським бюро Станіслава Казанцева «ДЖАСТІС» №б/н від 07.05.2026;
рахунок №12 від 06.01.2026;
рахунок №123 від 22.05.2026;
платіжна інструкція №ТРUP000362 від 08.01.2026;
платіжна інструкція №ТРUP012644 від 26.05.2026;
акт про надання правничої (правової) допомоги (послуг) №113 від 22.05.2026;
акт про надання правничої (правової) допомоги (послуг) №280 від 07.10.2026.
Частиною першою статті 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 132 КАС України).
За змістом частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частин третьої – п`ятої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною шостою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС).
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 139 КАС України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За положеннями частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, на підтвердження власне факту надання професійної правничої допомоги, її складу та розміру сторона має надати документи про підтвердження обсягу надання такої допомоги, фактичного часу, витраченого адвокатом на здійснення тих чи інших дій в межах заявленого спору.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/73 9/15 та від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені волею та розсудом щодо визначення в умовах договору суми гонорару адвоката, натомість така домовленість не є безумовною для суду при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат.
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу (гонорару), яку необхідно стягнути на користь позивача, суд враховує рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду заявником документів по суті справи та доказів на обґрунтування правової позиції, та доходить до висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу (50000,00грн) не є обгрунтованим та доведеним, а обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) не конкретизований.
Верховним Судом в постанові від 28 грудня 2020 року в справі № 640/18402/19 вказано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг та розрахунком таких витрат.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу (гонорар), яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (50000,00грн), не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України. Оскільки, ні у акті виконаних робіт, ні у рахунку, ні в інших документах, не вказано детального опису робіт (наданих послуг).
В розглядуваному випадку, виходячи з критеріїв реальності та обгрунтованості наданих адвокатських послуг, розумності розміру таких послуг, фінансового стану позивача та відповідача - суб`єкта владних повноважень, який є бюджетною установою, суд доходить до висновку, що співмірною зі складністю справи, обсягом наданих позивачу адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для позивача, є сума правничої допомоги в розмірі 20000,00грн.
Керуючись статтею 252 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль рітейл” про ухвалення додаткового рішення у справі №160/1682/26 задовольнити частково.
Ухвалити в справі №160/1682/26 додаткове рішення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль рітейл” (ЄДРПОУ 40255148) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000грн (двадцять тисяч гривень).
У задоволенні інших вимог заяви про ухвалення додаткового рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2026 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя Н.П. Баранник
суддя А.А. Щербак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua