Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №280/3648/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: соціального захисту (крім соціального страхування), з них

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №280/3648/26

Суддя: Суховаров А.В.

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокусправа 280/3648/26

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2026 (суддя Сіпака А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 21.04.2026 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати пункт 18 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №1/в від 15.01.2026, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у зв`язку із загибеллю сина – солдата ОСОБА_2 ;

- зобов`язати на підставі поданої заяви та документів призначити та виплатити одноразову грошову допомогу як матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини солдата ОСОБА_2 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 15000000грн, з урахуванням раніше проведених виплат.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2026 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 передбачає виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 15000000 грн лише у двох випадках: у разі загибелі військовослужбовця та в разі його смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини в період дії воєнного стану. Смерть ОСОБА_2 настала внаслідок захворювання - гострої коронарної смерті, доказів того, що вона спричинена пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), матеріали справи не містять.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правовий висновок судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у пункті 62 постанови від 16.06.2026 у справі №620/10029/24. Вважає, що суд першої інстанції не дослідив медичні документи про отримання ОСОБА_2 05.07.2022 мінно-вибухової травми, акубаротравми, діагнозів «шумові ефекти внутрішнього вуха», «нейросенсорна втрата слуху, двобічна», а також відомості про перенесені контузії. Вважає що, контузія за наявності епілепсії (інвалідність ІІІ групи з 2015 року) спричинила дестабілізацію перебігу хвороби, почастішання судомних нападів і критичне перевантаження серцево-судинної системи, що стало першопричиною гострої коронарної смерті, а отже, смерть перебуває у причинному зв`язку з контузією. Водночас апелянт зазначає, що доведення такого зв`язку не є обов`язковим. Висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини, є достатньою підставою для застосування пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. .

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

З 25.02.2022 ОСОБА_2 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у складі Військової частини НОМЕР_2 та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи на території Запорізької області.

Згідно з висновком лікаря-отоларинголога від 29.07.2022 ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою у зв`язку з мінно-вибуховою травмою, отриманою 05.07.2022 внаслідок артобстрілу під час виконання службових обов`язків. Йому встановлено діагноз: «Шумові ефекти внутрішнього вуха. Шум у вухах (суб`єктивний). Ушкодження внаслідок військових дій, спричинені іншими видами вибухів та уламків. Зміщена носова перегородка».

Актами №1471, №1473, №1474 від 28.07.2022 та №1615 від 28.08.2022 зафіксовано чотири епілептичні припадки у ОСОБА_2 - 25.07.2022, двічі 27.07.2022 та 27.08.2022. Медичною характеристикою від 28.08.2022 встановлено, що за загальним станом здоров`я військовослужбовець неспроможний виконувати службові обов`язки в повному обсязі.

Консультаційним висновком спеціаліста від 31.08.2022 ОСОБА_2 встановлено діагноз: «Шумові ефекти внутрішнього вуха. Нейросенсорна втрата слуху, двобічна. Шум у вухах (суб`єктивний). Акубаротравма. Дв. сенсоневральна приглухуватість».

Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №288 від 03.10.2022 солдата ОСОБА_2 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Підставою стало його звільнення наказом командира НОМЕР_3 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) від 01.10.2022 №102-РС з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку).

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого на підставі лікарського свідоцтва про смерть № 767 від 08.02.2023 року, в якому зазначена причина смерті: гостра коронарна смерть.

Витягом з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) №1570 від 12.06.2023 встановлено, що захворювання солдата у відставці ОСОБА_2 «Гостра коронарна смерть», яке стало ІНФОРМАЦІЯ_1 причиною смерті, «Захворювання та причина смерті, Так, пов`язані із захистом Батьківщини».

Позивачка та батько померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулись із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю сина. Пунктом 31 рішення комісії МОУ №23/975 від 19.04.2024 батьку та матері померлого призначено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013. Розмір допомоги становить 750-кратний прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2023 року, - 2013000,00 грн, у рівних частках кожному. Факт отримання коштів позивачка не заперечує.

Позивачка 18.08.2025 звернулась із заявою про призначення їй одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю сина відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Пунктом 18 рішення комісії Міністерства оборони України, оформленого протоколом №1/в від 15.01.2026, позивачці відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Комісія виходила з того, що заява надійшла після призначення допомоги в повному розмірі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, тобто після використання заявницею права на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої іншим нормативно-правовим актом.

Вважаючи відмову протиправною, позивачка звернулася до суду з цим позовом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, батьки загиблого (померлого).

Відповідно до підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 статті 16-3 Закону № 2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Цей Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975). Пункти 4 та 5 відтворюють положення пункту 2 статті 16 та пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII щодо підстав і розміру допомоги.

На виконання Указів Президента України №64 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Абзацом першим пункту 2 Постанови № 168 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 Постанови №168 (у редакції, чинній на дату смерті) виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення) … у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Пунктом 2 Постанови № 168 також передбачено, що якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, згідно з пунктом 1.2 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України віднесено до завдань військово-лікарської експертизи. Положення затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (далі - Положення №402). Постанови ВЛК про причинний зв`язок приймаються у формулюваннях, визначених пунктом 21.5 цього Положення.

Питання про те, чи поширюється пункт 2 Постанови №168 на випадки смерті військовослужбовця внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, тривалий час вирішувалося у практиці Верховного Суду неоднаково. Цю розбіжність усунуто постановою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24. Палата відступила від висновків, викладених у постановах від 17.07.2024 у справі №600/548/23-а та від 22.08.2024 у справі №380/9868/23, на які посилалася позивачка в позовній заяві, і сформулювала такі висновки (пункт 62):

Положення пункту 2 Постанови №168 підлягають застосуванню у системному взаємозв`язку з положеннями Закону №2011-XII та не можуть тлумачитися відокремлено від нього.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 Постанови №168, виникає у разі загибелі військовослужбовця в період дії воєнного стану, а також у разі смерті військовослужбовця, щодо якої встановлено причинний зв`язок із пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони.

Сам по собі висновок військово-лікарської комісії про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини або проходженням військової служби не є безумовною підставою для застосування пункту 2 Постанови №168, якщо матеріалами справи не підтверджено обставин, з якими зазначена постанова пов`язує виникнення права на відповідну виплату.

Смерть військовослужбовця внаслідок захворювання не виключає можливості призначення одноразової грошової допомоги, якщо за медичними документами встановлено, що така смерть, незалежно від безпосереднього клінічного механізму її настання, перебуває у причинному зв`язку з пораненням (контузією, травмою чи каліцтвом), отриманими за обставин, визначених пунктом 2 Постанови №168.

За відсутності підстав для застосування пункту 2 Постанови №168 питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги вирішується відповідно до положень Закону №2011-XII та Порядку №975.

У пунктах 53, 54 та 64 цієї постанови Верховний Суд додатково зазначив таке. Юридично значущим є встановлений належними та допустимими доказами прямий причинний зв`язок між смертю та документально підтвердженим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). Слід відокремлювати випадки, коли захворювання є самостійною причиною смерті, від випадків, коли смерть перебуває у прямому причинному зв`язку з таким пораненням. Встановлення зв`язку захворювання та причини смерті із захистом Батьківщини не означає, що така смерть є загибеллю в розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови №168.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Правовідносини у справі №620/10029/24 є подібними до тих, що склалися у цій справі. В обох справах ідеться про смерть військовослужбовця від захворювання, щодо якого Центральна військово-лікарська комісія встановила зв`язок із захистом Батьківщини, та про право членів сім`ї на допомогу в розмірі 15000000 грн. Отже, наведені висновки підлягають застосуванню.

Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_2 згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №767 від 08.02.2023 є захворювання - «гостра коронарна смерть». Постановою Центральної ВЛК №1570 від 12.06.2023 встановлено, що саме це захворювання та причина смерті пов`язані із захистом Батьківщини. Висновку про причинний зв`язок смерті з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) ця постанова не містить.

Зважаючи на висновок Верховного Суду, викладений у пункті 64 постанови у справі №620/10029/24, смерть ОСОБА_2 від захворювання не є загибеллю в розумінні абзацу першого пункту 2 Постанови №168. Тому право на допомогу в розмірі 15000000 грн могло виникнути у позивачки лише за абзацом шостим пункту 2 Постанови №168. Для цього необхідно встановити за медичними документами причинний зв`язок між смертю та пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим за визначених цією нормою обставин.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тому, що матеріали справи містять відомості про отримання ОСОБА_2 05.07.2022 мінно-вибухової травми та про встановлення йому діагнозу «акубаротравма». Водночас висновки отоларинголога від 29.07.2022 та від 31.08.2022 стосуються виключно ураження органу слуху та носової перегородки. Жодних висновків щодо впливу цих ушкоджень на серцево-судинну систему чи на перебіг епілепсії вони не містять.

Наявні в справі акти про епілептичні припадки, медична характеристика від 28.08.2022 та документи щодо діагнозу «епілепсія», на які посилається апелянт, фіксують відповідне захворювання. Проте вони не містять висновку про те, що контузія спричинила або обтяжила його перебіг. До того ж, за твердженням самого апелянта, епілепсія була діагностована у ОСОБА_2 ще у 2015 році, тобто задовго до проходження військової служби.

Наведений в апеляційній скарзі причинно-наслідковий ланцюг - «контузія - дестабілізація епілепсії - перевантаження серцево-судинної системи - гостра коронарна смерть» - є власним тлумаченням медичних документів стороною. Жодним медичним висновком він не підтверджений. Встановлення причинного зв`язку травм (поранень, контузій), які призвели до смерті, Положенням №402 віднесено до компетенції військово-лікарських комісій. Відповідного висновку ВЛК, як і висновку судово-медичної експертизи щодо такого зв`язку, матеріали справи не містять.

Твердження апелянта про те, що гостра коронарна смерть «не виникає на порожньому місці», а Довідка про причину смерті не містить відомостей про попереднє захворювання, не можуть замінити собою медичного висновку про причинний зв`язок смерті саме з контузією. Колегія суддів також враховує, що Центральна ВЛК, яка встановила зв`язок захворювання із захистом Батьківщини, розглядала, серед іншого, військово-облікові та медичні документи ОСОБА_2 . Проте вона кваліфікувала причину смерті як захворювання, а не як наслідок поранення (контузії).

Отже, обставина, з якою абзац шостий пункту 2 Постанови №168 пов`язує виникнення права на підвищену одноразову грошову допомогу, - смерть внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) - у цій справі не підтверджена.

Безпідставними є й доводи апелянта про те, що висновок ВЛК про зв`язок захворювання із захистом Батьківщини є самодостатньою підставою для виплати допомоги за пунктом 2 Постанови №168. Такий підхід прямо спростовано висновком, наведеним у підпункті 3 пункту 62 постанови Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №620/10029/24. Формулювання «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», передбачене пунктом 21.5 Положення №402, підтверджує зв`язок саме захворювання з умовами служби. Воно є підставою для призначення одноразової грошової допомоги за Законом №2011-XII та Порядком №975, яку позивачці вже призначено та виплачено.

Посилання апелянта на окремі думки суддів Верховного Суду до постанови у справі №620/10029/24 колегія суддів не бере до уваги, оскільки окрема думка відображає позицію судді, який не погодився з рішенням, однак не є судовим рішенням і не містить висновку щодо застосування норм права в розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України.

Посилання на ухвалу Верховного Суду від 21.01.2026 у справі №460/7051/25 також не спростовує наведених висновків. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження не містить висновку щодо застосування норм права в розумінні частини п`ятої статті 242 КАС України. До того ж її постановлено до формування судовою палатою висновків у справі №620/10029/24.

Що стосується постанови Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №300/1941/25, то наведений апелянтом фрагмент стосується обов`язку судів дослідити обставини, пов`язані з участю військовослужбовця в заходах оборони. Висновку про відступ від правової позиції судової палати, сформованої саме для усунення розбіжностей у застосуванні пункту 2 Постанови №168, цей фрагмент не містить. За таких обставин колегія суддів керується висновками судової палати у справі № 620/10029/24.

Щодо мотивів оскаржуваного рішення Міністерства оборони України колегія суддів зазначає таке. Відмову в призначенні допомоги за Постановою № 168 комісія Міністерства оборони України обґрунтувала реалізацією позивачкою права вибору виплати відповідно до пункту 7 статті 16-3 Закону № 2011-XII. Правило про вибір однієї з виплат застосовується лише за умови, що особа одночасно має право на отримання допомоги за кількома підставами. Як встановлено вище, право на одноразову грошову допомогу за пунктом 2 Постанови №168 у позивачки не виникло. Отже, відмова в призначенні такої допомоги за своїм змістом відповідає вимогам закону.

Скасування рішення відповідача з мотивів неточності його обґрунтування не призвело б до відновлення будь-якого порушеного права позивачки, оскільки правових підстав для призначення їй допомоги в розмірі 15000000 грн немає. Позивачка реалізувала право на одноразову грошову допомогу у зв`язку зі смертю сина за Законом №2011-XII та Порядком №975 - саме за тією правовою підставою, яка, згідно з висновком у підпункті 5 пункту 62 постанови Верховного Суду від 16.06.2026, підлягає застосуванню в подібних випадках.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.06.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 22.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді Т.І. Ясенова

судді О.В. Головко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua