Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №280/3099/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 280/3099/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року (суддя 1-ї інстанції Садовий І.В.) в адміністративній справі №280/3099/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

07.04.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач-2), в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 05.11.2025 №083850014171 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу;

- зобов`язати відповідача-2 призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.09.2025, із зарахуванням до загального стажу роботи періоду з 08.10.1993 по 27.12.1996, згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 07.09.1979 та виплатити заборгованість з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 06.10.2025 № 083850014171 позивачу призначено пенсію за віком з 06.09.2025. Однак надалі виплату пенсії було зупинено та прийнято рішення від 05.11.2025 № 083850014171 про відмову в її призначенні у зв`язку із незарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 08.10.1993 по 27.12.1996 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 . Підставою для цього визначено дописування дат і номерів наказів іншим чорнилом та відсутність назви підприємства при прийнятті на роботу, що, на думку пенсійного органу, суперечить пунктам 2.14, 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки не може нести відповідальність за неналежне оформлення трудової книжки з вини роботодавця, та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н., Донецька обл., 84122; код ЄДРПОУ 13486010) від 05.11.2025 № 083850014171 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н., Донецька обл., 84122; код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України № 1058-IV, період його роботи з 08.10.1993 по 27.12.1996, у зв`язку із чим призначити йому пенсію за віком, починаючи з 06.09.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр-т. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) виплачувати (з урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 06.09.2025 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено та здійснено розподіл судових витрат у справі.

Відповідачем-2 на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що записи у трудовій книжці позивача за період з 08.10.1993 по 27.12.1996 оформлені з порушенням вимог Інструкції № 58, оскільки дати та номери наказів про прийняття на роботу і звільнення дописані іншим чорнилом, а найменування підприємства при прийнятті на роботу не зазначено. На думку пенсійного органу, цей період може бути зарахований до страхового стажу за умови подання належно оформленої уточнюючої довідки, а без нього позивач не має необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Позивач та відповідач-1 правом подання відзивів на апеляційну скаргу не скористались.

В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.09.2025 позивач звернувся до відповідача-2 із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV (а.с.33).

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі – Порядок № 22-1) передбачено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1 засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

За результатами розгляду заяви від 29.09.2025 №6944 рішенням відповідача-1 від 06.10.2025 № 083850014171 позивачу призначено пенсію за віком згідно статті 26 Закону № 1058-IV з 06.09.2025 (а.с.88).

У подальшому після повторної перевірки електронної пенсійної справи позивача №083850014171 відповідачем-1 було прийнято рішення від 05.11.2025 №083850014171 яким позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з посиланням на відсутність передбаченого статтею 26 Закону України № 1058-IV необхідного страхового стажу – не менше 22 років. Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно трудової книжки від 07.09.1979 серії НОМЕР_1 : з 08.10.1993 по 27.12.1996, оскільки дата та наказ на прийняття та звільнення дописані іншим чорнилом, відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, що є порушенням пункту 2.14 та 2.27 вимоги Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджених наказом Міністерства праці, Міністерства юстиції, Міністерства соціального захисту населення» від 29.07.1993 №58. Даний період зараховано згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.7-8).

Вважаючи протиправним рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії та не погоджуючись із незарахуванням до загального страхового стажу періоду роботи з 08.10.1993 по 27.12.1996, згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 07.09.1979, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.

Позивачем означене рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає таке.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (в редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено умови призначення пенсії за віком, відповідно до якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За змістом частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 зазначеного Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі №569/16691/16-а, від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17.

З матеріалів справи вбачається, що спір у цій справі стосується правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.11.2025 083850014171, а також встановлення наявності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 08.10.1993 по 27.12.1996.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно із записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 07.09.1979 у спірний період:

- 08.10.1993 позивача прийнято на роботу вантажником-експедитором за контрактною системою оплати праці згідно з наказом від 08.10.1993 № 28;

- 27.12.1996 позивача звільнено за власним бажанням згідно з наказом від 27.12.1996 № 57.

Відмовляючи у призначенні пенсії за віком, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у спірному рішенні та Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області в апеляційній скарзі посилаються на відсутність у позивача необхідного страхового стажу. Зокрема, вказують, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 08.10.1993 по 27.12.1996, оскільки дати та номери наказів про прийняття на роботу і звільнення внесено іншим чорнилом, а найменування підприємства при прийнятті на роботу не зазначено.

В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області також стверджує, що спірний період роботи може бути зарахований до страхового стажу позивача за умови подання належно оформленої уточнюючої довідки, а без його врахування позивач не має необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком.

Колегія суддів критично оцінює доводи пенсійних органів щодо неналежного оформлення записів у трудовій книжці, оскільки обов`язок щодо її ведення та внесення відповідних відомостей покладається на роботодавця, а працівник не може нести відповідальність за недоліки в оформленні трудової книжки.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такі недоліки не можуть мати негативних наслідків для працівника та бути самостійною підставою для незарахування відповідного періоду роботи до страхового стажу. Такий висновок узгоджується з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки», а також правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 та від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що визначальним для зарахування відповідного періоду до страхового стажу є підтвердження факту трудової діяльності особи, а не формальне дотримання всіх вимог до оформлення трудової книжки. Отже, недоліки в оформленні записів у трудовій книжці самі по собі не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на зарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

В контексті обставин цієї справи та доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, покладених в основу апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Водночас матеріали справи не містять доказів вжиття відповідачами заходів щодо перевірки відомостей, зазначених у трудовій книжці позивача. Натомість, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, позивач вжив усіх можливих заходів для підтвердження спірного періоду роботи, зокрема звернувся до Архівного управління Запорізької міської ради з відповідним запитом. Однак, згідно з архівною довідкою від 04.12.2025 № 04/25/Г-2631, документи «ВКП «Онега ЛТД Ко» на зберігання до зазначеного архівного управління не надходили, у зв`язку з чим надати відомості про стаж роботи та нарахування заробітної плати ОСОБА_1 неможливо. Підставою для надання такої відповіді зазначено абетковий покажчик ліквідованих установ.

За таких обставин, враховуючи наведені норми законодавства, правові висновки Верховного Суду та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 05.11.2025 № 083850014171 та необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом зобов`язання цього органу зарахувати до страхового стажу позивача спірний період роботи та призначити йому пенсію за віком з 06.09.2025, а Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - виплачувати позивачу пенсію за віком з тієї самої дати з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 травня 2026 року в адміністративній справі №280/3099/26 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 21 жовтня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак