Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №405/823/26
Суддя: Суховаров А.В.
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
22 жовтня 2026 рокусправа 405/823/26
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 18.06.2026 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 11.02.2026 звернувся до Подільського районного суду міста Кропивницького з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить скасувати постанову серія АВ №00007442 від 13.08.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Подільського районного суду міста Кропивницького від 18.06.2026 у задоволенні позову відмовлено. Прийняте рішення суд мотивував тим, що саме по собі зазначення у свідоцтві про реєстрацію напівпричепа його призначення як контейнеровоза не підтверджує перевезення вантажу в контейнері. На транспортному засобі відсутні маркування та розпізнавальні знаки, передбачені Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.
В апеляційній скарзі представник Щербини О.П. просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що перевезення здійснювалося напівпричепом-контейнеровозом із встановленим знімним контейнером К 60, що підтверджується технічним паспортом виробника ТОВ «РЕМТРАНССЕРВІС», сертифікатом відповідності, видатковою накладною, фотокартками заводського маркування та висновком спеціаліста. Посилається на поняття контейнера, наведене в пункті 16 статті 4 Митного кодексу України, яким знімні кузови прирівнюються до контейнерів. Зазначає, що відсутність розпізнавальних знаків не свідчить безспірно про те, що виріб не є контейнером. Також вважає, що навіть у разі встановлення незнімності кузова мала б наставати відповідальність за частиною 1 статті 121 КУпАП за порушення правил експлуатації переобладнаного транспортного засобу, а не за частиною 2 статті 132-1 КУпАП.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що 02 серпня 2025 року о 19 год 33 хв на автомобільній дорозі М-30, км 332+910 (Хмельницька область) автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано рух транспортного засобу MERCEDES-BENZ AXOR 1840LS, номерний знак НОМЕР_1 , у складі з напівпричепом.
Вимірювання здійснено приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 85, на який відповідач надав свідоцтва про повірку, чинні на дату зважування.
Зафіксована фактична загальна маса транспортного засобу становила 47200 кг. З урахуванням похибки вимірювального засобу 10%, склала 42480 кг при нормативі 40 т, що відповідає перевищенню на 2,48 т (6,2%).
Постановою Укртрансбезпеки серії АВ №00007442 від 13 серпня 2025 року позивача як відповідальну особу - директора ТОВ «ПЕРФЕКТ ЛОДЖИСТІКС» притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 132-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 8500,00 грн.
ТОВ «ПЕРФЕКТ ЛОДЖИСТІКС» є власником напівпричепа марки KRONE, номерний знак НОМЕР_2 . Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 це «спеціалізований напівпричіп н/пр контейнеровоз для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур)».
Сторони не заперечують, що перевезення здійснювалося двовісним тягачем із трьохвісним напівпричепом.
За твердженням позивача, перевозився вантаж соя за маршрутом с. Шибалин Тернопільського району Тернопільської області - м. Ізмаїл Одеської області.
Позивач надав технічний паспорт виробника ТОВ «РЕМТРАНССЕРВІС» на контейнер К 60, сертифікат відповідності продукції технічним умовам ТУ У 29.2-40426880-001:2019, видаткову накладну та фотокартки. Згідно з технічним паспортом на напівпричепі встановлено контейнер К 60 з пристроєм для самовивантаження.
Позивач також надав висновок спеціаліста №2106-1/26 від 21.05.2026, в якому зазначено, що «встановлений кузов має ознаки змінного (знімного) контейнера (модуля)».
На фотознімках транспортного засобу, зроблених автоматичним пунктом у момент фіксації та розміщених на вебсайті відповідача, маркування, номери та розпізнавальні знаки контейнера відсутні.
Матеріали справи не містять договору перевезення вантажу в контейнері, а також відомостей про опломбування контейнера.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України “Про дорожній рух” учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
За приписами пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75м), за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35м), за довжиною - 22м (для маршрутних транспортних засобів - 25м), фактичну масу понад 40т (для контейнеровозів -понад 44т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46т), навантаження на одиночну вісь - 11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16т, строєні 22т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18т, строєні - 24т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11т, здвоєні осі - понад 16т, строєні осі - понад 22т або фактичною масою понад 40т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11т, здвоєні осі - понад 18т, строєні осі - понад 24т або фактичною масою понад 44т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7т або фактичною масою понад 24т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Відповідно до частини 2 статті 132-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.
Розмір штрафу залежить від відсотка перевищення: зокрема, у разі перевищення від 5% до 10% включно він становить п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30, визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд вважається великоваговим, якщо його максимальна або осьова маса перевищує хоча б один із параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Пунктом 4 Правил № 30 допускається перевищення вагових параметрів на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до частини 1 статті 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року № 1174 (далі - Порядок № 1174), передбачено таке. Під час розгляду справ про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, посадові особи Укртрансбезпеки використовують інформаційні файли (пункт 16). У постанові зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні, а також нормативні габаритно-вагові параметри на відповідній ділянці дороги (пункт 17).
Аналіз підпункту «б» пункту 22.5 ПДР свідчить, що підвищений норматив фактичної маси 44 т для двовісного тягача з трьохвісним напівпричепом нормотворець пов`язав одночасно з двома умовами:
напівпричіп є контейнеровозом;
контейнеровоз здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів.
Отже, юридично значущою є не лише конструкція чи реєстраційне призначення напівпричепа, а й фактичне перевезення ним у конкретному випадку контейнера або змінного кузова. Якщо друга умова не підтверджена, застосовується загальний норматив 40 т.
Порядок перевезення вантажів у контейнерах врегульовано розділом 17 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (далі - Правила №363).
Згідно з цими Правилами універсальні автомобільні контейнери, що належать перевізникам, повинні мати єдину нумерацію, а також нанесене фарбою, що контрастно виділяється від кольору контейнера, таке маркування: розпізнавальний знак; номер контейнера; найменування власника контейнера; вантажність і маса тари контейнера, кг; внутрішній об`єм контейнера, куб.м; місце, місяць і рік виготовлення контейнера; час останнього капітального ремонту і наступного ремонту контейнера. Номер контейнера наноситься на всіх бокових стінках, даху і всередині контейнера». Контейнери, які належать власникам вантажу, повинні мати маркування, запроваджене власником майна, з обов`язковим зазначенням вантажності, маси тари та внутрішнього об`єму.
Пунктом 17.5 Правил №363 передбачено обов`язок вантажовідправника після завантаження зачинити та опломбувати контейнер і навісити бирку із зазначенням пунктів відправлення та призначення. Під час приймання завантаженого контейнера перевіряється відповідність номера контейнера номеру, зазначеному в товарно-транспортній накладній.
Наведене маркування та документальне супроводження є саме тими зовнішніми ознаками, за якими контейнер як окрема одиниця транспортного обладнання відрізняється від кузова транспортного засобу і може бути ідентифікований. На встановлення таких ознак спрямовано й автоматичну фото- та відеофіксацію транспортного засобу.
Частинами першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Колегія суддів ураховує, що справи про притягнення до адміністративної відповідальності за своєю суттю мають ознаки кримінального обвинувачення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести наявність складу правопорушення (рішення ЄСПЛ у справах «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, від 06.09.2005; «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia), заява № 926/08, від 20.09.2016).
Відповідач цей обов`язок виконав надавши дані автоматичного пункту про фактичну масу транспортного засобу та свідоцтва про повірку вимірювального засобу. Також надав фотознімки, з яких убачається відсутність на напівпричепі будь-яких ознак контейнера як окремої одиниці транспортного обладнання - маркування, номерів, розпізнавальних знаків.
Натомість доказів, які б спростовували ці дані, у матеріалах справи відсутні, а саме докази, які підтверджували б, що 02 серпня 2025 року на напівпричепі перевозився саме контейнер або змінний кузов як окреме знімне обладнання, а не вантаж у кузові напівпричепа.
Технічний паспорт, сертифікат відповідності та видаткова накладна на контейнер К60 підтверджують характеристики продукції виробника та факт її придбання. Втім, за відсутності на встановленому кузові будь-якого маркування, номера чи інших ідентифікаційних ознак ці документи не дають змоги співвіднести конкретний виріб, зафіксований на фотознімках, з документацією, на яку посилається позивач. Вони також не підтверджують, що в момент фіксації здійснювалося контейнерне перевезення.
Колегія суддів ураховує й те, що напівпричіп зареєстровано за подвійним призначенням - для перевезення контейнерів або сипких вантажів (зернових культур), а за поясненнями позивача перевозилася соя. Встановлений на ньому кузов з пристроєм для самовивантаження, призначений для перевезення сипких вантажів, сам по собі не свідчить, що напівпричіп використовувався в режимі контейнеровоза, який перевозить контейнери або змінні кузови. Документів, які за Правилами №363 супроводжують перевезення в контейнері (відомості про номер контейнера, його опломбування, договір перевезення вантажу в контейнері), позивач не надав.
Щодо наданого позивачем висновку спеціаліста колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Згідно зі статтею 68 КАС України спеціаліст залучається для надання консультацій (пояснень) під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Висновок спеціаліста не є засобом доказування, визначеним статтею 72 КАС України, і не замінює висновку експерта, вимоги до якого встановлено статтями 101-104 КАС України.
Тому суд першої інстанції обґрунтовано не взяв зазначений документ до уваги як доказ. Крім того, за змістом цього документа спеціаліст не дійшов категоричного висновку про те, що встановлений кузов є контейнером або змінним кузовом. Він лише зазначив про наявність у кузова «ознак змінного (знімного) контейнера (модуля)». Отже, навіть за умови оцінки цього документа він не спростовує висновків суду першої інстанції.
Посилання апелянта на пункт 16 статті 4 Митного кодексу України колегія суддів відхиляє з огляду нате, що терміни, визначені цією статтею, вживаються, як прямо зазначено в ній, у значенні для цілей Митного кодексу України. Ці терміни не змінюють умов застосування нормативу фактичної маси, встановленого підпунктом «б» пункту 22.5 ПДР. Крім того, у будь-якому разі вони не звільняють від необхідності довести факт перевезення контейнера чи знімного кузова як окремого обладнання в конкретному випадку.
Доводи апелянта про те, що за незнімності кузова належало б застосувати частини 1 статті 121 КУпАП, також не можуть бути прийняті до уваги. Предметом цієї справи є правомірність притягнення до відповідальності за перевищення встановлених законодавством вагових норм. Питання кваліфікації інших можливих порушень правил експлуатації транспортного засобу не є предметом спору. Відсутність доказів перевезення контейнера чи змінного кузова зумовлює застосування загального нормативу 40 т незалежно від того, чи вчинено інші правопорушення.
За таких обставин відповідач обґрунтовано застосував норматив фактичної маси 40 т. Фактична маса транспортного засобу з урахуванням похибки вимірювального засобу (42480 кг) перевищила цей норматив на 2,48 т, тобто на 6,2%. Таке перевищення виходить за межі допустимої похибки, передбаченої пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, і утворює склад правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 132-1 КУпАП. Розмір накладеного штрафу 8500,00 грн, що відповідає п`ятистам неоподатковуваним мінімумам доходів громадян відповідає санкції цієї норми для перевищення від 5% до 10% включно.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність постанови Укртрансбезпеки серії АВ №00007442 від 13 серпня 2025 року та відсутність підстав для її скасування.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 272, 286, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Подільського районного суду міста Кропивницького від 18.06.2026 – без змін.
Постанова набирає законної сили з 22.10.2026 та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua