Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на доступ до публічної інформації
Дата: 21 жовтня 2026 р.
Справа: №280/908/26
Суддя: Суховаров А.В.
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
22 жовтня 2026 рокусправа 280/908/26
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Ясенова Т.І., Головко О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 (суддя Конишева О.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов`язання надати повну інформацію на запит, третя особа Генеральний штаб Збройних Сил України
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 03.02.2026 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання інформації за запитом від 16.01.2026 та зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати представнику ОСОБА_1 - Мінченку І.А. повну інформацію, що запитувалася згідно запиту від 16.01.2026.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 позов задоволений.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що запитувана інформація є службовою відповідно до статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також посилається на пункти 23.1-23.6 (ПСІ ЗСУ-2025) Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію. Зазначає, що військова частина НОМЕР_1 є бойовою одиницею Збройних Сил України, а розкриття відомостей про реорганізацію, підпорядкування, фінансове та казначейське обслуговування і правонаступництво дозволяє ідентифікувати належність частини до конкретного оперативного командування. Вважає, що в умовах воєнного стану інтерес держави у збереженні секретності системи управління військами переважає приватний інтерес позивача. Також вказує, що мета використання запитуваної інформації в запиті не обґрунтована.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 видано виконавчий лист для виконання судового рішення у справі №280/11767/24 від 06.03.2025, боржником за яким є Військова частина НОМЕР_1 .
Представник ОСОБА_1 16.01.2026 через засоби електронного зв`язку направив до Генерального штабу ЗСУ запит про надання інформації. У запиті він просив повідомити: чи є в/ч НОМЕР_1 самостійною установою, яка перебуває на окремому казначейському обслуговуванні та має відкриті рахунки в органах Державної казначейської служби України, і який саме орган Казначейства здійснює її обслуговування; чи перебуває в/ч НОМЕР_1 на фінансовому забезпеченні іншої військової частини або фінансового органу Збройних Сил України, зокрема чи здійснюється ведення її видатків, грошових виплат та платежів, у тому числі за судовими рішеннями, через іншу військову частину або уповноважений фінансовий орган; якщо так, - найменування та номер такої військової частини, а також її реквізити для офіційного звернення; куди саме належить звертатися стягувачу або його представнику для фактичного виконання рішення суду у справі №280/11767/24; чи реорганізована військова частина, а у разі реорганізації - хто є її правонаступником.
Як вбачається з письмових пояснень третьої особи, дорученням начальника Адміністративного управління Генерального штабу ЗСУ від 16.01.2026 опрацювання звернення позивача доручено командувачу Сухопутних військ Збройних Сил України. На виконання резолюції командування Сухопутних військ ЗСУ від 17.01.2026 №Ш-395(з) звернення надіслано командиру військової частини НОМЕР_2 та згодом скеровано на адресу відповідача.
Листом від 26.01.2026 військова частина НОМЕР_1 відмовила в наданні запитуваної інформації, оскільки наявні підстави, передбачені частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частин 2, 3 статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом. Таке обмеження допускається в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частин 1, 2 статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Аналогічне положення містить частина 1 статті 21 Закону України «Про інформацію» №2657-XII від 02.10.1992.
Частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
Відтак, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник у листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, у чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності сукупності всіх трьох підстав «трискладового тесту» означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 у справі №806/1959/16, від 17.02.2020 у справі №826/8891/16, від 05.03.2020 у справі №823/1811/16, від 06.08.2020 у справі №440/3005/19 та випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №9901/249/19, у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №640/21008/18.
Частиною 7 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено, що обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої не обмежений.
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» до службової може належати, зокрема, інформація, зібрана у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці. Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування». Доступ до таких документів надається відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Частиною 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» встановлено вичерпний перелік підстав для відмови в задоволенні запиту на інформацію. Однією з них є належність запитуваної інформації до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини 2 статті 6 цього Закону.
Відповідно до частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту; дату відмови; мотивовану підставу відмови; порядок оскарження відмови; підпис.
Згідно з частиною 2 статті 22 цього Закону відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Пунктом 6 частини 1 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» на розпорядників інформації покладено обов`язок надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію.
Колегія суддів також враховує, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, допускається обмеження окремих конституційних прав, зокрема передбаченого статтею 34 Конституції України.
Таке обмеження можливе в межах і в порядку, визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Водночас ні цей Закон, ні Закон України «Про доступ до публічної інформації» не встановлюють загального правила, за яким уся інформація про діяльність військових частин автоматично набуває статусу інформації з обмеженим доступом з огляду лише на факт запровадження воєнного стану. Посилання на воєнний стан не звільняє розпорядника від обов`язку дотримуватися вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Як встановлено судом першої інстанції, відмову в наданні інформації відповідач обґрунтував загальним посиланням на наявність сукупності підстав, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Колегія суддів звертає увагу, що запит позивача має неоднорідний зміст. Він стосується факту реорганізації та правонаступництва, перебування частини на казначейському обслуговуванні та фінансовому забезпеченні іншої частини, а також містить прохання про роз`яснення порядку звернення для виконання судового рішення. Запит не стосується обсягів фінансування, видатків, чисельності особового складу чи місця дислокації. Отже, правомірність обмеження доступу підлягала оцінці розпорядником окремо щодо кожного елемента запиту, що відповідачем не зроблено.
Доводи про віднесення запитуваних відомостей до службової інформації згідно з пунктами 23.1– 23.6 ПСІ ЗСУ-2025 та доводи про можливість ідентифікації за цими відомостями підпорядкованості, чисельності та напряму діяльності частини колегія суддів відхиляє, оскільки ці мотиви наведено лише в апеляційній скарзі та у відмові від 26.01.2026 вони не зазначалися.
Колегія суддів не погоджується з доводом про те, що позивач не обґрунтував мету отримання інформації, оскільки відповідно до частини 2 статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запитувач не зобов`язаний пояснювати причини подання запиту.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно не надав позивачу інформацію за запитом від 16.01.2026, оскільки військова частина НОМЕР_1 не довела, що її відмова відповідає вимогам частини 2 статті 6 та частини 4 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути цей запит.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили з 22.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді Т.І. Ясенова
судді О.В. Головко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua