Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/31919/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокусправа 160/31919/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 (суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 03.11.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» в частині накладення дисциплінарного стягнення «догана».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 позов задоволений.

В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що позивачу неодноразово усно нагадувалось про необхідність налагодження роботи відділення, 18.06.2025 командир військової частини особисто оголосив позивачу догану за неналежне виконання посадових обов`язків і довів до його відома, в чому полягає порушення. Наказом №793 від 26.06.2025 позивача лише включено до переліку осіб, яким оголошено стягнення, для застосування наслідків у вигляді зменшення премії. Щодо строку звернення до суду вказує, що реєстрація наказів здійснювалася підпорядкованою позивачу стройовою частиною, тому він знав або мав знати про стягнення з 18.06.2025, а щонайпізніше з 22.07.2025, отже позов, поданий 05.11.2025, пред`явлено з пропуском місячного строку, суд першої інстанції безпідставно його поновив.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 у період з березня 2022 року по серпень 2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) №343 від 27.09.2023 позивач обіймав посаду начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року» на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Підставою зазначено неналежне виконання службових обов`язків і порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме стягнення накладено відповідно до пункту «б» статті 48 та статті 55 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №211 від 22.07.2025 позивач вважається таким, що 21.07.2025 справи і посаду здав та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за штатом №57/136-01. Також цим наказом позивача зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 за штатом №58/325-01, 22.07.2025 прийняв справи і посаду начальника відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №246 від 25.08.2025 позивача, призначеного наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.08.2025 №1270 на посаду офіцера відділу супроводження кар`єри офіцерів кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України, вважається таким, що 25.08.2025 справи і посаду здав і вибув для подальшого проходження служби. З 25.08.2025 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду, апеляційний суд зазначає наступне, що відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України військова служба належить до публічної служби.

Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду у справах щодо проходження публічної служби встановлюється місячний строк. За загальним правилом частини 2 статті 122 КАС України цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою особи поновлює пропущений строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними. Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску строку звернення до суду виявлено після відкриття провадження, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач не заявив клопотання про поновлення цього строку або якщо вказані ним підстави визнані судом неповажними.

Колегія суддів зазначає, що розрахунок строку, наведений в апеляційній скарзі, ґрунтується на припущеннях, не підтверджених доказами. Відповідач стверджує, що позивач знав про стягнення з 18.06.2025 або щонайпізніше з 22.07.2025, оскільки реєстрацію наказів здійснювала підпорядкована йому стройова частина. Проте відповідач не надав доказів ні оголошення позивачу догани 18.06.2025, ні ознайомлення позивача з наказом №793 від 26.06.2025 під підпис до 25.08.2025. Сама по собі реєстрація наказу підпорядкованим структурним підрозділом не свідчить про обізнаність позивача зі змістом рішення щодо нього особисто.

Матеріали справи не містять наказу про призначення службового розслідування, матеріалів службового розслідування, письмових пояснень позивача, рапортів чи інших документів, які б фіксували обставини вчинення ним дисциплінарного проступку. Також відсутні докази ознайомлення позивача з наказом №793 від 26.06.2025 до 25.08.2025 та докази оголошення йому догани 18.06.2025.

Крім того, твердження військової частини про виключення позивача зі списків частини 22.07.2025 у зв`язку з переміщенням до іншої частини не відповідає змісту наказу від 22.07.2025 №211. Цим наказом позивача переведено на новий штат у межах тієї ж військової частини, а фактичне виключення зі списків особового складу та вибуття до нового місця служби відбулося 25.08.2025 на підставі наказу №246.

За поясненнями позивача, саме 25.08.2025 він отримав витяг з наказу військової частини НОМЕР_1 від 26.06.2025 №793 «Про заохочення, накладення та оголошення дисциплінарних стягнень на військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 у червні 2025 року».

Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк звернення до суду, оскільки суд першої інстанції оцінив наведені позивачем причини пропуску строку, пов`язані з його переміщенням для подальшого проходження служби до іншого місця в умовах воєнного стану, визнав їх поважними та поновив строк звернення до суду.

Також колегія суддів відхиляє посилання на статтю 88 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, оскільки ця норма передбачає право військовослужбовця подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк, тобто оскарження стягнення до вищого командування не є обов`язковою передумовою звернення до суду, а неподання такої скарги не впливає на право особи на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї громадян, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України №548-XIV від 24.03.1999.

Статтею 11 Статуту внутрішньої служби визначено загальні обов`язки військовослужбовців, зокрема: беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Відповідно до статті 16 Статуту внутрішньої служби кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України №551-XIV від 24.03.1999, визначає види дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування та порядок накладення.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності накласти дисциплінарне стягнення. Пунктом «б» статті 48 Дисциплінарного статуту серед видів дисциплінарних стягнень передбачено догану.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Статтею 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Згідно зі статтею 98 Дисциплінарного статуту під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.

Аналіз наведених норм свідчить, що підставою дисциплінарної відповідальності є доведене порушення військовослужбовцем конкретних обов`язків, а рішення про накладення стягнення має ґрунтуватися на встановлених обставинах правопорушення, вині особи та врахуванні критеріїв, визначених статтею 86 Дисциплінарного статуту. Хоча проведення службового розслідування не є обов`язковим у кожному випадку, відсутність такого розслідування не звільняє командира від обов`язку встановити та зафіксувати обставини проступку.

Оскаржуваний наказ у частині, що стосується позивача, містить лише загальне формулювання «за неналежне виконання службових обов`язків» та посилання на статті 11, 16 Статуту внутрішньої служби, у наказі не зазначено, які саме обов`язки позивач не виконав чи виконав неналежно, коли і за яких обставин це відбулося, які наслідки настали і чим обґрунтовано вибір виду стягнення.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку. У справі відсутні матеріали службового розслідування, рапорти, письмові пояснення позивача, документи про конкретні доручення командира, які позивач не виконав, а також докази оголошення догани 18.06.2025 і доведення до позивача суті порушення відповідно до статті 98 Дисциплінарного статуту.

Доводи апеляційної скарги про неналежне ведення позивачем обліку особового складу в умовах виконання частиною бойових завдань та про неодноразові усні нагадування йому про необхідність налагодження роботи відділення є лише поясненнями представника відповідача, не підтвердженими жодними доказами.

Колегія суддів не приймає доводи відповідача про те, що догану було накладено усно 18.06.2025, а наказом №793 від 26.06.2025 позивача лише включено до переліку осіб для застосування наслідків у вигляді зменшення премії.

За змістом наказу саме ним на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, і саме цей наказ є підставою для настання правових наслідків стягнення, незалежно від форми первісного оголошення стягнення, правомірність наказу, яким воно оформлене та з яким пов`язуються наслідки для грошового забезпечення військовослужбовця, має бути доведена відповідачем, проте відповідач цього обов`язку не виконав.

Апеляційний суд наголошує, що наявність у командира повноважень на застосування догани не звільняє його від обов`язку встановити та довести факт вчинення проступку і вину військовослужбовця.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності наказу №793 від 26.06.2025 в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з 22.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова