Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №340/1269/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокусправа 340/1269/26

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Енергетичної митниці на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 (суддя Сагун А.В.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ОПТ РЕСУРС" до Енергетичної митниці про скасувати рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД ОПТ РЕСУРС" 06.03.2026 звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Енергетичної митниці, в якому просить: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000540/2 від 22.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903150/2025/000841; зобов`язати здійснити митне оформлення товару згідно з даними митної декларації №25UА903150009177U3 від 26.11.2025.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 позов задоволений частково: визнано протиправним та скасовано рішення Енергетичної митниці №UA903000/2025/000540/2 від 22.12.2025 про коригування митної вартості товарів; визнана протиправною та скасована картка відмови Енергетичної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903150/2025/000841 від 22.12.2025; у задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Енергетична митниця просить скасувати рішення в частині визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000540/2 від 22.12.2025 і картки відмови №UA903150/2025/000841 та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на те, що суд першої інстанції обмежився шаблонними висновками і не надав належної оцінки кожній обставині, наведеній митницею у відзиві на позовну заяву. Серед таких обставин зазначає: наявність посередницької ланки між виробником товару Reliance Industries Limited та продавцем WEXLER SA; невідповідність суми платежу за SWIFT від 23.09.2025 (1 000 000 доларів США) сумі рахунку-інвойсу від 14.10.2025 №FI-WSA-I-66/427 (1 130 657,11 доларів США); відмінність ціни в митній декларації країни відправлення; відсутність документального підтвердження вартості перевалки та вартості послуг незалежного інспектора. Зауважує, що законодавство не поділяє документи, що подаються для підтвердження митної вартості, на основні та допоміжні, декларант не подав повного переліку витребуваних документів, а тому обґрунтований сумнів митниці не було усунуто. На підтвердження своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/19400/15 та постанову від 03.10.2019 у справі №826/15560/15, на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо вмотивованості судових рішень, а також на практику Європейського суду з прав людини. Окремо наголошує на значенні митного контролю стратегічних товарів в умовах воєнного стану.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного:

Між ТОВ «ТРЕЙД ОПТ РЕСУРС» (покупець) та компанією WEXLER SA (продавець) укладено договір поставки №WSA-I-66 від 23.06.2025. За цим договором продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити дизельне паливо ULSD 10 PPM (EN590).

Сторони уклали Додаткову угоду №7 від 15.09.2025 до договору поставки №WSA-I-66. За цією угодою продавець зобов`язався поставити дизельне паливо ULSD 10 PPM (EN590) у кількості 1500 метричних тонн +/– 10% на умовах CIF порт Ізмаїл, Україна та/або CIF порт Кілія, Україна з перевалкою, у строк до 30.09.2025.

Додатковою угодою №7 визначено попередню та остаточну ціну товару. Попередня ціна встановлюється в попередньому інвойсі за останнім відомим котируванням PLATTS EUROPEAN MARKETSCAN («FOB MED ITALY», «DIESEL 10 PPM») з премією. Остаточна ціна визначається в остаточному інвойсі за середнім значенням трьох послідовних котирувань, що слідують за датою коносаменту, з премією. Покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% попередньої вартості товару за інвойсом продавця не пізніше 90 днів з дати інвойсу. Остаточні розрахунки сторони здійснюють протягом 90 днів з дати остаточного інвойсу.

14.10.2025 сторони уклали Угоду №1 про внесення змін до Додаткової угоди №7, якою змінено розмір премії при визначенні остаточної ціни товару та погоджено, що ескаляція ціни залежно від фактичної густини товару не застосовується.

У вересні 2025 року для митного оформлення дизельного палива в кількості 1455307кг до митниці подано тимчасову митну декларацію №25UA903150006518U3. До неї долучено: договір поставки №WSA-I-66 від 23.06.2025; Додаткову угоду №7 від 15.09.2025; рахунок-проформу №PI-WSA-I-66/402 від 15.09.2025; коносамент №1273 від 15.09.2025; сертифікати якості, сертифікат кількості та сертифікати походження товару; копію митної декларації країни відправлення №25ROCT1970S22430B0 від 15.09.2025.

Митниця направила декларанту вимогу про надання протягом 10 календарних днів додаткових документів відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, митниця вказала на наявність посередницьких договорів, відсутність банківських платіжних документів, відмінність ціни в митній декларації країни відправлення, відсутність підтвердження вартості перевалки та вартості послуг незалежного інспектора.

ТОВ «ТРЕЙД ОПТ РЕСУРС» 26.11.2025 подано додаткову митну декларацію №25UA903150009177U3, до якої долучено: рахунок-фактуру (Commercial invoice) №FI-WSA-I-66/427 від 14.10.2025; банківський платіжний документ (SWIFT) від 23.09.2025; перелік котирувань за період з 16.09.2025 по 18.09.2025; Угоду №1 від 14.10.2025; повідомлення №1-24/11-25 та №1-26/11-25 від 24.11.2025.

Згідно з банківським платіжним документом (SWIFT) від 23.09.2025 покупець сплатив 1 000 000 доларів США з посиланням на контракт №WSA-I-66 від 23.06.2025 та рахунок-проформу №PI-WSA-I-66/402 від 15.09.2025. Сума рахунку-проформи становить 1 000 000 доларів США. Вартість товару за рахунком-фактурою №FI-WSA-I-66/427 від 14.10.2025 становить 1 130 657,11 доларів США.

Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000540/2 від 22.12.2025 яким заявлену митну вартість не визнано, а митну вартість товару визначено за другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. За основу взято митну вартість 0,7826 доларів США/кг за митною декларацією №25UA903150007483U6 від 24.10.2025. Заявлена позивачем митна вартість становила 1 130 657,11 доларів США (46 576 402,06грн), скоригована митницею - 1 138 923,26 доларів США (46 916 918,66грн).

Того ж дня митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903150/2025/000841. Підставою відмови вказано наявність розбіжностей у поданих документах та непідтвердження складових митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації».

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. До нього належать, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України витребування додаткових документів допускається лише за певних умов. Така вимога може бути висунута, якщо документи, зазначені в частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари». У такому разі декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи з вичерпного переліку, наведеного в цій нормі.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити в митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

До таких випадків закон відносить: невірно проведений розрахунок; неподання До таких випадків належать: невірно проведений розрахунок митної вартості; неподання документів згідно з частинами 2-4 статті 53 Митного кодексу України або відсутність у них усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; невідповідність обраного методу умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 статті 53 Митного кодексу України встановлено, якщо митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості має містити, зокрема: обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів; обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, що імпортуються, є метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Частиною 2 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що основний метод не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна зі складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною 5 статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частина 10 статті 58 Митного кодексу України визначає вичерпний перелік витрат, які додаються до ціни, якщо вони не були включені до неї. Серед них витрати на транспортування, страхування, а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів регламентовано статтею 60 Митного кодексу України. За цим методом за основу береться ціна договору щодо подібних товарів, ввезених в Україну в той самий або відповідний період, проданих на тому самому комерційному рівні та практично в тій самій кількості. За частиною 3 цієї статті для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Частиною 7 визначено, що у разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012, передбачено вимоги до випадку, коли митний орган посилається на цінову базу Єдиної автоматизованої інформаційної системи. Таке посилання допускається тільки при визначенні митної вартості за статтями 59, 60 та 64 Митного кодексу України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, взятої за основу. Крім того, мають бути наведені пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії, умови поставки, комерційні умови тощо.

Верховний Суд неодноразово формулював правові висновки щодо застосування цих норм, зокрема в постановах від 21.08.2018 у справі №804/1755/17, від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а, від 08.10.2019 у справі №803/776/17 та від 13.09.2023 у справі №826/9931/16.

Висновки в них зводяться до такого: наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою для витребування додаткових документів; витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості; ненадання частини витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації; сама по собі різниця між заявленою митною вартістю та вартістю подібних товарів, оформлених раніше, не свідчить про порушення з боку декларанта і не є підставою для автоматичного коригування митної вартості; спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі детальніше проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, а не безумовною підставою для відмови в оформленні товару за заявленою митною вартістю.

Отже, рішення митного органу про коригування митної вартості не може ґрунтуватися на припущеннях. Митниця повинна конкретно зазначити яку саме складову митної вартості не підтверджено, яку розбіжність виявлено і як вона впливає на числове значення митної вартості та чому подані документи в сукупності не дозволяють визначити митну вартість за основним методом.

Оцінюючи з урахуванням наведеного кожну з підстав коригування, на які посилається митниця, колегія суддів зазначає таке.

Щодо невідповідності суми платежу за SWIFT від 23.09.2025 сумі рахунку-фактури. Умовами Додаткової угоди №7 (в редакції Угоди №1) передбачено двоетапний механізм ціноутворення та розрахунків. Спочатку здійснюється попередня оплата 100% попередньої вартості товару за попереднім інвойсом (рахунком-проформою). Після визначення остаточної ціни за біржовими котируваннями, що слідують за датою коносаменту, проводиться остаточний розрахунок протягом 90 днів з дати остаточного інвойсу.

Сплачена за SWIFT від 23.09.2025 сума 1 000 000 доларів США повністю відповідає сумі рахунку-проформи №PI-WSA-I-66/402 від 15.09.2025, на який є посилання в призначенні платежу. Остаточний інвойс №FI-WSA-I-66/427 датований 14.10.2025. Отже, строк остаточного розрахунку на момент прийняття оскаржуваного рішення (22.12.2025) ще не сплинув, а різниця між сумою інвойсу та сумою попередньої оплати становить ціну, що підлягає сплаті.

За змістом статті 49 та частини 5 статті 58 Митного кодексу України митна вартість базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті. Обов`язок подати банківські платіжні документи виникає лише щодо сплаченої частини. Таким чином, встановлена митницею різниця узгоджується з умовами договору і не є розбіжністю, яка впливає на правильність визначення митної вартості.

Щодо посередницької ланки між виробником і продавцем, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що придбання товару в особи, яка не є його виробником, саме по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості. Наявність такого продавця не належить до умов, визначених частиною 1 статті 58 Митного кодексу України, які виключають застосування основного методу.

Митниця не встановила, що покупець здійснював будь-які платежі третім особам на користь продавця чи сплачував комісійні або посередницькі винагороди поза ціною товару. Також не встановлено, що продавець і покупець є пов`язаними особами. Отже, митниця не навела, на яку саме складову митної вартості впливає така обставина і в якому розмірі.

Відповідно до пункту 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості додаються лише ті витрати на навантаження, вивантаження та обробку товару, які пов`язані з його транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, і лише за умови, що вони не включені до ціни. Поставка здійснювалася на умовах CIF порт Ізмаїл / порт Кілія з перевалкою, тобто ці умови стосуються саме порту призначення в Україні.

Митниця не встановила, що перевалка відбувалася поза митною територією України. Вона також не встановила, що витрати на неї ніс покупець окремо від ціни договору або що такі витрати не були враховані в ціні CIF, тому висновок про відсутність обов`язкової складової митної вартості в цій частині ґрунтується на припущеннях.

Щодо вартості послуг незалежного інспектора. Як зазначає сама митниця, підтвердження якості продукції незалежним інспектором є зобов`язанням продавця. Витрати продавця на виконання власних зобов`язань охоплюються ціною товару. До митної вартості вони можуть бути додані лише у випадках, визначених частиною 10 статті 58 Митного кодексу України, тобто якщо їх фактично несе покупець поза ціною договору. Митниця таких обставин не встановила і не навела. Формулювання про те, що не відомо чи всі складові вартості товару включено до ціни товару, має характер припущення, на якому рішення суб`єкта владних повноважень ґрунтуватися не може.

Колегія суддів не погоджується з доводом про те, що законодавство не розмежовує документи, які подаються для підтвердження митної вартості.

Таке розмежування встановлено безпосередньо Митним кодексом України, а саме частина 2 статті 53 визначає документи, які підтверджують митну вартість, а частина 3 цієї статті визначає додаткові документи, які подаються на вимогу митного органу за наявності умов, передбачених цією частиною. Відповідно до пункту 7 статті 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення віднесена законодавцем саме до другої групи.

Крім того, в експортній декларації товар оформлено на умовах CFR. Ці умови, на відміну від умов CIF, не охоплюють страхування товару, а отже, ціна за ними не є порівнянною з ціною CIF без відповідних коригувань.

Ані в оскаржуваному рішенні, ані в апеляційній скарзі митниця не зазначила, яку саме ціну вказано в експортній декларації, у чому полягає і якого розміру досягає розбіжність, чим вона пояснюється та на яку складову митної вартості впливає. За таких обставин сама лише вказівка на відмінність ціни не є аргументованим доведенням неповноти чи недостовірності заявлених відомостей у розумінні частини 6, 7 статті 54 Митного кодексу України.

Щодо застосування методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга взагалі не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині, між тим ці висновки є самостійною підставою для визнання рішення про коригування протиправним.

У рішенні №UA903000/2025/000540/2 митниця обмежилась вказівкою на митну декларацію №25UA903150007483U6 від 24.10.2025 та загальним твердженням про схожість товарів за назвою, призначенням і фізико-хімічними характеристиками. При цьому рішення не містить відомостей про країну походження та виробника подібного товару; його якісні показники; комерційний рівень продажу та обсяг партії; умови поставки; зроблені коригування.

Обов`язковість цих відомостей випливає з частин 1-3 статті 60 Митного кодексу України та Правил №598. Рішення також не містить відомостей про дотримання частини 7 статті 60 Митного кодексу України, тобто про те, що за наявності кількох вартостей подібних товарів обрано найменшу з них.

Твердження митниці про те, що декларант не подав на запит митниці жодних додаткових документів, спростовується змістом самого рішення про коригування, у ньому зафіксовано, що для підтвердження митної вартості декларант надав банківський платіжний документ (SWIFT) від 23.09.2025. Разом із додатковою декларацією були подані також рахунок-фактура, перелік біржових котирувань та Угода №1 від 14.10.2025. Саме ці документи підтверджують порядок формування остаточної ціни та її числове значення.

Посилання на постанову Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/19400/15 колегія суддів відхиляє. Суд першої інстанції не заперечував права митниці на витребування додаткових документів та оскаржуване рішення не містить відомостей про виявлення ризику можливого заниження митної вартості за результатами застосування системи управління ризиками, на чому ґрунтувався висновок у зазначеній справі. Відповідно до правових висновків Верховного Суду, неподання частини витребуваних документів може бути підставою для відмови в застосуванні основного методу лише тоді, коли подані документи в сукупності не спростовують сумнів у достовірності відомостей. Таких обставин у цій справі не встановлено.

Також не спростовують висновків суду першої інстанції посилання митниці на особливе значення митного контролю в умовах воєнного стану. Запровадження воєнного стану не змінює визначених Митним кодексом України підстав і порядку коригування митної вартості та не звільняє митний орган від обов`язку належним чином обґрунтовувати свої рішення.

Картка відмови №UA903150/2025/000841 оформлена у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості №UA903000/2025/000540/2 і з тих самих підстав. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації є взаємопов`язаними актами, що стосуються одних правовідносин. Ця обставина відображена в постанові Верховного Суду від 27.08.2024 у справі №120/15468/23.

Оскільки рішення про коригування є протиправним, похідна від нього картка відмови також підлягає скасуванню.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність і наявність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA903000/2025/000540/2 від 22.12.2025 та картки відмови №UA903150/2025/000841 від 22.12.2025.

Доводи про невмотивованість рішення суду першої інстанції колегія суддів не приймає, оскільки суд першої інстанції окремо проаналізував кожну з підстав коригування, наведених митницею, навів мотиви їх відхилення та відповідні норми права.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Енергетичної митниці залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.06.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 20.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова