Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/9394/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокусправа 160/9394/26

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" до Київської митниці про скасування карки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" 09.04.2026 звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці, в якому просить: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2026/000124; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2026/000021/1 від 17.03.2026.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 позов задоволений.

В апеляційній скарзі Київська митниця просить скасувати рішення та відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги митниця зазначає що декларант не надав документів на підтвердження витрат на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання товару в транзитних портах PORT SAID EAST (Єгипет) і IZMIT KORFEZI (Туреччина), а також не довів включення цих витрат до ціни договору. Унаслідок цього розрахунок митної вартості проведено невірно. Декларант не подав заявку на перевезення та не надав витребуваних додаткових документів та в Єдиній автоматизованій інформаційній системі наявна інформація про митне оформлення подібних товарів за вищим рівнем митної вартості. Другорядні методи 2а– 2г застосувати неможливо, тому митна вартість обґрунтовано визначена за резервним методом на підставі митної декларації №UA100180/2026/202641 від 16.03.2026.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Між ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» (покупець) та компанією SINO AUTO TRADING CO., LTD (Китай) (продавець) 20.03.2025 укладено контракт № UAI20250320B. За ним продавець постачає покупцю нові та такі, що були в експлуатації, автомобілі згідно з номенклатурою, у кількості та за цінами, зазначеними у специфікаціях до Контракту. Відповідно до пункту 2.1 Контракту ціни визначаються в доларах США. Згідно з пунктом 4.2 Контракту поставка здійснюється на умовах ІНКОТЕРМС-2010, визначених у специфікаціях.

Сторони Контракту підписали специфікацію № 79 від 06.11.2025 щодо поставки автомобіля USED LYNK&CO 900 1.5T Ultra 2025 Model, VIN: НОМЕР_1 , що був у використанні. Пунктом 4 специфікації погоджено умови поставки FOB Shanghai China (ІНКОТЕРМС-2010).

Продавець 06.11.2025 виставив позивачу інвойс №UKR-SIN25110601, за яким вартість зазначеного автомобіля становить 35 500 доларів США.

Між HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD (експедитор) та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» (замовник) 19.05.2023 укладено договір на надання транспортно-експедиторських послуг №UAI20230519. Відповідно до пункту 1.1 експедитор зобов`язався від свого імені та за рахунок замовника організувати перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоторговельних вантажів відповідно до заявки замовника. Пунктом 2.1.7 договору передбачено право експедитора укладати договори перевезення, у тому числі із судноплавними лініями.

15.12.2025 HONOR FREIGHT SERVICE SHENZHEN CO., LTD виставило позивачу рахунок-фактуру (інвойс) №SZHFS2511057. За ним вартість морського фрахту становить 4850,00 доларів США, вартість страхування - 79,20 доларів США.

З метою митного оформлення товару позивач подав митну декларацію №UA100180/2026/202486 (26UA100180202486U6) від 12.03.2026, у якій митну вартість визначено за основним методом - за ціною договору з урахуванням вартості доставки. Разом із митною декларацією декларант подав: контракт та додаткову угоду №1 до нього від 01.10.2025; специфікацію №79 від 06.11.2025; рахунок-проформу та інвойс №UKR-SIN25110601 від 06.11.2025; платіжну інструкцію в іноземній валюті №1116 від 12.11.2025; договір на надання транспортно-експедиторських послуг № UAI20230519 від 19.05.2023; рахунок-фактуру №SZHFS2511057 від 15.12.2025; коносамент №262190813 від 06.12.2025; міжнародну транспортну накладну №5772; експортну декларацію країни відправлення №223120250004881900 від 03.12.2025; довідку про зняття транспортного засобу з обліку в КНР; інші документи.

Митниця витребувала у декларанта додаткові документи, зокрема: інші платіжні та/або бухгалтерські документи; договори з третіми особами; транспортні документи; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти виробника; копію митної декларації країни відправлення; інформацію біржових організацій.

Витребувані додаткові документи декларант у повному обсязі не надав.

Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2026/000021/1 від 17.03.2026, яким митну вартість автомобіля скориговано з 35500 доларів США до 42500 доларів США за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Як джерело інформації використано митну декларацію №UA100180/2026/202641 від 16.03.2026, за якою оформлено автомобіль LYNK & CO, модель 900, 2025 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .

Підставами для прийняття рішення про коригування митна служба зазначила таке: платіжна інструкція в іноземній валюті від 12.11.2025 №1116 (JBKLPBBB007P8J) на суму 35500 доларів США не містить відміток банку про проведення операції та дати перерахування коштів на рахунок продавця; відповідно до відомостей з інтернет-сайту maersk.com контейнер CAAU8305772 з оцінюваним товаром прямував за маршрутом порт Shanghai (Китай) - порт PORT SAID EAST (Єгипет) - порт IZMIT KORFEZI (Туреччина) - порт Chornomorsk (Україна), однак декларант не подав документального підтвердження витрат на навантаження, вивантаження, обробку та зберігання товару в портах PORT SAID EAST (з 12.01.2026 по 12.02.2026) та IZMIT KORFEZI (з 17.02.2026 по 05.03.2026), а тому невірно провів розрахунок митної вартості.

Київська митниця оформила картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100180/2026/000124 від 17.03.2026. Причиною відмови зазначено прийняття рішення про коригування митної вартості №UA100180/2026/000021/1 від 17.03.2026 та необхідність внесення змін до граф 12, 45, 46, 43, 47, В, 44 митної декларації та декларації митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації».

Частиною 2 статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. До нього належать, зокрема: зовнішньоекономічний договір (контракт) та додатки до нього; рахунок-фактура (інвойс); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України витребування додаткових документів допускається лише за певних умов. Така вимога може бути висунута, якщо документи, зазначені в частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари». У такому разі декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи з вичерпного переліку, наведеного в цій нормі.

Згідно частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами частин 1-3 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль митної вартості, визначеної за основним методом, здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів. До таких випадків належать: невірно проведений розрахунок митної вартості; неподання документів згідно з частинами 2-4 статті 53 Митного кодексу України або відсутність у них усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості; невідповідність обраного методу умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України; надходження документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості за ціною договору до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України (пункт 5), а також витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України (пункт 6), якщо вони не були раніше до неї включені.

Згідно з частиною 1 статті 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України. Митна вартість, визначена за цим методом, відповідно до частини 2 статті 64 Митного кодексу України повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на декларанта. Митний орган, у свою чергу, має право витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих відомостей. При цьому він зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі поданих документів, а також документи, надання яких може такі сумніви усунути.

Такий правовий висновок викладений у пунктах 51-54 постанови Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №200/6508/20-а.

Щодо підстави коригування відсутність в платіжній інструкції №1116 від 12.11.2025 відміток банку колегія суддів зазначає, що предметом доказування у процедурах контролю митної вартості є ціна товару та інші складові митної вартості. Умови, строки та порядок оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. Обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання чи неналежне виконання покупцем умов зовнішньоекономічного договору, однак самі по собі не є свідченням розбіжностей чи неповноти документів, поданих для підтвердження митної вартості. Такі висновки сформульовано Верховним Судом у постановах від 12.03.2019 у справі №803/3649/15 та від 22.08.2019 у справі №810/2784/18.

Суд першої інстанції встановив, що платіжна інструкція містить суму, яка відповідає ціні товару за інвойсом та специфікацією, а також посилання на Контракт. Зазначене дає змогу ідентифікувати оцінюваний товар, розбіжностей між сумою платежу та ціною товару митний орган не виявив.

Апеляційна скарга доводів щодо цієї підстави коригування не містить, за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ця підстава не може бути покладена в основу рішення про коригування митної вартості.

Щодо непідтвердження витрат у транзитних портах колегія суддів зазначає, що пунктом 4 специфікації №79 погоджено умови поставки FOB Shanghai China (ІНКОТЕРМС-2010). За цими умовами обов`язки продавця щодо поставки вважаються виконаними з моменту завантаження товару на борт судна в порту відвантаження. Усі подальші витрати, зокрема на морське перевезення до порту призначення, несе покупець. Отже, на відміну від висновку суду першої інстанції про те, що за цих умов витрати на доставку до порту призначення несе продавець, колегія суддів вважає такі витрати складовою митної вартості. Вони підлягають додаванню до ціни договору відповідно до пунктів 5, 6 частини 10 статті 58 Митного кодексу України.

Наведена неточність суду першої інстанції не призвела до неправильного вирішення спору, оскільки декларант визначив митну вартість саме з урахуванням вартості доставки. Витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України він підтвердив документами, передбаченими пунктом 6 частини 2 статті 53 Митного кодексу України: договором транспортного експедирування №UAI20230519 від 19.05.2023, рахунком-фактурою експедитора №SZHFS2511057 від 15.12.2025 із зазначенням вартості морського фрахту (4850,00 доларів США) і страхування (79,20 доларів США), а також коносаментом №262190813 від 06.12.2025.

За умовами договору №UAI20230519 від 19.05.2023 експедитор від свого імені організовує перевезення, він має право самостійно залучати перевізників, у тому числі судноплавні лінії. Вартість наданих ним послуг визначається у виставленому замовнику рахунку. перевантаження контейнера в проміжних портах за єдиним перевізним документом є складовою послуги з перевезення, яку забезпечує перевізник (експедитор). Така операція не утворює окремих витрат покупця, якщо інше не підтверджено документально.

Частина 10 статті 58 Митного кодексу України передбачає додавання до ціни договору лише тих витрат, які фактично понесені та не були раніше включені до неї. Митний орган посилався виключно на відомості з інтернет-сайту морського перевізника. Ці відомості відображають маршрут руху контейнера та дати його перебування в портах, але не містять інформації про виникнення будь-яких додаткових витрат, їх розмір чи покладення їх на покупця. Митниця не встановила, що такі витрати фактично існували, були оплачені позивачем окремо від вартості фрахту або підлягали оплаті ним. Відтак її висновок про невірний розрахунок митної вартості ґрунтується на припущенні.

Колегія суддів також звертає увагу, що спірне рішення не містить жодного числового обґрунтування нібито невключених до митної вартості витрат у транзитних портах, митна вартість скоригована не шляхом додавання цих витрат до заявленої вартості, а шляхом застосування резервного методу на рівні 42 500 доларів США з посиланням на митну декларацію щодо іншого транспортного засобу. Отже, обрана митницею величина коригування не пов`язана з виявленими нею недоліками документів, що не відповідає вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04.08.2021 у справі №520/4787/19 колегія суддів не бере до уваги. У тій справі договір транспортного експедирування до митного органу не подавався, а вартість перевезення підтверджувалася довідками про транспортні витрати, складання яких договором не передбачалося. У цій справі декларант подав і договір транспортного експедирування, і рахунок експедитора із зазначенням вартості фрахту.

Так само не є релевантною постанова Верховного Суду від 02.05.2024 року у справі №520/22458/23, оскільки у ній встановлено відсутність у поданих документах відомостей про вартість фрахту, тоді як у цій справі вартість фрахту прямо зазначена в рахунку експедитора.

Доводи апеляційної скарги про неподання декларантом заявки на перевезення колегія суддів відхиляє. Відсутність заявки не була зазначена підставою коригування митної вартості у спірному рішенні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України суб`єкт владних повноважень не може посилатися на обставини та докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Щодо неподання декларантом витребуваних додаткових документів колегія суддів зазначає таке. Митниця витребувала, по суті, загальний перелік документів, передбачених частиною 3 статті 53 Митного кодексу України: каталоги та прейскуранти виробника, інформацію біржових організацій, виписку з бухгалтерської документації, копію митної декларації країни відправлення тощо. При цьому вона не обґрунтувала, яким чином ці документи можуть підтвердити або спростувати існування витрат у транзитних портах, які стали підставою для сумнівів. Витребовуватись мають ті документи, що дають змогу пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для відмови у визначенні митної вартості за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми або в сукупності не усувають обґрунтованого сумніву.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15 та постанові Верховного Суду від 27.07.2018 у справі №809/1174/17.

Щодо наявності в Єдиній автоматизованій інформаційній системі відомостей про митне оформлення подібного товару за вищою митною вартістю колегія суддів зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої митної вартості та рівнем митної вартості раніше оформлених товарів за відсутності інших визначених законом підстав не свідчить про недостовірність заявлених відомостей. Така розбіжність не є перешкодою для застосування основного методу.

Що стосується застосування резервного методу колегія суддів зазначає таке. Використовуючи як основу раніше визнану митну вартість, митний орган повинен навести в рішенні про коригування пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії, умови поставки, комерційні умови тощо, а також докладну інформацію і джерела, які використовувалися при визначенні митної вартості.

Спірне рішення містить лише посилання на реквізити однієї митної декларації щодо іншого транспортного засобу. У ньому відсутнє порівняння умов поставки, технічного стану, пробігу, комплектації та інших характеристик, що впливають на ціну автомобіля, який був у використанні. Доводи апелянта про те, що детальна інформація щодо застосованого методу надається лише на вимогу декларанта відповідно до частини 4 статті 64 Митного кодексу України, колегія суддів відхиляє. Ця норма не скасовує імперативного обов`язку митного органу, встановленого частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, обґрунтувати числове значення скоригованої митної вартості безпосередньо в рішенні про коригування.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів №UA100180/2026/000124 прийнята виключно з підстав прийняття рішення про коригування митної вартості №UA100180/2026/000021/1 від 17.03.2026, отже, вона має похідний характер. Оскільки рішення про коригування митної вартості є протиправним, протиправною є і картка відмови. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №820/3979/17.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у Київської митниці обґрунтованих підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товару та відмови в його митному оформленні, отже рішення про коригування митної вартості товарів №UA100180/2026/000021/1 від 17.03.2026 та картка відмови №UA100180/2026/000124 є протиправними і підлягають скасуванню.

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 20.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова