Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №160/16046/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокусправа 160/16046/26

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 (суддя Тулянцева І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, Міністра освіти і науки України Лісового О.В. про зобов`язання розглянути запит та скаргу і надати обґрунтовану відповідь по суті порушених питань на електронну адресу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 10.06.2026 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства освіти і науки України, Міністра освіти і науки України Лісового О.В., в якому просить: визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду запиту від 10.05.2026 та скарги від 13.05.2026; зобов`язати розглянути запит від 10.05.2026 та скаргу від 13.05.2026 відповідно до вимог чинного законодавства України та надати обґрунтовану відповідь по суті порушених питань на електронну адресу levitskiy44@gmail.com.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що звернення позивача розглянуті у встановлений статтею 20 Закону України «Про звернення громадян» строк, а відповіді на них надано листами №3/4462-26 від 08.06.2026 та №3/4644-26 від 15.06.2026. Також зазначив, що підписання відповідей генеральним директором профільного директорату не свідчить про неналежний розгляд звернень, а відповідач довів правомірність своїх дій.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги: визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо розгляду запиту від 10.05.2026 та скарги від 13.05.2026 у встановлений законом строк та по суті порушених питань; зобов`язати надати обґрунтовану відповідь по суті на електронну адресу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що відповідач не надав жодного доказу надіслання чи доставки листа від 08.06.2026 на електронну адресу позивача, а позивач дізнався про цей лист лише зі змісту відзиву. Суд не вирішив клопотання про витребування доказів, не оцінив доводів про те, що лист від 08.06.2026 не містить відповіді на конкретні питання запиту. Місячний строк розгляду скарги від 13.05.2026 сплив 13.06.2026, тоді як відповідь надана 15.06.2026, тобто з його порушенням.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що 10.05.2026 ОСОБА_1 надіслав на офіційну електронну адресу Міністерства освіти і науки України (mon@mon.gov.ua) запит на ім`я міністра, в якому просив надати перелік винятків та спеціальних умов вступу на навчання для громадян України, які перебувають у США, а також відповісти на такі питання:

щодо норми законодавства, яка підлягає застосуванню до абітурієнтів за відсутності центрів тестування у країні перебування;

щодо механізмів дистанційних випробувань;

щодо умов вступу для дітей ветеранів війни, які перебувають за кордоном;

щодо порядку завершення реєстрації за відсутності доступних центрів тестування.

Також 13.05.2026 позивач надіслав скаргу щодо бездіяльності державних органів у забезпеченні права на освіту з вимогою надати роз`яснення для приймальних комісій закладів вищої освіти.

Листом №02-31-17/448 від 13.05.2026 Український центр оцінювання якості освіти повідомив позивача про перелік закордонних населених пунктів проведення НМТ у 2026 році, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України №377 від 27.02.2026, зокрема про проведення НМТ у містах Воррен (штат Мічиган) та Чикаго (штат Іллінойс) . Український центр оцінювання якості освіти також повідомив, що у 2026 році пункти тестування для проведення ЄВІ/ЄФВВ у США не створюватимуться, і навів причини цього. З питань пільг та спеціальних умов вступу позивачу рекомендовано звернутися до приймальної комісії закладу освіти або до Міністерства освіти і науки України. Щодо реєстрації учасників Український центр оцінювання якості освіти послався на Порядок №418 та форму заяви-анкети.

Листом генерального директора Директорату вищої освіти та освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Шарова О. №3/4462-26 від 08.06.2026 надано відповідь на звернення позивача від 10.05.2026. У відповіді зазначено, що складання ЄВІ та ЄФВВ у певних країнах можливе лише за згоди іноземних партнерів на створення відповідних центрів та забезпечення технічної можливості їх функціонування, а також наведено інформацію про перелік країн і міст Європи, де можна скласти ЄВІ та ЄФВВ.

Листом генерального директора Директорату вищої освіти та освіти дорослих Міністерства освіти і науки України Шарова О. №3/4644-26 від 15.06.2026 надано відповідь на скаргу позивача від 13.05.2026 щодо можливості заміни результатів ЄВІ/ЄФВВ дистанційною співбесідою або внутрішніми іспитами закладів освіти. У листі позивачу:

роз`яснено положення Порядку №418 і наказу МОН №639 від 15.04.2026 про перелік закордонних пунктів проведення вступних випробувань;

роз`яснено, що вступ здійснюється відповідно до Порядку прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2026 році, затвердженого наказом МОН №373 від 26.02.2026, та правил прийому закладу вищої освіти;

наведено перелік категорій осіб, які мають право на участь у конкурсному відборі за результатами співбесіди з іноземної мови замість ЄВІ та/або фахового іспиту замість ЄФВВ.

Копії листів №3/4462-26 від 08.06.2026 та №3/4644-26 від 15.06.2026 подані МОН разом із відзивом на позовну заяву від 06.07.2026 та надіслані позивачу.

Позивач 23.06.2026 подав до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів. Процесуального рішення за результатами його розгляду суд першої інстанції не ухвалив.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Порядок реалізації конституційного права громадян на звернення врегульовано Законом України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі Закон №393/96-ВР).

Відповідно до статті 7 Закону №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

Частиною першою статті 15 Закону №393/96-ВР передбачено, що органи державної влади та їх посадові особи, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Згідно з частиною третьою цієї статті відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Статтею 19 Закону №393/96-ВР визначено обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб, зокрема, об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги та письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Відповідно до статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, загальний термін вирішення питань не може перевищувати сорока п`яти днів.

Як правильно зазначив суд першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18, правова процедура розгляду звернення гарантує особі, що вона отримає у передбачений законом спосіб відповідь на порушене перед суб`єктом владних повноважень питання.

Предметом спору в цій справі є бездіяльність відповідачів щодо розгляду звернень позивача. Бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у невчиненні дій, які він був зобов`язаний вчинити в установлений законом строк. Отже, протиправною бездіяльність може бути визнано лише за умови, що на момент звернення до суду строк розгляду звернення сплинув, а обов`язку щодо розгляду звернення не виконано.

Закон №393/96-ВР не містить спеціальних правил обчислення строків. Тому колегія суддів застосовує загальні правила обчислення строків, визначені статтями 253, 254 Цивільного кодексу України. Строк, визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Щодо запиту від 10.05.2026. Місячний строк розгляду запиту, надісланого на електронну адресу МОН 10.05.2026, спливав 10.06.2026. Позов подано 10.06.2026, тобто в останній день строку, до його закінчення. Станом на день звернення до суду бездіяльність відповідача щодо розгляду цього звернення не могла мати місця. Крім того, відповідь на запит підготовлено та зареєстровано 08.06.2026 за №3/4462-26, тобто в межах встановленого строку.

Апелянт стверджує, що відповідач не довів факту надіслання листа від 08.06.2026 на його електронну адресу. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять звіту про доставку цього листа електронною поштою. Водночас позивач не заперечує ні автентичності листа №3/4462-26, ні його реєстрації 08.06.2026. Факт розгляду звернення в межах встановленого строку підтверджується самим листом, складеним уповноваженою посадовою особою відповідача.

Копію цього листа надіслано позивачу разом із відзивом на позовну заяву. Зміст листа був відомий позивачу під час розгляду справи судом першої інстанції, що підтверджується його відповіддю на відзив та доводами апеляційної скарги. За таких обставин позовна вимога про зобов`язання надати відповідь на запит не може бути задоволена, оскільки відповідь надана і доведена до відома позивача. Суд першої інстанції не поклав на позивача тягар доказування неотримання відповіді. Висновок суду ґрунтується на поданих відповідачем доказах розгляду звернення, тому порушення частини другої статті 77 КАС України колегія суддів не вбачає.

Щодо скарги від 13.05.2026. Місячний строк розгляду скарги, надісланої 13.05.2026, припадав на 13.06.2026, що є суботою, тобто вихідним днем. Отже, днем закінчення строку є перший за ним робочий день - понеділок, 15.06.2026. Відповідь на скаргу надана листом №3/4644-26 від 15.06.2026, тобто в останній день строку. Таким чином, доводи апелянта про порушення строку розгляду скарги є безпідставними.

Колегія суддів також враховує, що позов щодо бездіяльності з розгляду скарги подано 10.06.2026, тобто до спливу строку, встановленого статтею 20 Закону №393/96-ВР. Станом на цю дату обов`язок відповідача надати відповідь ще не настав.

Щодо змісту наданих відповідей колегія суддів зазначає наступне. Апелянт вважає, що лист від 08.06.2026 не містить відповіді по суті поставлених питань. Колегія суддів зазначає, що питання, порушені у запиті від 10.05.2026 та скарзі від 13.05.2026, є взаємопов`язаними. Вони стосуються можливості вступу на навчання для осіб, які перебувають у США, за відсутності пунктів проведення ЄВІ/ЄФВВ, наявності дистанційних форм вступних випробувань та спеціальних умов вступу. На ці питання МОН сукупно відповіло листами від 08.06.2026 і 15.06.2026, а саме:

повідомило про відсутність у 2026 році пунктів проведення ЄВІ/ЄФВВ у США та причини цього;

зазначило нормативні акти, що регулюють порядок організації вступних випробувань і прийому на навчання (Порядок №418, наказ МОН №639 від 15.04.2026, Порядок прийому на навчання для здобуття вищої освіти в 2026 році, затверджений наказом МОН №373 від 26.02.2026);

навело категорії осіб, які можуть брати участь у конкурсному відборі за результатами співбесіди з іноземної мови замість ЄВІ та/або фахового іспиту замість ЄФВВ.

Питання щодо порядку реєстрації учасників також роз`яснено позивачу листом Український центр оцінювання якості освіти від 13.05.2026.

Закон №393/96-ВР вимагає, щоб відповідь на звернення була обґрунтованою та стосувалася порушених питань. Водночас він не передбачає, що відповідь повинна відповідати очікуванням заявника чи містити бажаний для нього результат. Незгода особи зі змістом відповіді або з повнотою наведених у ній роз`яснень не є бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо розгляду звернення. Такий спір позивачем не заявлявся і за межі предмета позову суд апеляційної інстанції виходити не може.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що адресування звернень на ім`я Міністра освіти і науки України не зобов`язувало саме Міністра особисто підписувати відповіді на них. Звернення розглянуті МОН як органом, до компетенції якого належать порушені питання, через профільний структурний підрозділ - Директорат вищої освіти та освіти дорослих. Отже, підстав вважати, що Міністр освіти і науки України допустив самостійну протиправну бездіяльність, немає.

Посилання апелянта на те, що наказом МОН №521 (у редакції наказу №377 від 27.02.2026) у США створено пункти проведення НМТ, а наказом МОН №639 від 15.04.2026 пунктів проведення ЄВІ/ЄФВВ у США не створено, стосується правомірності визначення переліку закордонних пунктів тестування. Ці обставини не входять до предмета доказування в цій справі, предметом якої є виключно бездіяльність щодо розгляду звернень позивача. Накази МОН №377 від 27.02.2026 та №639 від 15.04.2026 позивач у цій справі не оскаржував. Тому оцінка обґрунтованості наведених у них рішень, зокрема наявності чи відсутності об`єктивної неможливості створення пунктів ЄВІ/ЄФВВ у США, виходить за межі спору.

Щодо нерозгляду клопотання про витребування доказів та клопотання, заявленого в апеляційній скарзі колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Позивач просив суд першої інстанції, а згодом і суд апеляційної інстанції, витребувати листування Міністерства освіти і науки України та Український центр оцінювання якості освіти з іноземними партнерами у США щодо створення пунктів проведення ЄВІ/ЄФВВ. Такі докази не стосуються обставин розгляду звернень позивача та дотримання строків їх розгляду, а отже не є належними доказами в цій справі. За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про витребування доказів, заявленого на підставі статті 80 КАС України.

Суд першої інстанції не ухвалив процесуального рішення за результатами розгляду клопотання позивача від 23.06.2026. Втім, згідно з частиною третьою статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, лише якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Оскільки докази, про витребування яких просив позивач, не стосуються предмета спору, допущене судом першої інстанції процесуальне порушення не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Міністерство освіти і науки України не допустило протиправної бездіяльності щодо розгляду запиту позивача від 10.05.2026 та скарги від 13.05.2026. Відповіді на звернення надані в строки, встановлені статтею 20 Закону № 93/96-ВР, а підстави для зобов`язання відповідачів повторно розглянути ці звернення відсутні.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статей 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.07.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з 20.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова