Суд: Третій апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 19 жовтня 2026 р.
Справа: №160/4955/26
Суддя: Суховаров А.В.
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
20 жовтня 2026 рокусправа 160/4955/26
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 (суддя Боженко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про звільнення з військової служби; третя особа Національний технічний університет “Харківський політехнічний інститут”
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 03.03.2026 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 з мобілізації ОСОБА_1 ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 де проходить військову службу ОСОБА_1 та Військову частину НОМЕР_2 куди направлений на військову підготовку і навчання, звільнити його з військової служби.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не виникає автоматично в силу відповідності особи ознакам, визначеним статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а надається (оформлюється) рішенням комісії районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за результатом розгляду заяви військовозобов`язаного та підтвердних документів. Обов`язок повідомити орган військового обліку про зміну рівня освіти та надати документи, що підтверджують право на відстрочку, покладено на самого військовозобов`язаного. Станом на день призову оформленої у встановленому порядку відстрочки позивач не мав, а істотних порушень процедури призову, які б зумовлювали висновок про її протиправність у цілому, судом не встановлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки дійсним підставам звернення до суду: позивач не стверджував про автоматичність відстрочки, натомість неодноразово подавав через застосунок «Резерв+» заявки на відстрочку з підтвердними документами про навчання, однак вони були відхилені з технічних причин або у зв`язку з необхідністю уточнення даних у закладі освіти. Підставою ж мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 назвав саме відсутність у позивача права на відстрочку через порушення послідовності здобуття освіти, тоді як таке порушення фактично відсутнє. Також зазначає, що має право на час для оформлення відстрочки, а суд не захистив його права ефективним способом, не вирішивши питання про скасування наказу в частині призову позивача.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується військово-обліковим документом в електронній формі («Резерв+») станом на 29.10.2025.
У 2020 році позивач закінчив Відокремлений структурний підрозділ «Слов`янський коледж Національного авіаційного університету» та отримав диплом молодшого спеціаліста.
З 01.09.2022 позивач був зарахований на перший курс Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара за ступенем вищої освіти «бакалавр» (спеціальність 121 «Інженерія програмного забезпечення»), звідки влітку 2023 року був відрахований без завершення навчання та без отримання документа про вищу освіту.
З 01.09.2023 позивач зарахований до Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на навчання за денною формою, освітній рівень «бакалавр зі скороченим терміном навчання», спеціальність 153 «Мікро- та наносистемна техніка», що підтверджується довідкою від 24.11.2025 № 160/479, за якою строк навчання визначено з 01.09.2023 по 30.06.2026.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2026-0204-1354-5380-7 від 04.02.2026 позивача визнано здоровим та придатним до служби.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №108 від 04.02.2026 позивача призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та відправлено до Військової частини НОМЕР_1 .
Наказом Військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2026 №40 позивача зараховано до списків особового складу цієї військової частини.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 11.02.2026 №44 позивача визнано таким, що прибув у відрядження на навчання. Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.04.2026 №101 позивача виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з вибуттям до своєї військової частини.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з доданням підтвердних документів, а також доказів ухвалення комісією районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки рішення за результатами розгляду такої заяви. За твердженням позивача, 10.01.2026, 14.01.2026 та 19.01.2026 ним подавалися запити на відстрочку через мобільний застосунок «Резерв+», які були відхилені з повідомленнями про технічну помилку та про необхідність уточнення даних у закладі освіти.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правові засади мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII), а загальні засади проходження військової служби - Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, не підлягають, зокрема, здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до частини 7 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини 5 статті 22 Закону №3543-XII що порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, визначається Кабінетом Міністрів України; цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та її оформлення.
Такий порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560).
Відповідно до пункту 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Відповідно до пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, військовозобов`язані подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки; на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформляється протоколом; у разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6; у разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7, і таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізацї, на особливий період.
Відповідно до пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком 9. За формою, наведеною у додатку 9 до Порядку №560, у такій довідці зазначається, зокрема, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не виникає в особи автоматично внаслідок самої лише відповідності її фактичного становища ознакам, переліченим у частині третій статті 23 Закону №3543-XII, а є результатом окремої адміністративної процедури, а саме, звернення військовозобов`язаного із заявою та підтвердними документами, перевірки підстав і ухвалення комісією районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідного індивідуального акта. Саме з моменту подання заяви у порядку пункту 58 Порядку №560 і до ухвалення комісією рішення діє заборона призову, встановлена абзацом сьомим пункту 60 Порядку №560.
Кореспондуючий характер має й обов`язок військовозобов`язаного з дотримання правил військового обліку. Так, частиною 11 статті 38 Закону №2232-XII та підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти у семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зокрема щодо освіти, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону №3543-XII.
Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.
Аналогічні за змістом правові висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 09 листопада 2023 року у справі №560/8238/22, від 18 січня 2024 року у справі №280/6033/22 та від 11 квітня 2024 року у справі №520/7954/22, які стосуються подібних правовідносин. Верховний Суд виснував, що саме на військовозобов`язаного покладено обов`язок самостійно повідомити відповідний орган, в якому така особа перебуває на військовому обліку, про наявність у неї підстав для відстрочки від призову на військову службу і надати документи, які це право підтверджують, а реалізація права на відстрочку потребує вчинення військовозобов`язаним активних дій та оформлення цього права у відповідний спосіб уповноваженим органом. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Застосовуючи наведене до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_4 у порядку пункту 58 Порядку №560 заяви про надання відстрочки від призову з доданням довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою згідно з додатком 9 до Порядку №560, як і доказів ухвалення комісією районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки будь-якого рішення за такою заявою. Отже, станом на 04.02.2026 - дату видання наказу №108 про призов позивача на військову службу під час мобілізації, позивач не мав оформленої у встановленому порядку відстрочки, а передбачена абзацом сьомим пункту 60 Порядку №560 заборона призову до ухвалення комісією рішення на нього не поширювалася.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач неодноразово звертався із запитами на відстрочку через мобільний застосунок «Резерв+», колегія суддів відхиляє, оскільки, за власними поясненнями позивача, жодне з цих звернень не було прийняте до розгляду: запити відхилялися з повідомленнями про технічну помилку, а 14.01.2026 позивачу було повідомлено про необхідність уточнити дані у закладі освіти та надіслати запит повторно. Такі обставини свідчать не про перебування заяви позивача на розгляді комісії, а про те, що процедура, визначена пунктами 58, 60, 62 Порядку №560, розпочата не була. Водночас позивач не був позбавлений можливості звернутися із заявою та підтвердними документами у загальний спосіб, тобто особисто через центр надання адміністративних послуг або безпосередньо до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак таких дій не вчинив і доказів протилежного не надав. Не надав позивач і довідки про здобувача освіти за формою згідно з додатком 9 до Порядку №560, яка є документом, що підтверджує, зокрема, відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що особа має право на час для оформлення відстрочки і що мобілізація громадянина, який має законні підстави для відстрочки та збирає документи, заборонена, колегія суддів зазначає, що такі твердження не ґрунтуються на нормах права. Чинне правове регулювання пов`язує заборону призову не з наявністю в особи потенційних підстав для відстрочки чи з наміром такі підстави задокументувати, а виключно з фактом подання заяви у порядку пункту 58 Порядку №560 та неухваленням комісією рішення за нею. Інше тлумачення фактично унеможливлювало б проведення мобілізації, оскільки дозволяло б необмежено відкладати призов посиланням на триваючий процес збирання документів.
Не впливають на наведені висновки й доводи апелянта щодо відсутності в його діях порушення послідовності здобуття освіти та посилання на постанову Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі №200/5372/24. Питання наявності або відсутності порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є питанням, яке підлягає оцінці комісією районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час розгляду заяви про надання відстрочки та відображається у довідці про здобувача освіти, сформованій в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. Оскільки заява позивача про надання відстрочки у встановленому порядку не подавалася і комісією не розглядалася, рішення про відмову у наданні відстрочки з мотивів порушення послідовності здобуття освіти не ухвалювалося та предметом судового контролю у цій справі не є. За таких обставин доводи апелянта про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 «вважав» його таким, що не має права на відстрочку, не мають правового значення для оцінки правомірності дій відповідача з призову, адже останній діяв в умовах відсутності оформленої відстрочки.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що істотних порушень процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації не встановлено. Як випливає з матеріалів справи, позивач перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , пройшов військово-лікарську комісію, за висновком якої від 04.02.2026 визнаний придатним до служби, не був заброньований у встановленому порядку, після чого наказом №108 від 04.02.2026 призваний на військову службу та відправлений до військової частини НОМЕР_1 , де наказом №40 від 06.02.2026 зарахований до списків особового складу. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 12 вересня 2024 року у справі №640/21435/22, згідно з якою межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення процедури від неістотного, є з`ясування того, чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття. У цій справі таких обставин не встановлено.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 звільнити позивача з військової служби колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, яка стосується подібних правовідносин, Верховний Суд виснував, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Обраний спосіб захисту у вигляді звільнення з військової служби є неефективним, оскільки втручається в інші правовідносини, врегульовані іншими правовими нормами, зокрема статтею 26 Закону №2232-XII, і створює ситуацію невиконуваності судового рішення. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та звільнення з військової служби є різними правовими інститутами: відстрочка за колом осіб стосується військовозобов`язаних і є відтермінуванням призову, тоді як звільнення стосується військовослужбовців, тобто осіб, які вже проходять військову службу. Отже, навіть за умови встановлення підстав для відстрочки факт їх наявності не може розглядатися як підстава для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).
Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 з призову позивача на військову службу під час мобілізації та для зобов`язання військових частин звільнити позивача з військової служби, а відтак і для задоволення позову.
З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.05.2026 – без змін.
Постанова набирає законної сили з 20.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua