Постанова від 19 жовтня 2026 р. у справі №340/4144/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

Суд: Третій апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Дата: 19 жовтня 2026 р.

Справа: №340/4144/25

Суддя: Суховаров А.В.

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 жовтня 2026 рокусправа 340/4144/25

Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючий суддя Суховаров А.В.

судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 (суддя Кравчук О.В.) в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 20.06.2025 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000050630901 від 05.05.2025 про застосування фінансових санкцій у розмірі 24000,00 грн.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 відмовлено у задоволені позову. Прийняте рішення суд мотивував тим, що наказ про проведення фактичної перевірки містить мінімально достатній обсяг інформації щодо підстави її призначення, оскільки в ньому вказано як на перевірку інформації, викладеної у листі Української Асоціації виробників тютюнових виробів «Укртютюн» №17/56 від 14.03.2025, так і на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів. Незазначення у наказі прізвища, імені, по батькові платника та номера будинку не є підставою для скасування спірного рішення, позаяк за умови проведення перевірки в іншому місці у наказі може зазначатись лише адреса об`єкта, перевірка якого проводиться. По суті виявленого порушення суд першої інстанції встановив, що під час контрольної розрахункової операції придбано набір вартістю 300,00 грн, до складу якого, крім ароматизатора та гліцерину, входив нікотин, переданий безоплатно, що в розумінні підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України також є продажем (реалізацією), а відтак позивачем порушено заборону, встановлену частиною 2 статті 23 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що наказ про проведення перевірки прийнято без зазначення фактичної підстави, передбаченої підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, а також без відомостей, які дозволяли б ідентифікувати суб`єкта господарювання, тоді як за вказаною в наказі адресою розташована значна кількість магазинів. Зазначає, що фактично здійснює діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , де орендує частину приміщення площею 14 кв.м. Крім того, зазначає, що реалізація нікотину не відбувалась, фіскальним чеком №4136587091 від 04.04.2025 підтверджено продаж лише ароматизатора та гліцерину, вміст нікотину в жодному з проданих флаконів експертно не підтверджено, а в акті перевірки наведено суперечливі дані щодо одиниць виміру та вартості набору.

Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.

ОСОБА_1 під час проведення перевірки та винесення оскарженого рішення був зареєстрований фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності 47.78 «Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах».

На підставі підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, з метою перевірки інформації, викладеної у листі Української Асоціації виробників тютюнових виробів «Укртютюн» №17/56 від 14.03.2025, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, та контролю за дотриманням платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів, Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області прийнято наказ №335-п від 04.04.2025 про проведення фактичної перевірки об`єкта торгівлі за адресою: Кіровоградська область, м. Кропивницький, переїзд між вул. Державності та вул. Незалежності (Генерала Жадова і Космонавта Попова), магазин «Vape Shop «Dudka», з 04.04.2025 тривалістю не більше 10 діб за період діяльності з 04.04.2025 по дату завершення перевірки.

На підставі вказаного наказу та направлень №1016, № 1017 від 04.04.2025 у період з 04.04.2025 по 07.04.2025 посадовими особами контролюючого органу проведено фактичну перевірку господарської одиниці - магазину «Vape Shop «Dudka», в якому здійснює господарську діяльність позивач. Перевірку проведено у присутності представника суб`єкта господарювання Москаленка Ю.В., якому пред`явлено службові посвідчення і направлення та особисто вручено копію наказу №335-п від 04.04.2025, про що зроблено відмітку у направленнях на перевірку; посадових осіб контролюючого органу було допущено до проведення перевірки.

Перед початком перевірки відповідно до пункту 80.4 статті 80 Податкового кодексу України проведено контрольну розрахункову операцію, якою зафіксовано придбання набору для заправки електронних сигарет за ціною 300,00 грн, а саме: ароматизатора «Малина+кавун» (RASPBERRY WATERMELON ICE) - 12 мл у складі ароматизатора, підсолоджувача Е 955 та охолоджуючого агента WS-23 (суміш), гліцерину - 1 флакон ємністю 15 мл, нікотину у флаконі 3 мл. Розрахунковий документ споживачу не видано. Факт придбання товару зафіксовано засобами відеозапису, який досліджено судом першої інстанції. Продавець магазину на запитання перевіряючого щодо придбання нікотину повідомила, що нікотин входить до набору придбання. Факт невидачі фіскального чека підтверджено письмовими поясненнями продавця ОСОБА_2 .

Наданий позивачем фіскальний чек №4136587091 від 04.04.2025 про реалізацію ароматизатора BLUEBERRY П350 - 1 флакон 12 мл та гліцерину 30 мл за асортиментом та об`ємами ємностей не відповідає товарам, фактично придбаним під час проведення контрольної розрахункової операції.

За результатами перевірки складено акт про результати фактичної перевірки №4028/11-28-09-01/2730602613 від 07.04.2025, який направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано його уповноваженою особою 10.04.2025.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки від 23.04.2025, за результатами розгляду яких складено висновок №69/11-29-09-01/2730602613 від 01.05.2025, яким висновки акта перевірки залишено без змін.

На підставі матеріалів перевірки Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області винесено податкове повідомлення-рішення №000050630901 від 05.05.2025 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 24000,00 грн за роздрібну торгівлю сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, чим порушено вимоги частини 2 статті 23 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального». Зазначене податкове повідомлення-рішення вручено платнику податків 07.05.2025 засобами поштового зв`язку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю регулює Податковий кодекс України.

Щодо доводів апеляційної скарги про процедурні порушення при призначенні та проведенні фактичної перевірки колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, такої підстави: «у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального».

Абзацом третім пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред`явлення, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, із наведеної норми прямо випливає, що у разі проведення перевірки в іншому місці (за місцем фактичного провадження діяльності) в наказі може зазначатися саме адреса об`єкта, перевірка якого проводиться. Відтак незазначення у наказі №335-п від 04.04.2025 прізвища, імені, по батькові платника податків та його реєстраційного номера облікової картки не свідчить про істотний недолік такого наказу, оскільки об`єкт перевірки - магазин «Vape Shop «Dudka» за визначеною адресою - ідентифіковано у спосіб, що виключає будь-яку невизначеність, а сам позивач не заперечує здійснення ним господарської діяльності саме у цьому магазині. Більше того, представник позивача був присутній при проведенні перевірки, отримав копію наказу та направлення і допустив посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що свідчить про відсутність будь-яких перешкод у реалізації платником податків своїх прав.

Щодо доводів про відсутність у наказі фактичної підстави для проведення перевірки колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 28 травня 2024 року у справі №280/1431/23, яка стосується подібних правовідносин, виснував, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України встановлює дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки: (1) наявність та/або отримання певної інформації; (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у відповідній сфері. У наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для їх ідентифікації. Якщо фактичною підставою стала наявність (отримання) певної інформації, контролюючий орган повинен щонайменше зазначити про «наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення» або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки; якщо такою підставою стало здійснення відповідних функцій - зазначити саме про це. Саме такий обсяг інформації у наказі можна вважати мінімально достатнім у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

У наказі №335-п від 04.04.2025 контролюючий орган поряд із посиланням на підпункти 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України зазначив про проведення перевірки з метою перевірки інформації, викладеної у листі Української Асоціації виробників тютюнових виробів «Укртютюн» №17/56 від 14.03.2025, а також про здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів, та контролю за дотриманням платником податків порядку здійснення обігу підакцизних товарів. Таким чином, у наказі відображено обидві фактичні підстави, передбачені підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, із зазначенням реквізитів документа, що слугував приводом для призначення перевірки, тобто мінімально достатній обсяг інформації наявний.

Крім того, відповідно до частини першої статті 72 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18 червня 2024 року № 3817-IX (далі - Закон №3817-IX) контроль за дотриманням цього Закону здійснюють органи ліцензування та інші органи в межах компетенції, визначеної законом. Згідно з підпунктом 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227, ДПС здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом та обігом.

Отже, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання, і яка не вимагає обов`язкової наявності та/або отримання інформації про порушення вимог законодавства. Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19 жовтня 2022 року у справі №560/4883/21, а також узгоджується з позиціями, висловленими у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі №815/1978/18, від 05 листопада 2018 року у справі №803/988/17.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17, відповідно до якого неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, однак підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що контролюючим органом дотримано визначену Податковим кодексом України процедуру призначення та проведення фактичної перевірки, а наведені апелянтом недоліки наказу не є істотними та не впливають на правильність висновків перевірки. Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, від 04.03.2021 у справі №803/1171/17, від 01.06.2022 у справі №520/7331/21 та від 26.03.2024 у справі №420/9909/23 не спростовують наведеного, оскільки сформульовані у них правові позиції застосовуються у разі встановлення саме істотних процедурних порушень, тоді як у цій справі таких порушень не встановлено, а неможливість ідентифікації суб`єкта господарювання, про яку йдеться у справі №803/1171/17, у спірних правовідносинах відсутня з огляду на точне визначення у наказі об`єкта перевірки та фактичний допуск до перевірки уповноваженого представника позивача.

Щодо суті виявленого порушення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 76 частини статті 1 Закону № 3817-IX роздрібна торгівля - це «діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування».

Відповідно до пункту 78 частини статті 1 Закону № 3817-IX сировина для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - це «суміш нікотину, солі нікотину чистотою не менше 98 відсотків, спеціально підготовленої води, гліцерину дистильованого, пропіленгліколю та іншої сировини і матеріалів, які забезпечують встановлені виробником характеристики рідини, не призначена для кінцевого використання в електронних сигаретах для створення аерозолів (парів)».

Частиною другою статті 23 Закону №3817-IX встановлено, що роздрібна торгівля на території України тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу, який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД) окремо або в наборах забороняється.

Отже, зі змісту наведеної норми прямо випливає, що заборона поширюється не лише на реалізацію сировини для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, але й на роздрібну торгівлю нікотином як таким, причому як окремо, так і в наборах. Відповідальність за цією нормою настає за сам факт роздрібної торгівлі відповідними речовинами, а не за реалізацію виключно готової «суміші». З огляду на це доводи апелянта про те, що для встановлення порушення необхідно довести факт продажу саме суміші у значенні фізико-хімічної системи, ґрунтуються на вибірковому тлумаченні закону та суперечать змісту частини 2 статті 23 Закону № 3817-IX, яка прямо згадує реалізацію «окремо або в наборах».

Матеріалами справи, зокрема актом фактичної перевірки №4028/11-28-09-01/2730602613 від 07.04.2025, актом проведення контрольної розрахункової операції, дослідженим судом першої інстанції відеозаписом та письмовими поясненнями продавця, підтверджено, що у магазині «Vape Shop «Dudka», в якому господарську діяльність здійснює позивач, за ціною 300,00 грн реалізовано набір, до складу якого, крім ароматизатора та гліцерину, входив нікотин у флаконі 3 мл, при цьому продавець підтвердила, що нікотин входить до набору придбання.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - «будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів».

Відтак передача продавцем позивача нікотину на безоплатній основі (у складі набору) є його продажем (реалізацією) у розумінні наведеної норми, що виключає обґрунтованість доводів апелянта про відсутність операції з реалізації нікотину.

Доводи апеляційної скарги про те, що реалізацію лише ароматизатора та гліцерину підтверджено фіскальним чеком №4136587091 від 04.04.2025, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки зазначені у чеку товари (ароматизатор BLUEBERRY П350 - 1 флакон 12 мл та гліцерин 30 мл) за найменуванням та об`ємами ємностей не відповідають товарам, фактично придбаним під час контрольної розрахункової операції (ароматизатор «Малина+кавун» 12 мл, гліцерин 15 мл, нікотин 3 мл). Більше того, за фактом невидачі розрахункового документа контролюючим органом окремо винесено податкове повідомлення-рішення №00050440704 від 05.05.2025, сума за яким, як вбачається з відзиву, сплачена позивачем до бюджету 21.05.2025.

Посилання апелянта на відсутність експертного висновку щодо вмісту нікотину колегія суддів оцінює критично, оскільки факт реалізації саме нікотину підтверджено сукупністю належних та допустимих доказів - актом перевірки, відеофіксацією та поясненнями особи, яка безпосередньо здійснювала реалізацію товару, і позивачем жодними доказами не спростований. Доводи щодо технічної помилки в акті перевірки в частині одиниць виміру (мг замість мл) не впливають на правильність висновків контролюючого органу по суті виявленого порушення.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що питання наявності у позивача ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами чи рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, не є спірним у цих правовідносинах, оскільки позивачу поставлено у вину порушення частини 2, а не частини 1 статті 23 Закону № 3817-IX.

Відповідно до частини 1 статті 73 Закону № 3817-IX за порушення цього Закону щодо виробництва, обігу та зберігання, зокрема, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, суб`єкти господарювання притягаються до відповідальності згідно із законом; для обрахунку штрафних санкцій використовується розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 1 січня звітного (податкового) року, в якому виявлено порушення. Пунктом 21 частини другої статті 73 Закону № 3817-IX встановлено фінансову санкцію у вигляді штрафу за «роздрібну торгівлю тютюновою сировиною, сировиною для рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або нікотином (токсичним алкалоїдом, екстрагованим з тютюну або отриманим шляхом хімічного синтезу), який відповідає товарній позиції 2939 згідно з УКТЗЕД, окремо чи в наборах, - 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року». Згідно з частиною 4 статті 73 Закону № 3817-IX податкові органи застосовують та стягують фінансові санкції у вигляді штрафів, передбачені частиною другою (крім пунктів 3, 6, 24) цієї статті, у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Оскільки 200 відсотків вартості реалізованого набору (300,00 грн) є меншими за три розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2025 року, контролюючий орган правомірно застосував до позивача штраф у мінімальному розмірі - 24000,00 грн.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та правомірність податкового повідомлення-рішення №000050630901 від 05.05.2025, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п.п. 29– 30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994). При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (див. пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001).

З урахуванням доводів і заперечень сторін, наданих ними доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 – без змін.

Постанова набирає законної сили з 20.10.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий суддя А.В. Суховаров

судді О.В. Головко

судді Т.І. Ясенова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua