Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №160/34782/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 жовтня 2026 рокум. Дніпросправа № 160/34782/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року в адміністративній справі № 160/34782/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 22 лютого 2023 року № 046350002459 у частині обчислення призначеної пенсії за віком на пільгових умовах без урахування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також зобов`язати відповідача провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум відповідно до абзацу третього частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 21 листопада 2024 року.

На обґрунтування позову зазначила, що під час обчислення пенсії за віком на пільгових умовах відповідач не врахував установлені законом гарантії щодо мінімального розміру пенсії шахтарям, які мають необхідний стаж роботи на підземних роботах за Списком № 1.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом від 04 грудня 2024 року № 64756-50973/Г-01/8-0400/24, про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачки. Зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 листопада 2024 року з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував особливі умови зайнятості на підземних роботах, передбачені відповідною позицією Списку № 1, та безпідставно дійшов висновку про недостатність поданих документів для застосування статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». На думку позивачки, довідка роботодавця від 17 липня 2020 року № 82 підтверджує зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу, що відповідає спеціальній умові відповідної позиції Списку № 1. За таких обставин відповідач мав застосувати передбачені законодавством гарантії під час обчислення пенсії, а не обмежуватися повторним розглядом заяви.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач посилається на відсутність у позивачки необхідного стажу роботи на підземних роботах повний робочий день. Зазначає, що довідка від 17 липня 2020 року № 82 підтверджує зайнятість на підземних роботах лише 50 і більше відсотків робочого часу, тоді як відповідно до пункту 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 повний робочий день передбачає виконання відповідних робіт не менше 80 відсотків робочого часу. Крім того, відповідач вказує, що посада «майстер контрольний» не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 року № 202.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

21 листопада 2024 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» щодо встановлення пенсії в розмірі не нижче 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 04 грудня 2024 року № 64756-50973/Г-01/8-0400/24 відповідач повідомив про відсутність підстав для такого перерахунку, мотивуючи це ненаданням документів, які підтверджують необхідний підземний стаж відповідно до затвердженого переліку, та відсутністю права на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

За відомостями пенсійної справи, пільговий стаж позивачки за Списком № 1 становить 7 років 10 місяців 1 день.

На підтвердження характеру виконуваної роботи позивачка надала довідку від 17 липня 2020 року № 82, у якій зазначено, що протягом відповідних періодів роботи, зарахованих до Списку № 1, вона була зайнята на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» дія цього Закону поширюється на визначені законом категорії працівників, зайнятих на підземних роботах повний робочий день, за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Статтею 8 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 року для жінок за Списком № 1, визначається в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), обчисленої відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення пенсії за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Аналогічну гарантію закріплено в абзаці третьому частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, для застосування зазначеної гарантії необхідно встановити належність особи до категорії працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI, наявність необхідної тривалості стажу роботи на підземних роботах за Списком № 1 та відповідність умов виконуваної роботи вимогам законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що у спірних правовідносинах ключове значення має не лише загальне визначення повного робочого дня, а й зміст конкретної позиції Списку № 1, за якою зараховано періоди роботи позивачки.

Пунктом 2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, передбачено, що під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників відповідного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних і поточних ремонтних робіт, пов`язаних із виконанням трудових обов`язків.

Водночас зазначене положення має застосовуватися у взаємозв`язку з конкретною позицією Списку № 1, яка визначає відповідні виробництва, роботи, професії, посади та показники зайнятості.

Якщо відповідна позиція Списку № 1 передбачає спеціальну умову щодо зайнятості на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу, така умова має бути врахована під час визначення правового значення відповідного періоду роботи. Саме по собі посилання на загальний критерій 80 відсотків без перевірки конкретної позиції Списку та характеру виконуваної роботи не є достатнім для висновку про відсутність права на застосування пенсійних гарантій.

У цій справі довідка роботодавця від 17 липня 2020 року № 82 містить відомості про зайнятість позивачки на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу протягом періодів, зарахованих до Списку № 1. Ці відомості не можуть бути відхилені виключно з тієї підстави, що в довідці не зазначено показник 80 відсотків, без установлення конкретної позиції Списку, умов її застосування та оцінки документів, на підставі яких видано довідку.

При цьому позивачка вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а тривалість її пільгового стажу, зазначена в матеріалах справи, становить 7 років 10 місяців 1 день, що перевищує встановлений статтею 8 Закону № 345-VI мінімальний стаж для жінок - 7,5 року.

За таких обставин відповідач мав не формально констатувати відсутність документів, які підтверджують право позивачки на застосування Закону № 345-VI, а дослідити документи пенсійної справи, установити відповідну позицію Списку № 1, оцінити довідку № 82 у взаємозв`язку з іншими документами та надати обґрунтований висновок щодо виконання позивачкою передбачених законом умов.

Однак лист від 04 грудня 2024 року № 64756-50973/Г-01/8-0400/24 не містить належного аналізу наведених обставин і не пояснює, з яких конкретних причин подані позивачкою документи не підтверджують відповідного права.

Відповідач фактично обмежився загальним висновком про відсутність необхідного підземного стажу, не навівши належної оцінки відомостям про пільговий стаж позивачки та довідці роботодавця.

За приписами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності відповідного рішення покладається на відповідача.

У цій справі відповідач не довів, що відмова в застосуванні статті 8 Закону № 345-VI ґрунтувалася на всебічному та повному дослідженні документів позивачки й правильному застосуванні положень відповідної позиції Списку № 1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача, однак не погоджується з обраним судом способом захисту в частині, в якій позивачці відмовлено в безпосередньому перерахунку пенсії.

Судовий захист має бути ефективним і забезпечувати реальне поновлення порушеного права. Зобов`язання органу Пенсійного фонду повторно розглянути заяву не завжди є достатнім способом захисту, якщо правова оцінка встановлених обставин дозволяє визначити належний порядок реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

У цій справі позивачка має пільговий стаж за Списком № 1 тривалістю понад 7,5 року, а відповідач не навів належного обґрунтування, яке спростовувало б відомості про характер її роботи та перешкоджало застосуванню передбаченої законом пенсійної гарантії. Посилання лише на те, що довідка містить показник зайнятості 50 і більше відсотків робочого часу, без оцінки конкретної позиції Списку № 1 не є достатньою підставою для відмови в реалізації права на перерахунок.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вимоги про перерахунок пенсії підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення.

Щодо початку перерахунку пенсії колегія суддів зазначає, що позивачка звернулася до відповідача із заявою про застосування статті 8 Закону № 345-VI 21 листопада 2024 року. Саме з цієї дати вона просить здійснити перерахунок, а тому за відсутності встановлених законом підстав для іншого моменту початку виплати перерахунок належить провести з 21 листопада 2024 року з урахуванням раніше виплачених сум.

Водночас вимога про визнання протиправним та скасування рішення від 22 лютого 2023 року № 046350002459 у відповідній частині має оцінюватися з урахуванням предмета звернення позивачки від 21 листопада 2024 року та змісту оскаржуваної відмови. Безпосереднім предметом розгляду в цій справі є відмова в застосуванні статті 8 Закону № 345-VI, оформлена листом від 04 грудня 2024 року, за результатами розгляду заяви позивачки про перерахунок пенсії.

Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків щодо протиправності відмови, оскільки відповідач не довів правомірності свого рішення з урахуванням усіх документів, які мають значення для вирішення питання про застосування статті 8 Закону № 345-VI.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в частині вимоги про безпосередній перерахунок пенсії, а апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині.

Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно визначив належний спосіб захисту порушеного права позивачки та відмовив у задоволенні вимоги про перерахунок пенсії, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати підлягають розподілу з урахуванням результату розгляду справи. З огляду на задоволення апеляційної скарги позивачки понесені нею документально підтверджені судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 242, 308, 315, 317, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити.

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 160/34782/24 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

У цій частині ухвалити нове судове рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до абзацу третього частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», починаючи з 21 листопада 2024 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року у справі № 160/34782/24 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 2423,60 грн, понесення яких підтверджується матеріалами справи.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун