Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №520/22786/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

Суд: Другий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів

Дата: 13 жовтня 2026 р.

Справа: №520/22786/26

Суддя: Ральченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 р.Справа № 520/22786/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Катунова В.В. , Мінаєвої К.В.

за участю секретаря судового засідання Колодкіної Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026, суддя Чучко В.М., по справі № 520/22786/26

за позовом ОСОБА_1

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

третя особа Головне управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81553732;

- визнати протиправною та скасувати постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про стягнення виконавчого збору у ВП № 81553732 у сумі 2929,31 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 81553732 у сумі 303,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанови головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про арешт коштів боржника у ВП №81553732;

- визнати протиправними дії Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо формування і направлення до АТ КБ «ПриватБанк» платіжної інструкції № 58569 від 21.07.2026 та ініціювання на її підставі звернення стягнення на кошти позивача у сумі 32525,45 грн з рахунку IBAN НОМЕР_1 ;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України понесені судові витрати;

- у разі встановлення судом істотних порушень законодавства під час прийняття виконавчого документа та здійснення ВП № 81553732 розглянути питання про постановлення окремої ухвали відповідно до ст. 249 КАС України та направлення її компетентному органу для проведення службової перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 відмовлено в задоволенні позову.

Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про не врахування судом першої інстанції, що центральне питання полягає в тому, чи мав право державний виконавець визнати формально придатним і своєчасно пред`явленим пакет, у якому заява стягувача двічі називала документом вимогу від 14.07.2026, додана вимога була датована 20.02.2020, містила непояснену дату набрання чинності 14.07.2026 та дві різні суми, а потім протягом одного дня завершити фактичне стягнення без повернення документа або з`ясування видимих суперечностей. Стосовно дати набрання чинності вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У апелянт зазначив, що третя частина номера літера «У» проставляється, зокрема, у разі направлення узгодженої вимоги до органу державної виконавчої служби, а вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення боргу. Отже, додавання літери «У» та формування примірника для ДВС є технічною дією при пред`явленні вже існуючої вимоги, а не новим рішенням, і не новою датою набрання чинності.

В судовому засіданні позивач підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судовим розглядом, 20.02.2020 Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У, згідно з якою у ОСОБА_1 станом на 14.07.2026 наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в сумі 29293,44 грн.

Відповідно до змісту зазначеної вимоги податковий орган вимагає сплатити заборгованість у розмірі 29293,14 грн., яка підлягає стягненню у примусовому порядку станом на дату набрання вимоги чинності, а саме - 14.07.2026.

21.07.2026 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81553732 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 20.02.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Головного управління ДПС у Харківській області боргу у розмірі 29293,14 грн.

У виконавчому провадженні № 81553732 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові 21.07.2026 винесено також постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, а саме 2929,31 грн.; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, у розмірі 303,00 грн.; про арешт коштів боржника в розмірі 32525,45 грн. (у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження).

21.07.2027 головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові сформовано платіжну інструкцію № 58569 про стягнення за виконавчим провадженням № 81553732 коштів у межах суми звернення стягнення з арештованого рахунку НОМЕР_1 , який належить позивачу, у розмірі 32525,45 грн.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 22.07.2026 виконавчого провадження № 81553732 з примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 20.02.2020, закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку зі стягненням з боржника суми боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у повному обсязі.

Позивач, не погодившись із постановами відповідача, звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України "Про виконавче провадження", статтею 1 якого передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, рішень державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші відомості (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі, місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, реквізити електронних гаманців боржника, номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Абзацом 3 ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено, що вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Так, спірні правовідносини виникли з приводу дій відповідача щодо примусового виконання вимоги Головного управління ДПС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 20.02.2020.

Із матеріалів справи встановлено, Головним управлінням ДПС у Харківській області направлено до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові зазначену вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 20.02.2020 заявою, у якій просило відкрити виконавче провадження на підставі даного виконавчого документа.

Постановою головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 відкрито виконавче провадження № 81553732 з примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 20.02.2020.

При цьому, спірна постанова містить відомості щодо набрання законної сили виконавчим документом – 14.07.2026.

Обґрунтовуючи протиправність дій відповідача, апелянт, у тому числі, наголошував на вчиненні державним виконавцем дій щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу поза строком, встановленим для пред`явлення виконавчих документів до виконання.

Натомість, суд першої інстанції, відхиляючи такі доводи позивача, виходив з того, що предметом даного спору є правомірність дій та постанов державного виконавця, а тому питання щодо дотримання процедури повідомлення платника про наявність боргу, сума боргу та відповідність зазначеної дати набрання чинності, не відносяться до предмету дослідження в рамках даної адміністративної справи.

Колегія суддів, надаючи оцінку зазначеним доводам зазначає наступне.

Так, строки пред`явлення виконавчих документів до виконання визначені ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 12 зазначеного Закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, виходячи з положень зазначеної правової норми, вимога контролюючого органу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування може бути пред`явлена до примусового виконання протягом трьох місяців з дня, наступного після набрання нею чинності.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.07.2026, датою набрання чинності виконавчим документом – вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 20.02.2020, визначено 14.07.2026.

При цьому, відповідачем у ході судового розгляду не надано обґрунтувань з приводу визначення саме цієї дати набрання чинності виконавчим документом.

Натомість, матеріали справи містять лист Головного управління ДПС у Харківській області на адресу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові, яким податковий орган повідомляв про некоректне відображення суми заборгованості, та у якому зазначив, що станом на 14.07.2026 згідно з даними інтегрованої картки платника ОСОБА_1 єдиного внеску на загального обов`язкового державного соціального страхування наявна заборгованість у розмірі 11249,48 грн.

Крім того, зазначеним листом податковий орган повідомляв про направлення до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові на виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 14.07.2026.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня отримання вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги, податковий орган надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби узгоджену вимогу про сплату недоїмки в електронній формі.

Аналогічні приписи містить розділ VI «Порядок стягнення заборгованості з платників» Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, а саме: у разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку або не сплатив узгоджену суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення податкового органу або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).

Крім того, п. 3 розд. IV «Порядок надсилання (вручення) податковими органами податкових вимог платникам податків» Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого Hаказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру податкова вимога в той самий день реєструється в податковому органі та направляється (вручається) платнику податків.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що законодавець пов`язує набуття вимогою про сплату боргу з єдиного внеску статусу виконавчого документа із настанням однієї з двох подій: або із закінченням встановленого строку на її добровільне виконання/оскарження (10 календарних днів з дня отримання), або із завершенням процедури її адміністративного чи судового оскарження у разі залишення вимоги в силі.

Так, матеріали справи містять лист Головного управління ДПС у Харківській області від 01.09.2026 № 129/3ПІ/20-40-13-09-18 у відповідь на запит ОСОБА_1 , у якому податковим органом повідомлено, що у зв`язку з наявністю у позивача недоїмки станом на 31.01.2020, було сформовано вимогу сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17 від 20.02.2020, яка за даними ІКС вважається врученою поштою 20.03.2020.

Беручи до уваги інформацію контролюючого органу про те, що у визначений законом 10-денний строк на її сплату чи оскарження ОСОБА_1 з податковим органом шляхом оскарження в адміністративному чи судовому порядку ним не узгоджена, сума недоїмки протягом десяти календарних днів з дня отримання узгодженої вимоги не сплачена, колегія суддів зазначає, що цей виконавчий документ вважається узгодженим та набрав чинності 31.03.2020.

З огляду на це, зазначення податковим органом у графі 5 вимоги дати набрання чинності 14.07.2026 є безпідставним, а вказана дата не може вважатися днем набрання чинності вимогою, оскільки закон пов`язує момент чинності (узгодженості) документа з фактом спливу строків на його оскарження чи добровільну сплату безпосередньо після його винесення та направлення.

Відповідно до положень чинного законодавства, строк пред`явлення вимоги органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) до примусового виконання становить три місяці з дня її узгодження.

Отже, кінцевий термін пред`явлення спірної вимоги № Ф-128687-17 від 20.02.2020 до примусового виконання - 30.06.2020.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що пред`явлення Головним управлінням ДПС у Харківській області виконавчого документа - вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 20.02.2020 до примусового виконання 14.07.2026 здійснено з пропуском встановленого законом тримісячного строку.

При цьому, зазначення податковим органом у вимозі про сплату боргу (недоїмки) у графі 5 «дата набрання чинності вимогою» дати 14.07.2026 не змінює фактичного моменту її узгодження, не перериває та не поновлює строк для її пред`явлення до примусового виконання.

Водночас, стосовно співвідношення положень ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», якими встановлено тримісячний строк пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Втім, слід враховувати, що зазначена норма стосується нарахування, застосування та стягнення сум єдиного соціального внеску (з врахуванням штрафів та пені), органом, який контролює сплату цього внеску, та не підлягає застосуванню у спірних правовідносин, що склались з приводу правомірності дій та рішень державного виконавця, вчинених у виконавчому провадженні, які врегульовані спеціальним нормативно-правовим актом Законом України «Про виконавче провадження».

Колегія суддів зазначає, що в силу п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-128687-17-У від 20.02.2020 була пред`явлена Головним управлінням ДПС у Харківській області як стягувачем поза межами строку, встановленого статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець, перевіряючи відповідність виконавчого документа вимогам закону та дотримання строків його пред`явлення до виконання, зокрема, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», не мав правових підстав відкривати виконавче провадження за цим виконавчим документом, а повинен був повернути стягувачу дану вимогу без прийняття до виконання.

За наведених обставин, постанова головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81553732 є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Оцінюючи правомірність інших оскаржуваних рішень державного виконавця, а саме постанов головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про стягнення виконавчого збору у ВП № 81553732 у сумі 2929,31 грн., про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 81553732 у сумі 303,00 грн., про арешт коштів боржника у ВП №81553732, колегія суддів виходить з того, що стягнення виконавчого збору, визначення розміру витрат виконавчого провадження та накладення арешту на кошти боржника є заходами та похідними процесуальними діями, які вчиняються виконавцем виключно в межах відкритого виконавчого провадження під час здійснення примусового виконання виконавчого документа.

Отже, оскільки судовим розглядом встановлено відсутність підстав для відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, який пред`явлено поза межами встановленого законом тримісячного строку, колегія суддів зазначає, що інші постанови, що винесені як похідні в межах цього провадження, є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно правомірності дій Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо формування і направлення до АТ КБ «ПриватБанк» платіжної інструкції № 58569 від 21.07.2026 та ініціювання на її підставі звернення стягнення на кошти позивача колегія суддів виходить з наступного.

Із матеріалів справи встановлено, що в межах виконавчого провадження № 81553732 головним державним виконавцем було сформовано та направлено до АТ КБ «ПриватБанк» платіжну інструкцію № 58569 від 21.07.2026 про примусове списання коштів, а також ініційовано звернення стягнення на грошові кошти, що перебувають на рахунку позивача.

Разом з тим, беручи до уваги встановлену протиправність постанови про відкриття виконавчого провадження № 81553732 та її скасування через пред`явлення виконавчого документа поза межами встановленого законом строку, у державного виконавця були відсутні повноваження на вчинення будь-яких заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

За таких обставин, формування і направлення до АТ КБ «ПриватБанк» платіжної інструкції № 58569 від 21.07.2026 та ініціювання на її підставі звернення стягнення на кошти з рахунку позивача є наслідком неправомірного відкриття виконавчого провадження.

Вчинення таких дій за відсутності законного підґрунтя порушує майнові права позивача та нівелює визначений законом правовий порядок здійснення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування постанов головного державного виконавця про стягнення виконавчого збору, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, а також визнання протиправними дій головного державного виконавця щодо формування і направлення до АТ КБ «ПриватБанк» платіжної інструкції та ініціювання на її підставі звернення стягнення на кошти з рахунку позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Наведеного вище суд першої інстанції не врахував, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.

Згідно з ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо вимоги позивача про постановлення окремої ухвали колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

З аналізу зазначеної норми права вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, що є засобом реагування на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що їм сприяли.

Втім, суд реалізує свої дискреційні повноваження щодо постановлення окремої ухвали виключно у разі виявлення очевидних, умисних або системних порушень законодавства, які не можуть бути усунуті лише шляхом ухвалення рішення по суті спору.

Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт визнання протиправними та скасування оскаржуваних постанов державного виконавця, а також визнання протиправними його дій в рамках виконавчого провадження, є підставою для задоволення позовних вимог по суті спору та є достатнім способом відновлення порушених прав, свобод та інтересів позивача у межах даної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність достатніх і обґрунтованих підстав для задоволення вимоги позивача в частині постановлення окремої ухвали.

Стосовно розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1597,44 грн, що підтверджується квитанцією про сплату № 1020-5696-3594-9985 від 03.09.2026.

Враховуючи, що за результатами апеляційного розгляду справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалено постанову, якою позовні вимоги задоволено, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1597,44 грн.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.08.2026 по справі № 520/22786/26 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81553732.

Визнання протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про стягнення виконавчого збору у ВП № 81553732 у сумі 2929,31 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП № 81553732 у сумі 303,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові від 21.07.2026 про арешт коштів боржника у ВП №81553732.

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові щодо формування і направлення до АТ КБ «ПриватБанк» платіжної інструкції №58569 від 21.07.2026 та ініціювання на її підставі звернення стягнення на кошти у сумі 32525,45 грн. з рахунку IBAN НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України(61024, Харківська область, м. Харків, вул. Студентська, буд. 5/6, ЄДРПОУ 34952393) судовий збір у розмірі 1597 (тисяча п`ятсот дев`яносто сім) грн. 44 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко

Судді В.В. Катунов К.В. Мінаєва

Постанова складена в повному обсязі 23.10.26.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua